Скажу про декілька найсуттєвіших речей, які я вважаю
великою небезпекою, що перешкоджає нам вести успішну боротьбу і
перемагати. Про деякі речі, які не мають імен. Це не люди, це не ворожі
народи чи організації. Але це явища, про які треба знати.
Великою проблемою є втрата пильності. Пильним
потрібно бути завжди, не тільки сьогодні, коли настає більша біда.
Пильним потрібно було бути ще вчора, чи декілька років тому. Хто втрачає
пильність той програє! Наприклад, церква до перевороту мала свій синод
на чолі з патріархом. Чи знаєте ви, які питання розглядали на цьому
синоді в часі, коли Лєнін захопив Смольний? Я вам скажу: питання, яке
там розглядалося довго і наполегливо - це було «в яких ризах, в який
день потрібно служити». Тобто, уявіть собі, що може відбуватися серед не
глупих людей, які втратили пильність.
Великою проблемою є страх. Для людини, котра вірить в
Бога, котра знає, що її чекає вічність, повинно бути завжди викарбуване
в серці ті 365 разів у Святому Письмі записані слова (дуже символічне
число, бо саме стільки днів у році, якщо він не є перехідний). Це слова:
«не бійся» і «не бійтеся». І це саме так. Тому що ніякого страху не
повинно бути у нас, у тих що йдуть до Неба, тих що йдуть здобувати Божу
Правду для себе та своїх дітей і в тому числі Вічність. Окрім страху
Божого, який є початком премудрості. Страх Божий полягає не в тому, що
ми повинні боятися пекла чи яких-небудь терпінь і страждань. А в тому,
щоби боятися зробити що-небудь, що є противне Божій волі, Божому планові
та Божій думці.
Великою небезпекою, яка стоїть на перешкоді нашій
боротьбі, є байдужість. Бо не бійся ворога – він ось, він помітний.
Сьогодні він помітніший, ніж місяць чи два місяці тому. Не треба його
боятися. Бо що він здатний зробити, і що він зробить – ми собі приблизно
можемо давати звіт. Але бійся байдужості і байдужого. Бійся байдужості в
самому собі. Тому що байдужість – це початок поразки.
Великою проблемою є пацифізм, тобто неготовність
дати відпір. Війна триває завжди. Лінія фронту у тій боротьбі між Добром
і злом пролягає через наші серця і через наші душі. Ми завжди, кожної
миті маємо воювати. Врешті християни – це воїни Христові. Ми повинні
поборювати зло. Ми повинні пам’ятати, що не сміє бути толерантності до
зла, що ми на кожному кроці повинні виконувати вказівки Христової
Церкви. Серед яких і такі: «На гріх мовчати – гріх. За гріх не карати –
гріх». Щоб мати моральне право не промовчати, щоб мати моральне право
покарати, потрібно мати авторитет, вправність, силу і чисте сумління.
Тому пам’ятайте про те, що вічність – перед нами.
Пам’ятайте про те, що той, хто впав і забруднився, може піти і помитися.
Пам’ятайте про те, що той хто согрішив, може покаятися і надалі вести
боротьбу з чистим сумлінням. Бо лише боротьба того, хто є натхнений
ласкою Святого Духа, є приреченою на перемогу. Той хто є брудний, той,
хто є занечищений злом, той є на боці пекла, а отже нічого доброго із
його чину не вийде, навіть при найкращих намірах.
Пам’ятаймо про те, що жодна дія, навіть насильство,
не є грішна, не є противна Богові, якщо походить із доброго наміру, якщо
досягається адекватними засобами, якщо має добрий передбачуваний
наслідок, якщо не супроводжується гріхами: ненавистю, гнівом, помстою.
Якщо наша боротьба, навіть насильство, яким ми відновлюємо Божу
справедливість і право своєї нації на своїй землі не суперечить
вищезазначеному, то вона – є святою і праведною. Тому позбудьмося
страху, байдужості, пацифізму! І коли треба йти – йдемо, коли треба бити
– биймо, коли треба стріляти – стріляймо влучно. А для того будьмо
готові завжди померти. Бо бути готовим сьогодні приступити до Святого
Причастя – це означає бути готовим сьогодні увійти в Небесне Царство.
Поступаймо так і перед нами відкриються Небеса.
В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Виступ головного капелана ВО "ТРИЗУБ” ім. С.Бандери
отця Петра Бурака на організаційній конференції
http://www.banderivets.org.ua/
