Христос
вибрав вино як сировину для Таїнства Євхаристії, вино є відповідним
символом для Нього, оскільки Він називає себе істинною виноградною
лозою (Ів: 5.1). Вино, що є символом багатьох виноградин служить
символом єднання членів Таїнственного Тіла з своїм главою – Христом
(Дідахе 9. 2-4).
Христос вибрав вино як сировину для Таїнства Євхаристії, вино є
відповідним символом для Нього, оскільки Він називає себе істинною
виноградною лозою (Ів: 5.1). Вино, що є символом багатьох виноградин
служить символом єднання членів Таїнственного Тіла з своїм главою –
Христом (Дідахе 9. 2-4).
Використання.
У кінці ІІ століття, вино і хліб були основними дарами, що їх
жертвували вірні для Служби Божої. Це символізувало жертвування Богу:
матеріальних речей, з яких були виготовлені хліб і вино; людської
праці, завдяки якій вони були приготовані; людського життя, яке
підтримується ними.
Матерією Таїнства Євхаристії є виключно
пшеничний хліб свіжовипечений за приписом Церкви. Неважною матерією
буде житній хліб або хліб з інших зернових культур чи з їх добавками.
Другим
елементом матерії Євхаристії є виноградне вино, виготовлене зі спілого
винограду, яке перебродило, не сквасніло і є чисте. Канонічне право
(ККСЦ кан. 706) вимагає, щоб для відправи Божественної Літургії «вино
було натуральним виноградним та не зіпсованим». Неважною матерією для
освячення є вино з інших ягід. Якщо немає свіжого винограду, то
дозволяється, щоб євхаристійне вино було виготовлене з сухого винограду
або родзинок, але не з інших плодів. З слушних причин можна вживати сік
із свіжовитиснених виноградних ягід, який почав уже ферментувати.
Починаючи з 16-го століття, коли поширеним стає використання засобів
для чищення, біле вино вживається частіше ніж червоне, тому що воно
залишає менше слідів на полотні. Однак, в Церквах візантійської
традиції, крім Румунської, використовується червоне вино.
Вимоги.
Можна для зміцнення та кращої консервації слабого вина додавати винного
спирту, отриманого з виноградного врожаю, тоді коли ферментація починає
спадати, щоб відсоток доданого й природного алкоголю разом не
перевищував 12%, а на загал відсоток алкоголю не повинен перевищувати
14%, у крайньому випадку 18%1. Вино стає непридатним для Літургії, якщо
більша його частина стала кислою. Таке вино вважатиметься зіпсованим
або не натуральним. Вино, призначене для Служби, яке почало псуватися
можна використовувати тільки в надзвичайних випадках.
У вині не повинно бути штучного цукру. Солодкість має бути тільки природного виноградного походження.
Проте,
у виготовленні вина для Літургії, особливо солодкого, Римський
Апостольський престіл [ActSSed 29 (1896-97) 317-319] дозволив додавати
очищений алкоголь з виноградного вина, якщо цей процес відбувся перед
завершенням бродіння. За тими приписами максимальний відсоток алкоголю
у вині для Літургії, яке є солодким, становить 18%; у випадку сухого
вина вміст алкоголю не повинен перевищувати 12%. Доданий до вина
алкоголь має бути високої концентрації2.
Взагалі, у Візантійській
Церкві вино використовується під час причастя Напередосвяченими Дарами,
для полоскання уст після Причастя, під час освячення антимінсу, на
посвячення престолу, під час Шлюбу (його п’ють наречені, символічно
виражаючи готовність разом приймати радість і горе), на вечірніх
богослужіннях у свята (воно благословляється на Литії разом з хлібами,
пшеницею і єлеєм) для споживання вірними3.
На Тайній Вечері
Христос, наслідуючи грецьку традицію, що була притаманна й Палестині,
змішав воду з вином. Цей обряд повторюється на Жертві під час Літургії.
Св. Іриней (Adv. haer. 5.3) і св. Кипріян (Лист 63) були першими, хто
побачив у цій єдності злуку християн з Богом. Св. Амврозій (Про свящ.
5.1, 4.) вбачав у цьому символ крові та води, які випливали з боку
Христа на Голгофі. Проливання Христової крові на відпущення гріхів
пригадується у словах освячення вина. Відомий каноніст Віктор Поспішіл
у своїй книзі Eastern Catholic Church Law говорить, що для
Євхаристійних дарів використовується тільки пшеничний хліб і натуральне
вино з винограду (кан.706). Він теж додає:
«В Церквах
Константинопольської (Візантійської) традиції перед Причастям додається
в Чашу до освяченого вина трохи підігрітої води. Цей обряд називається
теплота. Інструкція про Літургію [Конгрегація у Справах Східних Церков.
– Iнструкція застосування літургічних приписів Кодексу Канонів Східних
Церков. Львів, 1998] (№ 67) 1996 року стверджує, що цей звичай, який
був у всіх Візантійських Літургіях, слід відновити, навіть, там, де це
було заборонено Синодами, наприклад, у випадку україно-русинських
Церков на Замойському Синоді (1720 р.)».
1 Моральне богослов’я Католицької Церкви. Святі Тайни. – Львів, 1995. – Т. 3. – C. 23.
2 New Catholic Encyclopedia. – Volume XIV. – San Francisсo, 1967. – C. 958–959.
3 Католическая энциклопедия. – Москва, 2002. – С. 1007.
http://icl.org.ua/
