Травень у Католицькій Церкві – це місяць особливо присвячений Матері Божій. Цими днями парафії та сім’ї інтенсивніше моляться за заступництвом Діви Марії, відмовляючи Літанію до Пресвятої Діви Марії. Травневі богослужіння є найбільш популярною формою вшанування Божої Матері в цьому часі.
Сьогодні поведемо розмову про те, чому саме у Католицькій Церкві місяць травень є присвячений Богородиці. Для цього звернемося до витоків цієї західної традиції.
Декотрі історики припускають, що в початках цієї традиції лежить боротьба з язичницькими культами. На Сході травень був місяцем богині Артеміди, а в Римі весною вшановували богиню Флору. Церква, особливо в Середньовіччі, доклала чимало зусиль, щоб «охрестити» язичницьку традицію і скерувати її в інше русло.
Витоки травневих богослужінь знаходимо на грецькому сході, де вже в V ст. віруючі в травні збиралися разом і співали гімни, що прославляли Діву Марію. На Заході перші спроби посвятити травень Богородиці вперше зустрічаються в Іспанії на зламі XIII-XIV ст. Король Кастилії та Леона Альфонсо X, автор збірника з 420 піснеспівів, присвячених Діві Марії (Cantigas de Santa María) в одній з кантиг Ben vennas Mayo, пов’язує місяць травень з Пресвятою Богородицею.
Один з домініканських містиків блаженний Генріх Сузо у своїх творах згадує, що, як був дитиною, збирав квіти та приносив їх Марії. В багатьох житіях святих та монастирських хроніках можна прочитати про травневе вшанування Пресвятої Діви. Хорошим прикладом тому служить св. Філіп Нері, котрий збирав дітей біля скульптури Богоматері, закликав їх до молитви і клав разом з ними квіти до Її ніг. Вперше травень був названий місяцем Марії у 1549 році в книзі Вольфганга Сейдля «Духовний травень», що була видана в Німеччині.
Однак, центром травневих богослужінь, звідки вони поширилися по всьому світу, стала Італія. На початку XVII ст. травневі богослужіння звершували італійські домініканці, а саме у Ф’єзоле, де палким проповідником тих служінь був о. Анджело Домініко Ждуїнжі. Він у 1676 році заснував братство Comunella, метою якого було вшанування Пресвятої Діви, особливо в травні.
Другим, вагомим для травневого культу, місцем був Неаполь. Тут від 1674 року в травні у церкві св. Клари звершувались щоденні богослужіння, на яких співалися богородичні пісні, а на завершення присутніх благословляли Пресвятими Дарами.
Батьком травневих богослужінь вважається єзуїт о. Ансолані, що жив на зламі XVII-XVIII ст. Він організовував у королівській каплиці спеціальні концерти богородичних піснеспівів, котрі завершував благословенням Дарами.
Великим пропагандистом травневих богослужінь був єзуїт о. Альфонс Муццареллі, котрий у 1787 році видав спеціальну брошуру і розіслав її всім італійським єпископам. Його молитовник витримав бл. 70 видань. Він також ввів це богослужіння в римській церкві Іль Джезу. Супроводжуючи папу Пія VI в Париж, він привіз це богослужіння і у Францію. Потім ця практика поширилася в багатьох єзуїтських монастирях та навчальних закладах.
25 березня 1815 року Пій VII написав буллу про травневі богослужіння, дарувавши повний відпуст всім, хто бере у них участь. Це ще більше сприяло поширенню традиції.
У 1965 році Папа Павло VI у спеціальному посланні, присвяченому місяцю травню, закликав вірних зберігати цю традицію. Він писав: «Нехай Та, котра пережила тривоги і тягарі земного життя, втому щоденних турбот, труднощі та випробування бідності й страждання Голгофи, в годину нужди прийде на поміч Церкві та людству».
У 1859 році папа Пій IX затвердив існуючу вже форму травневих богослужінь, що складалися зазвичай із Лоретанської літанії, проповіді та урочистого благословення Пресвятими Дарами.
Лоретанська літанія – основна частина травневих богослужінь у Католицькій Церкві. Свою назву вона бере від італійського міста Лоретто, де в місцевій базиліці зберігається Святий дім (Santa Casa), фрагменти житла Пресвятої Богородиці. Саме тут Літанія до Пресвятої Діви була особливо популярною. Однак вважається, що з’явилася вона у XII ст. у Франції. Перша її версія не збереглася. Існувало декілька варіантів тексту. Один з них у 1575 році керівник хору в Лоретто Констанцо Порта поклав на музику. Це й сприяло популяризації саме того варіанту, що став відомим тепер у всьому світі.
У 1581 році Папа Сикст V дарував відпуст всім, хто відмовляв цю літанію. З роками в її текст додавалися все нові й нові заклики, що змусило на початку XVII ст. Священну конгрегацію обрядів заборонити самовільні додавання. Однак, зміни в текст вносились, але вже зі схвалення Риму. Остання зміна відбулася у 1995 році, коли було додано заклик «Цариця сімей».
В УГКЦ одним з найпопулярніших богослужінь на честь Матері Божої є Молебень до Пресвятої Богородиці – це коротка служба, в якій вірні, за своїми особистими потребами чи обставинами, звертаються з молитвою до Господа Бога, Божої Матері та святих. У греко-католицьких храмах впродовж травня кожного дня вірні разом зі своїми священиками моляться цю службу.
Травневе набоженство в Україні запровадили монахи-кармеліти 150 років тому. У травні несемо дар любові нашого серця і душі до Пречистої Діви Марії. В цьому місяці біля хрестів і капличок Матері Божої гуртуються діти, молодь, старші, щоб єдиним серцем і устами прославляти Пречисту Діву Марію. В кожній католицькій родині перед образом Матері Божої запалюють свічку, ставлять квіти і моляться. У наш час ніхто не забороняє молитись і виявляти свою віру перед іншими. Та не завжди так було. У страшні часи тотального безвір’я вшановували Богородицю таємно, але традиція маївок ніколи не припинялась. Навіть тоді, коли народ був дуже убогий, біля престолу Матері Божої дівчата робили з паперу квіти-лілеї і кожної маївки тримали ті лілеї й співали, прославляючи Пречисту Діву Марію.
Урочиста щоденна маївка, яку відправляємо на традиційних парафіях – це благання нашого серця й душі: “О Маріє, Мати Божа, молися за нами”. Просімо у Марії заступництва й опіки: “О Маріє, Мати Божа, молися за нами! Молися, Маріє, за мою родину! Молися, Маріє, за моїх батьків! Молися, Маріє, за моїх хворих, немічних, терплячих! Мати Божа, твоїй материнській опіці поручаємо всі наші терпіння, всі наші випробування, всі наші хрести, всі наші невдачі тобі поручаємо і просимо, щоби Ти, як добра і любляча Мати, провадила нас дорогою життя тут, на землі, щоби колись ми з Тобою могли радіти там, у Небесній Батьківщині”.
Там, у Небі, царює могутня Небесна Цариця, що любить нас. Вона невимовно тішиться, коли діти заслуговують на її особливу поміч. А сила її дуже велика. Св. Григорій слушно пише про Божу Матір: «Ніщо не протистоїть Її могутності, Її силі, все йде за Її волею, все слухає Її накази, все служить Її молитвам. Впевнено можна сказати, що Вона має в руках всі скарби всемогутності, ласки й милосердя Сина. І чи може відмовити Ісус святій Неньці, що Його годувала, берегла, виховувала, йшла за Ним усюди, навіть під Хрест і аж до гробу? Марія більше за всіх любила Ісуса, а Ісус не мав би любити Марію більше за всіх»?
Марійська традиція в Україні ґрунтується на незаперечних фактах, які лежать в основі вшанування Богородиці. Дві догми надають культові важливого обґрунтування: про Непорочне Зачаття Діви Марії та Внебовзяття. Східна Церква завжди поглиблювала віру поміж християнами у небесне заступництво та посередництво Діви Марії, Її гідність як Цариці всіх святих. Твердинями цього культу впродовж віків були і є наші святині й монастирі в честь Богоматері та чудотворні намолені ікони Богородиці в Україні. Серед найславніших ікон – Зарваницька, Погінська, Самбірська, Гошівська, Холмська, Белзька (Ченстоховська), Вишгородська та інші.
Існують різні ікони Богородиці: Оранта, Одигітрія, Богородиця Неустанної Помочі, Пресвята Покрова, Годувальниця тощо.
Нехай Покров Пресвятої Богородиці буде над усіма нами і над Україною!
