Розповіді про блаженного Бартоло Лонґо, заліченого до лику блаженних 1980 р. св. Йоаном Павлом II, справді вражають. Святий Франциск Ассизький часто повторював братам, що якщо Бог зміг діяти через нього, Він міг би діяти через будь-кого іншого. Однак, Бартоло Лонґо можна вважати справжнім викликом: він, безперечно, «додав роботи» Святому Духові. Свого часу був навіть сатанинським священиком.

Добре знана історія: дитина з католицької родини росте у релігійній атмосфері, вступає до університету, потрапляє до сатаністів, стає сатанинським первосвящеником, та приходить до тями й усвідомлює, що зробл ... Читати далі »

Йому п’ятнадцять років і він важить п’ятнадцять кілограмів. Це великий успіх. Тому що ще недавно він помирав від голоду.

Візок м’який і, мабуть, комфортний. Андрій сидить у ньому глибоко, зі скрученими ногами. Як птах у гнізді. «Як пташеня, що не може літати. У нього ноги, як у лелеки. Худі, довгі, з довгими ступнями», — медсестра Кароліна, яка сьогодні доглядає за Андрієм, схиляється над хлопцем. І білим рушником витирає йому рота. Вони далі знайомляться: хлопець і опікунка. Андрій перебуває у стаціонарі дитячого госпісу Фонду Гая в Лодзі третій день. Його ... Читати далі »

Слава Ісусу Христу! Хочу поділитися з вами, дорогі брати і сестри в Христі своєю історією про чудо зцілення від так званих невиліковних хвороб.

Я, Вислоцька Ганна Андріївна, 25. 03. 1948 р. н., родом із Старосамбірщини Львівської обл. Зараз проживаю у м. Львові. Свою боротьбу з раком я розпочала ще у 1999 р. Саме тоді 20 грудня я перенесла онкооперацію жіночих органів. А вже через 4 р. мені поставили діагноз: негоджкінська лімфома. Таким чином, у 2004, 2006, 2007 та у 2010 рр. я перенесла 4 операції з видалення цих пухлин. Тоді, у 2004 р. мені було здійснено 8 хіміотерапій, в 2007 р. – 6 хіміотерапій, ще від ... Читати далі »

В іспанському містечку Каланда (Calanda), розташованому за 118 кілометрів від Сарагоси, сталося “чудо над всіма чудами” – “El milagro de los Milagros”. У двадцятитрилітнього Мігуеля Хуана Пеллісера у чудовий спосіб “відросла” ампутована нога. Багаторічні дослідження документів, пов’язаних із цим чудом, завершилися написанням книги під назвою “Il Miracolo” (“Чудо”). Їі автор – італійський журналіст Вітторіо Мессорі.

... Читати далі »

Сенсаційна історія убивці Генрі Пранзіні спонукала юну Терезу Мартен «усиновити» свого першого грішника. 1887 р. в «The Times» з’явилася така публікація: Париж, 17 березня

«На Рю Монтень було скоєно потрійне вбивство. Сьогодні вранці 30-річна куртизанка, відома під іменем Монті або Ренью, була знайдена мертвою біля підніжжя свого ліжка. Дві глибоких рани в горло виявились смертельними. Служниця та 12-річна донька куртизанки були вбиті у своїх ліжках. У вбивстві підозрюється чоловік, якого помі ... Читати далі »

Війна увірвалася в наше життя несподівано, зненацька, без запрошення, як кривава господиня. Своїми кістлявими руками вирвала із наших сімей найкраще, найдорожче — наших дітей та чоловіків. І почала господарювати їхніми долями.

Після місячного шоку, коли наші сини готувалися на Яворівському полігоні, а у серці ще жевріла надія «може мого не візьмуть», раптово прийшло протверезіння: «Вже нічого зробити не можна... Потрібно готувати бронежилети, шоломи, рюкзаки...»

До&nb ... Читати далі »

У 1970-ті роки це ім’я знали не тільки в Італії, але й у всьому світі. Клаудіо Каналі — відомий рок-музикант 1970-х, член гурту «Квиток до пекла» («Biglietto per l’inferno»). Гурт записав однойменний альбом, який ввійшов у десятку популярної рок-музики того часу.

В 1990-х же роках Клаудіо Каналі пішов у монастир і став бенедиктинцем. Сьогодні він живе у монастирі Пресвятої Діви Марії Заступниці, що в Мінуччано (Тоскана). ... Читати далі »

Давно це було, ще за часів Гетьманщини. Жив на Поділлі великий землевласник, Степан Бобик. Багато мав орної землі, сіножатей, лісу, було в його стайнях чимало худоби. Наймити працювали на полях, доглядали худобу. Покоївки й куховарки підтримували порядок у домі і дбали, щоб їхні господарі були ситі і доглянуті. Вони догоджали своєму пану, однак він завжди був незадоволений, кричав на наймитів. А ще Степан Бобик був скупар над скупарі. Коли приходив бідний, немічний просити милостиню, то він проганяв його з прокльонами:" Нема в мене хліба для торбіїв!" - кричав. А було й собаками цькував. Навіть те, що залишалося з обіднього столу, жа ... Читати далі »

21 березня людство відзначило Всесвітній день людей із Синдромом Дауна.

Володимир і Леся Лазари з Івано-Франківська виховують двох хлопчиків: Святославчику виповнився рочок, а  «сонячній дитині» Богданчику – п’ять. Про те, що в родині з’явиться дитина із синдромом Дауна, лікарі попереджали юну матір з 25 тижня вагітності. Вони ж і пропонували їй зробити аборт. Проте мужня жінка при підтримці чоловіка та всієї родини не вчинила цей тяжкий гріх і зараз їхня родина – найщасливіша. Стільки любові, скільки вони отримують від Богданчика, не можна замінити жодними матеріальним ... Читати далі »

Один священик провадив місії в робітничому центрі. Вони мали закінчитися на Великдень. Релігійне навчання дітей відбувалося успішно: дітлашня навіть гралася в місіонерів. Але сам місіонер був заклопотаний, його хвилював Великдень чоловіків... Зібравши дітей, промовив:

- Мої діти, сьогодні я вам говоритиму про ваших батьків. Треба їх любити, але треба любити їх душу так само і навіть більше, як їх тіло. Яким щастям буде для дитини, якщо вона зможе сказати: "Я впровадив моїх батьків на дорогу до Неба. Якщо вони помруть, то будуть спасенні для вічності&q ... Читати далі »

..Тихо, з неймовірною легкістю вона піднімається вгору. Вже навіки залишилися позаду земні клопоти і турботи. Зараз тільки одне тривожить: що її чекає? Навкруги панує темрява. І лише десь далеко-далеко видніється промінчик сонця. Чим далі, тим стає все важче, тривожніше, але вона не зупиняється. Ще кілька зусиль - і пітьма залишається позаду. Вона прямує до світла. І от довгоочікувана вершина. А що ж там? Чи виправдається її віра і сподівання?.. О, так! Надії збулися. Душу наповнила невимовна радість від побаченого. Перед нею постала картина, яку ніколи не зможе описати жоден поет і намалювати жоден художник. Що жто було?.. Це був рай. Око люд ... Читати далі »

Недалеко від районного міста простяглося вздовж дороги село Шпиринці. Якщо ділити села на заможні і бідні, то це село можна було б віднести до багатших сіл ще з давніх часів.

Кажуть, що ще за панщини селом володів багатий пан, котрий трохи дбав про селян,  тому  селяни тут були більш заможні від тих, що проживали по інших селах, де пани не дбали, а тільки визискували їх. Але у тридцятих роках тут, як і по всьому Поділлі, люди пережили також страшний тяжкий голод, і багато людей розпрощалися з цим білим світом.

Після голодного лихоліття почалися репресії проти так званих « ... Читати далі »

Як все почалося? Довгий час хворіла дружина. Галина безрезультатно ходила до лікарів, бабок. Пошук здоров’я і привів її до екстрасенсів. Подруга запросила на курси «біоенергетики» за «методом Джуни».

І Галину, і подругу ці курси захопили. Ще раз привіз їх – думаю, зайду, просто подивлюся: що там? Почуте захопило й мене, здалося надзвичайно цікавим. Адже ми жили як всі люди живуть. Гулянки, зустрічі-знайомства: сьогодні в нас гості, завтра ми в гостях, балачки всякі, теревені… Раділи, дивлячись на дітей, що зростають у нас: двоє синів, раділи, що дім свій маємо, якісь справи… ... Читати далі »

Моя сестра одружилася ще сім років тому, але відчути радість зачаття, вагітності й народження своєї дитини їй ніяк не вдавалося. І ось, ніби ці сім років безпліддя не були для неї достатньо болісними, за ними прийшла новина, яка розбила їй серце остаточно. 

Лікарі сповістили молодому подружжю, що вони обоє безплідні і повинні змиритися з тим, що ніколи не зможуть пережити радості материнства й батьківства. Можу лише уявити, що вони тоді пережили, якщо навіть у моєму серці це відгукнулося таким болем.

Вечір напередодні Великого Посту я провів у молитві перед малою свічк ... Читати далі »

Четверта заповідь Господня говорить: «Шануй батька і матір свою». Та, на жаль, не всі дотримуються її. Ця історія сколихнула не тільки район, але й область. Не дай, Боже, нікому зіткнутися з такою ситуацією.

Пізнього червневого вечора, коли сонце ледь сховалося за обрій, закінчилося життя, обірвалася мелодія недокінченої пісні. Життя, як мить, коротке та незрозуміле. Лиш недавно було 20, 30, 40…Ніхто не знає кому скільки залишилось. А цьому життю було написано 65, але лише кілька днів бракувало до цього ювілею, як згасло сонце й нависли темні хмари…

... Читати далі »

Прилбичі

Щодо Прилбич, то в той час приїжджали священики о. Іван Буфан, о. Ярослав, о. Андрій Манько, вже покійний о. Пе­тро, який відправляв Богослу­жіння у с. Лісі , о. Богдан Ядз­вінський, але затриматися там надовго ніхто не міг. Не знаю причини, може, через те, що не було вигідно. І на кінець ще і я спробував. Під час відпустової Святої Літургії у храмі Маковей­ських Братів у Ліску мене по­просили виголосити проповідь. На наступний день приїхали до мене люди із двадцятки парафії с. Прилбичі, аби я погодився відправляти в їхньому селі. Я дав згоду. Але хочу з ... Читати далі »

Моє дитинство

Народився 30червня 1956 р. у с. Бердихів на Яворівщи­ні в багатодітній (крім нього у батьків було ще восьмеро ді­тей) сім'ї.

Батько, Радюк Григорій Федорович, 1915 року наро­дження, у п'ять років став си­ротою, жив у родині, де вихо­вання було досить суворим. Мати, Радюк Катерина Степа­нівна, до одруження жила і ви­ховувалася при батьках. Після одруження були змушені виї­хати до Німеччини на роботу, після тривалого часу повер­нулися додому, в с. Бердихів. Побудували тут ма ... Читати далі »

Кожна людина, приходячи на світ, народжується у сім'ї. Сім'ю також називаємо родиною. Сім'я - це соціальна група, яка складається з людей, що перебу­вають у шлюбі, їхніх дітей (рідних або прийомних) та інших осіб. Коли народжується християнська родина? Церковне благословення шлюбу - народжує нову християнську родину. Слово "шлюб" бере початок від старослов'янського "сьлюб" - урочиста обіцянка, присяга. Шлюб - це добровільний союз між чоловіком і жінкою з метою створення сім'ї.

Кожна родина має свою історію, походження, звичаї, традиції, які здебіл ... Читати далі »

Покликання... Перше наше покликання - це дар життя. Друге наше покликання - це ласка Святого Хрещення. Третє наше покликання - це покликання до стану духовного або до стану сімейного.

Перше зацікавлення до стану духовного я відчув, коли по національному радіо була передача про духовну семінарію, про ласку святого покликання і про те, що Господь Бог кличе кожного, стукає до наших сердець та чекає на кожного з нас. Але сьогоднішній світ своїми барвами та красою затьмарює шлях до Христа. У бурхливому вирі повсякдення, у перспективі здобуття вищих студій, кар'єрного росту та матеріальних ді ... Читати далі »

Військовий капелан УГКЦ о. Тарас Коцюба регулярно несе служіння у зоні бойових дій на Донбасі вже більше року. Він пізнав безодню жахіть війни, бо нераз опинявся в епіцентрі пекла, і відночас споглядав висоти духа людей, які зберегли честь і гідність, хоча навколо вирують ненависть і смерть. Отець Тарас вчергове готується на передову: ладнає старенького джипа, готує бійцям молитовники, хрестики, вервиці, а найголовніше – хоче привезти їм упевненість та переконання, що вони нині найпотрібніші Україні, бо захищають рідну землю. Власне, про свій минулий буремний рік о. Тарас погодився розповісти нашим читачам.

... Читати далі »

«Емо, дай мені руку». Вона почула ці слова після того, як кілька годин лежала на підлозі й безрезультатно кликала на допомогу. За хвилину відчула, що її хвороба відступає.

Таке могло статися з будь-якою людиною. День за днем з енергійної, щасливої жінки Ема ставала особою, повністю залежною від інших: прикута до інвалідного крісла, майже паралізована, неймовірно скручена стражданням. На неї падали й падали подальші удари долі: розлучення, фінансові труднощі… Однак вона ніколи не сумнівалася, що її страждання має глибокий сенс. І не вірила лікарям, які не давали їй жодного шансу на од ... Читати далі »

Там, де сьогодні село Камінка, коло Болехова на Долиншині, жив давним-давно, ще за княжих часів, чернець-пустинник Варлаам. Збудував собі у сосновому лісі келійку й так жив. Живився тільки корінцями та водою, й весь день проводив у молитві.

Бідні люди з околиць приходили до нього та жалілися на своє горе. Тоді був голодний рік, і вони не мали що їсти.

Отець Варлаам, хоч сам жив тільки корінцями та водою, дуже журився, що люди так бідують, та роздумував над тим, як би то їм допомогти.

... Читати далі »

О Господи Святий,
Живи в душі моїй,
Завжди мене навчай,
Веди в небесний край!
^{(З пісні до свята Пресвятої Євхаристії)}

Провівши Петра на роботу на шахту, Ольга клякнула перед Розп'яттям, яке привезла два роки тому зі Львова, і знову поринула в молитву. Просила Бога про щасливий день для чоловіка, щоб не сталося на шахті якоїсь біди і щоб він повернувся додому живий і тверезий. Петро був у неї добрий, роботящий, але... Як казала про нього (можливо, дещо зарізко) покійна Ольжина мама: "Має золоті руки, але що ж, як горлянка без дна". ... Читати далі »

Слава Ісусу Христу, хочу поділитися моїм знайомством зі Св. апостолом Юдою-Тадеєм.

Після довгих пошуків роботи мені запропонували місце праці в кіоску. Попрацювавши один тиждень з запропонованих двох, я почула про практику роботодавця не виплачувати заробітню плату, або повністю, або частково (шукаючи різні причини). Я нікому не казала, та в душі дуже запереживала.

Коли до мене на роботу прийшла мама, до нас підійшла її коліжанка і слово по слові тема перейшла на релігійну тему, вона запропонувала книжечку про Св. Юду-Тадея сказавши, що ... Читати далі »

Йшов 1945 рік, шостий рік війни з Німеччиною. Народ, що пройшов через ці страхіття, вже був настільки вимучений, що дивувало, як людина може все це витерпіти. Здавалось, що війна наближається до кінця і настане довгоочікуваний мир. Та тут виплила ще одна біда для всіх українців, що жили у Закерзонні, Надсянні. Їх вирішили переселити в радянську Україну. Що означає переселення – вже приблизно знаємо, бачимо зараз на сході Донбасу. Але тоді все було інакше.

Українці, які з діда-прадіда жили на своїй землі, мусіли її залишити і їхати десь далеко –  в невідомий Радянський Союз. Люди мали власні будинки, землю, ... Читати далі »

Греко-католики Галичини, які пройшли підпілля, не можуть не визнати, що римо-католицькі священики в часи панування більшовицького тоталітарного режиму, тобто в часи СССР, зробили дуже багато для збереження католицького духа в нашому народі, і ми маємо бути вдячними їм за це. Багато вірних підпільної Греко-Католицької Церкви знаходили в польських костелах надійний прихисток, глибокі духовні науки, справжню віру і справжнього Ісуса, утаєного в Найсвятішій Тайні Євхаристії.

Не забуду ніколи прекрасних наук отця Людвіга Камєлєвського з катедри Успе ... Читати далі »

Я тривалий час хворіла. Але найважче мені стало в другій половині минулого року. Мене почали дуже боліти ноги і я перестала ходити. Багато місяців я пролежала в ліжку, не маючи можливості себе обслужити. Я розуміла, що стала тягарем для своїх рідних, які вимушені мною турбуватись як новонародженою дитиною. Це для мене було нестерпно, я впала у відчай. Рідні і знайомі мене розраджували, а подружка принесла мені „Дев’ятницю до св. Ап.Юди-Тадея” і Вервицю. Подруга порекомендувала молитись до цього Апостола, бо Він нікому не відмовляє, хто до Нього щиро молиться. І Апостол Юда-Тадей став моєю останньою надією.

... Читати далі »

У бідній, але чисто прибраній кімнаті лежить хворий. Перед ним стоїть лікар і тримає його за руку.

-Що у вас болить? - питає.

-Все, лікарю. Усе тіло, ніби побите. Голова страшно болить. Вже три дні нічого не можу їсти, тільки п'ю воду.

-А хто вас доглядає?

-Я не маю нікого, лише дев'ятилітнього сина та шестилітню донечку. Моя жінка вже давно померла.

Лікар задумався ... Читати далі »

Батько сидів за столом, опустивши голову на руки, і думав. Думки його були невеселі, бо майбутнє, і власне, і його єдиного сина, видавалось йому настільки непевним і тривожним, що заглянути в нього він просто боявся. Боявся панічно.

Сьогодні поховав свою дружину, серце якої не витримало всіх тих переживань, навіть не переживань, а тої біди, яка звалилася на їх сім’ю. І прийшла вона через сина, якого вони дуже любили і намагалися зробити його життя легким та щасливим, задовольняти будь-яке його бажання.

І хоча батьки обидвоє були пенсіонерами по інвалідності, намагалися зробити все, ... Читати далі »

За Польщі чимало з наших галичан жили й працювали в різних куточках Речі Посполитої. Нужда гнала бідного українця з дому в чуже ярмо, часом аж за океан. З далекої чужини привозили вони до рідної хати не тільки якийсь там зарібок, а й багато різних приповісток, незвичних оповідок та життєвої мудрості.

Розповідав чоловік однієї моєї знайомої, що працював на шахтах на півдні Польщі, про трафунок в одній польській родині.

...Його товариш, тяжко зморений і спрацьований, прийшов додому і став казати до жінки: "Хочу ковбаси!" Жінка вж ... Читати далі »

Родина Гайчуків вже з весни готовилась до весілля, хоч і задумали його на осінь. Найперше батьки шукали гроші; адже ж бажали, щоб весілля для їхньої дочки відбулося на найвищому рівні у визначений час.

Наперед замовили зал у престижному будинку «Щасливих подій» на вихідні. Тому підраховували місця для гостей згідно зі списком, який вже давно обдумали.

Олена закінчила економічний університет і тепер  працювала тимчасово продавцем в одній із крамниць міста. Майбутній жених Ігор, за фахом лікар, трудився у районній лікарні.

Батьки були з ... Читати далі »

Притча про злочинних винарів
Був один господар. Він насадив на полі винограднику, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, вежу поставив і віддав все це своїм винарям, щоб плідно працювали на цьому винограднику, а сам повернувся додому.
Коли наступала осінь – пора збирати виноград, то господар послав на своє господарство свого раба, щоб приніс трохи винограду та інших продуктів виноградарства – соку, вина, родзинок.
Як тільки з’явився раб на винограднику, винарі, що там працювали, схопили раба, побили і відіслали додому з порожніми руками.
Тоді господар послав на виноградник іншого раба, але вина ... Читати далі »

ХРЕСТ ХРИСТОВИЙ

1.    В 1900 році, в Китаї, сформувалася фанатична організація, т. зв., “боксерів”, які в жорстокий спосіб переслідували християн-чужинців; а китайців, які стали християнами, змушували вирікатися віри. Одного дня “боксери” оточили християнську місійну школу, заблокували всі двері, крім одних. На порозі цих дверей вони поклали хрест і голосно промовили: “Кожна дитина, котра ногами потопче хрест, може йти зі школи додому; хто ж цього не зробить – буде розстріляний”. Жах огорнув усіх школярів. Перших сім учнів зі страху топтали ногами свя ... Читати далі »

ЖИТТЯ

1.    Німецький кардинал фон Гален був тринадцятою дитиною у своїй родині. Ставши єпископом, він казав видрукувати на пам’ятку образки з таким написом: “Я є 13-та дитина у моїй родині. Повіки буду вдячний моїй мамі, що мала відвагу прийняти і ту тринадцяту дитину, що її Бог послав. Без згоди моєї матері я сьогодні не був би ані священиком, ані єпископом.  

2.    Щоденник ненародженої дитини:
03.Х. Сьогодні почалося моє життя в лоні матері. Мої батьки ще про це нічого не знають. Та я вже існую.
19.Х. Я вже д ... Читати далі »

Притча про гірчичне зерно
Починаючи розповідати цю притчу, Ісус поставив Собі риторичні запитання: «До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представимо його?». Відповідаючи на них, Ісус яскраво висвітлив:
– Царство Боже – як те гірчичне зерно, яке, взяв чоловік і посіяв у своєму саду. Гірчичне зерно, як відомо, найдрібніше за всі земні насіння і таке дрібнесеньке зерно сіється в землю. А посіяне мізерне гірчичне зерно виростає і стає більше понад всі зілля, стає деревом, і пускає такі великі гілки, що в тіні його може кублитися птаство небесне. (Мр. 4. 30 – 32; Мт. 13. 31 – 32; Лк. 13 ... Читати далі »

Притча про загублену вівцю

Одного разу до Ісуса прийшло багато митників і грішників, щоб послухати Його. Й були там фарисеї та книжники, які дорікали Ісусові, що Він приймає грішників, спілкується з ними та споживає з ними їжу (Лк. 15. 1 – 2). А Ісус тоді розказав їм оцю притчу.

«Як вам здається, – питає Ісус Христос, – коли якийсь чоловік має сотню овець і якоїсь миті одна з цих овець заблудить. То чи не покине цей чоловік 99 овець отари в горах чи у пустині й чи не піде шукати цю вівцю, що заблудила, аж поки не знайде ... Читати далі »

ПРОПОВІДЬ

1.    Св. Іван Віяней був душпастирем у невеличкій парафії в Арс, коло Ліону, у Франції. Він не мав високої освіти, ані великого дару проповідника, але зате він був ревним душпастирем. Коли він проповідав, то його слова плили з глибини його серця і він цілий горів тією наукою, що її проповідував. Тому його проповіді, хоч простенькі, навертали багато людей. Одного разу на його проповіді був присутній визначний військовий старшина. Коли його запитали, чи йому подобалася проповідь, то він сказав: “У моєму житті я вже багато разів чув проповіді різних блискучих проповідників. І за ... Читати далі »

Притча про фарисея і митара

"Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!... Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесе ... Читати далі »

СВЯТЕ ПИСЬМО

1.    Володарі християнських народів присягають вірність своєму народові, тримаючи руку на Євангелії. Так є у Франції, Англії, інших державах. Так є і в нас, в Україні. В Англії, наприклад, новому королю подають Євангеліє зі словами: “Тут є річ найвартісніша, яку світ має. Тут є мудрість, тут є королівський закон, тут – живе слово Боже”.  

2.    Євангеліє – велика святість. Ми його обкаджуємо, виносимо при Вході під час Літургії з запаленими свічками, з пошаною цілуємо, його слухаємо стоячи. Наші козаки, слухали Єван ... Читати далі »

Притча про смоківницю

 І він розповів їм оцю притчу; «Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. 7. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? 8. А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. 9. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.»

Мораль притчі

... Читати далі »

БОЖА МАТИ

1.    Колись в Добромилі (після реформи) був василіянський новіціят, і тут постав звичай, щоб під час місяця травня кожного дня в особливий спосіб віддавати честь Божій Матері перед її статуйкою в монастирськім городі. І так тут народилися наші травневі відправи до Пречистої Діви Марії, які скоро охопили цілу Галичину. Цілий місяць травень кожного дня в кожній парафії у вечірню пору широко гомоніли пісні й молебні в честь Пречистої Діви Марії.  

2.    Візантійський патріярх Несторій у своїй проповіді на Різдво Христове 428 року проказав зневаж ... Читати далі »

САМОПІЗНАННЯ

1. Одне корейське оповідання розповідає про великого вченого, що постійно був зайнятий своїми книжками. Одного разу він вибрався на відвідини до свого приятеля. Їде на ослі, вивчає книжку, і весь потонув у науці. Поволі поводи падають з його рук. Осел це чує і завертає ... Читати далі »

РЕКОЛЕКЦІЇ

1. Відомий у Німеччині провідник реколекцій священик Ґунтер на закінчення реколекцій для заохоти до витривалості в доброму, навів своїм слухачам такий приклад: “В лісі стояла церковця, де відправа бувала раз на рік, в празник храму. Перед відправою старший брат виходив на вежу церкви і дзвонив, щоб скликати людей на Службу Божу. А тому, що протягом цілого року ніхто не заходив до тієї вежі, то там загніздилися лелеки, горобці, сови, ворони і всяке інше небесне птаство. На голос дзвону всі ті церковні квартиранти зі страхом втікали, аж пір&r ... Читати далі »

Хоча Св. Миколай уникав будь-якої показовості, жив дуже скромно, про його незвичайну доброту, щедрість і благочинність скоро заговорили не лише місцеві жителі. Після смерті батьків Св. Миколай отримав багату спадщину. Розпорядився він нею по-своєму: роздав усе майно бідним і нещасним. Ось лише один випадок із багатьох, про який дійшли свідчення до нас. У місті Патарх жив багатий чоловік, у якого було три доньки, що славилися красою. Та багатій утратив своє майно і став дуже бідним. У відчаї він вирішив торгувати красою своїх доньок, щоб таким чином отримати для себе і для них засоби для існування. Про це довідався Св. Миколай і вирішив врятувати цю родину. Доч ... Читати далі »

Славко не був лихий хлопець. Про нього можна було навіть сказати, що мав він дуже добре серце. Та все ж таки його вдача була якась дуже дивна: того що було в ньому добре та шляхетне, він неначе стидався та старанно скривався з тим, але зате зовсім, здавалося, не завдавав собі труду, щоб запанувати над своїми лихими звичками. Найгірше було в ньому те, що не любив вставати ранком до школи й митися, вивчення уроків на наступний день відкладав з години на годину і звичайно аж у вечір брався до книжки і розв'язання задач, а ще те, що дуже любив він заводити сварки зі своїми двома молодшими братиками. Як тільки не вмовляла його ненечка, скі ... Читати далі »