Відповідь дуже проста: бо я – християнин!

 

Останнім часом в українське суспільство дедалі більше закрадаються традиції і звичаї, нетипові для нашої країни. Є серед них як позитивні, так і негативні. Дуже «модним» останнім часом стало святкування американського свята Хеловіна. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада вулиці наших міст наповнюють переодягнені у страшні костюми діти, студенти і навіть дорослі люди, які до того ж нерідко хуліганять, влаштовують шабаші, заливаються алкоголем…

Свято – перш за все почитання певної події чи святого: для прикладу, Різдво Спасителя чи віддання пошани Чесному Животворному Хресту. В чому ж тоді сенс цього свята? Кому поклоняються ці люди, переодягнені у демонські костюми? Здається, все це жарт – що небезпечного чи злого в тому, щоби повеселилися, потанцювали в незвичних і супермегакреативних костюмах? Та нічого у світі не відбувається просто так, без наслідків.

Чи можуть бути впевненими батьки, які відпускають підлітка святкувати Хеловін, що в цю ніч він не стане жертвою сатанинської забави? Вражає розповідь жінки, яка випадково знайшла особистий щоденник свого сина, названий «Книгою тіней» і поцяткований сатанинськими малюнками та символами. Її погляд зупинився на фразі: «Минулого року на Хеловін я викрав чиюсь машину і убив дитину, переїхавши її всіма чотирма колесами. Цього року на Хеловін я планую зробити те саме!»

Хеловін – це день зла, це «свято» прославляє сатану, пропагує ідолопоклонство, розпусту, бісівські ритуали і людські жертвопринесення. У Святому Письмі апостол Павло застерігає нас: «…погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського» (І Кор. 10, 20–21). Як може людина, яка є християнином, «служити двом панам»? Перші християни йшли на смерть, щоби відстояти і засвідчити свою вірність Ісусу; а сьогодні ми чомусь не можемо і не хочемо покласти край «святу», яке принижує нашу віру. Достатньо раз оступитися, «погратися» з дияволом, і він отримує шанс отруїти наше життя. А такої нагоди сатана не проґавить – у цьому можемо бути цілком певні.

Святкування Хеловіну і подібних йому «свят» – це завжди свідчення духовної катастрофи в суспільстві. В історії людства більш розвинуті та багаточисельні цивілізації та народи майже завжди поглинали менш чисельні і розвинуті. Типовий приклад такого явища – доля багатьох етнічних діаспор: у більшості випадків уже через три-чотири покоління люди остаточно втрачають зв’язок зі своїм етнічним корінням. Те ж відбувається і в духовному житті: якщо суспільство не має здорової альтернативи різним оманам та шкідливим розвагам, воно хапається за те, що вже є, і при цьому «нормально» функціонує. Так само до нас прийшли «валентини-хеловіни». Сильні чужоземні традиції поглинають чи, принаймні, починають впевнено поглинати нашу власну українську, а тим паче, християнську ідентичність.