Неподалік від Львова (17 км), на горі (359м), по дорозі на Яворів розташоване старовинне село Страдч. Історія його заснування сягає далеких княжих часів. Одного разу два княжі стрільці з Городка відправилися на полювання. Полюючи за здобиччю, зайшли аж на Страдецьку гору, вкриту на той час густим лісом. Там їх застала ніч, але вони вирішили будь-що впіймати рись, яка сховалася у печері. На світанку, коли рись вийшла із печери, стрільці вбили її. Та найбільше їх вразила навколишня краса та річка Верещиця. Невдовзі стрільці оселилися тут, побудували хатину, а опісля невеличку дерев'яну церкву, яка проіснувала до 18 ст. У XVI ст. в Шематизмі середньовічних монастирів М. Коссака зафіксовано монастир Отців Василіян у с. Страдчі, який був ліквідований під час Австро-Угорщини. У 1795 р. повстала мурована святиня, що простояла до 1927р. Саме тоді за проектом Є. Нагірного була реконструйована церква з напівокруглим куполом у візантійському стилі. У церкві були ікони А. Манастирського, але час і різні лихоліття не пожаліли їх... Обслуговувати церкву запросили ченців, які оселилися в печерах, розкинених навколо Страдецької гори. Село швидко розросталося і отримало назву Стрілиська. У другій половині XI ст. до Стрілиська примандрував чернець із Києво-Печерської Лаври. Він зібрав самітників і розпочав з ними видовбувати в скелі підземний печерний монастир. Таким чином наприкінці 11 ст. на Страдецькій горі постає Печерська Лавра, яка збереглася донині. У печері є церква Матері Божої Нерушимої Стіни, а за престолом вхід до Печерської Лаври. На престолі були мощі свмч. Тимотея. На стінах святилища збереглися дві ікони, висічені у скельних стінах, а саме: ікона Христа Спасителя, увінчаного терням, та ікона св. П'ятниці.
У 1243 році на Страдецькій горі, як пише о. Николай Вояковський у своїй книжці "Сградецькагора"; (Львів, 1939р.), відбулася страшна трагедія. Під час боротьби татар з дружиною Ростислава, хтось з людей, укритих від ворогів в Страдецькій печері, вистрілив з лука у татарина, що проїжджав поблизу. Стріла не влучила, і татарин здійняв галас, завернув частину загону, що ішов на поле битви. Так татари випадково відкрили вхід до печери, в якій заховалося біля двох тисяч людей... Татари розпалили вогонь в головному коридорі. Від вогню згоріли всі долівки в келіях і церкві, а від диму подушилися ті, що переховувалися в печері. Ченці, які були в церкві, довідалися про страшне катування невинних людей і, пам'ятаючи слова Христа: "Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Йо. 15, 13), вийшли у ризах зі свого сховку і спустилися до печери... Поклонившись татарам, просили їх загасити вогонь та не карати невинних за нерозважливий вчинок однієї людини... Проте татари повбивали і ченців.
1947-го року під час масового вивозу наших людей із Західної України до Сибіру, Середньої Азії в число засуджених на примусові роботи в концтаборах потрапила велика кількість молодих дівчат із Галичини. Під час обідньої перерви дівчата заспівали "Під Твою милість..." Саме тоді біля них перебував один старий татарин, який відразу ж після завершення молитви підійшов до наших дівчат і запитав, чи вони, часом, не з Галичини? Опісля, коли переконався, що дівчата дійсно із Західної України, звернувся до них із проханням, чи не погодилися б вони ввечері після роботи прийти на могилу їхнього хана і заспівати молитву "Під Твою милість", щоб зняти прокляття з татарського народу, котре висить над ним ось уже сімсот років за злочин, який вчинили їхні предки в Галичині в селі Страдчі. І старий татарин розказав нашим дівчатам страхітливу історію злочину татарських завойовників, скоєного ними у XIII ст. у Галичині. З його оповіді дівчата довідалися, що коли татарський загін повернувся в Золоту Орду, то вихвалявся перед своїми муллами, як він розправився з монахами та жителями галицького села. Такий вчинок дуже засмутив мусульманських священиків. Вони прорікли, що за такий ганебний і варварський вчинок впаде страшне прокляття на увесь їхній народ. І це прокляття висітиме над ними до тих пір, поки із Галичини не приїдуть дівчата і не заспівають на могилі їхнього хана "Під Твою милість".
Село припинило своє існування. Згодом на цьому місці повстало нове поселення під назвою Страдч (місце терпіння, страждання). За народними переказами після Страдецької трагедії зійшла з Неба Пречиста Діва Марія та оплакувала закатованих татарами людей.
За іншими народними оповідями, ченці, знаючи про похід татар, попередили людей з села про небезпеку і просили їх сховатися в печері. Проте односельці не послухали священиків і більшість з них залишалася на горі. Лише дехто прислухався до порад ченців і разом з ними пішов до печери. Татари, напавши на село, вирізали всіх, спалили дотла будівлі. Спустившись вниз, знайшли й печеру. Та коли намірилися увійти, перед входом з'явилася Матір Божа і Своїм Плащем, як нерушима стіна, закрила вхід. Звідси, мабуть, і пішла назва Матері Божої Нерушимої Стіни. Татари до смерті перелякалися появи Матері Божої й у паніці відступили. З тих пір всі навколишні села особливим чином почитають Пречисту Діву Марію на Страдецькій горі. 28 серпня на Успіння Матері Божої щороку сюди поспішають прочани на храмове свято і відпуст.
Страдецьку церкву відзначали численні Римські Папи, надавши великі відпусти, а бл. пам'яті Папа Пій XI грамотою Прот. ч. 2876/36 уділив Страдецькій церкві повний відпуст на кожний день року. Грамотою ч. 4142/36 встановив на Страдецькій горі Хресну Дорогу (Кальварію) з Єрусалимськими відпустами. Кожний християнин повинен знати, що Хресна Дорога з Єрусалимським відпустом у Страдчі дає можливість віруючому в будь-який день прийти на прощу, відправити набоженство Хресної Дороги і отримати повний відпуст своїх гріхів. Незважаючи на всілякі лихоліття, які пронеслися над Страдчем, це Марійське місце наділене особливими благодатями з Неба. І підтвердженням цьому є безліч ласк зцілень, навернень християн у наш час.
Пані О. Я. зі Львова свідчить: "Мій чоловік усе життя пив, ніколи не молився, не ходив до церкви на Службу Божу, не приступав до Св. Сповіді та Причастя. Постійно насміхався над моїми релігійними переконаннями. Навесні 2000-го року я вирішила поїхати до Страдча на Хресну Дорогу з наміром вимолити у Матері Божої ласку навернення для свого чоловіка. Прибувши на Страдецьку гору, я потрапила на XIV стацію Гробу Господнього. Там я щиро благала Матір Божу про ласку навернення для мого чоловіка. Опісля пішла до церкви і там знову молилася. Коли відвідала чоловіка в лікарні, він несподівано для мене попросив покласти йому Розп'яття на груди і помолитися разом з ним. Я зрозуміла, що Матір Божа вчинила велике чудо навернення. Після молитви я з острахом звернулася до чоловіка і сказала йому, що в сусідній палаті є священик, який сповідає хворих. Я попросила його, щоб він висповідався і він погодився. Наступного тижня мій чоловік знову приступив до Сповіді та Св. Причастя.
Невдовзі він помер. Одного разу у сні моїй дочці сказав, що він тепер уже не боїться Св. Сповіді і вже втретє приступив до Св. Причастя. Дякую Матері Божій і Господу Богу за те, що душа мого чоловіка спасенна."
Пані Дейнека К. вважає, що саме на Страдецькій горі вимолила здоров'я для внучки, яка від народження хворіла церебральним паралічем. Спочатку вона молилася у церкві, в каплиці Матінки Божої Нерушимої Стіни, на могилі о. Миколи Конрада та ще одного священика. Нині дівчинці дванадцять років, вона побожна і здорова.
Хресна Дорога у Страдчі - це не лише Хресна Дорога Муки Спасителя, це й наша власна хресна дорога очищення душі та тіла від одержимості злим духом, від різноманітних недуг, від родових проклять. Особливо Страдецька Хресна Дорога до Отця Небесного за посередництвом душ в Чистилищі допомагає тим, хто скоїв злочин дітовбивства (аборту). Нехай же та жінка, котра вчинила цей тяжкий гріх і відчуває глибокі докори власної совісті, поспішить до Страдча і там випросить прощення в Отця Предвічного за злочин аборту, і щоб кара за це не падала на дітей та її рід.
Якось наш Господь сказав одній французькій містичці, що "в Чистилищі пануватиме лише Справедливість, але допоки живеш на землі, то перебуваєш під владою Милосердя. Користай з нього". Тож якнайчастіше прибігаймо до Божого Милосердя на Хресній Дорозі у Страдчі. Кожна християнська душа, яка прагне очищення, оздоровлення, повинна усвідомлювати, що життя на землі - це тільки перехід до вічності, і щоб та вічність виявилася для кожного з нас щасливою, необхідно зберігати своє серце в чистоті. Духовна ж чистота дарує людині Божий мир і силу проти зла. У нашому житті ми дуже часто надаємо перевагу земному над вічним, зовсім забуваючи про те, що коли живемо лише для себе, то маємо тільки земну втіху, якщо ж для Господа -нескінченне Небо. Через це нам усім так бракує Духа святості, тому ми постійно повинні просити у Матінки Божої, щоб Святий Дух прийшов і посів нас.
У Львові в церкві Св. Андрія утворилася молитовна група, яка в будь-який день тижня здійснює Хресну Прощу до Страдча. Донедавна з благословення відомого на всю Західну Україну о. Порфирія (+2001р.) з Дори (поблизу Яремча). Саме о. Порфирій сказав пророчі слова про Хресну Дорогу на Страдецькій горі. Він особливо наголосив на тому, що це відпустове місце наділене великими благодатями з Неба, бо всю Хресну Прощу необхідно жертвувати Матінці Божій за душі в Чистилищі рідних і опущених. Саме на Страдецькій горі полягло дві тисячі душ, замордованих татарами; у 1941 році по-звірячому від рук енкаведистів були закатовані о. Микола Конрад та дяк Володимир Прийма, яких Святіший Отець Іван Павло II у червні 2001 року проголосив блаженними. І якщо всю Хресну Дорогу жертвувати Отцю Предвічному за посередництвом душ в Чистилищі, то можна випросити у Бога для себе і своєї родини багато ласк. На Хресну Прощу необхідно іти натще. Та Хресна Проща, яку постійно здійснює молитовна група з церкви Св. Андрія, має свої особливості, бо випрошує всі ласки з Неба зі Святими та душами з Чистилища, по-друге, кожен крок на Хресній Дорозі омолитвлюється. У багатьох може виникнути запитання, яким чином можна випрошувати ласки у Бога за посередництвом душ в Чистилищі? Кожний християнин повинен знати, що душі в Чистилищі не в змозі зробити що-небудь для себе, для свого спасіння. Переносячи важкі терпіння, вони з надією очікують, щоб їм хтось із живих подав милостиню у вигляді молитви, доброго вчинку чи пожертви... Інколи душам з Чистилища доводиться століттями чекати на чиюсь милостиню, і коли б не молитва Церкви та всього християнського світу за опущені душі в Чистилищі, то невідомо, скільки ще перебувала б та чи інша душа в тому страшному місці.
Бідні душі волають до нас з Чистилища і благають, щоб ми, близькі та рідні їм по крові, дружбі, змилувалися над ними, над їхніми терпіннями.
З ними і зі Святими в Небі стали ми через Хрест злучені в одне Містичне Тіло Христа, через це можемо і повинні їм допомагати. Найвартіснішою допомогою для душ в Чистилищі є відправлена Служба Божа за них. Окрім Літургії за душі в Чистилищі, важливе місце у допомозі таким душам займає Хресна Дорога, особливо Єрусалимська (благословенна Папою Римським), бо на кожній стації виходять душі з Чистилища. Це набоженство приносить душам в Чистилищі велику втіху, коли жертвуємо за них терпіння і смерть Ісуса та криваві сльози Матері Божої. Дорога християнська душе, знай, що Хресна Дорога на Страдецькій горі допоможе тобі очиститися від перенасичення усім земним, матеріальним, гріховним, відкриє для тебе сенс земного терпіння, милосердя до ближнього і душ в Чистилищі, навчить тебе нести Хрест за свою родину, самого себе через прощу. Там, на цій благословенній горі мучеників, відкриєш для себе, що твоя жертва, щира молитва конче потрібні померлим і живим. Знай, що коли ти молитимешся за душі в Чистилищі та жертвуватимеш за їхнє спасіння Хресну Прошу та Хресну Дорогу, то і вони ще більше молитимуться до Божого милосердя за твоє спасіння, освячення, навернення, зцілення, допомогу в духовних та матеріальних справах.
На початку XX ст. наш Спаситель з'явився іспанському монахові бр. Естаназіо (1903-1927) і дав йому обітницю для тих, хто практикує набоженство Хресної Дороги:
1. Я дам усе, що проситимете з вірою на Хресній Дорозі.
2. Я обіцяю щасливу вічність тим, хто час від часу відмовлятиме Хресну Дорогу.
3. Я слідкуватиму за ними скрізь в житті та допоможу їм в годині смерті.
4. Навіть коли б вони мали більше гріхів, ніж трави у полі, піску в морі, все буде змито Хресною Дорогою. (Ця обітниця не усуває наш святий обов'язок сповідатися зі всіх тяжких гріхів перед прийняттям Пресвятої Євхаристії).
5. Ті, що часто відмовлятимуть Хресну Дорогу, матимуть особливу славу в Небі.
6. Я звільню їх з чистилища, навіть якщо вони там перебуватимуть у перший вівторок чи п'ятницю після їхньої смерті.
7. Я поблагословлю їх на кожній Хресній Дорозі і Моє благословення піде за ними скрізь по землі та в Небі на цілу вічність.
8. В годині смерті не дозволю дияволу спокушати їх. Я заберу всю силу від нього, щоб душі спокійно спочивали на Моїх руках.
9. Якщо відмовлятимуть з правдивою любов'ю, то зроблю з кожного з них живу чашу, з якої Я матиму приємність виливати багато ласк.
10. Я скерую Свої Очі на тих, хто часто відмовлятиме Хресну Дорогу, а Мої Руки завжди будуть розпростертими, щоб охороняти їх.
11. Через те, що Я прибитий до Хреста, тому завжди буду з тими, хто віддає Мені честь, часто відмовляючи Хресну Дорогу.
12. Вони ніколи не зможуть віддалитися від Мене, бо Я дам їм ласку, щоб вже ніколи не впали у тяжкий гріх.
13. У годині смерті Я потішу їх Моєю Присутністю і Ми разом підемо до Неба. Смерть буде солодкою всім тим, хто віддавав Мені честь упродовж життя відмовленням Хресної Дороги.
14. Моя Душа буде охоронним щитом для них; Я завжди допоможу їм, коли щось попросять.
Безцінним скарбом є духовний досвід Хресної Прощі на Страдецьку гору молитовної групи з церкви Св. Андрія Отців Василіян. Можна лише подивуватися і порадіти безмежному Милосердю Отця Предвічного, яке витворило таку духовну практику серед наших християн.