|
 | | |
|
Головна » Повчальні історії, притчі
Радісні церковні різдвяні дзвони розбудили діда Івана. Перехрестився.
Подякував Творцеві за Його найбільший дар – життя. Немічними устами
старець промовив: "Господи, випробував Ти мене та й пізнав, і кості мої
не сховались від Тебе. Понесуся на крилах зірниці, - то рука Твоя й там
попровадить мене." Радісно на висотах підхопила відлуння Землі
торжествуюча Церква. Співала-молилась Вселенна… Лунала подяка
Всевишньому за благодать незалежної України, за непохитність духу, за
радість пізнання пророчого Божого Слова. Сльози покори спадали з очей
діда Івана. Він не міг собі зарадити, щоб вийти на подвір'я і побачити
осяяний вогнями Божий храм – вже багато років при
...
Читати далі »
|
Відкривши очі, я побачила високу білосніжну стелю. Висока біла стеля ніби заполонила собою все навкруги. Суцільна біла стеля…
Не було болю. Не було страху. Не було жодних думок. У голові – суцільна
порожнеча. Не було ніяких відчуттів. Нічого. Майже нічого. Крім
неймовірно сильного, нестримного відчуття, що розпирало груди. Такого
відчуття у мене не було жодного разу за 35 років.
- Я буду жити? Я буду жити! – ці три слова у запитально-стверджувальній
формі я промовляла впродовж трьох останніх годин. Найважчих годин, коли
лікарі боролись за моє жи
...
Читати далі »
|
Перед народженням кожного із семи своїх ді¬тей я змушена була давати розписку лікарям у тому, що знаю, які небезпеки на мене очікують. У мене - вада серця, а з такою вадою вагітність і пологи - велике навантаження, - серце може не витримати. Але я так любила дітей! Вірила, що від "Бога нагорода — плід лона", як написано в одному псалмі. І - з Божою допомогою виношувала і на¬роджувала здоровеньких малюків. Але восьма вагітність просто приголомшила усю мою родину, найбільше - мого чоловіка. Він має добрий характер, також дуже любить дітей, але звістка про восьму дитину викликала в ньо¬го розпуку. Тоді ми удев'ятьох мешкали в одно¬кімнатній квартирі, часи були складні
...
Читати далі »
|
Не знаю, чи коли-небудь що-небудь приведе мене в такий глибокий шок, як оті слова медичного висновку, що написали семирозумні лікарі черговий раз, обстежуючи мого трирічного Тарасика: "непридатний для життя в суспільстві". Це було як вирок недолугого середньовічного інквізитора. Викрививши голівку під якимось дивним кутом (як це тільки йому вдається!), він зорив кудись крізь мене й посміхався радісно, щасливо, цілком по-дорослому, ніби хотів мене підбадьорити. Та тоді я вже добре знала, що ця усмішка адресована не мені. Кому сміється, з ким розмовляє моя дитина? Для мене це нерозгадана загадка... АНГЕЛКоли принесли Тарасика з пологового будинку, радості
...
Читати далі »
|
Бенедикт XVI «просто надто чесний»
Червень 1945. Виснаженого 17-річного юнака випускають з табору для
військовополонених. Він долає 80 миль по дорозі додому, ведений гарячим
прагненням побачити сім'ю і друзів. У свято Найсвятішого Серця Ісуса,
на заході, спускаючись з пагорбів до свого рідного Траунштайн, який
лежить поблизу кордону з Австрією, він чує музику, що лунає з церкви
святого Освальда. Практично, сцена для голлівудського сценарію.
«У той момент сам небесний Єрусалим не виглядав би
для мене прекрасніше», - пише він. Юний Йозеф Ратцінгер знав, що його
мати і се
...
Читати далі »
|
РІЗДВО ХРИСТОВЕВідколи Лука прийшов на світ, кожен раз із нагоди Різдва Христового він отримував від дідусів і бабусь, дядьків і тіток, від усіх близьких і друзів нашої родини іграшки та инші дрібні подарунки. Коли хлопчик трохи підріс, ми почали практикувати спільне читання Євангелія, коментуючи прочитане, збагачуючи деталями, необхідними малюкові для розуміння, які, на мою думку, могли бути цілком правдоподібними. Одначе Луку вони ніколи цілковито не задовольняли, він і далі засипав мене запитаннями, пов'язаними з Різдвом Ісуса Христа. З точки зору дорослого, деталі, що непокоїли Луку, були другорядними, не вельми цікавими, але в дитячих очах вони набувал
...
Читати далі »
|
У 2000 році під час однієї зустрічі з молоддю Папа Йоан Павло
ІІ закликав молодих людей бути першим прикладом євангелізації для своїх
однолітків, називаючи їх «світанкові зорі» нового тисячоліття, яке
власне розпочиналось:«Світанкові зорі... дорога молоде, саме ви будьте
першими апостолами для інших молодих людей».
Одного молодого священика з Верони вразили слова Святішого Отця й він
вирішив допомогти молоді бути справжніми свідками та проповідниками
Євангелія. Він зібрав маленьку групу молоді, називаючи їх за словами
Папи «світанкові зорі», та вийшов разом з ними на вечірні вулиці міста
Верони, щоб запросити іншу молодь на зустріч з Ісусом Христом, я
...
Читати далі »
|
Чотири роки тому на автошляху «Чернівці-Львів», на кордоні
Коломийського і Тисменицького районів, між Отинією і Старими
Кривотулами освятили каплицю на честь святої великомучениці Варвари.
Раніше там була каплиця, але радянська влада її ліквідувала. З того
часу на тому місці було багато аварій і смертей. А відколи спорудили
каплицю, вже неодноразово переконувались у заступництві святої, в
захисті людей від трагедій і Божому чуді.
Так, наприклад, 11 вересня 2009 року, на свято Усікновення голови
Івана Хрестителя, навпроти каплички сталась дуже велика аварія.
Переповнений автобус «Косів-Івано-Франківськ» при обгоні вдари
...
Читати далі »
|
Його
дуже гарно видно з дороги. Він висотою 2,5 метра і чітко вирізняється
на тлі дерев та привертає увагу здалеку. Сонце, що заходить, освітлює
його і надпис: «Тут спочиває ігуменя Моніка Полянська 1885-1951. Всім
упокоєним в цій землі вічна пам’ять». Маленька дань від Батьківшини
Великій людині і всім, що знайшли останнє пристановище на цій далекій
чужій землі. Ще
минулого року від постуляційної комісії УГКЦ в Мордовію їздили
пошуковці для встановлення місця поховання ігумені Підмихайлівського
монастиря матері Моніки Полянської (ЧСВВ). Із скупих спогадів свідків
було
...
Читати далі »
|
Була неділя, вісімнадцятого червня року Божого двотисячного. Вам нічого не нагадує ця дата? Це один із найпам'ятливіших днів у моєму житті. День, коли якось по-особливому впливали на людей магнітні бурі, була підвищена радіація, відкрилась іще одна озонова діра чи стався якийсь незнаний катаклізм, що їх ми повсякчас провокує-мо своїм "пофігістським" ставленням до матінки-природи, — сказати не можу. Але щось, безумовно, вплинуло на нашу свідомість. Про це свідчив хоча б той невпорядкований рух мешканців у вісімнадцятому мешканні при вулиці князя Романа, 9, простіше кажучи, у моїй власній квартирі. Ми, п'ятеро, давали собі раду в трьох кімнатах й крихітному коридорі. За п'
...
Читати далі »
|
«Ісус сказав до своїх учнів: Неможливо, щоб не з'являлися спокуси.
Однак, горе тому, через кого вони приходять. Ліпше такому було б, коли б
млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб
він спокусив одне з цих малих»
Лука 17.1-2
Культура сьогодення, прогрес високорозвинутих технологій та інші
досягнення у всіх сферах людського буття можуть поставити людину на
вершину спокус. Як тоді, так і тепер, на християн чигали і чигають
спокуси, які прагнуть звести з дороги життя на дорогу смерті.
Ви
...
Читати далі »
|
ЗВІРКоли ось зараз хочу викласти на папір сповідь мого життя, лишень одна думка снується в голові: "Життя моє, чи ж ти мені наснилось?" Це, напевно, не моє життя, бо й гадки не мав так жити... Бо все мало скластись цілком по-иншому. Була в мене шанована усіма родина. Батько -"лікар останньої інстанції" (так сам себе величав), був судово-медичним експертом. Таких фахівців у п'ятдесяті роки було негусто. Роботи — море, ще тривала боротьба з УПА, та й розбійних нападів з убивствами було багато. Тож батечко цілими днями сидів у своєму морзі. Часто носив йому туди обіди, загорнені в декілька шарів газет. Мати — технічний керівник великого швейного підприємства,
...
Читати далі »
|
(Роздуми з нагоди 10-ї річниці подружнього життя) Слава Ісусу Христу! Так часто в теперішніх часах звучать нерозумні слова
відносно багатодітних сімей, особливо бідних, які живуть у нестатках.
Майже всі вважають себе розумними, культурними, освіченими сучасними
людьми, при цьому не знаючи і не розуміючи елементарних речей – Божих
правд. Хоча сьогодні немає голоду, війни, та попри те майже всі чомусь
почуваються нещасними, роздратованими. Ніби все є, але все одно постійно
чогось бракує для повного і правдив
...
Читати далі »
|
В одній старій книзі розповідається, що одного разу
захворів король і лікарі не могли зарадити його хворобі. Він дуже хотів
жити і втішатися своїм родинним щастям, тому не жалів грошей для
повернення свого здоров’я. Скликали лікарів з різних країн, вони давали
різні поради і ліки, але безуспішно. Король марнів і втрачав сили.
Приїжджали до нього всілякі знахарі і шептухи, але й
вони не змогли йому допомогти. Один знахар дав таку пораду: вберіть
хворого в сорочку зі щасливої людини, і він відразу одужає. Негайно
розіслано посланців шукати щасливу людину.
|
Французький місіонер в час однієї місії оповідав
своїм слухачам історію свого життя. "Жила одна вбога вдова, – казав
місіонер, – що над усе у світі любила свого сина- одинака. Днями й
ночами вона тяжко працювала, щоб дати йому найкраще виховання. Підрісши,
син потрапив у лихе товариство і, замість у школу, ходив з товаришами
на забави, де перебував до пізньої ночі. Коли ж про це довідалася
шкільна влада, він мусив покинути школу. Тепер почав вимагати ще більше
грошей від своєї мами, бо цілими ночами перебував на пияцьких забавах.
Журба зганяла сон з очей бідної вдови, але ні її просьби, ні вмовляння
нічого не допомагали. Її син щодн
...
Читати далі »
|
Мої батьки, переселенці з-під Перемишля, змалку виховували мене в релігійному дусі. Ота національна й релігійна основа в родині, що для когось є пережитком, порожньою декларацією чи лише якимось поверховими ритуалами, міцно увійшла в моє життя з молоком матері. І саме віра допомагала мені вистояти, не зламатися, не збожеволіти від горя від усього пережитого, саме віра тримає мене на цьому світі... Я мала лише 23 роки, коли захворіла на діябет моя трирічна донечка. Мабуть, через свою молодість я ще не усвідомлювала, наскільки це важка хвороба. А потім почалися лікарні, загострення, реанімації, коми... А тут ще й захворіла на розсіяний склероз моя молодша с
...
Читати далі »
|
Він був усім у моєму житті. Лише згодом я зрозуміла, настільки руйнівне це було почуття. Він був для мене наче бог. І Бог, тоді ще незнаний і далекий для мене, дав мені шанс зрозуміти своє засліплення і вирватися з його полону. Та минули роки, поки я усвідомила, що нічого в нашому житті не стається з нами випадково, і все має свій сенс. Одного дня я довідалася, що в Богдана, з яким ми зустрічалися 4 роки, я не єдина. Найбільше, що мене вразило - та, инша, також називається Люба. Я сприйняла це як крах усіх моїх мрій, крах мого майбутнього. Я відчувала цілковите фізичне й емоційне виснаження, мені не хотілося жити, у моєму серці була пустка, і нішо не могло заповнити ї
...
Читати далі »
|
З’явилася я на світ третьою дитиною, наймолодшою у
сім’ї, хоч і християнській, але так – поверхнево. У зв’язку зі складним
матеріальним становищем мама моя виїхала за кордон, коли мені було 10
років. Цей період у моєму житті був найважчим, оскільки в мене почався
перехідний вік. Всю свою любов я віддала батькові, а коли мама
приїжджала або телефонувала, то в нас завжди виникали якісь
непорозуміння. Тому з часом вона стала для мене чужою людиною.
Під час одного з таких маминих візитів я випадково
почула розмову батьків про те, що їм важко виховувати трьох дітей – це,
мовляв, забагато. Тобт
...
Читати далі »
|
Один
із тиваїдських старців розповідав, що він є сином ідольського жерця. Ще
дитиною він сидів у храмі й бачив свого батька, що приносив жертви
бовванам. Якось, коли батько вийшов із храму, хлопчик тайно проник
усередину і побачив там сатану, що сидів на троні в оточенні численного
воїнства. І ось приходить один із його князів і кланяється йому. Сатана
питає: «Звідкіля ти прийшов?» Князь відказує: «Був я в такій-то країні,
спричинив там війну і велику смуту, пролив кров і прийшов сюди, щоб тобі
це сповістити». Сатана ж на те: «Скільки часу ти на це потратив?» Той
відказує: «Тридцять днів». Сатана звелів бичувати князя, кажучи: «Так
мало ти зробив з
...
Читати далі »
|
Ця історія обійшла сторінки багатьох християнських видань. Але слави
Божої багато не буває. А саме про неї йде мова в оповіді Бориса
Пилипчука із Хмельницької області. Милостиве зцілення, а тим більше
воскресіння із мертвих, завжди були однією із багато-чисельних граней
характеру люблячого Бога... 12 серпня 2003 р. Раптова смерть
такого здорованя, офіцера міліції, схвилювала багатьох і була подією №1.
Про це свідчили часті телефонні дзвінки в лікарню співробітників і
віруючих, які молилися в багатьох церквах України. Лікарі зафіксували
смерть в результаті крововиливу, який вразов 95 % поверхні головного
мозку. Про смерть Бориса було негайно п
...
Читати далі »
|
Коли я понад 11 років тому прийшов у колонію посиленого режиму ЛВК 48 (відома львів'янам як "зона на Хуторівці"), шоб духовно опікуватися засудженими, ті спочатку подумали, що я - переодягнений "мент", який хоче через сповідь вивідати у них таємниці. Там, у в'язниці, зустрівся з хлопцями, з якими колись жив на одній вулиці і які були свідками моїх колишніх вуличних "подвигів"... Мій шлях до священичого покликання справді був нелегким... "ЗАБУДЬ ВЕРНУТСЯ ОБРАТНО - ЗАБВО"Відчуваючи брак любови й уваги в родині після народження молодшого брата, я шукав якихось втіх на вулиці. Там збиралися такі самі, як я, і основним нашим заняттям було напитись і побитися.
...
Читати далі »
|
Я давно підозрювала, що чоловік мене зраджує, але ці випадки
були нечастими і я вважала, що все минеться само собою. Думала, він
покається і не говорила йому про свої підозри. Тепер про це дуже шкодую.
Коли його стосунки зі спокусницею почали повторюватися регулярно, я
звернулася за порадою до священика. Він порадив обов’язково сказати
чоловікові про те, що мені все відомо, і вимагати припинення гріховного
зв’язку. Коли я сказала, що мені все відомо і я прошу розказати мені всю
правду, що це наша спільна біда і тільки почувши щире каяття зможу його
пробачити, він споча
...
Читати далі »
|
Коли їхав на заробітки до Польщі, відчував на серці якусь дивну тривогу, чомусь краялося серце від думки про тривалу розлуку з дружиною і синами, не хотілося залишати сім'ю. Але в рідному Івано-Франківську перспективи були невтішні: один з найвищих показників безробіття в державі, годі було знайти роботу, щоб прогодувати дітей, не кажучи вже про те, щоб думати про якесь будівництво. А ми так хотіли добудувати бодай невеличку кухоньку до своєї безвіконної кімнати у старій кам'яниці, частина з якої належала нам. Адже ростуть діти... Отож довелося вирушати за кордон. Заспокоював себе думкою, що моя Оксана - молодець і якось дасть собі раду без мене. Хоч робота у неї - вчите
...
Читати далі »
|
У нашій сім'ї було шестеро дітей. Батько часто випивав, мама мусила на нас усіх заробляти. Спочатку я вчився в інтернаті, але потім ублагав маму віддати мене до звичайної школи. Втім, і там я не особливо вчився, часто прогулював уроки... Після дев'ятого класу подався до ПТУ. Деколи у мене виринало бажання вчитися, здобути добрий фах, але середовище, в якому я перебував, не сприяло цьому. У ПТУ я так і не до¬вчився - пішов на "Львівприлад" учнем майстра, щоб заробляти гроші. Потім почав працювати на заводі "Електрон" слюсарем. Вбогість і без¬радісні сірі будні у дома, батьків алкоголізм де¬далі більше пригнічували мене. Я намагався якось знайти себе в житті, думав, що
...
Читати далі »
|
Гілки молоденької яблуні, уквітчані білим цвітом, тремтячи від весняного вітерцю, тор-каються шибки, і веселий пташиний щебет, що долинає через глухо зачинене лікарняне вікно, нагадує нам, що надворі буяє весна. Хочеться чимдуж вирватися з похмурих стін лікарняної палати, забути про біль і страждання, вдихнути на повні груди свіжого повітря. Але... Прогнози лікарів невтішні: стан моєї маленької дівчинки погіршується, медики губляться у здогадах щодо діягнозу і кажуть, що за останні кілька місяців не пригадують дитини у такому важкому стані. Ще кілька днів тому моє дитя весело чеберя¬ло ніжками, тішачись весняними кульбабками, а тепер, зблідле і виснажене недугою, лежи
...
Читати далі »
|
... Я всиновлена. Моїй біологічної матері було 17, як і моєму біологічному батькові.
Моя мати вирішила піти в «Planned Parenthood» (Плановане Батьківство) -
найбільший абортарій, на сьомому з половиною місяці вагітності, і їй
порадили зробити сольовий аборт на пізньому терміні. Сольовий розчин
вводиться в утробу матері, дитина ковтає розчин, розчин випалює дитину
зсередини і зовні, і мати повинна народити мертву дитину протягом 24
годин.
На загальний подив я народилася не мертвою, а живою. 6 квітня 1977 в клініці Лос-Анджелеса
...
Читати далі »
|
Беатріс була черницею, та, закохавшись у якогось юнака, вирішила
покинути монастир, щоби жити разом з ним. Коли вже виходила за ворота,
то не посміла забрати ключі зі собою (сестра Беатріс була ключницею), а
зупинилася перед фігурою Матері Божої і промовила:
- Я доручаю ключі Тобі, передай їх тій сестрі, яка є більш гідною, ніж я.
Складаючи свій монаший одяг, вона додала:
- Забери також цей одяг, який носять Христові обручниці; я не гідна його носити.
Після цього пішла, пер
...
Читати далі »
|
Священик
Леонід, редемпторист з України, взяв участь у 15-му міжнародному
семінарі для священиків у Меджуґор’ї і дав свідчення, спочатку іншим
учасникам, а потім і на радіостанції Мир Меджуґор’є. Ми опубліковуємо це
свідчення, як воно прозвучало з уст священика. «Моє перше
паломництво до Меджуґор’я було пов’язано з моїми обов’язками та з моїм
священичим покликанням. А саме, у 2005 році місцева церква довірила мені
велику відповідальність та дала мені важку ношу- служити екзорцистом.
Перші місяці та перший рік були сповнені Божою любов’ю та благодаттю, а
також важкими труднощами та спокусами. Одні з найбільших труднощів
трапилися
...
Читати далі »
|
Ангелів можна зустріти всюди, навіть в Техасі! Ось свідчення Джона
Хейна, американця 1924 року народження, дуже схожого на бізнесмена в
черепахових окулярах з реклами 50-х років. Я запам'ятав його історію,
тому що подія з ним надає значну вагу його свідченням. Досить легко
отримати свідчення когось, що Ангел врятував його в тих чи інших
обставинах. Але в 99% випадків немає жодних доказів, тоді як у Джона
Хейна є безсумнівне, незаперечна досьє.
Як всі американські чоловіки, він присвячував своє життя своєму
підприємству, працюючи майже
...
Читати далі »
|
"Віл знає господаря свого, а осел – ясла пана свого.Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє”(Іс. 1, 3) Господь Бог послуговувався не раз нерозумними звірятами, щоб переконати єретиків у прав-дивій присутності Ісуса Христа в Пресвятій Євхаристії. З-поміж багатьох прикладів наведемо один випадок, який стався за посередництвом св. Антонія з Падуї. В італійському місті Ріміні проживав один єретик на ім’я Венипилій, який своїми богохульними розмовами сіяв у серцях вірних католиків сумніви щодо дійсної присутності Ісуса Христа у Пресвятій Євхаристії. Святий Антоній з Падуї, що голосив слово Боже в тих околицях, зустрівся з тим недовірком і ясними доказами зі
...
Читати далі »
|
Незрячий прикарпатський священик щороку пішки долає сотні
кілометрів, аби поклонитися святим місцям.
Чи так на роду було написано, чи, може, Ігор Іванів за збігом обставин
потрапив у шалений вихор випадковостей, та прожиті ним два останні
десятиліття неможливо виміряти аршином усталеної житейс
...
Читати далі »
|
Руки не знаходять потрібних літер на
клавіатурі, думки хаотично бомбардують і не хочуть вкладатись у якесь
упорядковане річище. Це й не дивно. За майже 30 років журналістської
роботи чи не вперше зіткнувся з таким неймовірним випадком, котрий з
повним правом можна назвати воскресінням із мертвих. А сталося воно в
селі Биткові Надвірнянського району, про що знає уже вся Україна. Оселя
місцевих жителів Михайлюків, по суті, перебуває в облозі представників
різних засобів масової інформації, які вимагають
подробиць цієї
надзвичайної події. Люди, котрі пережили страшний стрес 16 квітня,
мусять знову й знову пов
...
Читати далі »
|
Мосаб Хасан Юсеф. Людина з таким ім’ям в останні кілька тижнів стала
героєм безлічі повідомлень в пресі. Ще б пак, адже він - син одного із
засновників терористичного руху ХАМАС у Палестині - навернувся в
християнство. А нещодавно він випустив книгу під назвою «Син ХАМАСу». У
ній Юсеф розповідає, як залишив тероризм і знайшов справжнє світло через
віру в Ісуса Христа.
...
Читати далі »
|
В історії України було чимало видатних людей, котрі перекладали Біблію
українською мовою. Це, перш за все, Пантелеймон Куліш, якому допомагали
вчений Іван Пулюй та письменник Іван Нечуй- Левицький, а вже в наші часи
це зробив Іван Огієнко (митрополит Іларіон) — г ромадський і церковний
український діяч, історик, публіцист, захисник і історик української
мови. Всі ці люди були вимушені жити за кордоном, бу
...
Читати далі »
|
Як повідомили у Донецькому національному технічному університеті,
студент
факультету комп’ютерних наук і технологій Осікойя Айо (Нігерія)
представляв вуз
на традиційному обласному конкурсі читців, присвяченому пам’яті Тараса
Шевченка. У конкурсі взяли участь 54 конкурсанти з міст і районів Донецької
області.
Конкурсантів оцінювало авторитетне журі на чолі з режисером Донецького
академічного театру опери і балету ім. Солов’яненка, народним артистом
України
Віталієм Аверченком. Осікойя Айо розповів
...
Читати далі »
|
У Тумирі Галицького району добрі люди і
погане сполучення. Село віддалене, на межі з Тернопільською областю.
Оточене місцями лісистими горбами. Мабуть, саме з навколишніх лісів час
від часу навідується до села якась загадкова істота, котра ще з
торішньої осені завдає людям чималої шкоди. Місцеві називають її «чупакаброю», про яку
наслухалися і начиталися в різних ЗМі. Власне, навряд чи це
південноамериканське чудовисько могло дістатися наших країв, проте
поведінка тумирського «монстра» дещо нагадує заокеанського. Як і
«чупакабра», ця істота висмоктує у своїх жертв кров і має неабияку
фізичну силу. Двоє жителів села стверджують, що бачили її на власні очі.
...
Читати далі »
|
Мешканець Швеції надіслав у поліцію поштою гаманець, який він
вкрав у свого приятеля 40 років тому.
До посилки, яку отримали поліцейські міста Вансбру (центральна Швеція),
додавався анонімний лист.
У посланні злодій, який розкаявся, повідомив, що вирішив зізнатися в
злочині після того, як, розбираючи комору, знайшов старе портмоне із
банкнотою у 50 крон (7 доларів), що добре збереглася. Він згадав, що
вкрав гроші у приятеля на вечірці, будучи «на мілині» і напідпитку. «Я
завжди шкодував про скоєне, але проблема поляг
...
Читати далі »
|
Нунціатура Святого Престолу у США оголосила про
призначення двох священиків вікарними єпископами Далласської єпархії.
Один з них - 56-річний настоятель церкви св. Рити в Далласі монсеньор
Марк Зейтц.
Нещодавно монс. Зейтц зробив незвичайний і шляхетний крок - став
донором, пожертвувавши парафіянці своєї церкви нирку.
|
 Можливо, ти не знаєш Мене, але Я знаю про тебе усе… Я
знаю, коли ти сідаєш і встаєш. Мені відомі усі твої стежки і навіть
волосся на твоїй голові пораховано. І на Свій образ Я тебе створив, Мною
ти живеш, рухаєшся та існуєш. Перш ніж сформував тебе в утробі
материній, Я пізнав був тебе. Я вибрав тебе перш ніж створив світ. Ти –
не помилка! Усі дні записані в Моїй книзі і Я визначив час твого
народження і місце перебування на землі. Дивне дитя моє, я виткав тебе в
утробі матері тво
...
Читати далі »
|
Ігор Плавський
 Люблю самотні прогулянки на природі. Коли сам, хоч
насправді це не так, я зосереджуюся. Підводжу свої очі до неба, і
вступаю в діалог з Богом. Я розмовляю з Господом… Хвилююча мить. В цьому
мені допомагає природа. Серце сповнене миром і спокоєм. Дивлюся на
багате творіння Всевишнього. Я вчуся. Намагаюся йти слідом за небом,
вітром, сонцем, щоб доторкнутися до величі Батька.
Природа навчає постійності. Вона не
турбується про красивіший одяг, вдовольняється тим, що має, і добре
зна
...
Читати далі »
|
 Осінь.
Мокра бруківка. Похнюплені перехожі. Засилля транспорту на вузеньких
вуличках. Депресія. Застуда. Цілковита байдужість до оточення, до світу
навколо. До болю звичайні дні, які завжди випадають в осад пам’яті, не
залишаючи після себе нічого, крім почуття безнадії, сірості і
одноманітності. В один із таких листопадово-безрадісних днів енного
року нашої ери сталося велике диво. Чудо, яке, незважаючи на свою
унікальність і неповторність, повторюється щодня у різних куточках
планети, – з’явилося ще одне людське
...
Читати далі »
|
Історія
Це була Павліна Жарікот, яка запалила вогонь віри по всій землі. Правдива дочка церкви, яка гідна хвали та поваги від всього людства. Її духовний зір показав важливе пророче завдання та місію. Джерело цієї місії було глибоке духовне життя, цілковито відкрите до любові Божої, характеризованої дитячою довірою до Бога та Пречистої Діві Марії. Павліна володіла харизматичною щедрістю, яка дозволила їй діяти без вагань, здійснюючи важливі та конечні завдання для поширення віри та відродження влади Царя Христа на цій землі. Це є правда, що Павліна, як багато інших у церкві, відповіла всім серцем на незвичайне покликання для пошире
...
Читати далі »
|
 Я називаюся Циркот Анна. Мені
61 рiк. Проживаю в Україні в м. Калушi
Івано-Франківської обл. В даний час я проживаю в Канаді в Торонто, куди
я приїхала на один рік. Але я повертаюся своїми спогадами на Україну щоб
описати все спочатку.
У 2003 р. я перенесла інфаркт серця не знаючи того
бо був не сильний. При обслідуванні по другій хворобі це все виявилося.
Про це у мене є аналізи й кардіограма, але тому, що усе страшне було
позаду,
то я рішила лікування не проводити. Пройшов час і до нас в Калуш був
запрошений
о
...
Читати далі »
|
З світанком приходить день з своїми клопотами, надіями і таємними
сподіваннями
та із заходом відходить, так прокладаючи крок за кроком дорогу у
майбутнє. І паралельно з тобою, ще десь в іншому куточку планети,
так само день за днем хтось iде по дорозі духовних пошуків,
маючи десь глибоко в душі затаєну мрію знайти спільників і однодумців,
попросту, супутників, які розуміють всі труднощі мандрівника у цьому
житті,
бо важко в дорозі без підтримки. Це справді чудо, коли люди йдучи,
здається,
паралельними дорогами, які ніколи не перехрещуються, нарешті, всупереч
усім законам фізики цього буття, неймовірним чи
...
Читати далі »
|
Наша, сповнена тривог, відчаю і надій, історія відбулась
весною 1995 року. Під дбайливою контролею кваліфікованих медиків одного
з найбільш відомих шпиталів Торонта минав 8-й місяць вагітности моєї
дружини
– Оленки. Раптом, ультразвукова діягностика виявила серйозні порушення
в розвитку зародка: надмірно мала вага (4 фунти) і недостатній ріст.
На запитання, про можливости медицини змінити ситуацію в напрямку на
покращання,
лікуючий доктор відповів, що "медичними засобами уже нічого не можна
поправити” і треба чекати на кінцевий результат.
Так співпало, що саме в цей час проблеми з зубами
Оленки припадково зумовили
...
Читати далі »
|
 Як
неодна вам знана особа, я могла б бути вам приятелькою, співробітницею,
членом вашої родини. Я народилась в околиці Торонта, одружилась із своєю
першою любов'ю із шкільної лавки. Наше подружжя було поблагословлеле
двома
прекрасними, здоровими дітьми: першим народився хлопчик - Майкл, а
опісля
сестричка для Майкла - Саманта, яка доповнила нашу родину. Коротко
кажучи,
мені видавалося, що краще не могло вже бути. Наша сім’я, - як кожна
інша,
що пережила і добро, і зло. Обоє ми - мій чоловік і я - були виховані як
добрі католики й так виховуємо і своїх дітей. У вечі
...
Читати далі »
|
Поблагословлений медальйоном, цілованим
Пречистою Дівою в Ґарабандалі, канадський дентист видужує після восьми
років постійного болю
д-р Михайло Рожелюк
Рік 1986, для мене й моєї родини, заповідався прекрасно:
моя дентистична праця розвивалася з великим успіхом. Наші діти,
десятилітня
Наталка й шестилітній Андрійко гарно вчилися в школі. Усі ми втішалися
добрим здоров’ям. Я залюбки й часто приймав
участь у різних видах спорту: гокей, бейсбол, теніс, скуош, ракетбол,
плавання,
водне лещатарство, ґольф, що т
...
Читати далі »
|
Написати листа (статтю, чи роздуми — не знаю як назвати вірно) спонукав мене мій брат (він навчається у духовніій семінарії). Та й сам я хочу поділитися своєю радістю, розповісти про пережиття, але найперше – подякувати Богу за Його безконечне милосердя. Хоч, щиро кажучи, взявся за це діло з певним острахом, бо свідомий своєї нікчемності і гріховності... та все ж: хай Бог благословить! Мій батько Йосафат (4 роки, як упокоївся у Бозі), мама Ганна і я, Роман, — звичайнісінька християнська сім’я, що жила в умовах розвинутого... сатанізму. Тобто: в Бога ми вірили, до церкву ходили, хоч і рідко, і всі свята «святкували». Навіть під час служби в армії (м. Во
...
Читати далі »
|
В Одесі було зафіксовано два зцілення, пов'язаних з молитвами перед
мощами Святого Миколая Мирлікійського Чудотворця.
Про це повідомив настоятель храму святого апостола Андрія Первозванного
священик УГКЦ отець Ігор Тарас.
За словами настоятеля, перший факт зцілення повідомила йому жінка. «Вона
багато років не могла завагітніти, лікарі були безсилі. Завдяки
молитвам про допомогу перед мощами святого Господь благословив її
зціленням від безпліддя», - повідомив отець Ігор Тарас.
Другий випадок стосувався молодого хлопця, у якого було пошкоджено
сухожилля на нозі. «Запальні процеси вже досягли ті
...
Читати далі »
|
Гортаючи Старий Завіт, подумки дивуєшся, як просто і мудро Господь створив цей світ та людину. Закінчивши творення світу, Бог спочив сьомого дня – і будь-яка людина сотворена так, що потребує відпочинку. Створивши чоловіка, Бог подарував йому владу над цілим світом – і сказав «недобре чоловікові бути самому» (пор. Бут 2,18). Можливо, потреба любові в Адамі перевищувала потребу влади – і Господь довершив сотворіння людини, створивши жінку. Людина відчуває потребу в чомусь, коли її цього позбавити. Змусьте на якийсь час тяжко працювати у неділю того, хто вже звик не зважати на даний Богом день відпочинку. Парадоксально, але тільки тоді, коли людина задихатиметься від вис
...
Читати далі »
|
|
| |
| | |
|
Присвячений Святому Йосифу - Обручнику Пресвятої Богородиці
Відправляємо:
|
|
