На недільній загальній аудієнції у Ватикані, звертаючись з вітанням до хорватських паломників, Папа Бенедикт XVI згадав кардинала Алоїзія Степінаца, мученика комуністичного режиму в Югославії. Групу паломників з Хорватії, головним чином з єпархії Госпіч-Сені, супроводжував єпископ Міле Боговіч. Хорватські католики цього регіону святкують 10-ліття установи своєї єпархії.

Блаженний Степінац, пам'ять якого Церква звершує 10 лютого, «пожертвував своїм життям 50 років тому за свідоцтво віри, - сказав Папа, закликавши хорватів дбайливо зберігати пам'ять про своїх мучеників. -- Наслідуючи їх доблесний приклад, будьте сьогодні в Церкві сіллю землі і світлом світу».

Кардинал Алоїзій Степінац, архиєпископ Загребський під час Другої світової війни, при режимі Тіто був засуджений до примусових робіт нібито за співпрацю з пронацистським рухом усташів Анте Павеліча, але справжня причина засудження архиєпископа була іншою: він відмовився встати на чолі національної хорватської Церкви, що відокремилася від спілкування з Римською катедрою.

У проповіді, виголошеній з нагоди беатифікації (3 жовтня 1998 року) Іван Павло II нагадав, що «блаженний Алоїзій Степінац не пролив кров у вузькому сенсі слова. Його смерть наступила в результаті тривалих страждань. Останні 15 років його життя проходили в обстановці постійних словесних і фізичних агресій, але він мужньо і відкрито свідчив про Євангеліє і про єдність Церкви».

«Своїм людським і духовним подвигом блаженний Алоїзій Степінац став для хорватського народу свого роду компасом і орієнтиром. Основні риси його свідоцтва -- це віра в Бога, пошана до людини, любов до всіх, аж до прощення образ, єдність Церкви під проводом Наступника Св. Петра». Всупереч деяким твердженням, що отримали популярність в Росії, історичні документи свідчать про те, що він врятував життя великому числу євреїв і сербів. На жаль, деякі висловлювання самого Степінаца і інших представників хорватської Церкви часто виривають з контексту, повністю спотворюючи їх сенс. Проте, саме блаженному Алоїзію належать слова: «Кожна людина, незалежно від того до якої раси і народу вона належить, несе на собі печать Бога-Творця і має свої невід'ємні права, які в неї не може самовільно відібрати або їх обмежити жодна людська влада». І ще: «Роль і завдання християн - рятувати людей. Коли ці сумні і дикі часи пройдуть, ті, хто прийшов в нашу Церкву по вірі, залишаться. Інші ж повернуться в свої Церкви, коли небезпека мине».

Milites Christi Imperatoris