Доведено: шаленство мас-медіа породжене брехнею і харчується фальшивками

Десятки образливих і безглуздих заголовків, ЗМІ по всьому світу заражені вірусом абсурду, журналісти разом з совістю втрачають розум. Британське видання Telegraph спільно з CatholicCulture.org розслідує причини чергової хвилі нападок на Римського Папу.

Ми знову розбираємося з черговою цілком фальшивою історією, метою якої є «довести» причетність Папи Бенедикта XVI до приховування злочинних священиків.

«Ексклюзивна» історія, яка була опублікована вчора агентством Associated Press і послушно відтворена безліччю засобів масової інформації, ніколи не побачила б світ, якби залишалися на місці звичайні стандарти журналістики. Уважні редактори повинні були б задати низку важливих запитань, і усякий раз відповіді на ці питання показували б, що в ця історія «немає ніг».

Спочатку нагадаємо короткий вміст версії цієї історії: у листопаді 1985-го року кардинал Ратцінгер підписав лист, яким відкладалося рішення про лайцизацію (повернення в статус мирянина) о. Стівена Кізла, каліфорнійського священика, обвинуваченого в розбещенні хлопчиків.

А тепер ключові питання:

• Чи входило в компетенцію кардинала Ратцінгера розгляд скарг на священиків-педофілів? Ні. Конгрегація віровчення, яку очолював майбутній Понтифік, не володіла юрисдикцією відносно священиків-педофілів аж до 2001 року. Кардинал розглядав лише запит про повернення в статус мирянина о. Кізла.

• Чи мав намір єпископ Окланда Джон Куммінс повернути Кізла в статус мирянина, щоб покарати його за його злочин? Ні. Кізл сам просив звільнити його від священного сану. Єпископ лише підтримав заяву злочинного священика.

• Чи було прохання про лайцизацію відхилене? Ні. Зрештою, в 1987 році, Ватикан затвердив звільнення Кізла від священного сану.

• Чи Кізл знову скоював насильство над дітьми до своєї лайцизації? Наскільки нам відомо, Ні. Чергові звинувачення проти нього були висунуті лише в 2002 році, через 15 років після того, як він був позбавлений священного сану.

• Чи означало небажання кардинала Ратцінгера негайно прийняти рішення про лайцизацію Кізла те, що той продовжував активно здійснювати служіння? Ні. Єпископ Куммінс володів достатньою владою, щоб заборонити в служінні священика-хижака, і він насправді відправив його в безстрокову відпустку задовго до того, як той написав заяву про лайцизацію.

• Чи могло швидке рішення про лайцизацію захистити дітей в Каліфорнії? Ні. Кардинал Ратцінгер не мав в своєму розпорядженні влади посадити Кізла за грати. Якби Кізл був позбавлений сану в 1985 році замість 1987, він все одно залишився б на волі, завдяки м'якому вироку каліфорнійського суду. І справа йшла так, що він дійсно залишався на волі. Проте він не був задіяний в парафіяльному служінні і не мав спеціального доступу до дітей.

• Чи приховував Ватикан звинувачення відносно злочинної поведінки Кізла? Ні. Ці звинувачення були зняті цивільними судами Каліфорнії після того, як закінчився термін умовного покарання священика - задовго до того, як справа попала до Риму.

Отже, підведемо підсумок:

Це не була справа, в якій єпископ хотів би покарати священика, а Ватикан відмовив в цьому.

Це не була справа, в якій священик залишався б в активному служінні, а Ватикан нічого не робив, щоб захистити дітей, які знаходилися б під його пастирською опікою.

Це не була справа, в якій Ватикан приховував би дані про злочини священика.

Це була справа, в якій священик просив звільнити його від обітниць, а Ватикан - який був засипаний подібними запитами протягом 70-х років - бажав ретельно розглядати всі подібні справи. Одним словом, якщо ви шукаєте доказу кризи сексуальних зловживань в Католицькій Церкві - ця справа абсолютно не підходить.

Ми, американці, знаємо, як виглядає криза з сексуальними зловживаннями. Скандал виникає, коли спливають докази того, що єпископи покривали злочинних священиків, залишали їх на парафіяльних посадах, приховували висунуті проти них звинувачення і брехали своєму народові. Ні в цій, ні в будь-якій іншій справі, пов'язаній з Папою Бенедиктом XVI, таких доказів немає.

Компетентні журналісти, займаючись історіями, які вимагають спеціальної кваліфікації, прагнуть отримати інформацію від експертів в даній області. Здібним журналістам, що розслідують цю історію, слід було б знайти знавців канонічного права, які роз'яснили б їм значення документа 1985 року, а не просто покладатися на надто упереджені висновки світських юристів, які подали вже багаточисельні позови проти Церкви. Розібравшись як слід в цій справу, об'єктивні журналісти усвідомили б, що у них немає ніякої історії. Але в цій справі журналісти провідних ЗМІ виявилися далекі від об'єктивності.

New York Times, яка спровокувала в ЗМІ цю «трапезу шакалів», першою опублікувавши дві передовиці, - вхопилася за чергову «смажену сенсацію» від AP, щоб заявити про «характерність» документа 1985-го року:

«...різновидність зволікання, що розпалює нові скандали про сексуальні зловживання в Церкві, стурбованій тим, щоб, не дивлячись на наявні скарги американських єпископів, довести, ніби майбутній Папа діяв досить швидко, щоб позбавити священства відомих педофілів».

Тут ми стикаємося з повним переписуванням історії. Все попереднє десятиліття американські газети описували сумну правду про те, що американські єпископи залишали священиків-педофілів в активному служінні. Нині ж Times, що грає активну роль у викритті цього скандалу, намагається змусити нас повірити, ніби американські єпископи прагнули позбавитися від хижих священиків, але цьому противився Ватикан!

Отож, якщо щось і «розпалює нові скандали про сексуальні зловживання», так це шаленство мас-медіа. Скандал тут має місце, але це не той скандал, про який ви можете прочитати в ЗМІ. Скандал - це повне руйнування журналістських стандартів в освітленні цієї історії.

переклад з англійського: о. Георгій Стасюк Ратцінгер-Інформ

Milites Christi Imperatoris