Таких будинків по всій країні тисячі. Врослий в землю, з маленькими
віконцями. Пройшла б мимо, якби не знала напевно: мені треба саме в цей
будинок, в якому повинна зустрітися з чудом.
Вже було виписане відрядження і куплені квитки, нова плівка заряджена
в фотоапарат, зібрані речі. А на серці незрозуміла тривога, хвилювання,
навіть біль. Не обдурити власне серце: я боюся цієї зустрічі, погано
уявляю собі, як зможу стати перед великим чудом неземної Божої милості:
я, грішна, що "обсуєтилася” в буденщині, маленька людина. Я їду в далеку
оренбурзьку глибинку, в село Державіно, в дім, де вже десять місяців
мироточить двадцять сім ікон
...
Читати далі »
|
Якось поїхав я в Троїце-Сергієву лавру, до мощей прикластися. Стою,
молюся. Дивлюсь, інвалідний візок. Думаю, людина до мощей прикластися
приїхала. Бачу, чоловік вже лежить біля огорожі, де тільки що візок
стояв. Ну, думаю, сповз, бідолаха. А потім подумав: напевно, до мощей
доповзти не може, інвалід все-таки. Всі через нього переступають, до
мощей проходять, а він як лежав, так і лежить. Треба людині допомогти.
Не бабусям же його піднімати і до мощей нести. Підходжу. Бачу, що він
весь скорчений. "Тобі допомогти?” - запитую. А він натужно так, крізь
зуби: "Не зможеш”. "Чого це я не зможу?” - відповідаю. - Та я на одній
руці сорок разів підтягуюся”. Тут чернець н
...
Читати далі »
|
|
