З єпископом І.Біликом на аудієнцію з Папою приїхали з України разом з своїми духовними наставниками високопреподобними о.Михайлом Волошином ЧНІ та о.Нікодимом Гуралюком ЧСВВ п’ять Сестер Згромадження Пресвятої Євхаристії з нагоди 50-ої річниці заснування їхнього Згромадження.

Владика Іриней вручив Святішому Отцеві копію Чудотворної Iкони Погонської Богородиці в прекрасно, по-мистецьки оздобленій дерев’яній рамі і також книжку Надії Максимів (с.Володимира ЧСВВ) «Експедиція: понад смертю» про голодомор на Україні в 1932-1933 рр. в українській і частково в англійській мовах, що Святіший Отець з цікавістю і вдячністю прийняв та з нагоди 30 річниці ієрейських свячень єпископа І.Білика уділив йому і всім присутнім своє Апостольське благословення.

Історична довідка: Згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії

У часи, коли комуністична імперія голосила світові, що Греко-Католицька, чи пак Уніатська Церква в Україні вже зліквідована і на її руїнах розвивається "сталінославна апаратчиця", то Господь Сил покликав до життя нове жіноче монаше Згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії. Завдання Згромадження – адорація Бога в Пресвятій Євхаристії та поширення культу Пресвятої Євхаристії особливо там, де віра в Бога згасає, холоне чи руйнується.

Їх можна назвати дочками Добромильського Василіянського монастиря. Недалеко від міста Добромиля лежить село Княжпіль. Воно було під спасенним впливом тамтешнього Василіянського Добромильського монастиря. Княжпільці постійно ходили на Богослуження до монастиря і з нього черпали моральні й духовні сили. Ще дітьми, ходячи на Службу Божу в монастир, полюбили церковний спів і монаше життя. Духовну працю в селі оживляли Марія Крента та Катерина Крента – найстарша та наймолодша рідні сестри. Вели дитячий хор, приготовляли дітей до Першого св. Причастя. Допомагали їм молоді хлопці з села, які потім стали священиками, як от о.Петро Більо, о.Олекса Мацяк (студійського Уставу в Америці), о.Степан Гарванко (в Канаді), о.Іван Даньків (редемпторист).

Коли в селі ще до 1939 року появилися баптисти, то Марія і Катерина Кренти, що були в Апостольстві Молитви, навернули їх знову до Католицької Церкви. Та надійшла «червона навала» і настали сумні часи для Церкви. Одначе, читаючи Святе Писання, бачимо, що Ісус Христос почав від Пресвятої Євхаристії і заявив, що не залишить нас сиротами. Тим-то гурток активістів вирішив поширювати культ Кивоту - Престолу.

Серед найбільшого розгулу безбожництва у село Подільці на Самбірщині 1953 року прибуває о.Петро Більо. Отець відзначався ревністю в служінні Богу, тож почав гуртувати біля себе сильних вірою, ревних за Божу справу дівчат з метою започаткування активного жіночого Згромадження.

В 1954 р. о.Петро купує в Олеську (на Львівщині) половину хати для Згромадження, де замешкує перша кандидатка Марія Качмар.

21 квітня 1957 року група дівчат разом з о.Петром прибули до єпископа Миколи Чарнецького ЧНІ з метою започаткування монашої спільноти. Владика Микола з радістю прийняв їх і висловився, що давно прагне, щоб в українському народі було Згромадження Пресвятої Євхаристії і дає благословення на нове Згромадження, бо, як він сказав, що «якраз такого треба в нашій Церкві».

25 березня 1957 року назначає першою настоятелькою Марію Кренту. Потім Кир Микола поручає Згромадження єпископу Величковському ЧНІ.

В 1960 році у Львові по вул. Квітки-Основ'яненко в квартирі пані-добродійки, в якої проживала одна із сестер, в умовах особливої секретності перших 12 сестер зодягають сині габіти. О. Петро Більо - духовний батько цього Згромадження.

Пізніше в духовному проводі допомагає о.Матей Шепітка, а після його смерті багато старань до розвитку молодого Згромадження доклав єпископ-ісповідник Йосафат Федорик ЧСВВ. Владика Йосафат купив для Сестер три будинки у Львові і один у Самборі. В той час Сестри змушені були працювати на державних роботах і нелегально допомагали підпільним священикам в їхній душпастирській праці: катехизували дітей, молодь і старших, готували дітей до Першої сповіді, наречених до св. Тайни Вінчання. Організовували віруючих на Богослужіння, запрошували священиків і приготовляли все необхідне для відправ по різних хатах, містах і селах.

Згромадження розвивалось і в час виходу з підпілля налічувало 28 Сестер.

1991 року в Івано-Франківській єпархії Згромадження затверджує єпископ-ординарій Софрон Дмитерко, ЧСВВ і в 1992 р. за сприянням єпископа Іринея Білика, ЧСВВ Сестри отримують офіційну реєстрацію в державних органах України.

В 1993 році Сестри отримують благословення від тодішнього Глави УГКЦ блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського на працю і розвиток у Львівській Архієпархії.

В теперішній час Сестри проживають в двох монастирях: в Івано-Франківську – Головний дім і новіціят та в Самборі. При монастирі в м.Самборі з березня 2006 року започаткований Дитячий будинок, в якому проживають та виховуються дев’ять дітей-сиріт.

Згромадження має також доми в м.Хирові та в м.Добромилі, які на даний час перебувають в стані реконструкції.

Крім праці з дітьми, Сестри працюють на парафіях, в школах, а також допомагають священикам на місіях в різних єпархіях, а деколи виїжджають і на східні терени України. Сестри поглиблюють свій духовно-освітній рівень в Католицьких університетах Польщі.

Харизмою Згромадження є:

- адорація Ісуса Христа, утаєного в Пресвятій Євхаристії;

- поширення культу Пресвятої Євхаристії;

- дбання про красу дому Божого;

- чутливі на потреби бідних.

(пор. о.В.Зінько, ЧСВВ з книги «Найперше бути людиною»)

http://www.canonic.org.ua/