І. Будьте вчителями своїх дітей 1. Вчіть дітей в Ім’я Боже.
Глибше ніж яка не будь друга наука врізуються в пам’ять та серце дитини слова побожного батька і богобоязливої матері. Через це Апостол каже до родичів: «Батьки! Виховуйте дітей ваших в науці та карності Господній» (Ефес. 4, 4).
2. Вчіть їх за допомогою природи.
ТИ, батьку, йдеш з дитиною лугом, полем або лісом. Дитина зриває квіти і розглядає все з цікавістю довкола. Скажи їй, що всю цю красу створив отець небесний. Скажи їй, що за все це треба Богові дякувати і Бога любити. Таким чином ти станеш першим учителем релігії.
3. Вчіть їх з допомогою християнських образів.
Йдеш з дитиною попри хрест, розкажи їй дещо про Божественного Спасителя і про його страсті. Навіть у власному домі, маючи образи, можеш пояснюючи дитині значення кожного образу, навчити її не однієї правди нашої святої віри.
4. Пояснюйте їм церковний рік.
Розповідайте наприклад дітям в час Різдвяних свят – про народження Ісуса, в час свят Йорданських – про хрещення Ісуса в ріці Йордані, в час Великого Посту – про муки Христові,на Великдень – про славне Воскресіння нашого Спасителя і. т.п. Навчіть їх також високо цінити святі речі. Не забувайте час від часу придбати собі якусь побожну книжку, щоб з неї і самим користати і дещо переказати дітям.
5. Завжди і у всьому звертайте думку дітей до Бога.
Якщо хтось вдома занедужав, то скажіть до дітей: «Моліться, діти, до Бога, а Бог поверне хворому здоров’я». Коли хворий одужав, нагадайте дітям, щоби подякували Богові за цю ласку. Записуєте дітей до школи, нагадайте їм, щоби просили Бога допомоги в науці. Коли діти виросли і мають вирішити вибрати який стан, скажіть їм, щоб гаряче просили Бога про світло і поміч у такій важливій справі. Особливо припильнуйте, щоб діти добре приготувалися до першої Сповіді і першого св. Причастя.
ІІ. Будьте пастирями своїх дітей Стережіть дітей
Христос сказав про себе: «Я є пастир добрий». Добрими пастирями для своїх діточок мають бути також батько і мати. А добрий пастир є провідником овець, є їх сторожем, і на випадок, якщо вівця загубиться, добрий пастир не відпочине, доки не віднайде.
Будьте провідниками дітей в любові до Бога. Старайтеся довести їх до того, щоб вони любили Бога більше ніж вас, своїх батьків. «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю і всією думкою своєю» (Мат. 22, 37). Навчайте їх також любові до ближнього. «По тому пізнають всі , що ви є моїми учнями, якщо будете мати любов між собою».
Правдиву любов до Бога ми виявляємо тим, що виконуємо Божі заповіді. пильнуйте ж дітей, щоб вони дотримувались десяти заповідей Божих.
Десять заповідей Божих на виховання дітей.
1-а Заповідь: Виховуйте дітей в дусі святої віри. Нехай діти ніколи не опускають ранішньої або вечірньої молитви. Навчіть їх правильно вести себе в Божому храмі. Припильнуйте, щоб не занедбували науки катехизму. Привчайте їх до того, щоб в неділю та свята читали вдома якусь релігійну книжку.
2-а Заповідь: Не дозволяйте дітям божитися, або вимовляти ім’я Боже, або святих без почесті. А карайте дітей за те, що вони вимовили якийсь проклін.
3-а Заповідь: Ведіть дітей в день святочний на Службу Божу. Не дозволяйте дітям в цей день важко працювати, але й самі стережіться, аби не провести цей день негідно, щоб не дати дітям сміливості подібно зневажати святковий день.
4-а Заповідь: Живіть так, щоб діти мусіли вас шанувати, любити і слухати. Шанування здобувайте собі поведінкою без закиду, любов – пожертвою для добра дитини, а послух розумними наказами.
5-а Заповідь: Не допускайте ніколи ворожнечі вдома. Схиляйте дітей до взаємної поступливості і служіння. Вчіть їх берегти здоров’я. Застерігайте їх від схильності до напитків і куріння тютюну. Не дозволяйте їм збиткуватися над звірятами. Споглядаючи на слуг, нехай діти вчаться чемності, а споглядаючи на недужих і калік – милосердності. І самі стережіться всього, що могло би дітей зіпсувати і оберігайте від зіпсуття через чужих людей.
6-а Заповідь: Чувайте над невинністю дітей. Не дозволяйте їм на найменшу нескромність в поведінці. Нагадуйте їм всюди про присутність Бога. Оберігайте їх від злого товариства і книжок. Уважайте, щоб не попали в тайні гріхи, що руйнують і душу і тіло. Строго карайте за найменшу провину в цих речах.
7-а Заповідь: Виховуйте в дітей почуття справедливості. Карайте за найменше присвоєння чужих речей. Не дозволяйте дітям робити шкоду в чужому саду, чи полі. Якщо продавець помилився, негайно відішліть дитину, щоб віддала те, що він видав через помилку.
8-а Заповідь: Карайте дітей за неправду, але карайте без гніву і без пристрасті. Не дозволяйте дітям говорити про когось зле. Ніколи не послуговуйтеся дітьми у вивідуванні чогось, або підслуховуванні в чужій хаті.
9-а Заповідь: Навчіть дітей коротких взивань до Бога, або коротких молитов і кажіть їм, щоб ці взивання до Бога, чи молитви частіше повторювали як під час роботи, так і в час відпочинку, а це вбереже їх від злих думок.
10-а Заповідь: Виховуйте дітей так, щоб їх привчати до ощадливості і невибагливості в одязі та їді, але щоб були завжди задоволені тим, що мають.
Наказуйте дітям в ім’я Боже. Скажіть їм: «Діти ви мусите слухати батьків, бо така є воля Божа». Таким чином виховаєте совісних людей.
«Уважайте, щоб ви не погордили одним з цих малих: бо кажу вам, що ангели їх на небесах завжди бачать обличчя Отця мого небесного» (Мат. 18, 10).
ІІІ. Будьте в своїй родині апостолами молитви! 1.Моліться за своїх дітей.
За дітей моліться і жертвуйте за них Богові щоденну вашу працю, тягарі та терпіння. Не потрібен труд хлібороба, якщо Бог не поблагословить його праці. Подібно і ви не будете мати потіхи від дітей, якщо Бог не благословить ваших наук, терпінь та старань у вихованні дітей. «Без мене ви нічого не можете», сказав Божественний Спаситель. Ви, батьки, якщо бажаєте, щоб Бог благословив ваше змагання у доброму вихованні дітей, мусите собі цю ласку випросити. І щасливі ті діти, які, що мають побожного батька і матір, що не занедбує молитви. Не забувайте про дітей під час Служби Божої, а доручайте їх милосердному Серцю Господа нашого Ісуса Христа. Дбайте також, щоби діти не опускали вранішньої і вечірньої молитви. Також і ви моліться і за дітьми слідкуйте, щоб молилися завжди перед їдою і після. Намагайтеся придбати для кожної дитини молитвеник, відповідно до її віку.
Батько, що воліє пересиджувати в корчмі, ніж серед дітей, не вартий називатися батьком. Подібно не заслуговує на ім’я мати, що шукає розваг поза домом, а через це не дбає про виховання діточок.
Найбільше треба за дітей молитися, коли вони виросли і мають вступити в стан супружий. Пам’ятайте, що від щасливого вибору залежить дочасне, а не рідко і вічне щастя вашої дитини. То ж моліться за те, щоби Бог просвітив вас в тому, що ви маєте дитині порадити. Моліться також, щоб Бог просвітив розум вашої дитини і звернув її серце до особи, яка могла б принести вашій дитині і доземне щастя і допомогу в осягненні щастя вічного.
Найкращим станом в християнстві є стан монаший. Щасливі ті родичі, що виховають дитину в гарячій любові до Бога, що вона забажає присвятити себе Богові на досконалу службу в монастирі!
2.Благословіть дітей.
Благословіть дітей щоденно, аж поки не підуть на відпочинок. Зробіть над ними знак святого хреста, коли збираються в дорогу, їдуть на навчання, починають якусь важливу справу. «Благословення батька будує доми», каже Святе Письмо. Навіть погани високо цінували благословення батьків.
Життя минає дуже швидко. Як легко буде вмирати батькам, що зуміли добре виховати своїх діточок. Ти ,батьку, і ти, мамо, коли підете на вічний відпочинок, ваші діти будуть вас згадувати і будуть молитися, щоб Бог нагородив за те, що ви їх виховували по-християнськи. Через це дбайте про добре виховання дітей, бо від цього найбільше залежить їх доля на цьому світі і спасіння їх душ у вічності.
3. Стережіть дітей ваших та їхню невинність.
Батьки! Бог поставив вас сторожами ваших дітей. Пильнуйте отже, щоб діти не побачили, або не почули вдома щось таке, що могло б принести шкоду їх невинності. Не кажіть, що наприклад, трирічна дитина нічого не розуміє. Досвід вчить, що перші враження записуються глибоко в уяві і не лишаються без впливу на майбутню поведінку дітей. Звертайте увагу на те, з ким ваші діти товаришують, з ким бавляться.
Один побожний священик сказав: «Я бачив дітей, що розвивались гарно неначе пуп’янки рожі; – але я бачив тих самих дітей, як вони в’яли неначе ті пуп’янки, що їх підгриз схований черв’як, – причиною цього був тайний гріх самоосквернення». Встерегти дітей перед тим гріхом, що вбиває тіло і душу, як, уже упавши, навернути на дорогу чесноти. На випадок такого нещасного стану дитини, найбільшим цілющим засобом є часта сповідь.
Ще більше слід стерегти дітей дорослих. Каже Святе письмо: «Пильно стережи доньки… щоби не нанесла тобі сорому перед людьми» (Сирах). Не дозволяйте дорослим дітям на танці та розваги, де ваше око над ними не чуває. НЕ дозволяйте їм на приязнь до осіб протилежної статі, якщо немає наміру на скоре вінчання. Від суджених жадайте такої скромності, як цього вимагає ї їх честь і честь цілої вашої родини. Пам’ятайте, що ваші діти є людьми і можуть згрішити, через те пильнуйте їх.
4. Карайте в ім’я Боже дітей, що провинилися!
Ілля мав двох синів. Замість того, щоб їх карати він лише нарікав. Бог за те тяжко покарав і його самого і його синів.
Любов треба злучати зі строгістю і строгість зі спогляданням на дітей з любов’ю.
Дитина повинна вас не лише любити, але й боятися.
Зважайте на слова Святого Письма: «Хто жаліє палиці, ненавидить сина свого». «Карай сина; якщо виб’єш його палицею, душу його врятуєш від смерті»; «Палиця і кара дають молодому мудрість» (Приповідок, 13, 25; 23, 14; 29,15).
Покарання не має бути лише покаранням, воно має бути для дитини, що провинилася, цілющим ліком.
Лікар не приписує одне й те саме лікарство на всі хвороби, а на кожну хворобу дає окремі ліки. Подібно повинні чинити розумні батьки. Вони за малу крадіжку покарають дитину, наприклад, постом, за незгідливість заставлять стояти в куті, а за іншу якусь дрібну провину відберуть від дитини те, що їй найбільше подобається. За те на випадок спротиву, непослуху, прокльонів, нескромності – тілесна кара звичайно стане відповідним лікарством. «Хто жаліє палиці, ненавидить сина свого». Однак не можна дозволити, щоби інші діти висміювали покарану дитину.
Ніколи не крайте в гніві! Якийсь поганин, коли його невільник провинився, сказав до приятеля «Покарай його, бо я дуже розгніваний». Ці слова поганина повинні би завстидати навіть декого з християн.
Коли дитину караєте, карайте з достоїнством судді та карайте так, щоб дитина зрозуміла, що ви чините це дуже нерадо. Не карайте за якесь мимовільне схиблення , або незручність. Карайте за проступки, що дитина здійснила свідомо.
Деякі батьки самі вчать дітей говорити неправду. Це відбувається тоді, коли родичі так строго поводяться, що дитина боїться зізнатися у своїй провині. Інші ж просто вчать дітей говорити неправду перед чужими людьми.
Не дозволяйте донькам вибагливо одягатися. Пам’ятайте, що в надмірнім піклуванні про красу, криється початок упадку.
Правдивим нещастям нашого часу можна назвати: вибагливість в одязі і пошук утіх! То ж пильнуйте дітей! Привчайте їх до працьовитості і до ощадливості, і оберігайте від лихих сторонніх впливів. Не вважайте за зло, коли вони вдома усміхнені, веселі, хоча б і трохи надмірно. «Нехай бавляться», – сказав один святий, «лиш би не грішили».
Ще дві перестороги.
Перша: батько і мати повинні бути однієї думки, коли йдеться про повчання, або покарання дитини. Різниця в поступках батька і матері впливає на дитину дуже шкідливо.
Друга: чим є град для засіяного лану пшениці, тим є поганий приклад батьків для душі дитини. Коли батьки подають для дітей поганий приклад, вони вже не можуть бути пастирями дітей, є їх губителями. До таких батьків в повній мірі відносяться слова Божественного Спасителя: «Хто згіршить одного з тих малих… краще би йому було, щоб повісити йому на шию камінь і втопити в глибині морській» (Мат. 18, 6).
5. Шукайте загубленої овечки.
Якщо дитина відійшла від шляху праведного, то докладіть максимум зусиль, щоби заблудлу дитину навернути на шлях чесноти.
І ще пам’ятайте, що любов батька, а ще більше любов матері можуть дуже багато!
Один молодий чоловік пішов у світ навчатися і там потрапив до сумнівного товариства, втратив віру, а після цього, що зазвичай за таким йде, жив грішно і зруйнував здоров’я. Він знав, що немає виходу і ні один лікар не набрав би відваги сказати йому, що він одужає. Однак попри все, хоча був уже над краєм гробу і пекла, не хотів навіть чути ні про сповідь, ні про покуту. Та все таки він навернувся. Йому, випадково, потрапив до рук образочок, який небіжка мати дала йому в день його першого Святого Причастя. На образку він вичитав сердечні слова матері, що вона їх написала, заклинаючи його, щоб він ніколи не забув Ісуса, котрого прийняв в Святому Причастю. Слова матері зворушили нещасного до сліз. Він зажадав священика, щиро та із жалем висповідався і помер смертю праведного покаянника.
Мати! Коли ти це читаєш, може якраз гірко плачеш? Може і твій син, або твоя дочка знаходяться на злій дорозі. Не трать надії! Згадай собі святу Моніку! Вона шістнадцять років молилася за навернення свого грішного сина Августина! І син не лише навернувся, але й став ще великим Святим.
Важкі життєві обставини, серед яких може опинитися ваша дитина, дуже часто руйнують те, що добре прищепили їй родичі. Такими обставинами є: товариство зіпсутих людей, навчання,або служба далеко від домівки, мандрівка чужим краєм, нещасне подружжя, бідність і т.п. Але однак добре християнське виховання, яке дитина винесла з дому, не пропадає марно; враження з дитячих літ воскресають і хоча б частково стають обороною проти зла.
uniat.ucoz.com
