Великопісний час для християнина є доброю нагодою для роздумів над своїм життям. Власне, як і своєрідною формою духовного та фізичного очищення через піст, покаяння, молитовні практики, діла милосердя. А що заважає нам у духовному зростанні?  

Саме про ці перешкоди, про перепони на шляху доброї молитви та про перешкоди на шляху єднання з Богом пропонуємо увазі наших читачів інтерв’ю з отцем Василем Раком.

Що заважає жити з Богом?

— Сучасне життя переповнене поспіхом, на всі справи не вистачає часу. Чи є це перепоною до молитви?

— «Я би хотів молитися, але не маю часу», — як часто чуємо цей вислів! Це правда, що в теперішньому переповненому активністю світі брак часу є очевидною проблемою, до якої не можна ставитись легковажно. Однак треба зауважити, що часто корінь проблеми криється в чомусь  іншому.

Спершу потрібно дати собі відповідь на запитання: що насправді в цьому житті є для мене важливим? Ми ще ніколи не бачили помираючого з голоду, котрий не мав би часу наїстися. На те, що для нас життєво важливе, ми завжди знаходимо час. Перед тим, як будемо стверджувати, що у нас нема часу на молитву, подивімося на свою ієрархію цінностей і на те, що ми вважаємо найважливішим.

Одна з найбільших проблем нашої епохи — це те, що ми вже не можемо знайти часу навіть для себе, бути насправді «присутніми» для себе. Через це багато втрачаємо. Скільки дітей закриваються в собі, почуваються зраненими й обманутими, бо батьки не можуть хоч час від часу присвятити їм хоч декілька хвилин, не роблячи при цьому нічого іншого, тільки перебуваючи з дитиною. Часто батьки займаються дитиною, але одночасно роблять щось інше, заклопотані ще чимось, а тому так насправді не перебувають з нею цілим серцем. Дитина це відчуває і сильно страждає.

Коли навчимося віддавати час Богові, будемо краще вміти знаходити час для себе, будемо більше «присутні» для себе. Розбираючись із проблемою браку часу, мусимо вчинити акт віри в обітницю Ісуса: «Поправді кажу вам: немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер або матір чи батька, або дітей чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу...» (Мк.10, 29-30).  Ці слова стосуються також питання часу. Якщо хтось відмовиться від перегляду телепрограми чи фільму, щоби в цей час молитися, то отримає вже в цьому житті в сто разів більше. Молитва дасть ласку переживати кожну хвилину життя більш плідно.

— Які ж перепони стоять на дорозі пізнання Бога?

— У житті часто буває, що людина, яка навернулась до Бога, відчула Його любов і життєдайну силу, жила з Ним і згідно з Його заповідями, раптово повертається до колишнього світського життя, коли вже переконалася, що Божа сила дієва, що Його любов непереможна. Буває й таке, що людина вирішила йти за Богом, але попри всі її бажання, прагнення і зусилля ніби топчеться на одному місці. Щось не пускає її повністю віддатись Богові. Чому так стається? Що заважає нам жити з Богом? існує, насправді, багато перепон, з якими доводиться зіткнутись кожній людині на шляху пізнання Бога. Ці перепони на шляху до Бога можна поділити на такі категорії: прокляття, сатанинські твердині, внутрішні клятви, незнання Бога, відкинення, засудження, огірчення, рани серця, непрощення, демонізованість, ненавернення, ероїзм.

Благословення й прокляття

— Тож які причини проклять?

— Час від часу себе запитуємо: що зі мною не так? Чому я ніколи не відчуваю справжньої радості? В мого батька були такі ж проблеми. Він теж був невдахою! Чому деяких людей ніби постійно переслідують невдачі і падіння, в той час як інші йдуть шляхом успіху і процвітання? Чи можливо, що причиною проблеми є прокляття? Як ми можемо розпізнати, що в нашому житті діє прокляття? Що потрібно зробити, аби зруйнувати прокляття і визволити себе від його наслідків? У будь-якому разі ніколи не слід забувати, що тільки ваш духівник може вам роз’яснити і вказати правильний шлях.
Отож для початку дамо визначення самому слову «прокляття». Прокляття — різке засудження кого-небудь, що часто свідчить про розрив із ним та супроводжується зловісним побажанням. Прокляття — те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо. Кожне сказане слово є дієве в духовному світі і має певне духовне навантаження. Благословення дає добрі й успішні результати; прокляття — погані і шкідливі. Про благословення і прокляття дуже багато говорить Біблія. В ній ці слова згадано більше 640 разів. Обітниця Божого благословення та погроза прокляття чітко описані в 27-й, 28-й та 30-й главах книги Второзаконня. Благословення і прокляття є носіями надзвичайної духовної сили. Їх дія може поширюватись на сім’ї чи цілі народи. Вони передаються з покоління в покоління.

— Розкажіть про основні причини прокляття.

— Основним носієм і благословення, і прокляття є слова, сказані, записані чи вимовлені про себе. Виникає запитання: чи є вихід
з-під цієї страшної тіні? Так, існує. Але тільки один-єдиний — Божий шлях з тіні до світла, від прокляття до благословення — через Господа нашого Ісуса Христа.

Якщо нам видається, що ми під прокляттям, то нам треба шукати причину, а лише потім можна приступати до конкретних дій проти нього. В іншому разі за запитанням: «Чому все це відбувається зі мною?», буде тиша. Якщо розглядати конкретні причини проклять, які найчастіше впливають на наше життя, то можна краще зрозуміти їх і звертатись до Божого зцілення від них.

Найосновніші причини прокляття
описані в Святому Письмі:

1. Відданість і (або) поклоніння лжебогам. 2. Будь-яке входження в окультизм.  3. Неповага до батьків. 4. Всі форми насильства чи несправедливості, особливо спрямовані проти слабких і безпомічних. 5. Всі форми заборонених чи неприродних статевих стосунків. 6. Ксенофобія. 7. Законництво, уповання на тіло, відступництво. 8. Крадіжки чи неправдиве свідчення. 9. Приховування від Бога грошей чи інших матеріальних ресурсів, на які Він претендує. 10. Слова, сказані людьми, що мають авторитет на основі природних взаємин, наприклад: батько, мати, чоловік, жінка, вчитель, священик. 11. Накликання на себе прокляття. 12. Урочисті обіцянки або клятви, що пов’язують людей із безбожними організаціями. 13. Прокляття, що походять від служителів сатани. 14. Душевні розмови, спрямовані проти інших. 15. Душевні молитви, котрі звинувачують або намагаються контролювати інших.

— Що зумовлює ці причини?

— Є два важливі фактори, пов’язані з прокляттями, котрі йдуть від Бога. По-перше, прокляття є одним із способів, з допомогою котрого Він судить всяке протистояння і безбожність. По-друге, основною причиною прокляття є закореніле небажання слухати Божий голос і робити те, що Він каже. Або, іншими словами, непослух. Непослух може мати різні форми, головні з яких Святе Письмо чітко означує: порушення перших двох із Десяти Заповідей, наведених у книзі Виходу 20:1-5: «і сказав Бог всі слова ці, кажучи: Я Господь, Бог твій, котрий вивів тебе із землі Єгипетської, з дому рабства. Нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм. Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі зверху, і що на землі внизу, і що в воді нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм; бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що наказую дітей за провину батьків до третього і четвертого роду, котрі ненавидять Мене».

Отож, по-перше, це поклоніння будь-якому іншому богу перед лицем Господа. Недостатньо визнавати Господа першим чи величнішим з усіх богів. Ми повинні визнавати, що Він — єдиний Бог. Немає інших богів, крім Нього.
Другий гріх описано в наступній заповіді. Це виготовлення зображення Бога і поклоніння цьому зображенню. В Посланні до римлян 1:20-23 Павло аналізує зміст і наслідки порушення цих двох заповідей: «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, роздумуванням над творами стає видиме. Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його як Бога і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів».

Наш людський розум занадто повільний для того, щоб повністю зрозуміти жахливе зло ідолопоклоніння. Це свідоме накликання Його гніву. Божий суд за порушення цих двох заповідей має характерну ознаку прокляття: він продовжується з покоління в покоління як мінімум до четвертого коліна. В деяких народах і культурах практика поклоніння лжебогам тягнеться сотні і навіть тисячі років, охоплює десятки поколінь, посилюючи ефект прокляття в багато разів.

Людина, яка має таке коріння, є спадкоємцем прокляття, котре можна порівняти з бур’яном, посадженим у її житті, який зв’язує її із сатанинськими силами, що діють ззовні.

http://www.galychyna.if.ua/