Тому свята Церква надто заохочує сьогодні вірних до паломництва у марійські відпустові місця, де Мати Божа дарує пречудні ласки. Тут слово Боже скоріше доходить до людських душ, пронизує усе тіло, розігріває серце, запалюючи його любов'ю.

Найбільш знаним та найбільш важливим центром марійської набожності Карпатського краю є Ясна Гора у Гошеві. Важко знайти людину, яка б не чула про цей осередок особливої любові та милосердя. Тут Мати Божа милується своїми дітьми, лікує всі недуги на душі і тілі. Ясна Гора - це святиня нашого українського народу. Тут Мати Божа сяє, просвічує, потішає своїми щедрими ласками. Із цього святого місця Вона благословить увесь народ, кожного, хто приходить сюди з болем серця: Мати Божа нікого не відкидає. Тут народ черпає силу для того, аби зносити тягарі життя, обновлюється на душі у святих Тайнах Сповіді і Причастя, духовно збагачується прецінними скарбами і наснагами Божих ласк.

Набожність до Марії завжди приносить щедрі плоди, бо Вона - Матір Божа. В Її руках - скарби всемогутності, ласки і милосердя Сина. Чи може відмовити Ісус своїй Неньці, котра Його породила, ніжно виховувала, йшла за Ним усіма дорогами аж до Розп'яття?

Марія - єдиний притулок для грішників, потіха у журбі, надія у розпачі. У Ній - відвічна туга людини за материнською ласкою, любов'ю, посередництвом. Отож, якнайчастіше ідім на Ясну Гору до Марії, любім Її усім серцем, усією душею, усім нашим єством. Любім Її у наших думках, наших словах і ділах. А ця любов до Божої Матері буде для нас сонцем, що освічує наші бажання, наші діла, наші душі і все наше життя.

Ось уже дві тисячі років Марія є нашою найкращою Матір'ю. Тому не є дивним, що люди горнуться до неї - втомлені, скривджені, обтяжені. Вона є єдиною, у кого можна знайти поміч, потіху і порятунок. Її потребує кожна душа, її потребує усе людство у всі часи та за будь-яких обставин. Разом з Нею ми побачимо Ісуса та полюбимо Його, а тоді Він нам об'явить, що означає для нього та для нас те величне і пречудне ім'я - МАРІЯ.

о. Макарій Ленів ЧСВВ, ігумен Гошівського монастиря

Про Гошів та історію чудотворної ікони на Ясній Горі

Село Гошів розташоване над річкою Свічою, що в чотирьох кілометрах від містечка Болехова, на Івано-Франківщині. Над цим селом здіймається висока скеля, а на її вершині милує зір величавий храм, яким опікуються отці Василіяни, що знайшли притулок у прилеглому до церкви монастирі.

Ось тут, у серці храму св. Преображення, на головному пристолі дарувала ласку зцілення чудотворна ікона Божої Матері, що з найдавніших часів прославилась на всю Галичину.

Історія чудотворної ікони Матері Божої в Гошеві сягає далеко в минуле. У 18 ст. на Перемишлянщині проживала сім'я українського шляхтича Миколи Гошовського. Сам голова родини уже віддавна плекав у серці мрію про те, аби мати у своєму домі образ Ченстоховської Богородиці, але надаремні були його зусилля: ніде не міг її дістати.

 Після смерті польського короля Августа ІІ у 1734 році на Україну напали турецькі загарбники. Ховаючись від ворогів, родина хорунжого Андрія Шугая з Бережанщини знайшла притулок у сім'ї Гошовських. Коли ж все утихомирилося, Шугаї повернулися додому. Від'їжджаючи, доньки Шугая забули за скринею скручену полотняну ікону Пречистої Діви Марії з Дитятком Ісус на руках. Дружина Гошовського, знайшовши такий дорогоцінний подарунок, відразу ж показала його своєму чоловікові: радості його не було меж, нарешті його мрія сповнилася.

Андрій Шугай із доньками, приїхавши додому, відкрили для себе неприємну новину: їхня родинна реліквія залишилася в Гошовських. Вони відразу ж вислали посланця, щоб він забрав у пана Гошовського їхню ікону, але той відіслав його з нічим. Не допоміг і приїзд однієї з доньок Шугая. Нарешті, коли приїхав сам Андрій Шугай, уся ця справа завершилася мирною угодою. Хоч як тяжко було Шугаю зрікатися родинної реліквії, він все ж таки погодився, щоб ікона залишилася у Гошовських.

Саме на тій зустрічі Микола Гошовський довідався про незвичайну історію цієї ікони. Андрій Шугай їздив до королевича в Олаві і там купив дві ікони. Одну подарував Журавлевичу, родичу з Настасова біля Тернополя, а другу залишив собі. Перша ікона теж прославилася чудесами, і Журавлевич подарував її костелові в Настасові.Родина Шугая щосуботи світила перед іконою лампадку. Одного разу через необережність доньок Шугая родинний будинок поглинуло полум'я. Увесь дім згорів дотла, крім стіни, на котрій висіла неушкоджена ікона.

Навесні 1736 року знайома Гошовських Франціска Сеправська приїхала до них в гості. Коли ж вони сіли до обіднього столу, стіна, де висіла ікона, засяяла. Неземним сяйвом була обгорнута й ікона. Від побаченого дива усі налякалися і поспішили повідомити про чудо римо-католицьких священиків.

Коли ж ті нарешті прибули до палацу Гошовських, сяйво зникло; натомість на іконі з очей Матері Божої капали сльози, а усе лице вкрилося потом. Священики зняли ікону, оглянули її та всю кімнату, чи часом вологість не була причиною сліз Матері. Проте довкола було сухо. Все це дуже налякало Миколу Гошовського, і він вирішив віддати її до костелу в Дунаєві. Польські священики прийняли ікону, але помістили її в захристії, бо в костелі (так вони мотивували Гошовському) було вже два чудотворних образи (Ісуса Христа і Страждальної Матері). Це дуже не сподобалося Гошовському, і він вирішив забрати ікону з костелу та передати отцям Василіянам до Гошева. Але не все так просто лагодилося з поверненням ікони. Після довгих переговорів з польськими священиками і церковною владою нарешті вдалося це здійснити. 11 липня 1737 року митрополит Атанасій Шептицький ЧСВВ, після опитування свідків, визнав і проголосив ікону Матері Божої "благодатною" - чудотворною і дозволив перенести її з процесією до монастирської церкви. Напередодні Преображення Господнього того ж року на подвір'ї Гошовських зійшлися церковні процесії з навколишній сіл і розпочалася урочистість: ікону, сховану в скрині, винесли з будинку і поклали на прибраному столі. Зачитали грамоту митрополита Атанасія Шептицького, в якій він проголосив ікону чудотворною. Опісля перевірили усі печатки і мали уже йти на Ясну Гору, коли ж до ікони крізь натовп людей протиснулася дідичка Катерина Хаєцька з своєю донькою і звернулася до неї: "Стань навколішки перед іконою Матері Божої та подякуй Їй. Ти втратила була зір і знаєш, що не було вже надії на порятунок, а Пресвята Діва повернула тобі його."

Спочатку чудотворну ікону помістили за головним престолом в дерев'яній церкві отців Василіян на Ясній Горі, а пізніше - в мурованій.

Більш як двохсотрічне перебування чудотворної ікони на Ясній Горі Матір Божа прославила чудесами і ласками. В монастирському літописі засвідчені діяння Її благодаті упродовж тривалого часу, окрім радянської епохи, коли монастир був ліквідований, а церкву перетворено на склад мінеральних добрив. Але хіба на світі є така сила, котра зуміла б знищити чудотворне місце Пресвятої Діви Марії? Звичайно, що ні! І тоді Матір Божа уділяла Свої ласки всім тим, хто звертався до Неї за допомогою. Після легалізації УГКЦ на Ясну Гору повертаються отці Василіяни. З їхнім приходом починається відродження ясногірської святині.

Ніхто виразно не знає подальшої долі чудотворної ікони Гошівської Божої Матері. З приходом у Галичину більшовицьких окупантів, монахів Гошівського монастиря було ув'язнено комуністичним режимом на тривалі терміни, а чудотворну ікону 1-го червня 1950 року конфісковано співробітниками Станіславського УМДБ. Однак, на баланс фінвідділу або адміністративно-господарського відділу згаданого УМДБ вона так і не надійшла.Слід щез...

Та не пропала любов Небесної Покровительки до своїх багатостраждальних дітей. Аби засвідчити свою особливу присутність на Ясній Горі у Гошеві, Пресвята Богородиця повернулася туди у вигляді першої копії цієї чудотворної ікони в її первозданному вигляді.

А було все ось як. Ікону, про яку йде мова, приніс до монастиря отців Василіян, що в Івано-Франківську і передав на руки о. Порфирію ЧСВВ один добродій на ім'я Володимир. Це сталося влітку 2001 року на свято верховних апостолів Петра і Павла. Іконя ця дуже притягала до себе. Як з'ясувалося пізніше, цю та ще одну ікону принесла одна пані в п'ятдесятих роках з Гошева, з останнього Богослужіння, на якому монахи роздали людям різні церковні речі, аби в такий спосіб уберегти їх від радянських атеїстів (свідчення Лілі, внучки цієї пані). Протягом п'яти десятків літ ікона ніколи не була на видному місці. Пізніше вона знайшлася у п. Михайла, брата Лілі. Одного разу пан Володимир, добрий приятель пана Михайла, зайшов до нього якраз тоді, коли останній вийняв ікону з шафи. На прохання віддати її до монастиря, Михайло радо згодився. Що і сталося 12 липня 2001 року.

14 жовтня 2001 року у свято Покрови Пресвятої Богородиці цю неоціненну знахідку велелюдною процесією принесли на Ясну Гору до Гошева. Повернення через півстоліття!

  Упорядник Володимир Громик

Релігійне видавництво "Покрова"

Львів - 2001

www.kyrios.org.ua