Над бистрою гірською річкою Свічею розкинулося с. Гошів. Неподалік, за селом, на тлі чарівного гірського краєвиду підноситься скеляста, вкрита килимом лісу гора, названа Ясною Горою. Саме тут, трохи південніше від теперішнього монастиря, з 1570 року був первісний чернечий осередок. Згідно з монастирською хронікою Гошівської обителі його заснував побожний лицар Кучуланд, родом із Тухлі. На Ясній Горі він вибудував для василіянських ченців невеликий дерев’яний монастир, а біля нього – церковицю Успіння Пречистої Діви Марії. Але недовго тут вирувало чернече життя. Монастир було знищено 1600 року. 1629 року новими фундаторами Гошівської обителі стали Євстафій Шумлянський і його син – львівський єпископ Йосиф Шумлянський. Власне їх стараннями і постав новий монастир, але вже наверху гори. Дальшого розквіту Гошівський василіянський монастир зазнав після 1758 року, коли український шляхтич Микола Гошовський подарував ченцям цілий свій маєток на Ясній Горі. Тут 1771 року, монахи побудували з дерева новий монастир і церкву.
Гошівський василіянський монастир, один з перших з-поміж підкарпатських монастирів, 1700 року поєднався з Апостольським Престолом, а 1739 року вступив до Руської Провінції ЧСВВ. У 1834 – 1842 роках завдяки старанням ігумена о. Юліана Мокрицького в монастирі побудували росторий і величний мурований храм за проектом архітектора А. Мозера. На головному престолі новозбудованого храму помістили Гошівську чудотворну ікону Божої Матері. Одночасно у 1836 – 1837 роках змурували нові монастирські приміщення. Лише в листопаді 1920 року, відповідно до рішення Конгрегації Пропаганди, Гошівська обитель повністю перейшла до реформованих Василіян.
З часом Гошівський василіянський монастир став осередком духовного і релігійного життя Галицького Підгір’я. Тут у 20 – 30 роках XX ст. щорічно відбувалися багатолюдні відпусти, проводилися різноманітні патріотично-релігійні заходи, зокрема присвячені 950-річчю Хрещення Київської Русі, 900-річному ювілею проголошення Пресвятої Богородиці Покровителькою українського народу, Царицею України. Тоді ж гошівські ченці провадили велику місійно-душпастирську працю. У серпні 1944 року, під час боїв за Ясну Гору, монастир сильно зруйнували. Незважаючи на репресивну політику радянської влади щодо василіянських монастирів, ченцям Гошівської обителі чудом вдалося втриматися у монастирі аж до 1950 року. Проте 26 – 27 березня 1950 року, монастир у Гошеві ліквідували під час чекістсько - військової операції. Із монастирських приміщень створили будинок-інтернат для неповноцінних дітей, а зневажену церкву обителі, на якій було зрізано всі хрести, поступово зруйнували.
Гошівський василіянський монастир відновив свою діяльність напочатку 1990 року. Ігуменом відродженої обителі став о. Макарій Грень. Через деякий час тут розпочав свою діяльність перший легальний василіянський новіціят, магістром якого став о. Матей Гаврилів. Однак уже напочатку 1991 року новіціят перенесли до Крехова. Реставраційні роботи Гошівського храму Преображення Господа Нашого Ісуса Христа на Ясній Горі було здійснено завдяки фінансовому сприянню української громади з м. Майнц (Німеччина). Протягом останнього десятиріччя на Ясній Горі відбулося десять молодіжних прощ. У 1997 році тут організували і провели прощу Св. Вервиці, в якій узяло участь кілька десятків тисяч вірних. Триває будівництво відпустового центру. Гошівська чудотворна ікона Божої Матері (Богородиця Одигітрія, перша половина XVIII ст.) Відомості про цю, одну з найшанованіших в Україні Богородичних ікон, сягають першої половини XVIII сторіччя. Українська шляхта Галичини дотримувалася доброї традиції – зберігала копію Ченстоховської (Белзської) ікони Божої Матері. Одна з таких ікон, майстерно виконана копія цього чудотворного образу, була в помешканні побожної родини українського шляхтича Андрія Шубая, яка проживала в с. Хоробрів поблизу м. Бережани (Тернопільщина). Під час пожежі, яка знищила цілий будинок цього шляхтича, ікона Божої Матері залишилася неушкодженою. Пізніше вона зберігалася в будинку іншого українського шляхтича – Михайла Гошовського, який проживав у с. Дунаїв, поблизу м. Перемишляни (Львівщина). Там ікона також прославилася чудами, тому її дуже шанували мешканці цього краю. А 1736 року на обличчі Богородиці на цій іконі з’явилися сльози. Це спонукало М. Гошовського передати ікону василіянській чернечій обителі в Гошеві – на Ясній Горі. 11 липня 1737 року, після канонічної перевірки, митрополит Атанасій Шептицький у своїй Грамоті проголосив ікону Гошівської Божої Матері чудотворною. З його дозволу цей образ Пресвятої Богородиці урочисто перенесли до давньої дерев’яної монастирської церкви Гошівської обителі на свято Господнього Преображення. Згодом, коли М. Гошовський повністю передав Василіянам свій маєток на Ясній Горі, щоб "слава Пресвятої Діви Марії в Її чудотворній іконі постійно зростала”, ікону встановили на головному престолі нової монастирської церкви. Незабаром слава про цю ікону рознеслася по цілій Галичині й далеко за її межами. Декретом Апостольської Столиці головному престолу василіянської церкви Гошівського монастиря було надано привілейоване право, а обителі – право на відпусти, які починалися в день Благовіщення і тривали аж до свята Покрови Пречистої Діви Марії. Численні записи про чуда у монастирському літописі, підтверджені присягою, десятки спеціяльних дарів, які називають "вотами”, що прикрасили образ Богородиці на Гошівській чудотворній іконі, пісня в Її честь – найкращі свідчення про пошуки допомоги у Матері Божої та ласки, які зсилає Господь за ЇЇ посередництвом. Восени 1937 року маляр Ілля Запорізький та різьбяр Степан Ільків реставрували й оновили ікону Гошівської Богородиці, а львівський золотар Іван Кузьмич виготовив дві позолочені шати і дві корони, оздоблені коштовними каменями. На Ясній Горі побожні прочани зазнавали і зазнають надзвичайної помочі в усяких життєвих незгодах: вони видужували з тілесних недуг, а ще більше – з душевних. Коли радянська влада ліквідовувала василіянські монастирі в Галичині, то отці та брати Гошівської обителі, які Божою ласкою протрималися в цьому монастирі аж до 1950 року, таємно передали монастирську святиню на збереження жителям с. Гошева. У липні 2001 року вони передали цю ікону монахам-василіянам в Івано-Франківський монастир, а ті передали її у львівський монастир Св. Онуфрія. Отож з 30 вересня по 14 жовтня 2001 року цю чудотворну ікону урочисто несли через села і міста Львівщини та Івано-Франківщини – аж до Гошівської василіянської обителі, і там помістили у храмі. Після 50-річного "прихованого” періоду свого існування, Гошівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці нарешті повернули на Ясну Гору – в монастирський храм Преображення Господнього на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Гошівській чудотворній іконі Божої Матері присвячено дві пісні, до однієї з них і вірш, і мелодію написав о. Мелетій Лончина. Римовані рядки пісень розповідають нам про величну і тернисту історію ікони:
Гора Ясна, де прекрасна Діва сяє
з Своїм Сином возлюбленим
всіх тут приймає…

http://ave-maria.comyr.com

Чудотворна ікона Матері Божої у Гошівському василіянському монастирі преображення господнього
(Україна)

Відомості про цю ікону, одну з найбільш пошанованих Богородичних ікон в Україні, яка є копією Белзької (Ченстоховської) ікони Матері Божої, сягають першої половини XVIII ст. Вона знаходилася в домі побожної родини українського шляхтича Андрія Шугая, що проживала в с. Хоробрів поблизу м. Бережан на Тернопільщині. Під час пожежі, яка знищила весь його будинок, ікона Пресвятої Богородиці залишилася чудом неушкодженою.

Пізніше ікона перебувала в домі іншого українського шляхтича Миколи Гошовського, що проживав у с. Дунаїв неподалік м.Перемишляни на Львівщині, де також прославилася чудами і стала дуже пошанованою серед жителів цього краю.

У 1736 році на іконі з'явилися сльози, які текли по обличчі Богородиці. Це спонукало М. Гошовського передати цю ікону до василіянської чернечої обителі на Ясній горі в Гошеві.

11 липня 1737 року після тривалої канонічної перевірки Духовною комісією грамотою єпископа Атанасія Шептицького ікону Гошівської Матері Божої було проголошено "благодатною", тобто чудотворною. Ікону Пресвятої Богородиці було урочисто перенесено 19 серпня того ж року до давньої дерев'яної монастирської церкви Гошівської обителі отців Василіян.

Згодом, коли М. Гошовський передав свій маєток на Ясній горі ченцям Василіянам, було збудовано нову муровану монастирську церкву. Ікону Матері Божої помістили за головним престолом, якому декретом Апостольської столиці були надані привілеї відпустів.

Численні описи чуд, які діялися в Гошеві, десятки дарів-вот, що прикрасили цю чудотворну ікону, пісня на честь Матері Божої є найкращим свідченням потіхи й порятунку, які отримали вірні від Бога за посередництвом Гошівської Богородиці при її чудотворній іконі.

Коли радянська влада почала ліквідовувати василіянські монастирі в Галичині, отці і брати Гошівської василіянської обителі, що за Божою ласкою протрималися аж до 1951 року, потайки дали чудотворну ікону на збереження жителям с. Гошів. У липні 2001 року гошівчани передали збережену ікону монахам Василіянам в Івано-Франківський монастир.

Відтак були організовані урочисті процесії з цією чудотворною іконою Матері Божої через численні міста і села Львівщини та Івано-Франківщини з 30 вересня по 14 жовтня 2001 року. Після цього її остаточно встановили у василіянському храмі Преображення Господнього на Ясній горі у Гошеві.

Про чудотворну ікону Божої Матері в Гошеві, на Ясній Горі

Село Гошів розложене над рікою Свічою, чотири кілометри від міста Болехова. Над цим селом взноситься висока скеля, а на її вершині знаходиться величавий храм, в якому на головному престолі була чудотворна ікона Божої Матері. Гошівська чудотворна ікона Божої Матері з найдавніших часів була славною на всю Галичину. Нічого дивного, що Гошів звали "сонцем Підгір'я", та що тисячі людей щорічно йшли на прощу на Ясну Гору до Гошева, щоб поклонитися і помолитися до Богоматері в Гошівській чудотворній іконі та випрошувати собі потрібних ласк і благодатей.

У монастирському літописі (в Гошеві) записано, що на початку XVIII ст. побожний лицар Кучилад побудував дерев'яний монастир, а побіч — маленьку церковцю. Цей монастир і церква стояли далеко від місця, де була церква отців василіян.

А історія чудотворної ікони Гошівської Божої Матері така. На Бережанщині, в селі Хороброві проживала побожна родина хорунжого Андрія Шугая. Вони мали гарну ікону Божої Матері, дуже подібну до ікони, яка сьогодні знаходиться в Ченстохові (Польщі). Одного разу, коли Шугаїв не було вдома, вибухнув вогонь, який відразу захопив майже весь дім. Все згоріло. Тільки та стіна, що на ній висіла ікона Матері Божої, залишилася неторкнутою, бо вогонь не діткнувся ікони Божої Матері. З того часу родина Шугаїв дуже почитала цю ікону Богоматері.

В першій половині XVIII ст. в Україні були неспокійні часи. Часті турецькі і татарські набіги створювали ненормальні життєві умови. Гетьман Петро Дорошенко спровадив в Україну велику турецьку і татарську орди, як своїх союзників до помочі у внутрішній боротьбі за гетьманську булаву. А ті його "союзники" плюндрували і нищили та в руїну обертали всю квітучу нашу Батьківщину.

Щоб захоронити свої доньки перед небезпекою турецького або татарського ясиру, хорунжий Шугай завіз свої три доньки до Дунаєва, до своїх знайомих Гошовських, щоб там перебули лихоліття. Як небезпека минула, родина Шугаїв повернулася додому, але виїжджаючи від Гошовських забули взяти ікону Матері Божої, яку вони так дуже почитали.

Коли ж Гошовський знайшов цю ікону дуже втішився нею та примістив її в найкращому місці в своїй хаті і доручив своїй родині, день і ніч світити лампадку перед іконою. Дочки Шугая, повернувшись додому, завважили, що забули взяти ікону і домагалися її повернення. Вкінці сам Шугай пішов на зустріч просьбам Гошовського та залишив йому цю ікону Богоматері у власність.

В 1736 р. ця ікона прославилася, заблистівши серед дня великим сяйвом. Гошовського тоді не було вдома. А Гошовська і її знайома Сеправська, що тоді були в кімнаті, настрашилися і послали по священиків, які негайно прийшли з багатьма людьми і всі бачили ікону Пречистої у надземній ясності. Незабаром повернувся додому і сам Гошовський і ще й він бачив ікону, сіяючу чудесним блиском. Коли це сяйво згасло, на іконі, на обличчі Пречистої залишилася наче роса, а з очей спливали, сльози.

Після того випадку, Гошовський боявся тримати в себе в хаті цю чудесну ікону і просив священиків взяти ікону до церкви. В церкві уміщено цю ікону в захристії, бо в церкві вже було дві чудотворні ікони. Ця ікона була в захристії впродовж одного року. Одначе, це була велика прикрість для Гошовського і він поїхав до тодішнього митрополита Льва Шептицького та просив доручити перенести ікону до монастиря отців василіян у Гошеві. Митрополит уважно вислухав прохання Гошовського і послав з ним до Дунаєва ігумена василіян з Краснопущі о. Буйницького.

Приїхавши до Дунаєва, о. Буйницький ввійшов з Гошовським до церкви, взяли ікону Пречистої Богородиці, вложили її у приготовану на це скриню, а ігумен опечатав її своїми печатями і відвезли до хати Гошовського в Гошеві, де він помістив її в одній з кімнат. Після проведеного церковного слідства в справі чудесного сяйва ікони, під час якого під присягою зізнавали і священики й люди, які були наочними свідками чуда, митрополит наказав окремою грамотою про торжественне перенесення чудесної ікони Божої Матері до монастирської церкви, в якому взяли участь священики з трьох сусідніх деканатів і багато народу.

В 1759 р. Николай Гошовський подарував отцям василіянам на вічні часи всю гору, звану "Ясна Гора", на якій отці василіяни побудували дерев'яну церкву, а в головному престолі умістили чудотворну ікону.

Однак, за короткий час, церква виявилася замала, і тоді о. Мокрицький приступив до будування нової великої церкви, яка в 1842 р. була вже зовсім викінчена. Нову церкву прикрашено гарним іконостасом і проповідальницею у вигляді Петрового човна, а в головному престолі красувалась чудотворна ікона Божої Матері. Слава цієї чудотворної ікони і її численні чуда лунали по всій Галицькій волості. Численні прочани, навіть з найдальших сторін, спішили до Гошівської чудотворної ікони Богоматері з великою вірою і надією на певну чудотворну поміч у всяких недугах і потребах. Численні записки в монастирському літописі, стверджені присягою, є найкращим свідченням щедрості і чудотворної помочі тим, що просили потіхи і порятунку в Матері Божої у Гошівській чудотворній іконі.

Деякі з історичних чудес

1. Дня 5 серпня 1737 р. Кунегунда Садовська, з дому Попель, смертельно хвора, коли лікарі втратили всяку надію на її виздоровлення, виздоровіла в одній хвилині, коли її муж пішов до Гошівської церкви отців василіян, і, лежачи хрестом перед чудотворною іконою просив Пречисту Діву Марію про виздоровлення своєї дружини.

2. Дня 12 квітня 1743 р. привезли до Гошівської церкви розумово хворого Степана Лучковича. Під час молитви його родичів перед чудотворною іконою Пречистої, до хворого повернувся ум і він став повністю здоровим.

3. Отець Яків Колачківський, парох Дашави, хворий на ноги, мусив ходити на милицях, коли прийшов до Гошівської церкви, відложив милиці, упав на землю і, лежачи хрестом, сердечно молився перед чудотворною іконою. По молитві встав зовсім здоровим і без милиць вернувся додому.

4. Дня 4 липня 1770 р. їхала до Гошева Марія Кульчицька. І коли напувала в ріці коні, несподівано одна дитина впала з воза і втопилася. Нещасна мати взяла на руки мертву дитину, занесла її до церкви і, впавши на коліна перед чудотворною іконою Божої Матері, сердечно молилася. Коли встала від молитви, не знала з радості, що має робити, бо мертва дитина ожила і весело махала ручками до зворушеної мами.

Церква отців василіян на Ясній Горі дуже потерпіла під час останньої війни, а саме з 5 на 6 серпня 1944 р. Коли радянська влада почала ліквідовувати василіянські монастирі в Галичині, отці і брати Гошівської василіянської обителі, що за Божою ласкою протрималися аж до 1951 року, потайки дали чудотворну ікону на збереження жителям с. Гошів. У липні 2001 року гошівчани передали збережену ікону монахам Василіянам в Івано-Франківський монастир.

Відтак були організовані урочисті процесії з цією чудотворною іконою Матері Божої через численні міста і села Львівщини та Івано-Франківщини з 30 вересня по 14 жовтня 2001 року. Після цього її остаточно встановили у василіянському храмі Преображення Господнього на Ясній горі у Гошеві.

"Спонукані турботами сучасної доби, шукаємо захисту у Твоїх обіймах з надією, що в Твоєму люблячому Серці знайдемо заспокоєння наших гарячих бажань і безпечну пристань перед бурями, які на нас з усіх сторін натискають..." Так молився Папа Пій XII до Цієї, що є Заступницею і надією всіх християн.

Коли ж у нас і біля нас, в усьому світі шаліють бурі гріхів і пристрастей, коли смуток і недоля б'є нас з усіх сторін, тоді линьмо духом на Ясну Гору до чудотворної ікони Гошівської Матері Божої і просімо її помочі і порятунку! А Вона й сьогодні випросить у Свого Сина силу перемогти сатану і всіх ворогів.

Не падаймо духом, але сильні вірою і надією на поміч чудотворної Гошівської Богоматері, кличмо до Неї: "Всю надію нашу на Тебе покладаєм, Мати Божа в чудотворній Гошівській іконі, збережи нас під Твоїм покровом, про це Тебе сердечно благаєм".

http://www.promin-lubovi.narod.ru/