Саме на Косівщині розробили модель регіональної української національної школи — в Яворівській ЗШ I-III ступенів, де вивчають історію Гуцульщини, природу, господарку краю, народне мистецтво, фольклор, звичаї, традиції.

Гуцульщинознавство як навчальний предмет відповідає цілям і завданням школи. Крім опанування знаннями про Гуцульщину школярів залучають до практичної діяльності. Предмет цей служить для посилення зв’язків навчання з життям. Скажімо, при вивченні літератури використовують багатий гуцульський фольклор; історії — цілий пласт про опришківський рух під проводом легендарного ватажка Олекси Довбуша та його послідовників, виступ селян під проводом Лук’яна Кобилиці, національно-визвольні рухи в першій половині XX ст.; біології — знання народної медицини та ін. А вивчення народного мистецтва відбувається в процесі практичних занять художніми ремеслами: різьбою по дереву, вишивкою, ткацтвом, писанкарством тощо.

Особливу педагогічну цінність мають такі види діяльності учнів, як збирання і вивчення фольклору, запис і складання словника гуцульських говірок, збір різноманітних експонатів, зокрема виробів художніх ремесел для шкільного музею, виявлення й опис пам’яток природи, архітектури та історії, створення топологічних карт і словників говірок своєї місцевості, дослідження родоводу і складання літопису сім‘ї.

Звичайно, гірські умови мають свої особливості. Вплив природи на дітей, суворих умов життя сприяє формуванню у них своєрідної ментальності, особливого характеру, вихованню стійких моральних рис. Та, як писав у своїх працях про Гуцульщину відомий педагог, краєзнавець і дослідник цього краю Михайло Ломацький, важкі умови життя, боротьба зі стихією гартують характер і волю. З цієї боротьби людина виходить сильною, вольовою і чистою серцем, багатою думками і почуттями, шляхетною у стосунках з іншими, особливо старшими людьми.

Становлення гуцульської школи нерідко мало формальне сприйняття, зокрема в пасивної частини учительства, деяких чиновників. Дехто вважав гуцульську школу хуторянською. Найкраще з цього приводу написав краєзнавець ігор Пелипейко: «Гуцульська школа — це, власне, українська школа Гуцульського регіону; як карпатська смерека, закорінена в твердому ррунті, пнеться до сонця, так і гуцульська школа, ррунтуючись на народних педагогічних традиціях рідної верховини, прагне осягнути високого рівня освіти високорозвинутих націй».

Отже, гуцульська школа є сучасною школою і має перспективи. Розробка моделі «Гуцульської сільської школи майбутнього» актуалізується тим, що віддалені гірські села занепадають. Складні природно-кліматичні умови, більшість незайнятого населення призвели до того, що спустіли віддалені гірські присілки.

Кожному зрозуміло: поки живе повнокровна школа, доти існує село. Справедливо вважають, що освіта є останнім оборонним рубежем держави. Тому створення і забезпечення такої моделі школи, щоб кожний школяр мав рівний доступ до високоякісної освіти, є головним фактором сталого розвитку гірського регіону, ефективного використання його туристичних, рекреаційних і лікувальних можливостей.

Яким ми виховаємо випускника Яворівської школи в недалекому майбутньому? Переконаний, що той, хто має можливість навчатись у ВНЗ, повинен одержати високі результати на ЗНО, інших випускників потрібно готувати до вмілого господарювання в гірських умовах.

Тому найголовнішим у моїй роботі є вчити дітей бути сильними і перемагати. Основним у моделі гуцульської школи майбутнього вважаю таку підготовку випускників до життя, щоб вони стали порядними раздами і раздинями, майстрами народного мистецтва, використовуючи найкращі традиції минулого, трансформували їх у сучасних умовах.

http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=8312&tx_ttnews[backPid]=24