Глина – це гірська порода, що утворюється в результаті розпаду глинистих мінералів.
КОРИСТЬ ГЛИНИ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ
Згідно з давньою легендою, Бог створив людину з глини. Ще на самому початку XX століття академік В.Вернадський виявив, що ця легенда народилася не на порожньому місці. Виявляється, глина містить усі макро- й мікроелементи, які присутні в людському організмі. Причому приблизно в тих само пропорціях. Під час дослідження вчені знаходять у ній, хоч і в малих концентраціях, амінокислоти. Більш того, цей мінерал має іонообмінні властивості: забирає у клітин те, що знаходиться в надлишку, і постачає те, чого не вистачає. Святі часто використовували глину для цілительства. Приклад тому — багаторічне користування «глиночкою» преподобного Серафима Саровського. Основоположники сучасної медицини С.П. Боткін, М.І. Соколов, А.Н. Покровський також широко використовували глину в лікувальній практиці. Відомий болгарський лікар і вчений Іван Йотов багато часу присвятив дослідженню цілющих властивостей блакитної глини.
ГЛИНОЛІКУВАННЯ (лат. Bolucotherapia < грец. bolos — глина + therapeia — лікування; син.: болюсотерапія) — один із найдавніших природних методів лікування, що базується на використанні природної глини з лікувальною метою. З давніх часів люди запозичили досвід глинолікування. від тварин, які застосовують її як зовнішньо (при ранах), так і внутрішньо (для очищення від паразитів).
У країнах Азії, таких як Китай і Індія, тисячі років тому вже застосовували глину для лікування ревматичних процесів. Видатні лікарі стародавності Гіппократ і Емпедокл рекомендували не тільки використовувати глину у вигляді аплікації, в косметичних цілях, але і приймати її всередину для лікування різних захворювань. Звичай їсти землю з лікувальною метою зберігся в деяких країнах Південно-Східної Азії, Мексиці, Індії, Єгипті. Єгиптяни використовували її для бальзамування померлих. Тамтешні красуні, за рецептом знаменитої цариці Нефертіті, накладали глину на розігріте ефірною олією тіло й залишали на декілька годин поспіль. Ефект був неймовірним: глина нібито робила жінок настільки спокусливими, що чоловіки падали до їхніх ніг штабелями. Згадки про глину, а вірніше про її цілющі якості, були знайдені фахівцями на глиняних табличках, які датуються 2500 роком до нашої ери. Знайшли ці таблички в Месопотамії. У Стародавньому Єгипті Клеопатра користувалася глиною для того, щоб зберегти свою молодість і красу. Практично всі знамениті лікарі Древності – Пліній Старший, Гален, Авіценна, Діоскорид – у своїх працях згадували про лікування глиною. Тисячу років тому Авіценна в «Каноні лікарської науки» докладно описав властивості глини і її вплив на організм, зокрема, 12 видів глин для лікування близько 100 різних захворювань. А Марко Поло повідомляв про лікування малярії червоною глиною. З незапам'ятних часів відома здатність глини запобігати процесам гниття й розкладання. Наприклад, ще в Давньому Єгипті, в Стародавньому Китаї і Вавилоні з метою збереження максимально тривалого терміну м'ясних продуктів використовувався порошок цього мінералу. І не лише м'ясо й продукти зберігали за допомогою глини наші предки, а й овочі, фрукти — їх умочували в глиняному розчині й вони зберігалися досить довго. Єгиптяни глиною консервували мумії. Римляни використовували її для прання. У стародавніх папірусах знайдено рецепти лікування глиною зовнішніх і внутрішніх запалень, інфекцій, абсцесів, розладів кишечника і навіть сифілісу. А Гіппократ писав, що глина і морська грязь виводять з організму все шкідливе й негативне, а запальні процеси, що відбуваються в тканинах, переходять у глину разом із неприємними запахами.
Мешканці Індокитаю, перш ніж пити «підозрілу» воду, скаламучували річковий мул. Деякі народи, у тому числі й у нашій країні, додають глину до їжі. Крім того, вона допомагає зберігати взимку виноград, моркву, буряки, редьку, інші овочі, фрукти, а також яйця. Занурені на декілька секунд у глиняну бовтанку, а потім підсушені, вони зберігаються понад п’ять місяців.
Людовик XIV використовував глину як засіб від розладу шлунка при переїданні.
До речі, і серед запорізьких козаків були так звані «глинюки», які лікували тільки глиною. Збереглися відомості про те, що в Росії глину застосовували в клініці С.П. Боткіна у вигляді компресів з холодної глини при лікуванні патології серцево-судинної системи, хвороб аорти, істерії, базедовій хворобі. Аплікації з холодної глини С.П. Боткін цінував за те, що вона довго зберігає температуру і зручна для зберігання. Протягом століть застосовували глину для лікування порушень нервової системи, хвороб суглобів і статевих органів. Декілька десятиліть тому вчені серйозно замислилися над тим, що ж надає цим засобам «магічної» сили. Так, у глині виявили велику кількість радію — радіоактивного хімічного елементу, що має унікальні природні властивості. Французький хімік Падре Ламот довів, що глина концентрує в собі магнетизм сонця, повітря і води. Примочки з глини «подібні до живлющого магнітного дощу, що пронизує хворий орган і надає йому сили та здоров’я».
Інтерес вчених до глиниї не тільки не знижується, а постійно зростає. Основоположники сучасної медицини С.П. Боткін, М.І. Соколов, А.Н. Покровський, Г.А. Гельман вивчали оздоровлюючі властивості глини при захворюваннях серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту тощо. Глинолікуванню присвячені праці співробітників цієї клініки — М.І. Соколова (1881) і С.В. Посадського (1884). Аплікацію з холодної глини Боткін цінив як таку, що тривалий час зберігає потрібну температуру й зручна для носіння.
Холодну глину в лікувальних цілях використовували вже понад сто років тому. У 1891 р. А.Н. Покровський запропонував лікування гарячими глиняними ваннами, що не знайшли тоді застосування. Широкого поширення глинолікування набуло з 1924–1928 рр., воно стало застосовуватися цілорічно з використанням аплікаційного методу. У ці роки розпочате систематичне клінічне й експериментальне вивчення фізіологічної й терапевтичної дії аплікацій глини на організм людини.
Є відомості про те, що в Росії в клініці С.П. Боткіна використовували компреси з холодної глини, подібної до тієї, з якою зазвичай працюють скульптори. Застосовували компреси для лікування таких хвороб: серцево-судинних, аорти, істерії, базедової хвороби, захворювань пульсації на ділянці жовчного міхура. Однак не тільки медики Росії вважали глину універсальним лікувальним засобом, медики Німеччини, Франції й інших країн також вірили в неї.
У наш час у Німеччині та Швейцарії фізіологи кладуть на грудну клітку холодні компреси з глини, іноді навіть на добу. На швейцарському курорті в Давосі глиною лікують найбільш тяжкі випадки легеневих захворювань.
У Німеччині на лікувальному курорті доктор А. Боланд-Донац використовує лише природні речовини. Цей санаторій заснований пастором Фельке за офіційним дозволом. Пастор Еммануїл Фельке — прихильник всесвітньовідомих природоцілителів: Беркер-Бенера, Кнейпа, Присниці, Рікі, які лікували світилом (сонцем), водою, глиною.
Л. Кюне, С. Кнейп та інші лікарі XIX століття активно використовували в своїй практиці цілющі властивості глини. У 1903 році професор Берлінського університету Р. Штрумпфе успішно застосовував глину для лікування азійської холери. У Першу світову війну французьким солдатам додавали глину до гірчиці, що рятувало їх під час епідемії дизентерії.
Наприкінці 19 століття були зроблені перші спроби наукового обгрунтування лікувальних властивостей грязі і глини на основі експериментів. В даний час найбільш відомим у всьому світі медичним центром, де практикується використання бруду і глини з метою оздоровлення, залишається Хунгборн, що по-німецьки означає «центр здоров’я». Він знаходиться в Собернгейме (Німеччина) і заснований Адольфом Хустом. Саме цей лікар використовував глину при лікуванні великої кількості захворювань. До речі, письменник Франц Кафка провів на курорті Хунгборн досить тривалий час, і можливо, що саме там він написав частину свого знаменитого роману «Америка».
У роки Першої світової війни глину застосовували у французькій армії для профілактики дизентерії. Німецькі лікарі успішно лікували глиною азіатську холеру, плеврит, перитоніт, катар, захворювання сечового міхура, жовчнокам’яну хворобу. С.П. Боткін та його співробітники використовували глиною при захворюваннях серцево-судинної системи, жовчного міхура, щитовидної залози. Основою лікувального ефекту глини є її поглинаючі властивості. Особливості структурної решітки глини дозволяють притягувати та розміщувати на своїй поверхні велику кількість шкідливих речовин, які накопичуються у тканинах і не виводяться з організму через кров. Завдяки бактерицидним властивостям глини її застосовують при ентеритах, колітах, колібактеріозі, паразитарних кишкових захворюваннях та інфекційних захворюваннях органів дихання, а також при гнійних ранах. Разом з цим глина збагачує організм корисними мінеральними речовинами, тому вона успішно використовується при болю у спині та суглобах, запальних процесах, здутті та абсцесах, головному болю, інтоксикаціях. Завдяки вмісту кремнію глину використовують при атеросклерозі, туберкульозі, розсіяному склерозі, для сповільнення старіння організму. Наявність у глині магнію, заліза та кальцію дозволяє використовувати її при астенії, анемії, злоякісних пухлинах. Глина очищає організм, нейтралізує токсини, регулює діяльність ендокринних залоз (в одних випадках стимулює, а в інших — знижує їх активність). В останні роки глина активно використовується для усунення численних проблем, пов’язаних зі здоров’ям, а також як косметологічного засобу. Існує навіть напрям під назвою «геотерапія», яке вивчає вплив грязей та видів глини на організм людини. Глина є засобом, використовуваному при більшості захворювань, так само як і у випадку синдрому втомлених ніг і варикозного розширення вен. Перед внутрішнім використанням глину стерилізують (на тривалий час виставляють на сонце). При внутрішньому використанні глина, за результатами досліджень, здатна адсорбувати не лише гази та отрути, а й віруси, патогенні мікроби та усувати запалення.
Сильним лікувальним засобом глину робить те, що вона містить різні мікроелементи та мінеральні солі, до її складу входить алюміній, один з найпоширеніших мінералів на Землі. Залежно від походження глина може містити в різних пропорціях наступні елементи: залізо, кремній, фосфор, селен, магній і т.д. В даний час для лікування та оздоровлення найбільш придатними є два види глини: біла і зелена. Біла глина застосовується в основному при болях в животі і як косметичний засіб. Зелена глина необхідна для усунення симптомів синдрому втоми ніг і варикозного розширення вен. Завдяки тому, що в зеленій глині міститься магній і вапно, вона надає загоюючу, очищаючу дію, а також сприяє зменшенню запалень. Основні дії, надавані глиною: При прикладанні глиняної аплікації до шкіри втомлених ніг глина швидко поглинає тепло, оскільки володіє великою теплопровідністю. Таким чином, вона забезпечує швидке і ефективне зняття занепокоєння відчуття печіння. Приклеюючись до шкіри, глина здатна витягати з неї невелику кількість токсинів і виділень. Глина є прекрасним естетичним рішенням. Всі хочуть мати гарні ноги зі здоровою, пружною і гладенькою шкірою. Синдром втомлених ніг і варикозне розширення вен не кращим чином позначаються на зовнішньому вигляді ніг і до порушення кровотоку додаються естетичні недоліки. У цьому випадку глина є чудовим лікарським засобом, оскільки крім поліпшення кровообігу повертає шкірі здоровий вигляд. Багато методик лікування включають в себе прийняття глиняних ванн та аплікацій, які нормалізують циркуляцію крові в ногах, сприяють глибокому очищенню і зменшенню жирових відкладень. Як застосовувати аплікації з глини Дуже просто в домашніх умовах приготувати глиняні аплікації для прикладання до зон, де з’являється запалення і варикозне розширення вен. Крім того, щоб підсилити дію цих аплікацій, ви можете додати до глиняної суміші один або кілька настоїв, зроблених, наприклад, з календули, каштана, гемамеліса, білого дуба, алое вера або червоного винограду. Приготувавши лікувальну суміш, нанесіть її на ноги за допомогою шпателя або щіточки, наклавши шар товщиною приблизно в 1 см. Як тільки ви помітите, що глина нагрівається і втрачає свою здатність поглинати тепло, аплікацію слід змити і нанести новий шар. Ще одна порада: якщо ви оберне аплікацію тканиною, то час її впливу збільшиться. Глиняні ванни Ванни з глиняною водою – це засіб, що дозволяє відчути полегшення при набряклості і болях, які доставляють занепокоєння, тобто при симптомах синдрому втомлених ніг і варикозного розширення вен. Ви можете використовувати глиняні ванни для всього тіла або тільки для ніг. Пам’ятайте про те, що глина повинна бути прохолодною, і про те, що коли вона нагрівається, її слід міняти. У той час як ваші ноги будуть занурені в лікувальну рідину, виконуйте легкий масаж ніг від щиколоток до колін. Крім уже згаданих дій, які чинить глина при прийнятті ванн, вироблений нею тиск на ноги стимулює повернення венозної крові до серця.
Колір глини визначають ті елементи, які в ній переважно містяться. Найбільш широко як профілактичний, оздоровчий та лікувальний засіб глину застосовують зовнішньо: примочки, пов’язки, припарки, компреси, ванни, очисні маски та ін. Для процедур глину готують таким чином: добре висушують її на сонці, потім розтирають у порошок (в аптеках може продаватися і готовий порошок). Заливають його свіжою чистою водою, ретельно розмішують, розтираючи грудочки, що утворюються. Однорідну масу консистенції мастики («тісто») використовують для приготування «коржиків», примочок, масок, додають до ванн, натираються та обгортаються нею. Для косметичних масок проти вугрового висипу та зморшок глину змішують з огірковим, томатним чи виноградним соком, а для пом’якшувального крему — з оливковою олією. При ревматизмі до ванн додають разом глину та морську сіль. Внутрішньо застостовують лише жирну глину, не обпалену, без домішок піску та ЛП.
Рекомендується використовувати глину тієї місцевості, де мешкає пацієнт (зелену, білу, жовту чи червону).
Глину в сучасному світі знайти можна у всіх аптеках. Продається вона, як правило, у вигляді порошку, який необхідно розбавляти, щоб отримати кремоподібну кашку. Є сім різновидів глини: рожева, біла, жовта, чорна, блакитна, червона і зелена.
Бентонітові глини
Бентонітові глини (бентоніт) - це глини, які на 60-70% складаються із сполук алюмінію з силікатами. Бентонітова глина має ще одну назву - "сукновальна глина". Вона виникла тому, що глина ця застосовувалась для знежирення сукна.
Термін "бентоніт" ввів у наукову літературу В. Найт ще 1898 року. Бентонітові глини були знайдені в Америці, у фортеці Бентон, що і дало їм відповідну назву. В різних публікаціях можна зустріти такі назви бентонітової глини: сапоніт, смектит, волклі, клеєїд та інші.
Бентонітові глини - це один із скарбів природи, який з'явився багато мільйонів років тому. Їх почала застосовувати ще первісна людина, готувала з неї корисні предмети - знаряддя праці, посуд, вживала в їжу, увічнила свою фантазію в перших творах стародавнього мистецтва.
У кінці XX - на початку ХХІ століття хімічна промисловість почала розвиватися дуже стрімко. Були створені численні синтетичні препарати, але, зрозумівши їх небажаний вплив на здоров'я людини, ми знову повертаємося до витоків природи, вивчаємо те, що використовували наші предки. І серед таких природних матеріалів - глина.
Ззовні вона начебто однакова. Глина та й глина. Але за своєю структурою та мінеральним складом (а визначити це здатні лише спеціалісти в лабораторії) глини можуть відрізнятися. Як результат - не всі з них будуть мати однакові ефективні цілющі властивості.
Еталоном високоякісної бентонітової глини на наших землях були визнані бентонітові глини Кудринського родовища, яке відкрили у 80-ті роки минулого століття. Воно розташоване у заповідній екологічно чистій зоні біля підніжжя гори Тепе-Кермен в долині ріки Кача між селами Кудрине і Машине Бахчисарайського району АР Крим.
За хімічним складом бентоніту Кудринського родовища близькі тільки бентоніти Гумбрійского і Саригюзького родовищ Кавказу, які широко використовуються для лікування різноманітних захворювань, а за високими сорбційними властивостями глина Кудринського родовища аналогічна з бентонітовою глиною родовища монтморилоніт (від назви місцевості Монморійон у Франції), на основі якого виготовляють відомий фармпрепарат "Смекта".
А з вітчизняної сировини Кудринського родовища вченими Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (проф., д. м. н. Н.П. Буглак, проф., д. м. м. М.М. Каладзе, проф., д. м. н., М.М. Богданов), Харківського національного фармацевтичного університету спільно з Науково-медичним підприємством "Бентокрим" розроблений спеціальний харчовий продукт "Бента" (бентоніт).
Що цікаво, мешканці Криму використовували бентонітову глину з давніх-давен як аналог сучасного мила. М'яка глина дуже гарно піниться. Нею відпирали і відбілювали тканини. Вона також чудово заміняла миючі засоби, виготовлені з жиру. "Татари миються нею, як милом", - писав турецький мандрівник Евлія Челебі, що відвідав Крим у вісімнадцятому столітті. І не тільки небагаті мешканці сіл послуговувалися бентонітовою глиною, а й кримські хани!
Оздоровлення за допомогою глини застосовує у своїй лікувальній практиці хірург, лікар народної та нетрадиційної медицини Анатолій Банний, який має досить великий досвід. Він шукає й випробовувє різні природні методи оздоровлення, ефективні та безпечні одночасно.
Джерело:Літ.: Стояновский Д.Н. Энциклопедия народной медицины. — Донецк, 2000; Энциклопедия традиционной народной медицины: Направления. Методики. Практики / Сост. И.М. Минеев. — М., 2002.Енциклопедія краси.
