ЖИТТЯ
1. Німецький кардинал фон Гален був тринадцятою дитиною у своїй родині. Ставши єпископом, він казав видрукувати на пам’ятку образки з таким написом: “Я є 13-та дитина у моїй родині. Повіки буду вдячний моїй мамі, що мала відвагу прийняти і ту тринадцяту дитину, що її Бог послав. Без згоди моєї матері я сьогодні не був би ані священиком, ані єпископом.
2. Щоденник ненародженої дитини:
03.Х. Сьогодні почалося моє життя в лоні матері. Мої батьки ще про це нічого не знають. Та я вже існую.
19.Х. Я вже дещо підріс, але ще дуже малий і безпомічний. Моя мама все робить за мене, хоч сама ще не знає, що носить мене під своїм серцем. Вона несвідома, що мені помагає і навіть живить мене своєю кров’ю. Вона така добра!
25.Х. Сьогодні моє серце почало битися. Воно буде легенько битися через ціле моє життя. І вже ніколи не перестане битися аж до моєї смерті.
20.ХІ. Щойно сьогодні лікар сказав моїй матері, що я живу під її серцем. Вона певно, мусить бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива?
13.ХІІ. Я вже майже бачу, хоч довкола мене темно. Коли моя мама приведе мене на світ, то я побачу сонячне світло; а що найважливіше, я дуже хочу бачити мою маму. Мамо, як ти виглядаєш?
24.ХІІ. Мені було б цікаво знати, чи моя мама вже чує ніжні удари мого серця. Воно так рівно б’ється враз із серцем матері.
29.ХІІ. сьогодні моя мама брутально вбила мене!
ЧИСТОТА
3. Дня 24 червня 1950 року Папа Пій ХІІ проголосив святою молоденьку італійську дівчину, на ім’я Марія Ґоретті, за те, що вона по-геройськи стала в обороні своєї дівочої невинності, і за віддала своє життя. Марія Ґоретті, маючи 12 років життя, побожно прийняла перше св. Причастя. Це було 29 травня 1902 року. Кілька тижнів пізніше хотів її звести 19-літній сусідський хлопець. Він, з ножем у руках, грозив їй смертю, якщо вона не задовольнить його бажання. Та вона у своїй обороні йому казала: “Ні, Бог того не хоче, бо це гріх. І ти пішов би до пекла”. Одначе він, запалений пристрастю, напав на неї і багато разів поколов її ножем. На другий день вона померла. Перед смертю простила своєму напасникові. На її гробі діялися чуда, а її напасник був засуджений на довголітню в’язницю. По виході на волю, він сам, під присягою, свідчив про її невинність.
ВЛАСНІСТЬ
4. Це сталося на залізничній станції в Бородах. До почекальні ввійшов німецький поліцай з великою собакою і казав людям складати клунки на середину почекальні. В одному кутку сидів дідусь і не рухався. Він обняв торбину руками і перелякано дивився на поліцая, що кричав до нього: “Давай торбу!” Дідусь крізь сльози говорив, що його сина більшовики вивезли на Сибір, а вдома невістка і шестеро дітей пухнуть з голоду… Оце добрі люди дали йому трохи сухарів, і він торбини не віддасть за нізащо в світі. В цій хвилині поліцай нацькував на нього собаку. Всі присутні завмерли. Почекальня наповнилася гаркотом злющої собаки і проймаючим криком старця. За хвилину все затихло. Роздерте тіло старця лежало в крові, але пальці і далі цупко тримали торбину з сухарями.
ДОБРЕ ІМ’Я
5. В одній казці говориться, що одного разу випадково стрінулися Вода, Вітер і Добре Ім’я, і стали приятелями. Поки розійшлися, то поставили собі питання: “Що треба зробити, щоб ми знову стрінулися?” На це Вода каже: “Мене можете де-небудь без клопоту знайти. Вам вистачить прийти над море, ріку чи потічок, або навіть до найближчої криниці і мене закликати, – і я вже присутня!” І Вітер також каже: “Мене дуже легко стрінути. Легенький вітерець всюди повіває. Вистачить тільки відчинити двері або вікна і кликнути за мною, – і я вже тут!” Тільки Добре Ім’я сумовито стояло збоку і мовчало. Коли ж Вода і Вітер настоювали на тому, щоб воно їм сказало, де його найлегше знайти, то воно, зітхнувши, врешті каже: “Мені прикро це вам сказати, але я не вертаюся ніколи. Хто мене раз утратив, той вже більше мене не знайде”.
6. В одній парафії злобна жінка тяжко очорнила доброго й невинного священика. Її очорнення так на нього подіяло, що він дістав сердечний приступ і лежав смертельно хворий. Жінка, що його очорнила, маючи докори сумління, приходить до нього і просить прощення за свій гріх. “Жалую за все і перепрошую, – каже вона, – я хочу завдану кривдк направити”. Священик витягнув подушку з-під голови, дає їй і каже: “Візьми цю подушку, йди на церковну вежу, і висип з неї пір’я”. Вона так зробила і знову прийшла до нього. А він їй каже: “Тепер іди і позбирай пір’я знову до подушки”. А вона: “Цього не можу зробити, бо вітер уже розніс пір’я на всі сторони”. Тоді вона, з умираючих уст, почула: “Це правда, що розсипане пір’я вже не можна позбирати, так також неможливо, щоб ти привернула мою добру честь і славу. Твій гріх язика зруйнував моє життя. Я вмираю, а тобі хай Бог простить. Хай моя смерть буде пересторогою для інших, щоб знали, яким великим злом є гріх очорнення”.
ВИХОВАННЯ
7. Одного професора педагогіки, що читав прилюдно лекції на теми виховання дітей, одна мати запитала: “Відколи мені починати виховувати свою дитину?” Професор теж запитав: “А скільки років вашій дитині?” “Чотири”. “О! Ви вже спізнилися на чотири роки”, – відповів професор.
ХРИСТОВА ЦЕРКВА
8. Одного разу прийшов до парохіяльного уряду чоловік і просив священика прийняти його до Української Католицької Церкви. Священик запитав його про причину такого важливого рішення і почув таку відповідь: “Отче, я протестант, і завжди читаю біблію. Мене зацікавили тексти, де Христос передбачив переслідування своїх учнів. Коли ж глянув довкруги себе, бачу, що жодна Церква не є так сильно переслідувана, як ваша. І це привело мене до висновку, що в ній мусить бути правдива наука Христа, тому хочу бути її членом”.
НЕБО
9. Одного разу св. Тереса від Дитяти Ісуса, будучи ще маленькою дитиною, зипитала свою сестру Павлину, чи ті святі в небі, які отримали меншу славу не будуть почуватися гірше від тих святих, що отримали більшу славу. Павлина сказала Терені принести дві склянки: одну велику, а другу маленьку. Опісля веліла їй до обох склянок налити води по вінця. До спитала: “Тереню, котра з них повніша?” Св. Тереня відповіла: “Обидві повні. Вже годі більше вмістити води”. “От бачиш, так буде в небі з вибраними. Кожний одержить стільки слави і щастя, що більше йому не буде потрібно. Кожний буде повністю щасливим”, – пояснила Павлина.
СЛУЖБА БОЖА
10. При вході до однієї церкви знаходить таблиця, на якій написано, як прославляти Бога в церкві:
Будь мовчазним.
Будь задуманим.
Будь побожним, бо це Дім Господній.
Перед відправою промовляй до Бога.
Під час відправи хай Бог промовляє до тебе.
Після відправи розмовляйте між собою.
11. В житті св. священомученика Йосафата читаємо: “Побожні люди бачили часто, під час освячення на Службі Божій, св. Йосафата, осяяного дивним чудовим світлом, оточеного святими Ангелами; або по св. Причастю, на благословенні “Завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні” бачили маленького Ісуса, що благословляв присутніх людей, а побіч Нього Ангела в дияконських ризах. Ці чуда засвідчили перед канонізаційною комісією численні свідки”.
ЄЛЕОПОМАЗАННЯ
12. Дня 16 листопада 1975 року Христовий Намісник Павло VІ проголосив блаженним Йосипа Москатті. Помер він 1927 року на 47 році свого святого життя. Помер у Неаполі, де працював до самої смерті. Йосиф Москатті був професором медицини і визначним науковцем. Він був лікарем убогих. Для них посвятив все, а найбільше – своє життя. Коли він переходив вулицею, то бідні люди говорили: “Пішов наш святий”. І він ним насправді був. Він лікував тіло, але ніколи не забував про душу пацієнта. Коли бачив, що його лікарська поміч безсильна, зараз звертався до хворого зі словами: “Я попрошу вам священика. Добре?” І не було випадку, щоб який хворий на таку пропозицію не погодився. І було дуже багато випадків чудесного видужання і завдяки св. Єлеопомазанню, і молитов Блаженного.
Зібрав і впорядкував о. Василь Мендрунь, ЧСВВ
