Конституція П.Орлика (Бендерська Конституція, Пакти й Конституція
прав і вольностей Війська Запорозького) – визначна пам'ятка
суспільно-політичної думки України на початку XVIII ст., договір
укладений між гетьманом Пилипом Орликом і українським козацтвом, її
повна назва – "Пакти й конституції законів та вольностей Війська
Запорізького. Між ясновельможними Пилипом Орликом, новообраним
Гетьманом війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також
названим Військом запорозьким прийняті публічною ухвалою обох сторін і
підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим
ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, в Бендерах".
Після смерті гетьмана Івана Мазепи 21 вересня 1709 р. українські козаки
(запорожці й гетьманці), близько 4,5 тисяч осіб, котрі емігрували разом
з ним до Молдавії, у 1710 р. обирають гетьманом П.Орлика (1672 – 1742),
який до того часу обіймав посаду генерального писаря. Новообраний
гетьман намагався завоювати собі підтримку як серед своїх прихильників
у Молдавії, так і серед населення України, з цією метою і була створена
Конституція П.Орлика, її головний зміст – домовленість між гетьманом
П.Орликом і його соратниками-козаками зі шведським королем Карлом XII
як захисником і гарантом незалежності України, на підставі якої Україна
відходила під шведську протекцію, а її громадяни керувалися нею у
повсякденному житті. 10 травня 1710 р. король Швеції затвердив
Конституція П.Орлика і підписав звернення до українського народу,
обіцяючи продовжити війну проти Росії та обороняти кордони Гетьманщини
після її визволення від росіян. П.Орлик у свою чергу брав на себе
зобов'язання щодо: обмеження гетьманського самодержавства, збільшення і
розгортання козачого демократизму в керівництві, зменшення соціального
гноблення міщан і селян, захисту привілеїв козацького стану, збереження
особливого положення запорозьких козаків, боротьби за політичне і
церковне відокремлення України від Росії, у випадку перемоги мазепинців
і перетворення П.Орлика з гетьмана у вигнанні в законного керівника
Української Держави – Гетьманщини. Хоча Конституція П.Орлика не
довелося стати справжнім основним законом козацької України, тому що
невдалий спільний похід українських козаків і кримських татар у 1711 р.
знищив задуми новообраного гетьмана. Все ж таки Конституція П.Орлика,
хоч і частково, але діяла на Правобережній Україні до 1714 р. і стала
унікальним історичним документом, що творив на козацьких засадах основи
демократичного устрою Гетьманщини.
Пройшли століття, і сучасна
Українська Держава вже має власний Основний Закон. Нова Конституція
України – органічна квінтесенція досвіду, зусиль, здобутків і побажань
усіх українців та їх пращурів І й II тисячоліття нашої доби. Тих, хто
творив "Велесову книгу", "Повість минулих літ", "Руську Правду",
Гадяцьку угоду, "Книгу Буття Українського Народу", Конституцію Пилипа
Орлика, Універсали і Конституцію Центральної Ради та чимало інших
документів, які сприяли формуванню України, українства, української
національної ідеї і остаточно спричинили становлення України як
суверенної держави. Конституція України – черговий вагомий доказ, що
національна ідея, за словами вченого-українознавця Петра Кононенка, не
лише жива і цілковито виправдала свою історієтворчу місію, але є
безсмертною, з притаманною їй інтегративною категоріальністю. Бо вона
універсальна, як Космос, Земля, Україна. Бо вона найвищою мірою
суголосна з ідеалами суверенної, правової, демократичної, гуманістичної
Держави у найглибинніших філософських контекстах, Вітчизни спраглих
щасливої долі людей [1].
Незаперечне, що козацьке правотворення – не
тільки складова вітчизняної юрисдикції, але й важливий елемент
української історії, побуту і культури. Здолавши шлях від звичаєвого
права запорожців до козацької Конституції Пилипа Орлика і Конституції
незалежної України, воно переконливо довело, що козацький Дух,
наскрізно пронизуючий національну правничу думку і реальне
суспільно-політичне життя, – незнищенний і непереможний. [2].
Отже,
Конституція П.Орлика має для нас важливе значення як раритетний
документ козацької епохи, покажчик постулатів Івана Мазепи й усього
освіченого суспільного загалу Гетьманщини. Вченим-українознавцям, які
досліджують Конституцію П.Орлика, треба наголошувати, що вона була
укладена водночас двома мовами: латинською і українською, а, отже,
зміст її і базові положення мали стати доступними і відомими не лише
українцям, але й освіченому європейському загалу.
ЛІТЕРАТУРА
