Екстази дівчаток продовжувались в зимових місяцях. В кожну пору дня чи ночі приходили поклики. Пречиста Діва зовсім не жартувала про покуту й жертви, яких вона просила в своєму дорученні. Але, як уже дівчатка були в екстазі, вони не відчували нічого. Серед однієї снігової метелиці, купи снігу виросли на розпростертих руках Кончіти. Вона не була свідома цього. Іншим разом, град відскакував від її широко відкритих очей, без ніякої реакції від неї.

    Через всю весну й літо 1962-го року продовжувались відвідини Пречистої Діви й Архангела Михаїла. Коли в селі не було священика, щоби запричащати дівчаток. Архангел Михаїл приносив їм невидиме Святе Причастя.

Він навчив їх причащатися з побожністю. Перше йшло приготування, тоді Причастя а на кінець - подяка. Але священики скептично ставились до цих невидимих причасть. Як могли вони отримувати Святе Причастя від ангела, коли один тільки священик мав власть освячувати? Дівчатка спитали ангела. Він сказав їм, що бере Гостії (тобто частиці) з кивотів на Землі.

    Не було одного місця на Землі, яке хоч трошки рівнялося б Ґарабандалові в цей час. Пречиста Діва мовби опанувала ціле село. Вона провадила дівчаток в екстазі кожною вуличкою. Часами, коли вони так машерували, вони співали вервицю, а люди відповідали.

    Відвідувано кожний дім. Коли дівчатка в екстазі приходили до хати, де хтось лежав хворий в ліжку, вони клякали й молилися й подавали хворому цілувати розп'яття. Коли вони приходили до дому вдови, вони проказували молитви перед фотографією небіжчика або робили знак хреста на подушці опорожнілого ліжка. Вони також ходили на цвинтар й простягали розп'яття крізь залізні грати воріт.

    В цьому малому еспанському селі розвивались події найбільшої важливості. Хоча в той час ніхто цього не усвідомлював. Пречиста Діва Марія приготовляла нас до бурі, що нависла над Церквою. Вона прийшла, щоби особисто наново потвердити все те, чого дотримується й чого навчає Церква. Все. що робила Марія з дівчатками, було проникнене значенням для всіх християн.

    В екстазі вони молилися в кожній позиції: навколішки, стоячи, сидячи, ходячи й лежачи. Пречиста пригадувала нам, що ми можемо кожночасно бути з Богом і з Нею, не залежно, де ми находимося чи що ми робимо. Господь і наша небесна Мати хотять бути учасниками всіх наших дій, чи коли ми працюємо в дома, чи на праці чи керуючи автомобілем. Коли в селі стояли таксі, що привозили людей в Ґарабандал, дівчатка в екстазі йшли й своїми розп'яттями робили знак хреста на їх передньому склі. Для Діви, ніщо не було надто маловажним, "Вона навіть цікавиться нашими коровами," - говорила Марі Льолі після однієї екстази.

    Через дітей Марія навчала нас, як ми повинні відноситися до свого ближнього. Коли котрійсь із дівчаток злетів черевик, коли вони в екстазі йшли по нерівному терені. Пречиста заставляла іншу дівчинку взути її приятельку в черевик. Часами, коли двоє з дівчаток йшло разом крізь село, вони розлучалися, кожна беручи іншу дорогу, але обидві залишалися в екстазі. Коли вони сходились на іншому пункті, вони обнімалися. Коли вони йшли разом в екстазі, вони завжди йшли рука в руку або тримаючись за руки.

А хто якраз була оця Світла Пані, що поводилася в такий владний спосіб у гірському сільці Ґарабандал? Хто ніколи вповні не розумів її ролі, мусів тільки глянути на тіло на хресті, якого Вона наказувала дівчаткам подавати глядачам. Вона - Мати Христа, з одним тільки бажанням -запровадити усіх до свого Сина, Ісуса, Спасителя всього людства.

    Чи Марія - Мати лишень католиків? Одного разу, до Кончіти підійшов один протестант. Він хотів знати, чи може він поцілувати розп'яття, коли вона наступний раз в часі екстази підноситиме його до почитання (людям).

    Кончіта була вихована в цілковито католицькому оточенні. Вона була стурбована цією просьбою й згадала її Пречистій Діві, коли вона появилася. Марія подивилася на чоловіка й сказала: "Він також мій син," і діючи, як звичайно, через дівчинку, піднесла хрест до уст чоловіка.

    Для дівчаток, все те, що вони переходили, мусіло здаватися передсмаком Неба. Але на Небо ще не прийшов час. Діти, як і кожен з нас, ще мусіли жити в правдивому світі, у світі, який з кожним днем постепенно гіршав.

    Ночі 19-го й 20-го червня, 1962 р., буде нелегко забути в анналах Ґарабандалу. Тоді було чути, як дівчатка в екстазі кричать зі страху. Заслона була піднесена і їм дозволено було глянути на майбутні події. Вони бачили всюди неспокій і переслідування Церкви в світі опанованому комунізмом. Коли справи матимуться найгірше, їм сказано, що Бог пішле Пересторогу, яку побачать і відчують усі на Землі.

    Тоді, мимо того, що вони були в присутності Пречистої Діви, вони перелякалися,як бачили сцени з майбутньої кари, що Бог зішле на світ, якщо він не зміниться після Перестороги й Чуда. Хоча вони стояли осторонь дівчаток, згідно з просьбою Пречистої, присутні селяни — а це були майже всі — були так потрясені криком дівчаток, що наступного дня ціле село приступило до сповіді й Святого Причастя.

    Від довшого часу дівчатка молили Пречисту Діву й Архангела Михаїла зробити чудо, щоби переконати тих, що ще не вірять. Вкінці Архангел Михаїл сказав Кончіті, що в даний день, вказаний Пречистою, невидиме Причастя, яке він їй до тепер приносив, стане видимим на її язиці. Кончіта назвала це "чудечком", бо вона думала, що глядачі завжди бачать Гостію, коли вона її принимає.

    Коли надійшов день, який Кончіта оголосила 15 днів наперед, в селі було кількасот осіб, але очікування виказалось довгим й томлячим. Багато осіб знеохотилось і відійшло.

    Тоді, около год. 1:30 ночі дев'ятнадцятого, Кончіта вийшла зі свого дому в екстазі, повернула за ріг вулиці й, стиснена натовпом, впала на сусідній вулиці на коліна. Тоді висунула язик. Ті, що стояли лишень кілька сантиметрів від неї, потвердили, що на ньому нічого не було. Раптом, швидше ніж людське око може збагнути, на язиці дівчинки з'явилася блискучо-біла Гостія. Один барселонський бизнесмен із позиченою кінокамерою і тільки з освітленням електричної ліхтарки зняв кілька кадрів фільму, що показує Гостію на язиці Кончіти. Ось і чудо, наперед проголошене, здійснене, а тоді зняте на фільмі, як доказ автентичності подій в Ґарабандалі.

    В жовтні, 1962 р., 900 миль від Ґарабандалу, розвивалась інша подія, яка мала відбитися в Церкві відлунням без будь-якого на модерні часи прецеденту. Папа Іван XXIII щойно був скликав Другий Ватіканський Собор. Піднесено зовсім природне питання. Чи було якенебудь відношення між цією монументальною церковною подією і незвичайними подіями в маленькому гірському селі північної Еспанії? Відповідь - беззастережне так, але щойно в майбутньому покажеться повна важливість цього відношення. В екстазі чути було, як Кончіта повторяє слова Діви: "Собор буде найбільший з усіх? Він буде успішним? Це добре, тоді Тебе краще знатимуть і Ти будеш більше задоволена."

    До січня, 1963 р., закінчилися візії для Марі Льолі, Якинти й для Марі Круз. Тільки Кончіта дальше мала візи, але їх було менше і приходили рідше. Натомість у цей час почали Кончіта й Марі Льолі мати так звані льокуції. Льокуція, - це внутрішньо-почутий голос, але без візії.

http://www.ourlady.ca/translations/Ukrainian/garabandalUkrText3.htm