Глава "Символіка пустелі"
Пустеля
може мати суспільний характер і охоплювати, наприклад, цілий народ. А
може бути і пустеля індивідуальна. Одне очевидне: якщо ввійдеш у неї - змінишся. Очевидним є і те, що колись ти маєш у неї ввійти.
Глава "Якби ти зимний був або гарячий!"
Пустеля
виявляє в людині те, що в ній глибоко заховане, піднімає пласти
людських пристрастей і зла, які стають явними лише у важких ситуаціях.
Тому говоримо, що пустеля відкриває людину, відкриває усю правду про
неї. В пустелі людина бачить, на що здатна її неміч, гріховність,
зачерствілість. Людина стає тут віч-на-віч з приголомшливою правдою про те, ким вона є без видимої допомоги Господа.
Стан
пустелі дозволить тобі збагнути, якою марною є будь-яка оцінка іншої
людини. Допоможе тобі подолати звичку осуджувати інших. Бо що ти можеш
знати про того, кого зустрічаєш на своєму шляху і бачиш у ньому стільки
зла? Адже важливою є його життєва ситуація - можливо у нього саме тепер
період випробувань, етап пустелі. Тому треба відмовитися від будь-яких
оцінок іншої людини.
Пустеля - це передовсім символ пониження, позбавлення всього.
Усе
тут зводиться до суттєвих і необхідних елементів - простір, небо,
земля, пісок, Господь і сама людина. Вихід у пустелю означає
позбавлення найнеобхідніших речей - людину мучить голод і спрага, як
фізична, так і духовна. Позбавлення всього, яке породжує голод і
спрагу, призводить до того, що між фізичним і духовним голодом та
спрагою виникає тісний зв’язок. Завдяки цим труднощам на поверхню
виходить те, що дуже глибоко заховане в людині.
Пустеля є місцем
і часом розриву з прив’язаностями і з власною системою забезпечень.
Людина, що мандрує пустелею, не має нічого - її життєва ситуація
постійно непевна, в неї немає жодних гарантій, їй не вистачає
найнеобхіднішого. ...
Бог хоче бути для мандрівників пустелі всім.Пустеля - це не батьківщина, а тільки шлях,
дорога до пізнання милосердної любові Бога. Усі, хто шукає Бога, повинні пройти її, тому що досвід пустелі тісно пов’язаний з поглибленням нашої віри в Його милосердя.
