Подорожник великий – багаторічний трав’янистий бур’ян, 15-20 см заввишки, сімейство подорожникових. Цвіте з травня до пізньої осені.

Поширення: подорожник в нашій країні поширений повсюдно, крім Крайньої Півночі. Зростає поруч з житлом, по дорогах, на галявинах і луках.

Використана частина: листя і рідше – насіння і коріння. Листя солоновато-гіркуватого смаку, без запаху. У листі подорожника містяться дубильні, гіркі речовини: каротин, індікановий глікозид аукубін, аскорбінова кислота (до 42,2 мг%), вітамін К, невивчені алкалоїди, флавоноїди, манніт, сорбіт, органічні кислоти (лимонна і олеанолова). У насінні подорожника багато слизу (до 44%), жирних олій до 20% і 0,17% вуглеводу плантеози.

Збір і заготівля: заготовлювати листя подорожника можна протягом усього літа, але краще збирати їх у червні, коли кількість діючих речовин у них максимальна. Не рекомендується збирати подорожник поблизу доріг. Зібрану сировину сортують, видаляючи домішки і пошкоджені листя. Сушать на повітрі під навісами, розкладаючи шаром 4-5 см або в сушарках при температурі 50-60 ° С. Термін зберігання – 3 роки.

Вирощування: добре розвивається в будь-якому помірно родючому грунті, краще на сонячному місці. Розмножують посівом насіння восени.

Подорожник великий у народній медицині

Застосування: препарати подорожника мають протизапальну, бактеріостатичну, ранозагоювальну, відхаркувальну, кровоспинну, сечогінну і гіпотензивну дію. Застосовуються при гіпертонічній хворобі і атеросклерозі. Сік і настій листя подорожника – прекрасний відхаркувальний засіб, рекомендується при гострих і хронічних хворобах, органів дихання. Подорожник великий широко використовується при хворобах шлунково-кишкового тракту, при гастритах із зниженою і підвищеною кислотністю, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при гострих і хронічних ентеритах, виразковому коліту, при проносах різного походження. Народна медицина вважає подорожник протипухлинним засобом. Препарати подорожника надають лікувальну дію також при хворобах печінки, нирок, діабеті, чоловічому та жіночому безплідді, при хронічних виразках, деяких хворобах очей, при кровотечах – маткових, гемороїдальних, шлункових і легеневих. Настій коренів подорожника приймають при лихоманці і кашлі, як болезаспокійливий засіб – при укусах отруйних комах і змій. Хорошим засобом при хронічних проносах вважається порошок з насіння подорожника. Листя подорожника в народній медицині широко використовуються як зовнішній засіб при ранах, саднах, фурункулах і виразках. Прикладають цілі або зім’яті листя до ділянок тіла, поверх листя роблять теплий компрес.

Рецепти:

- 3 столові ложки листя настоюють в 2 склянках окропу (добова доза).

- порошок з насіння подорожника приймають по 1,0 г 3-4 рази на день за 20-40 хвилин до їжі.

- при кровотечах готують настої з 2 столових ложок подорожника і 2 столових ложок кропиви на 2 склянки окропу (добова доза).

- при зубному болю кладуть у вухо (з хворої сторони) корінець подорожника. Через півгодини-годину біль проходить.

- приготування настою листя: 2 ст. л. сухого подрібненого листя заливають склянкою окропу, настоюють 15 хвилин і проціджують. Приймають по третині склянки 3 рази на день. Для отримання слизового настою листя настоюють на холодній кип’яченій воді.

- приготування настою насіння: 1 чайну ложку насіння заливають склянкою окропу настоюють 3-5 хв, охолоджують і разом з насінням приймають на ніч як проносне.

- приготування соку: листя зрізають з частиною черешка, ретельно миють, дають воді стекти. Потім з ошпарюють, пропускають через м’ясорубку, і з отриманої маси віджимають сік. Можна скористатися соковижималкою. Якщо листя зібрані в жарку погоду, сік виходить в’язким, і тоді його потрібно розвести кип’яченою водою у співвідношенні 1:1. Отриманий сік кип’ятять 1-3 хв.