Сучасні західні (американські та англійські) дослідники стверджують, що частина жидівського народу, якого Вавилонські царі виселили із Ізраїльської землі, оселилася на території України і сформувала таку собі державу Арсарет, яка простягалася від Карпат аж на Схід до річки Дон (Росія), хоча центром держави Арсарет були українські Карпати та Закарпаття. Ці жиди були першими, хто оселився на території сучасної Європи, з них пішли такі народи як трипільці, скіфи, кельти, галли, кіммерійці, германи, власне і в подальшому частина з них, які продовжували жити на території сучасних слов’янських держав – стали предками слов’ян.

Жидо-слов’яни, як і властиво всім інших жидам, втратили свою релігійну ідентичність ще перед Вавилонським поневоленням, запозичивши та асимілювавши свою релігійність до місцевих язичницьких вірувань Вавилонських народів, відповідно в місця примусового переселення вони принесли південні релігійні язичницькі культи, власне цей їхній багаж і став в основі язичництва слов’ян.

Пізніше, коли чергою змін багатьох пост-жидівських народностей сформувався колорит окремих слов’янських народів, вони задумали об’єднатися в одну єдину державу. Звісно ж жиди – це люди особливі, бачимо з Біблії, ще до Вавилонського переселення, вони вели активні міжусобиці, проливаючи кров братів, у війнах між Юдеєю та Ізраїлем. Кров не змінилася і ту ж ситуацію ми бачили на початку становлення Київської Русі. Постійні чвари і міжусобиці змусили жидо-слов’ян зрозуміти, що вони ніколи не будуть здатні особисто сформувати державу, вони зрозуміли, що предки тих же жидів, тільки цивілізованіших, європейських, пішли набагато глибше в частині формування державностей, тому вирішили запросити закордонних людей, більш цивілізованих предків жидів, в якості своїх панів та князів. Варяги започаткували Київську Русь, адже за ними стояв прогрес та досвід у питаннях державотворення, поки жидо-слов’янські племена борсалися у вічних болотах та міжусобицях.

Правда, не довго тривало це державотворення, адже почався новий етап братовбивчих міжусобиць, що призвело до занепаду Київської Русі та поділу останньої на базиси для формування інших держав. Народи щойно створених держав зуміли наростити силу і в час, поки залишки Русі потопали у крові та братовбивчих війнах, постали народи, які згодом визначатимуть існування української державності протягом подальших століть. Московія, Литовські князівства, Поляки, Угорці… Всі вони нищили та поневолювали нащадків тих, хто дав життя цим народам – жидо-слов’ян. Що гірше, після знищення Єрусалиму і поневолення залишків ізраїльського жидівства Римською імперією, відбулася нова хвиля переселення жидівства по всій Європі, включаючи ті ж пост-жидівські народи. Тільки на той час сучасні жиди-переселенці не відали, що слов’яни – це нащадки древніх жидів і вважаючи їх гоями, стали в одній лінії із ворогами-загарбниками укро-жидо-слов’ян (назвемо їх українцями, щоб зекономити на дефісах), знищуючи та закріпачуючи українців як націю цілковито. Звісно ж, ярмо ставало все важче і українці прагнули позбутися ярма, правда, через генетичний жидівський менталітет, втрачали кожну годину свободи, здобуту власною кров’ю, адже у всі часи знаходилися запроданці, зрадники чи просто «вільні гетьмани», які не хотіли об’єднуватися, але прагнули вхопити шматок власного гетьманату. От і приказка: на трьох гетьманів два козаки. Не було єдності, бо кожен прагнув стати паном і гетьманом, кожен українських полководець прагнув влади та закріпачити інших українців, а інших собі подібних гетьманів знищити, не рідко вдаючись до допомоги Московії чи Речі Постопитої чи татар, чи литовців, угорців, доходячи навіть до того, що погоджувалися стати слугами іноземних королів-імператорів, лиш би знищити братів-українців – опонентів. Звісно ж, українці впродовж віків навчилися співати одну і ту ж пісеньку, типу: пани такі-сякі, поляки такі-сякі, москалі такі-сякі, жиди такі-сякі, всі вороги українців… Але ж вони не хотіли усвідомлювати, що єдиним одвічним ворогом українців, України - був, є і буде тільки – український народ, цей нікчемний, підлий, єхидний, сексотський, гнилий український менталітет. Слід сказати, що справжня Україна постане тільки тоді, коли не стане українців, як жидів, як їхніх нащадків. Україна буде знищена, якщо не будуть знищені жидо-українці, які повністю знищили Україну в наш час. Якщо ми не зможемо виростити ту квінтесенцію української нації, яка за багато тисяч років змогла синтезуватися у понятті «бандерівець», яким вони були в часи радянської узурпації (а не те сучасне бидло, яке тільки на словах бандерівці, а по суті жидо-хохли), ми матимемо шанс бути повністю стертими з лиця землі на користь інших народностей, зокрема, мусульман.

На превеликий жаль, так сталося, що Україна абортнула зародок своєї нації. Так, скільки б не пройшло часу, а українська нація почала народжуватися саме після 2 Світової війни, коли в українців прокинулася свідомість і дух боротьби за волю та незалежність. Хлопці та дівчата розуміли, що слід відродити свою державу та розвивати її без ярма інших народів. На жаль, це було уже пізно і вони не змогли отримати підтримки збоку народу. Східна Україна була стерта з лиця землі, там майже не залишалося українців через геноцид-голодомор. Західна Україна була реальною можливістю врятувати націю, проте, на жаль, свідомість людей вимагала ярма та кріпацтва, мало хто хотів своєї держави, вони боялися стати незалежними і відповідальними самі за себе, не вірили в можливість незалежності та не хотіли ризикувати життям задля створення держави. Таким чином народ поділився. Одні були прихильні до національно-визвольної боротьби. Іншим було байдуже. Інші тягнулися на партквитком і послужити компартії, інші були патріотами Польщі і в бандерівців вбачали кровожерних ворогів Польщі. Факт в тому, що національно-визвольний рух потерпів поразку і це стало остаточною причиною знищення української нації. Почалася зачистка і всіх свідомих українців чи їхніх прихильників було фізично знищено. На місце української нації прийшов український народ: п’яниці, запроданці, перешиванні, сексоти, безбожники, збоченці, маніяки, - суспільне сміття. Їх одних залишили в живих, це була еліта української держави у складі СРСР, - вони стали предками сучасних українців – патріотів, вишиватників, націоналістів, лікарів, медиків, освітян, чиновників, священнослужителів, матерів, батьків, братів, сестер… Всі вони були радянськими людьми до майдаунської революції, поки Америка не відкрила їм очі, що вони тіпа українці. І тут бац, вони раптом стали українцями: вишиванки, жовто-сині труселя, навіть гімн України всі вивчили і то некоректний. І що з цього вийшло? Хаос. Майдаунська революція показала, що на той час не було сили чи людей, які б прагнули України. Було два табори: одні за Митний союз із Росією, інші хотіли в Європу. України ніхто не хотів. Взагалі причини і вимоги революції були не структурованими та не зрозумілими на той час. Це зараз усе стає чітко ясним, що люди помирали на Майдані задля права безпечно проводити гей-паради, задля ще більшого зубожіння народу, підняття цін на все, задля умов, щоб покинути державу і виїхати світ-за-очі у пошуках кращого життя, задля ще більшого розкрадання держави, знищення її природи та ресурсів, екології та інфраструктури, задля знищення тих, хто залишився попри все жити тут, в Україні. Якщо б люди, які були на Майдані, не цього вище переліченого вимагали, а щось інше, вони б так само зараз могли б вийти на Майдан і висказати свій протест, але вони цього не роблять, отже, логічно, вони саме це вимагали і задля цього помирали.

Ми, як нація, мертві, як народ, живі. Так сталося, що наш менталітет знищує нас кожного століття, дозволяє трішки понароджуватися, а тоді знову знищує, це якийсь генетичний інстинкт самознищення-самовідновлювання. Ми народжуємося, створюємо навколо себе такі умови, щоб ми і наші діти не мали можливості нормально жити, знищуємо те, що створили, робимо себе слабкими, дозволяємо комусь прийти і нас вирізати/розстріляти, тоді знову прагнемо незалежності, знову нищимо один одного і т.д.

Але як християни, псевдо-жидо-язичницько-християни, українці сприймають себе як дуже побожний народ і вся їхня побожність полягає у проклинанні Бога, за що Він усе це дозволяє і чому не захищає народ від постійного кровопролиття і кріпацтва.

Ще раз повторюю, у всіх бідах нашого збідованого народу винен виключно тільки народ. Не перший раз нам давалася незалежність і ми її самі знищували. Ні Бог, ні жиди, ні москалі, ні поляки, ні зірки, ні інопланетяни – винні завжди українці, жидо-слов’яни. Нам дається все, всі ресурси, можливості, час – ми все марнуємо задля власного збагачення і братовбивства.

Взяти для прикладу аналогію із жидівським народом в часи єгипетського поневолення. Українці молили, прагнули незалежності – вони її отримали. Але вони не молили Бога за «месію», царя чи провідника, бо всі хотіли бути царями. Відповідно, незалежність вони отримали, «мойсея» Бог їм не дав, бо не просили. Бог вивів український народ з ярма СРСР, а що далі? Де Мойсей? хто поведе, керуватиме? Для чого, я сам собі пан і понеслося: партії, ідеологічні вожді, колишні комуністи стали затятими націоналістами, поцріотами, політиками… Довели незалежність до того, що незалежність ми втратили. Так, війна, а як же, коли країна слабне – її окуповують. І Україна тепер цю війну програла, все, крапка, питання закрите, колони гомодиктату гей ропи марширують вулицями столиці України – це поразка і ганебна капітуляція. Ось була справжня війна, а не АТО, якого в принципі не існує, бо війна на Сході – це гра, не більше, між мафіозними кланами західно-українських братків із донецькими, а вже що ті чи інші залучають допомогу Європу чи Росії – це вже грають у війну, щоб типу зімпровізувати реальну загрозу. Шкода хлопців, помирають ні за що, як гарматне м'ясо. Але ніхто не плаче за тими сотнями мільйонів українських діточок, яких хохлячі сучки-матері щодня вбивають шляхом абортів. Як бачимо, це народ, який сам себе вбиває, але жаліє тільки тих, кого хочуть жаліти, хто якусь суспільну користь приніс. А бідні, беззахисні діточки помирають в утробах хохло-сук, навіть не маючи шансу хоч щось в житті зробити чи просто глянути на світ. Не спорю, може це і добре, що менше хохлів буде плодитися і жити собачим життям, але ж це не тварини! У них є душі і доля тих душ дуже не певна після смерті. Вони не винні, нічого злого не зробили. Але українці люблять вбивати українців, це братовбивча практика – основний культ цього народу.

Чому Мойсей був змушений 40 років водити жидів по пустелі? Щоб знищити їх, щоб молоде покоління народилося вільним і щоб позбулося рабської психології та менталітету на генетичному рівні. І молоде покоління зуміло побудувати могутню державу, яку всі боялися, поки не покинула Бога і не була знищеною. На жаль, наше совкове покоління ніхто не знищив, тому після виходу з СРСР совкові радянські люди почали нав’язувати совковий менталітет із соціалістичними цінностями своїм совковим укро-личинкам, а ці укро-личинки нав’язаний батьківський соціалізм інтегрували в гейропейську ліберастію, перетворивши себе у народ гомосексуалістів (не тільки в гендерному понятті). Вони захотіли Європи, України їм не потрібно, вони прагнуть європейських цінностей, а суть європейський цінностей та ж сама – комунізм, тільки збочений. Як я вже писав, український народ не має жодного відношення до української нації, це по суті окупанти і паразити, які паразитують своїм існуванням на теренах української території. Діти радянських рабів не мають морального права називати себе українцями. Але вони з шкіри рвуться, щоб себе так назвати. Найогиднішою є ситуація, коли п’яна морда починає вести діалог: ти мєня уважаєш? Так випій зо мноу! Нє пьош? Ти чта, нє бандєрівец? Ти што, не українець? Та ти у меня зараз співати «слава українє» будєш.

Чому так?

Відповідь написана у Біблії, хто б що не казав, є закон і за законом усе у світі живе, існує чи помирає. Дослідіть жидів в часи Старого Завіту. Господь благословляв цей народ, коли він ходив із Богом, проте коли народ покидав Бога, його знищували, поневолювали і довели до цілковитого занепаду жидів як цивілізації. Бачимо, так само із Україною. Від древніх часів появи виселених жидів на території України, язичництво назавжди було посіяно на цих землях і воно до тепер визначає долю українського народу.

Київська Русь була охрещена і посвячена у Католицькій вірі, адже православ’я ще в проекті на той час не було. Згодом, століття опісля, відбувся розкол і утворилася секта – Православна Церква (православною її потім росіяни назвуть, які і придумали термін - православ’я). Після розколу Київська Русь бігала туди-сюди, то в Рим, то в Крим, як то кажуть, в Константинополь, не так прагнучи затвердитися у конкретній вірі, як шукаючи зиску та привілеїв, хто що запропонує, це як Янукович торгувався з Митним та Європейським союзом, які пропонували йому десятки мільярдів доларів за приєднання. Врешті-решт Московія запросила Вселенського Константинопольського патріарха, посадила його в тюрму, аж тоді головний православний батюшка за гроші і щоб вийти на волю надав і висвятив Московії Патріархат та патріарха. Ці одразу ж взялися за руських князів і прибрали залишки Київської Русі під себе, відповідно, всю Київську Церкву посвятили собі – Московському патріархату. Вибір був зробленим без тих, хто мав вибір, поки князі товклися і торгувалися. Московське і взагалі, православ’я, на теренах слов’янських племінних народів швидко адаптувалося до місцевих культів та релігій. Воно, ця єресь, позбавлена Божої благодаті, інтегрувалася та асимілювалася із язичництвом, доповнивши його, таким чином формувалася унікальна нова релігія – українське православ’я. Суть його полягало у тому, щоби за допомогою язичницьких культів та ритуалів поклонятися дияволу та іншим ідолам, стихіям природи, каменям, деревам, тваринам тощо, одночасно визнаючи християнського Бога, тільки надаючи Йому роль слабкого, другорядного божества, власне, християнський Бог сприймався слов’янами як ще один із сотні божків, якого також слід боятися і відкуповуватися від Його гніву, відвідуючи формально церкву. Жидо-батюшки готові були свої душі продати дияволу (де-юре саме свячення уже було посвяченням сатані), щоб здобувати прихильність народу, який, донедавна будучи язичницьким, з явною критикою сприймав нову, чужу, релігію. Тому батюшки мовчали, або навпаки, придумували способи асиміляції християнської віри із язичництвом. Таким чином християнські свята перетворювалися на язичницькі оргії, проте з елементами християнських мотивів, але без прихованого поклоніння дияволу у вигляді язичницьких ідолів. Життя пересічного православного українця зводилося до того, що в неділю слід відбути на Службі Божій. Опісля піти в генделик/корчму, напитися, зловити молодицю і вступити з нею в інтимну близькість за згодою чи проти згоди, приплентатися додому, побити жінку, дітей, виспатися і вранці стати до важкої роботи, яка супроводжувалася проклинаннями та богохульствами (після Орди та Московії доповнилося матюками). Жінка в неділю перед Службою Божою молилася до всіх ідолів, яких знала, особливо до домашніх бісів, домовиків, «годувала їх», «підмивалася» і йшла до церкви. В церкві розглядала всіх жінок і чоловіків, надаючи їм компетентну оцінку та аналіз, сповідалася, що немає гріхів, приймала причастя, приносила причастя додому, мішала з калом та помиями, зачитувала ритуальні заклинання і годувала ним свиней (це тільки одна форма ритуалу, їх було і є багато і різних). Згодом готувала їжу, ішла до подружок, ділилася власним аналізом отриманої у церкві інформації про присутніх, випивала з подружками по сто грам, починалися богохульства, відверті розповіді та еротичні бесіди, вночі всі розходилися по домах, обов’язково ідучи тими дорогами, якими поверталися додому із корчми п’яні сусіди, куми чи іншого типу чужі чоловіки, щоб раптом комусь віддатися «випадково» для різноманіття. Потім і до тепер народжувалися повно різних діточок, схожих на чоловіків-сусідів і це була норма, псевдо-християнська язичницька норма. Так само чоловіки і жінки на роботах у лісах чи на полях також завжди шукали можливості розпусти з чужими, не із своїми, це природній потяг язичницького світогляду та способу життя, це власне був обов’язок ритуальної розпусти як певного роду жертвоприношення язичницьким божкам. А на свята – то таки було відверті оргії! Там спільне святкування, упивання, танці, веселощі, потім хто кого ловив, той того і сношав, і не завжди різностатньо.

Таким чином формувалася та розвивалася українська нація, культура, православіє і генофонд.

Якби вони було просто язичниками. Але ж вони також намагалися бути християнами, саме тому їхня язичницька безбожність зростала в багато раз,  адже попри ідолопоклонство, вони доповнювали свою гріховність неабиякими святотатствами, богохульствами, оскверненнями. Це, звісно ж, не могло довго продовжуватися і Господь відвертався від українців і тоді у всю силу відривався диявол, посилаючи всякі біди на українців, які ще донедавна пили, веселились і перебували у розпусній ейфорії, а тепер їх різали як свиней з ріками крові та особливою жорстокістю. І що тоді? Виживші все одно починали клясти Бога і звинувачуючи Його у тому, що сталося. Тупість і дурість – це основна риса розуму українця. З тим і жили весь час. Деякі трохи ставали розумнішими, наверталися до Бога, але коли знову починалася суспільна хвиля розбрату та вседозволеності, тоді знову приходив меч і лук і знову проклинали Бога за всі нещастя. Це ніби циклічно б’єшся головою об граблі і звинувачуєш у своєму грабле-побитті того, хто сидить вдома і не відає, що з тобою, бо ти його не кличеш по допомогу, щоб врятував тебе від граблів. Власне, рятунок був потрібний – українці гостро потребували розуму, але не просили його і не хотіли від Бога мудрості. Їхня язичницька свідомість та світогляд вчило їх, що розуму не треба, що людина слабка, вона не може себе захистити від чогось, не може змінити свою долю, не може протидіяти ворогу чи дияволу зокрема – треба всім поклонятися і всім служити. Вони не вірили у Бога як бога, вони не хотіли приймати Його закон, який забороняв їхній безбожний стиль життя, якого вони не могли позбутися, будучи надто розпусними і похітливими. Вони боялися Його, але й намагалися прогнати Його з свого життя і суспільства взагалі, вони ненавиділи Його, адже їхні душі належали дияволу і він розпалював у їхніх душах надлюдську ненависть до Бога і бажання Його зневажити, проте коли приходила біда, люди зневажали Бога, який мав би їх захистити, бо чули, що Він добрий і всемогутній. Вони не хотіли вчитися, вивчати віру, як і тепер, вони сприймають з християнської віри тільки те, що хочуть сприймати, інше перекручують чи відверто перекривлюють. Наприклад, «треба «кохати» чужу жінку, бо Бог наказував всіх любити». Власне, цей блюзнірський і нікчемний сміх та єхидна посмішка завжди заливалися кров’ю у муках та жорстокій смерті. Це справедливо, тут нічого немає, щоби добавити чи відняти: прийняли прокляття – загинули, не хотіли приймати благословення – отримали прокляття. Так було і перед різними окупаціями, так було і перед 2 світовою війною. Веселились, пили, гуляли – прийшла війна – всіх забрала.

Те ж саме маємо зараз.

Корупція, насильство, несправедливість, безбожництво – ми всі самі собі творці цього, ніяк не можемо утримати, не те, що розвивати, незалежність України. Почалися військові дії – всі завмерли, церкви були переповнені, пожертвували хлопцями та дівчатами – відправили на фронт, війни нема, для нас нема, у нас мир, спокій, тому народ уже й забув про запах війни у повітрі. А війна чекає, смерть на кордонах з Україною. А українці як готуються? Гей-паради… Недавно в Івано-Франківську виступав музичний гурт із оголеними чоловіками, весь народ верещав і відривався, веселились, раділи, що таке щастя мають – розпуста на офіційному публічному рівні. Концерти, святкування, стриптиз-шоу, оргії, розпусні дискотеки… Народ п’яніє від вседозволеності та задоволення, а кровопролиття чекає, смерть і масова загибель, плач та розпач, муки та втрати, - всі чекають, щоб мати владу прийти по душі. Тоді сміх і веселощі перетворяться раптово на пошматовані мертві тіла, а ті, що виживуть, знову будуть проклинати Бога, за що і чому так сталося. Перед кожною загибеллю, війною, бідою народ по-особливому відвертається від Бога, нечувано грішить і неабияково впадає у веселощі та розпусту. Перед загрозою грішне тіло намагається компенсувати всі ті веселощі та задоволення, які вони уже не матимуть, адже приходить смерть і тому масовий психоз та втрата глузду призводить до масової суспільної оргії та богохульства.

Українське православіє.

Щодо православ’я, то всім людям слід добре знати та дослідити, що до проголошення незалежності України на території України від часів розколу (1054р.) діяла виключно Російська Церква (Московський Патріархат), ніякої Української православної церкви не існувало, жодного київського патріархату тощо – всі, хто був православним, навіть козаки, всі були московськими і православними. Був один Московський патріархат і його філія – Київська Митрополія Московського Патріархату. Все. Після оголошення незалежності, якийсь мужик захотів і назвав себе патріархом, захотів і створив громадську організацію – релігійну громаду – УПЦ КП. (Цей мужик, як він сам казав, був агентом КДБ і правою рукою комуністичного московського патріарха). По суті – це секта, але офіційно зареєстрована. В Україні можна будь-яку секту зареєструвати, чи існуючи чи створити нову, от мужик так і зробив. Тепер ця секта, яка заборонена усім світовим Православ’ям, претендує на звання Української церкви, національної церкви. Безліч людей є адептами цієї секти, навіть ті єретики з московського православ’я перебігають у київське православ’я. Так, звучить гарно, патріотично, але ж душі автоматично потрапляють у секту і взагалі, адепти помножують гріх українців і замість очищення та покаяння все глибше погружаються у гріх та пекло. Цей мужик, Філарет, у відомому інтерв’ю, яке було опубліковано всюди і не було спростованим, відверто сказав, що він – агент КДБ, а всі православні батюшки в часи СРСР – були агентами КДБ. Тепер це українська національна церква. З диявола ангела не зробиш, а українці за це заплатять власною кров’ю, адже відвернулися від Бога і придумали свою церкву, свого бога. Цей бог – особливий, я особисто досліджував народне православ’я і знаю його богослов’я досконало, адже воно всюди ідентичне: гріха - фігня, бог простить; до церкви ходити можна тільки по великих святах – головне щоб батюшка не сварився; молитися треба тільки у церкві, коли хтось молиться вдома ранішні чи вечірні молитви – він психічно-хворий або релігійний фанатик; коли добре – про бога ні слова, коли погано – треба обов’язково бігти до ворожки і відмолювати біду; коли тобі зле, а сусіду добре – треба бігти до ворожки, щоб добро сусіда перейшло і на мене; дітей до церкви водити не можна – вони шумлять і заважають; розпуста – це добре, любити треба всіх, «що то за кума, що під кумом не була»; п’янство – це обов’язкове «причастя» православних християн – можеш не піти на свято до церкви – але напитися мусиш, щоб «вшанувати святого чи церковне свято»; люди ніби вірять у Бога, але також у реінкарнацію, паралельні світи, якісь виміри астралу тощо; відьма – це не погано, бо є добрі відьми, а є злі, але всі вони в загальному добрі; ворожіння в час християнських свят – обов’язковий ритуал, щоб «благословити» себе і рідню на наступний рік; проблеми із здоров’ям, нема жениха, нема роботи, чоловік алкоголік, вдома неспокій тощо – не до Бога, до ворожки, до диявола, бо ворожка до «бога» молиться; у будь-якій непонятній ситуації треба зливати віск; заздрість – друге щастя, воно приносить неабияке задоволення, коли в когось щось є, але я позавидую тобі і в тебе трапиться біда; подружжя – поняття умовне, церква дозволяє одружуватися по 5-10 разів, православні батюшки за бабло все порішають; сповідатися треба тільки перед смертю: «піди до сповіді! - що, вже хоч моєї смерті? Я ще не помираю»; у церкву ідуть не до Бога, а до людей, відповідно треба дуже гарно чи яскраво виглядати, щоб не «опозоритись» і уважно слідкувати за іншими, як вони вдягнуті чи як поводяться, може в якоїсь подруги колготи пірвані – от сенсація буде!; православні батюшки дуже люблять горілку і чужих жінок, відповідно слід брати приклад і для себе. Аналогічних випадків море, я вже не говорю про традиції бухати і топтатися п’яними на могилах. Православні семінарії завжди були гомо-борделями, що також калічило християнську свідомість молодих семінаристів.

Все це наші православні люди називають християнством і цього дуже сумлінно дотримуються і наслідують. Відповідно, коли на людей сходить кара за ці гріхи – вони в шоці і не можуть зрозуміти, за що Бог їх карає, адже вони усього так сумлінно дотримувалися. Читати Біблію – марна трата часу, у кожній православній церкві під час проповіді батюшки - всі чоловіки дружньо виходять під церкву на перекур, щоб покадити дияволу, і задля чисто «чоловічих» розмов, в якої яка юбка, декольте чи попка. Релігійна література – шкода грошей. Відповідно, релігійна освіта у людей нижче нуля, вони зовсім нічого не знають про науку християнської віри. Тим у свій час і зараз активно користуються всякі біблійники, типу свідків єгови, які легко при розмові заводять людину в кут і роблять їм шах і мат. Українець – слабка натура, коли він програє, він сам іде в полон і здається, так роблять ті, хто програв у двобою з єговістами і самі лізуть у павутину сатани. Є люди, свідомість яких бунтує проти вище перелічених засад науки народного православ’я, вони не бажаючи пізнати істину християнського вчення, тікають з православ’я в різні баптистські чи протестантські течії, там і погибають. Є такі, які стають сектантами тільки для того, щоб зняти чоботи, скласти граблі і ходити із шкіряним портфеликом по селі у костюмі з краваткою, типу еліта чи поважний пан, а «бог» один і там і там, яка різниця, яку віру сповідувати. Як бачимо, попри деградоване язичницьке богослов’я народного православ’я, українці зазнали ще більшої деструкції за століття більшовицького атеїзму, тому так легко потрапляють у павутину сект та єресей.

Католики в Україні дещо відрізняються від православних, проте, на жаль, також втратили живу віру на істинну науку. Диявол своєю увагою не оминув і УГКЦ. Пам’ятаємо, що УГКЦ в радянські часи була знищена чи виведена у підпілля. Ще митрополит Шептицький перед війною просив католицьких священиків навернутися до Бога, але вони слідували мамоні, займалися господарками, підприємництвом чи світським життям. Свої та повірені їм душі занедбали, чим також причинилися до великої кари, яка настигла наш народ. Вони загинули. Було звісно ж багато справжніх священиків, єпископів, монахів та монахинь, вірних, які зберігали істинне традиційне вчення християнської віри, вони стали мучениками, страждаючи та жорстоко помираючи у катівнях та таборах православного комунізму. Декому вдалося дожити до настання незалежності України. Господь приготував для них був інше мучеництво – переслідування збоку новітньої страшної секти гузарівців-шевчуківців, великих симпатиків українського народного православ’я і російського руського міра. Їх, переживши підпілля та гоніння, справжніх мучеників, переслідували, постійно викликали на допити, публічно принижували та висміювали, звинувачували у зв’язках із  Ватиканом, як антиукраїнських агентів Ватикану, називавши їх «латинниками», іноземними агентами та ворогами народу. Священослужителів, які перейшли комуністичні тюрми та табори, усували від священнодійства, інших відлучали від Церкви, на інших вигадували клевету та обмови, знаходили лжесвідків, які свідчили про їхню антиправославну діяльність чи слова, захоплювали церкви, при людях викидали, трощили, палили ікони, статуї, образи, де були зображені прикмети, ворожої для гузарівців, Католицької Церкви – Пресвяті Серця Ісуса та Марії, святі Католицької Церкви, зображення Господа Ісуса та Пресвятої Богородиці відповідно до Їхніх об’явлень, усували все, де були вервиці, парамани, медальйони – все знищували. Свідомі католики дещо змогли вберегти, але скільки було випадків насильного відбирання з рук людей та знищення християнських цінностей?! Був створений розплідник масонського священства – Український Католицький Університет, для формування нового покоління священнослужителів та освітньо-методичної бази для розмноження по семінаріях та академіях нових єресей і безбожництва. Викладачами обиралися виключно відверті та публічні гомосексуалісти, ліберасти, православні та критико-теологічні науковці, громадські діячі та політики. Семінаристів переформатовували у православ’я та лібералізм, викладаючи їм ненависть до Католицької Віри та Церкви. Навіть славний Василіянський чин потрапив у цю єресь православ’я, адже традиційних католицьких монахів та монахинь усували від викладацьких чи настоятельних посад, на їх місця призначали собі подібних єретиків. Слава Богу, ця бісовщина дійшла до такого апогею, що адепти секти гузарівців почали висміювати і взагалі намагалися знищити Василіянський чин повністю з території України, священики забороняли парафіянам відвідувати «безбожні» монастирі Василіянського чину, на користь Студійських (які дійшли до такої апостазії, що навіть гузарівці почали уже відлучати від своєї «церкви» студійських монахів) та офіційно православних монастирів. Василіянський чин усвідомив, що загравати з цією сектою небезпечно і тепер уже нарешті починає відновлювати своє славне ім’я. Поява секти догналітів стала для гузарівців унікальним прикладом ля наслідування, тому як і «мужик з упц кп», греко-католицький мужик також захотів і назвав себе патріархом, бац, захотів, і переробив УГКЦ з митрополії в патріархат, мабуть Московський Кирил їх висвячував на патріархів, хто ж іще міг? Заставили всіх і на всіх Службах Божих іменувати їх патріархами, а свою секту – патріархатом. Патріарх Гузар, Патріарх Шевчук. Хлопці, хто вас висвятив на патріарха? Хто вам надав статус Партріархату? Ви відлучили секту догналітів – це добре, але ж ви такі самі! І вас також колись відлучать від Церкви. Не можна захотіти і само висвячуватися і ще й парафіян вводити в блуд та єресь. Створивши самі собі Патріархат, ви самі себе відлучили від Церкви (хоча не відомо, до якої церкви ви належите, чи до Католицької, якої ви ненависники, чи до православної, якої ви прихильники і послідовники), ви створили секту, збунтувалися. Тепер ви прагнете якоїсь Київської Церкви, об’єднатися з єретиками-православними всіх мастей і самі собі бути церквою, незалежною ні від кого. Це, без сумніву, суто політичний проект, і ноги ростуть виключно з олігархічної складової українського політикуму, адже якщо ліси в Карпатах вирізають задля додаткового збагачення, то якою ж золотою ниткою буде створення однієї, незалежної від іноземних інститутів, своєї кишенькової церкви? Не потрібно буде ділитися «петровими грошами» ні з Римом, ні з Кремлем, але сформувавши таку собі релігійну податкову інспекцію чи фінансову піраміду, можна отримати небачені колосальні доходи, які не оподатковуються і не звітуються. Самі подумайте, як українські церкви грають на публіку і на гроші, це ж суцільний професійний маркетинг, не більше: упц кп свій бренд позиціонує як патріотична просвітницька організація, угкц себе позиціонує як філософсько-психологічний центр свободи, рівності і братерства, центр протидії дискримінації та популяції громадянських прав та свобод. Вобшем, одні зрікаються християнського вчення, щоб отримати прихильність частини народу на національних та політичних почуттях, відроджуючи давні язичницькі культи та обряди, «народне православ’я» вседозволеності та розпусти, інші – пропаганду ліберастії, гомосексуалізму (якщо і не відверто, то явно прихильно шляхом замовчування і відсутності критики чи коментарів на різного роду гей-паради чи прогомосячі законопроекти ВРУ чи постанови уряду) та толерастії – чинників знищення націй та народів. Всі ці «церкви» в Україні є деструктивними, адже знищують не тільки свідомості та розум людей, як їхні душі і майбутні покоління. Зате традиційні церкви, традиційні консервативні парафії УГКЦ, які єдині дотримуються традиційного вчення Господа Ісуса Христа та Його Католицької Церкви, - завжди під гонінням та забороною, ну не любить світ нас, традиційних католиків, а любить своє – гріховне.

Сектанти, типу єговістів, протестантів, атеїстів, баптистів, євангелістів, буддистів тощо – їм взагалі пофіг на все, у них є вони (вибрані) і є всі решта – «приречені на загибель», тобто нікчемні прості смертні, яких слід ігнорувати, призирати, ненавидіти та гидитись, відповідно вся ситуація в державі у всіх сферах – їм по барабану, у них є своє секта, свій мікросвіт та мікродержава і їх нічого не хвилює – це також частина деструкції, це паразити суспільства та нахлібники, єдина їхня не позитивна функція, яку вони використовують у взаємодії із суспільством: це критикувати і поливати брудом усе і всіх, при цьому з брошуркою в руках усміхаючись, з усмішкою по життю…

Отже, бачимо, суцільну руїну та деструкцію, деградацію у всьому: у культурі, релігії, освіті, політиці, екології… Все йде на спад і знищення, цій системі українського державотворення приходить логічний кінець. Ми слабнемо і ворог знає. Ми відступаємо від Бога і диявол це бачить, ми готуємо собі кінець і навіть пришвидшуємо його.

Майдаунська революція. Чому я так її називаю? Народ в більшій мірі хворий, хто психічно, хто ментально, народ хотів змін на краще «вже і негайно», думав, європа в руками і ногами нас забере і ми їстимо ковбасу без хліба. Але європа добре знає, хто такі українці, тому різними можливостями намагається ізолюватися від України. Проте НАТО заставляє йти на близькість задля військово-політичного впливу і наближення до Росії. Ось і вся правда. Кому в Європі треба зачух, які обсикатимуть та гадитимуть вечорами у під’їздах та на площах? Європа он таких же самих понаприймала з диких племен Африки та ісламських терористів. Народ повстав, захопившись ідеями більшовицької революції, правда не всі на той час готові були палити церкви і знищувати багатіїв ось так зразу, перед передпідготовки та промивки мозгів. Як я вже казав, у кожного був свій мотив і автору статті також пропонували гроші за участь на Майдані. Політична опозиція вирішила заручитися підтримкою Заходу і почалася масштабна інтернет-кампанія зомбування українців. Раптом прапорці, раптом патріотизм, раптом вишиванки – вобшем політична еліта дуже добре знає, що українці неабияково тупі, наївні лохи, просто кожен раз змінює конфетку, щоб затягнути наївних у дрімучий ліс. Пани українців обдирають і нищать Україну, а українці все одно кров з носа за тих же самих панів голосують тридцять років, бо вони отримують задоволення від того, що пани їх нагинають і взагалі, українець любить пана, тут не поспориш. Давайте нагадаємо, як починалася майдаунська більшовицька революція: голі дівки у Києві з бензопилою спиляли Хрест у 2012 році. «Даним актом Femen закликає "всі здорові сили суспільства нещадно випилювати з мозку трухляві релігійні забобони, які служать опорою диктатури і перешкоджають розвитку демократії та свободи жінок". Людям сподобалося, народ підтримав цей акт, захопився. Почалася активна антирелігійна кампанія у соцмережах, типу церва – це гальмо суспільства, релігія – опіум народу, християнство – жидівська релігія тощо. Раптом українцям дуже закортіло в Євросоюз, почалася насильна пропаганда ЄС з відповідними картинками із зображенням прапорів України та ЄС. Раптом жидівським опозиціонерам пообіцяли 100% гарантії вступу в ЄС, проти якого так боровся Янукович. Раптом у кінці 2013 року опозиційні партії почали платити гроші всім, хто б міг поїхати на Майдан у Київ. Раптом народу у Києві ставало так багато, що люди уже нахаляву, безплатно почали з’їжджатися, хтось підтримати протестуючих, хтось задля компанії і селфі, хтось щоб побухати, а хтось розумніший, щоб скористатися можливістю засвітитися і в подальшому корчити з себе героя чи мученика. Ніхто не хотів України, ніхто не хотів Бога – всі хотіли Європи.

Народ хотів змін – зміни відбулися. Прийшла до нас Європа, окупувала нас і поневолила. Почалася війна з Росією (з «кришою» донецьких братків), яку наші майдануті власті ніяк не хотіли і до тепер не визнали війною. Майдаунське шобло вирішило знищити тих активних, хто був на Майдані, щоб і їх, як Яника, не поперли в шию – ось вам котли, ось вам невдалі спецоперації, ось вам пастки ворого і т.д. АТО – антитерористична операція. Якби українці були розумними істотами, вони б не брали участі у цьому геноциді українського народу, для антитерористичної організації залучаються тільки спецпризначенці, а не прості солдатіки чи цивільні. Ніхто з українців не подумав, що їх насильно (деякі добровільно) тупо хочуть знищити, бо так диктує Росія. Або війна – тоді мобілізація, або АТО – і тоді залучають тільки спецпризначенців. А кидати простих хлопців під пулі без права захищатися чи стріляти – тут навіть безмозглі одноклітинні здогадаються, що це тупо операція по ліквідації молодого та обороноздатного ресурсу України. Наша майдаунська влада зробила все для того, щоб зараз чи в майбутньому Росія просто прийшла і без численних пострілів окупувала державу. Достатньо тільки, щоби Гейропа чи Америка зарили очі – все, російські війська питимуть львівське пиво. «Блокада». Блокада на Донбасі підтвердила той факт, що ніякої окупації не існує. Є схема нелегальної торгівлі між Україною і Росією продукцією чорного і тіньового ринку. Все. Крапка. Нема війни, нема АТО. Я тобі даю ліс, ти мені наркоту, я тобі зброю – ти мені бакси. Гуманітарна допомога з Росії до днр+лнр – це той «секретний» товар, призначений для майданутої влади в обмін на ту ж наркоту, таємні документи, персональні дані українців, стратегічну інформацію, власне, право ведення бізнесу усієї майданутої верхівки в Росії, включаючи президента. Вобшем, Крим продали, за Донбас ще торги йдуть. А для видимості війни та відведення уваги натаскують один на одного хлопців, щоб ті вбивали один одного, для показухи. Печально.

Українці не хочуть усвідомлювати, що вони продані МВФ у рабство, вони, їхні діти, внуки, земля, нерухомість – все продано під заставу. Нема незалежного, вільного, свобідного  українця! Хіба окрім того, який має інше громадянство. А так-то українці як товар продані, нас купили як той бурштин чи карпатський ліс – а на чому майданута влада ще заробить, якщо Яник державу обікрав і вивіз все. Кому війна, а кому мати рідна. Війна і люди – джерело багатства.

Тепер майдануті не здаються, окрім того, що продали тіла українців жидам з МВФ, вони ще хочуть дияволу продати душі українців задля європейських цінностей. Усе уже у нас як в Європі – високі, непропорційні доходам, ціни на продукти, на послуги, на здоровя, на освіту, на життя, за все треба платити. От тільки душі наші ще не продані Гейропі, цей бастіон сатани не хоче українців пускати до себе, бо вони ще не готові. Серед них ще є багато традиційних християн, нормальних свідомих людей, які дотримуються традиційних та християнських цінностей, є патріоти та націоналісти, які люблять свою державу – вони є тим гальмом і пороком, якого боїться Гейропа, тому вони і є об’єктом знищення збоку майданутої влади. Майдаунський диктат робить усе для того, щоб викорінити християнські цінності з українського суспільства, щоб перетворити українців у звичайних типових європейців: слабких, безмозгих, толерантних, безстатевих істот, яких так легко ріжуть ножами ісламські домінанти на вулицях Гейропи. Націоналістів, патріотів мобілізовують та ліквідовують в АТО. Машина смерті. Так, ми йдемо до Гейропи, але поки ми туди дійдемо, поки нас там приймуть, там уже не буде Гейропи, не буде європейців, там будуть тільки ісламісти, які відрізатимуть голови українцям, а жінок ґвалтуватимуть і калічитимуть. Звісно ж, якщо нас швидше не знищить Росія. Але все йде до знищення. Є стала аксіома: якщо цивілізація деградує – вона знищується. Це факт. Питання тільки в часі. Коли наступить перезавантаження суспільства – один Бог знає, Він терпить і милує, поки люди ще моляться Вервицю. Вервиця – це єдиний порятунок людства, це слова Матері Божої. Можете розбивати чола в поклонах, цілодобово вимолювати акафісти чи інші молитви – це добре, дуже добре, але тільки для душі і спасіння молільників. А от відвернути тотальне знищення народів – тільки Вервиця. Мати Божа слова на вітер не кидає, як то думають сучасні греко-католики чи православні. Доречі, коли мене питають, у чому основна відмінність між католицизмом і православ’ям, я завжди відповідаю так, ігноруючи всі інші богословські та догматичні засади: католицтво вважає Матір Божу Непорочно Зачатою, православ’я банально вважає, що Вона народилася із первородним гріхом, тобто мала гріх. І, відповідно, православна наука стверджує, що Бог немає такої сили, щоб можна було звільнити Пресвяту Богородицю від гріха. Ось вам констатація добра і зла, віри і єресі. Православ’я не вірить у Бога і не визнає Його могутності.

Перезавантаження суспільства відбудеться, це буде та апокаліптична драма народів, яка виявить світу антихриста. Але до нього ще багато чого має відбутися. Ця війна має змінити весь суспільний лад. Вона створить різку диференціацію між владою і простими людьми. Владі залишаться новітні технології, зокрема військовий комплекс та системи стеження, а прості люди повернуться у землянки і в сільськогосподарську справу.

До цієї війни призведе страшна кара, яка була об’явлена у Фатімі щодо Росії. Як-не-як, Пресвята Богородиця не казала про комунізм, яким звикли тлумачити це Фатімське застереження, скоріше за все мова йде про той же «руський мір», який страшною безбожною силою поєднав псевдохристиянське православіє із радянською комуністичною диктатурою, а тепер ще набирає рис радикального ісламу. Нацизм, фашизм і комунізм – вони однакові, різняться тільки предметом дискримінації. Але так як акцент стояв тільки на Росії і її посвячення Непорочному Серцю Марії, значить скоріше руський мір, аніж комунізм.

Як-не-як, а в повітрі уже відчувається стогін Землі, яка взиває до Бога по кару на світ. Скільки людей втрачає Україна в зоні АТО, але скільки вона ще втратить людей як покуту за всі ті мільйони дітей, яких щодня вбивають українські батьки. Українські батьки в переважній більшості на заробітках, молоде покоління українців виховується розпустою, п’яними компаніями та вуличним життям. Старші українці проклинають всіх і вся за своє скрутне становище і за неповагу збоку розгнузданого молодого покоління. Зрілі українці болт забили на виховання дітей, адже щохвилини думають, де дістати гроші і як прожити завтрашній день, але щоб цим всім не перейматися постійно, забуваються, бухають у вічних п’яних компаніях при кожній нагоді. Багато українців спиваються, багато стають психічно-хворими, інші думають, як когось здурити, обкрасти, зневажити, заволодіти чужим, відібрати, зганьбити, отримати неправомірну вигоду, підкупити. Бачимо також, що Господь карає українців також недостойними священнослужителями, чуємо постійно про аварії за участі п’яних священиків, за зневаження людей, які не мають грошей за релігійні обряди, за особливе збагачення чи непристойну поведінку.

Наші українські матері інстинктивно перетворилися на курвів, які в чоловікові бачать тільки джерело грошей і достатку. Якщо чоловік не здатний обсипати дружиною золотом, з легкістю шукають коханця чи іншого чоловіка. Бачимо чоловіків, які в дружині бачать тільки стриптизершу чи вульгарну повію, а коли жінка більше часу посвячує дітям, шукають інших жінок: молодих, інтимно-активних та з «пружніми грудьми». Бачимо жінок, які у вічному активному пошуку нових вражень та різних «сексуальних характерів чоловіків». Бачимо чоловіків, які одружуються задля стабільного сексу, проте не готові бути батьком і чоловіком, але люблять відриватися, компанії друзів, п’янки і гулянки, комп’ютерні ігри та захоплення. Бачимо жінок, молодих мам, які вічно «щененагулялася», також люблять компанії, гулянки, дискотеки. Бідні діти вічно недоглянуті, позбавлені батьківської любові та тепла, ці діти – як кістка в горлі, як зайвий багаж чи ярмо. Діти виростають і відповідно ставляться до батьків, які в свою чергу чомусь нарікають, чому немає поваги і любові до стареньких батьків.

Вся суть життя українця – це гроші, на жаль ми так сформували суспільство, що без грошей ні народитися, ані померти. Під час вагітності – заплати, пологи проплати, садочок проплати, школу проплати, вищу освіту проплати, за прийом на роботу проплати, за весілля заплати, знову ж таки за народження і вихід у світ дітей заплати, потім за смерть і поховання заплати. Я не говорю про супутні платні послуги, а про хабарі, які обов’язково супроводжують кожен етап життя пересічного українця і визначають наявність чи якість послуг. Не даш на лапу лікарю – витягне з жінки дитину по шматках, не заплатиш за похорон – викинуть у смітник і без церковного похорону. Не всюди, не завжди, але здебільшого і переважно. Бо і серед вовків є люди, тому що Бог всюди для себе зберігає вибраних. Звісно ж, багато в чому винні заробітчани, які і навчили наших людей всіх сфер брати хабарі, щоб першочергово і якісніше вилікували, щоб вивчити з червоним дипломом, щоб кращу роботу дати дитині тощо. Якби всі були рівні і бідні, то були б щасливі і справедливіші, як-не-як, радянський союз забороняв хабарництво і там його в більшій мірі не було і люди були серйознішими та відповідальнішими (не говорячи про поодинокі випадки щодо вибраних вищих партійних дєятілів), а вже наше заробітчанство навчило корупції всіх, особливо на низах, а з низів походять верхи. Завдяки заробітчанству суспільство поділилося на багатих і бідних, на вибраних і смертних, на привілейованих і другорядних. Лікар дивиться на людину не як на пацієнта, а як на гаманець – маєш гроші, буду лікувати, не маєш – ти приречений, іди своєю дорогою, не трать мій час, за який прийде грошовитий пацієнт і матиму користь.

Маємо тепер європейські тарифи: підняли вартість послуг захмарно, щоб люди не бунтувалися – дали щедро субсидії, люди остигли. Тепер забрали субсидії, людей важко завести і розігріти до бунту, виживають хто як може. Десятки мільйонів українців покинуло Україну за 10 років, за даними офіційних джерел в Україні фактично проживає 30-35 млн. людей. Що буде через 10 років? 20 років? Багатодітність не в моді, не вигідно, вигідно вбити дитину – аборт. Нація втрачає кількісно. Дівчата після інститутів тікають за кордон, щоб вийти заміж за немитого багатого мусліма чи індуса. Чоловіки спиваються, скурюються, вимирають як вид від наркоти та алкоголізму. Старші люди масово гибнуть, бо втрачають здоров’я на щоденних зусиллях вижити на пенсію і прийняття рішень чи їсти, чи заплатити за газ чи підлікуватися.

Фермер, підприємець, власник фабрики чи заводу економить кошти на очисні споруди, фільтри чи використовує відверто токсичні пестициди, інсектициди, гербіциди – він збагачується завдяки тому, що інші українці – жителі місцевості, особливо діти – хворіють, стають невиліковно-хворими, помирають. Ось і вся суть українського духу – знищити ближнього, але заробити копійку. Зажертися за рахунок знищення ближніх.

Люди сталі жорстокими, безсердечними, вульгарними, безстидними, черствими, безбожними – кожен дуріє по-своєму, кожен виживає і зазнає психологічних травм та стресів по-різному.

Народ без Бога. Народ покинув справедливість. Народ пригорнувся до диявола та полюбив несправедливість і беззаконня. Народ знищив природу та екологію – середовище свого існування. Народ помножив гріх, але не спокутував. Народ прирік себе на загибель та загибель своїх поколінь. Народ самоліквідовується. Народ не достойний жити, бо слабкий і байдужий. Народ кріпаків приречений на одвічне закріпачення. Народ полюбив прокляття і гріх. На жаль, нема куди тікати – весь світ заглибився у морок Мордору. «Хто вистоїть до кінця – буде спасений!»

«Отож наказую вам, мої діти: Служіть Богові по правді й чиніть те, що йому довподоби. Навчіть ваших дітей чинити справедливість і милостиню, щоб пам'ятали Бога, щоб благословляли його ім'я повсякчасно щиро та з усієї сили. 9 Тож, дитино, вийди з Ніневії, не зоставайсь тут. Того ж самого дня, як поховаєш твою матір побіч мене, не барися довше в цій країні, бо бачу, що в ній доконується безсоромно велика несправедливість та велике ошуканство. 10 Глянь, моя дитино, що Надав зробив Ахіяхарові, який виховав його! Хіба не звів його живим у могилу? І відплатив йому Бог за те знущання ввічі: Ахіяхар вийшов до світла Божого, а Надав спустивсь у темряву відвічну, бо намагався вбити Ахіяхара. За свої добродійства цей урятувавсь від сіті смерти, що Надав наставив на нього, а Надав потрапив у сіть смертну й там загинув. 11 Отож дивіться, дітоньки, що робить милостиня, а що робить несправедливість, як вона вбиває. (Товит, 14)