Великий піст - це слушна нагода для навернення. З таким
закликом Папа Бенедикт XVI звернувся до вірних та паломників, зібраних
у середу, 17 лютого у залі Павла VI у Ватикані на черговій загальній
аудієнції. В Попільну середу – перший день Великого Посту у
римо-католиків, Святіший Отець пригадав, що протягом цього особливого
періоду в році, кожен християнин покликаний до посиленої молитви і
щирого покаяння.
Бенедикт XVI заохотив вірних збагнути новизну заклику до навернення,
пояснюючи, що навернення означає змінити напрямок життєвої дороги. Не
просто пристосуватися, але дійсно «розвернутися». «Навернення – це іти
проти течії, – мовив Папа, – де «течія» означає поверхневий,
непослідовний та примарний стиль життя, який нас часто захоплює,
опановує і вчиняє рабами зла, чи як би там не було, в’язнями моральної
посередності. У наверненні, натомість, націлюємося на високий рівень
християнського життя, довіряємося живому і особовому Євангелію, Яким є
Ісус Христос». Отож, кінцевою метою і глибоким сенсом навернення є
Христос. Саме Він є тією дорогою, якою всі покликані іти. І саме тому
навернення – це не просто моральна постанова, яка виправляє наше життя,
але – рішення віри, яке нас повністю включає у внутрішню єдність з
особою Ісуса. «Навернутися та увірувати в Євангеліє не означає дві
різні, чи якимось чином лише поєднані між собою, речі, але висловлює
одну і ту саму дійсність». Навернення є цілковитим врученням свого
існування Євангелію, вільно відповідаючи Христові, який перший
запропонував Себе людині як дорогу, істину і життя, як той, Який єдиний
звільняє і спасає. І цей заклик навернутися та увірувати в Євангеліє не
стосується лише початку християнського життя, але супроводжує усі його
кроки.
«Кожен день, – зазначив Папа, – є сприятливим моментом і хвилиною
благодаті, оскільки кожен день спонукає нас віддати себе Ісусові,
довіритися Йому, перебувати в Ньому, розділити Його стиль життя».
Завдяки Христовій любові ми можемо увійти у найвищу справедливість,
якою є справедливість любові.
Посилаючись на молитву, яка читається під час посипання голови попелом
під час богослужень Попільної середи, і яка пригадує нам, що ми є
порохом і до пороху повернемося, Венедикт XVI зазначив, що Боже слово
пригадує нам про нашу немічність і про нашу смерть, яка є її крайньою
формою. «Перед обличчям вродженого страху перед кінцем, і ще більше, в
контексті культури, яка різними способами намагається цензурувати
людську дійсність та досвід вмирання, літургія Чотиридесятниці, з
одного боку, пригадує нам про смерть, заохочуючи до реалізму та
мудрості, але з іншого – спонукає нас, передовсім, збагнути і жити
неочікуваною новизною, яку християнська віра виділяє у самій же
дійсності смерті», – сказав Папа, додаючи, що хоч людина є порохом і до
пороху повернеться, однак, йдеться про порох, який є цінним в очах
Бога, тому що Він створив людину, призначаючи її до безсмертя. Також
Ісус добровільно хотів розділити з кожною людиною її долю, особливо –
через смерть на хресті, і саме ця смерть, сповнена любов’ю до Отця і до
людства «була дорогою до славного воскресіння, через яку Христос став
джерелом благодаті, дарованої тим, які в Нього вірять і стають
учасниками самого ж Божественного життя».
Ось яким чином символічний жест посипання голови попелом відкриває
нам своє глибоке значення. Цим жестом, зазначив Святіший Отець, ми
«відновлюємо наше зобов’язання іти за Христом, дозволити Йому
перемінити нас Своїм пасхальним Таїнством, щоб перемагати зло і чинити
добро, щоб умертвити нашу «стару людину», прив’язану до гріха,
народжуючи «нову людину», перемінену Божою благодаттю».
КРЕДО
