Беатріс була черницею, та, закохавшись у якогось юнака, вирішила
покинути монастир, щоби жити разом з ним. Коли вже виходила за ворота,
то не посміла забрати ключі зі собою (сестра Беатріс була ключницею), а
зупинилася перед фігурою Матері Божої і промовила:
- Я доручаю ключі Тобі, передай їх тій сестрі, яка є більш гідною, ніж я.
Складаючи свій монаший одяг, вона додала:
- Забери також цей одяг, який носять Христові обручниці; я не гідна його носити.
Після цього пішла, переступивши свої обіти, готова чинити опір усім небезпекам.
Майже одразу Беатріс покинув її товариш. П’ятнадцять років вона
прожила поза монастирем, вела розпусне життя, в якому не було місця для
релігійних практик.
Одного дня вона зустріла настоятеля чину, який, на щастя, не впізнав її. Тоді Беатріс наважилася його запитати:
- Чи ви знаєте сестру Беатріс?
- Звичайно, я її знаю. Вона – справжня свята і тепер виконує обов’язки наставниці новичок.
Беатріс остовпіла, так ці слова на неї вплинули. Негайно вирішила
більше про все дізнатися і тому пішла до монастиря та попросила
покликати свою тезку.
Через хвилину перед нею стояла монахиня, схожа на неї, як дві краплі
води. Здивування Беатріс було таке велике, що вона ледь не
знепритомніла, коли її співрозмовниця сказала м’яким голосом:
- Не бійся, Беатріс. Я – Марія, з якою ти розмовляла, коли ішла з
монастиря та якій ти доручила ключі й віддала свій одяг. Одягнувши твій
одяг та п’ятнадцять років виконуючи твої обов’язки, я рятувала тебе від
ганьби. Тепер повертаю тобі твоє місце, якщо, звичайно, ти погодишся
його прийняти.
- Я цього не достойна, - відповіла Беатріс, заливаючись слізьми. - Я дуже образила Твого Сина.
- Мій Син прощає всім грішникам, які розкаялися. Доповни покуту і старайся зберегти добре ім’я, яке я для тебе заслужила.
Тоді Діва зникла, а Беатріс, щаслива, що може знову одягнути свій
монаший одяг, стискала його в руках та зрошувала сльозами. Опісля пішла
до священика, щоб очистити совість, та прийняла свої обов’язки так,
немовби їх ніколи й не покидала.
Пречиста Діво Маріє, коли ми образимо Твого Сина, розпали в нашому
серці щире каяття та широко відкрий свої материнські обійми, щоб
навернути нас на шлях, з якого ми ніколи не сходили б.
Переклад з книжки:
Bouchard F. O cudownym posrednictwie Najswietszej Maryi Panny. – Gdansk: Exter, 2000.
www.saintjosaphat.org
