У середу, 14 квітня, Бенедикт XVI зустрівся з десятками тисяч вірних
на площі Святого Петра у Ватикані. Темою загальної аудієнції стало
священство, а це, як пояснив Папа, пов’язане з тим, що пасхальний
період, який тепер переживаємо, веде нас до свята П’ятидесятниці, за
яким слідують святкування з нагоди завершення Року Священства, що триває
в Католицькій Церкві.
Бенедикт XVI зупинився на дійсності уподібнення священика до Христа,
Голови Церкви, у виконанні ним трьох завдань, які він отримує через
свячення, а це – навчати, освячувати та управляти, цього разу детальніше
розглянувши завдання навчати.
«Щоб зрозуміти, що з боку священика означає діяти in persona Christi
Capitis – в особі Христа Голови, і щоб зрозуміти, які наслідки
випливають з завдання представляти Господа, особливо у здійсненні цих
трьох служінь, потрібно, насамперед, вияснити, що мається на увазі під
словом «представництво». «Священик представляє Христа. Що ж це означає?»
– запитував Папа, пояснюючи, що в загальній мові термін «представляти»
означає отримати мандат від когось, щоб діяти і говорити від його імені
там, де ця особа не може бути присутньою. Про священика ми не можемо так
сказати, оскільки Христос завжди перебуває в Церкві. Тому, священик,
який діє in persona Christi, не робить це від імені відсутнього, але в
особі Воскреслого Христа, Який дієво уприсутнюється, довершуючи те, чого
священик сам зробити не може: переміну хліба і вина у Тіло та Кров
Господні й відпущення гріхів.
«Ці три завдання священика – навчати, освячувати та управляти, –
зазначив Бенедикт XVI, є характеристикою цього дієвого представництва і,
в дійсності, є трьома діями самого Воскреслого Христа, Який сьогодні у
Церкві та світі навчає, створюючи віру, об’єднуючи Свій народ,
уприсутнюючи істину і дійсно будуючи сопричастя Вселенської Церкви, а
також освячує та провадить».
Говорячи про перше завдання священика, munus docendi, тобто – завдання
навчати, Святіший Отець наголосив на його особливій важливості в
сучасному світі, позначеному невідкладною потребою виховання. Сьогодні
живемо у великій розгубленості щодо рішень, фундаментальних для нашого
життя, істини про світ, про те, що і як маємо чинити, куди прямуємо.
Свого часу Ісус Христос сказав про натовпи народу, що збиралися Його
слухати, що вони є немов вівці без пастиря. Спонукуваний співчуттям,
Спаситель пояснював їм Боже слово, давав їм спрямування. «І це є
завданням священика «в особі Христа», який серед розгубленості та
замішання наших днів повинен уприсутнювати світло Божого слова, Світло,
яким є сам Христос», – сказав Бенедикт XVI, додаючи, що священик не
навчає власних ідей, не говорить «від себе» чи «для себе», але навчає
від імені присутнього Христа, пропонує Істину, якою є сам Христос, Його
слово, Його спосіб життя. Навчання, яке покликаний проповідувати
священик, істини віри, він повинен насамперед сам засвоїти на шляху
інтенсивного духовного життя, входячи у глибоку спільність з Христом.
Він повинен вірити, приймати і шукати того всього, чого Господь навчив, а
Церква зберегла і передала.
Папа також зауважив, що голос священика нерідко може здаватися «голосом
волаючого в пустелі», але саме в цьому «полягає його пророча сила: не у
тому, щоб бути уніфікованим чи прирівнювальним до якоїсь культури чи
пануючої ментальності, але в тому, щоб показувати унікальну новизну,
здатну провести справжнє і глибоке відновлення людини». Священик робить
це, акуратно приготовляючи святкові проповіді, не забуваючи і про
буденні, у катехетичних повчаннях, а також прикладом свого життя. «Але
не з претензіями на те, щоб нав’язувати власні істини, – зазначив
Бенедикт XVI, – але радше з покірною і радісною впевненістю того, хто
зустрів Істину, був захоплений нею та перемінений, а тому не може не
звіщати її», адже священство неможливо вибрати самому, взяти самому;
воно є відповіддю на Боже покликання.
КРЕДО
