Нижче ми наводимо три листи осіб, переслідуваних з приводу приймання Св.Причастя на колінах. Подібних прикладів можна навести тисячі. Не є випадковістю, що пройнята модернізмом католицька преса цілком промовчала ці важливі для католицького життя свідчення, які є доказом того, що Ісус перебуває в Найсвятішій Тайні Євхаристії. Зі зрозумілих причин і на прохання зацікавлених осіб ми не подаємо прізвищ авторів цих листів.

Лист № 1.
"Я змінила місце проживання. Виникла дуже важлива проблема - це приймання Св.Причастя на колінах. В цьому місті я перебуваю місяць і мушу дуже старатися, щоб прийняти Св.Причастя на колінах. Два рази свящ. не подав мені Святе Причастя. Це не було недобачення, а цілеспрямоване неподання як кара за те, що я не пристосувалася до наказів свящ., який відправляв Службу Божу. Перший раз ця прикрість спіткала мене на реколекціях Армії Марії (я думала вступити до цієї церковної організації). Це єдина молитовна група в цьому регіоні. Священик, який проводив реколекції, під час відправлення Служби Божої, коли кілька осіб з Армії Марії стало на коліна, щоб прийняти Св.Причастя, рукою виконав рух, який означав, що потрібно встати і прийняти Св.Причастя в стоячій поставі, а я відійшла на бік, стала на коліна і прийняла Св.Причастя духовним способом. Після закінчення Служби Божої священик запросив мене до захристії і сказав, що я повинна перепросити Згромадження Армії Марії за те, що не виконала вказівки священика. Я відповіла, що поступаю стосовно до постанови 177 Конференції Єпископату Польщі, згідно з якою в Польщі вірні зобов'язані приймати Св.Причастя на колінах, з певними винятками, які тут не мали місця; що священики з цих дозволених умов зробили обов'язковий припис і вимагають від вірних, щоб вони приймали Св.Причастя стоячи. Я сказала, що це є справа сумління кожної людини, надто поважна і чисто духовна. Священик не повинен вимагати від вірних приймання Св.Причастя в стоячій поставі, бо це є несумісне зі священичим станом; священик повинен бути покірним слугою Ісуса Христа. Священик, з яким я розмовляла, відповів, що за прийняття вірними Св.Причастя настоячи він бере на себе відповідальність перед Господом і що я побачу, до чого дійду, якщо буду так поступати. Я відповіла, що перед Господом немає групової відповідальності, а е відповідальність індивідуальна і цю в момент прийняття Св.Причастя я промовляю слово: Амінь. Це означає, що Господь якби вимагає від кожного, хто приймає Св.Причастя. підтвердження, що він знає, шо робить і відповідає за достойне чи недостойне прийняття Господа до свого серця.
Від вступу до Армії Марії я, безумовно, відмовилася, бо що ж це за Армія, яка служачи Марії, Найсвятішій Матері Божій, не може зігнути коліна перед Ісусом Христом, Господом нашим, утаєнним в Найсвятішій Тайні Євхаристії, "де Ангели лякаються, коли дивляться на Його Обличчя". "Я порох мізерний перед Твоєю могутністю з військом Ангелів стаю на коліна з радістю". Другий інцидент спіткав мене незадовго після першого випадку. Місцевий священик не дозволив мені прийняти Св.Причастя на колінах. Це не було випадковою помилкою. Священик бачив, що я прагнула прийняти Св.Причастя. В місті, де я тепер проживаю, масово впроваджується прийняття Св.Причастя стоячи, не рахуючись зовсім з почуттями вірних. Я може є занадто збудженою і повинна пристосуватися до всіх та приймати Св.Причастя стоячи? Але в мені щось є, що кричить, кричить, кричить - ні, ні, ні! Два рази я прийняла Св.Причастя в стоячій поставі і чулася після того дуже погано. Я перепрошувала Господа і обіцяла, що більше не прийму Св.Причастя стоячи! Я розмовляла з кількома священиками на тему прийняття Св.Причастя. Погляди тут розділені! Мені залишається тільки власне сумління. А воно каже мені: ні! Дуже прошу про допомогу і пораду, як поступати. Ця справа є дуже важливою, бо стосується сумління багатьох осіб в моєму місті. Коли ми впадаємо в гріх, сумління каже нам, що ми поступили погано, що ми мусимо перепросити, піти до сповіді... Сумління, яке Господь дав кожній людині, є найкращим чинником, який справджує (свідчить, стверджує?) як людина поступає в житті. Душі покірної, чистої, повної любові і боязні Божої, ніхто не змусить і не переконає, яку поставу вона повинна прийняти по відношенню до Господа, утаєнного в Найсвятішій Тайні Євхаристії, в Своєму незмінному Маєстаті, де Він є святим тричі. Господь дав людині вільну волю і її поведінка по відношенню до Нього, коли Він має прийти до серця людини в Св.Причасті, є виключно особиста! Всі накази в цьому напрямі зі сторони священиків свідчать проти них самих. Цитати зі "Щоденника" святої Фаустини Ковальської: "О, величний сан священика, але й велика відповідальність священика. Багато тобі дано, священику, але й багато від тебе вимагати будуть"(11-941). Господь Ісус: "Дочко моя, напиши., що дуже болить Мене, що душі, посвячені Господеві, приступають до св. Причастя Любові тільки за звичкою, ніби не розрізняючи цієї Поживи. Ані віри, ані любові не знаходжу Я в їх серцях. До таких душ Я йду з великою неохотою. Краще, щоб вони Мене не приймали". Свята сестра Фаустина: "Коли я прийшла на адорацію, зараз мене огорнуло внутрішнє зосередження і я побачила Господа Ісуса, прив'язаного до стовпа і оголеного, і зараз почалося бичування. Тоді сказав мені Ісус: «Дивися і побач рід людський в сучасному стані». І в одній хвилині я побачила страшні речі: відступили кати від Господа, а приступили до бичування інші люди, які схопили батоги і сікли Господа без милосердя. Були ними священики, ченці, черниці і найвищі достойники Церкви, що мене дуже здивувало. «Бачиш, що є мука, більша за смерть Мою»".

Лист № 2.
"Я маю багато щоденних занять. Опікуюся своєю мамою (їй 92 роки) і психічно неврівноваженою сестрою. Крім того, маю обов'язки, які випливають з участі в релігійних, молитовних, суспільних справах. Щось погане діється в наших церквах під час Служб Божих. До Літургії впроваджується молодіжна рок-музика з участю гітари і тих підсилюючих, виючих інструментів, якими користуються на аренах сатаністи (наприклад, Яротин 1994 р). До цих сучасних ритмів впроваджуються святі слова, слова Літургії Служби Божої, які в такий спосіб зневажаються. Насправді важко це знести в церкві, найбільш вражаюче і жахливо це виглядає під час Хресної Дороги, а навіть такі спектаклі, які зневажають Літургію, влаштовуються перед Гробом Господнім (Велика П'ятниця, Велика Субота). Я постановила щось зробити, щоб виступити проти цього, щоб боронити честь Господа Ісуса Христа, утаєнного в Найсвятішій Тайні Євхаристії. Я написала лист до отця-настоятеля тої парафії, до якої належить моя мама, до якої я сама їжджу в кожну суботу і неділю, де я приймала перше Св.Причастя, де я виховувалася і ходила до школи. Моя мама наказала мені вислати лист до цього отця-настоятеля. Крім того, я розмовляла з ним, але розмова була короткою. Він стверджував, що справа є програною (для мене), бо всюди так грають і організовують такі програми, навіть в Ченстохові. І пішов, не розмовляючи більше зі мною. Я розмовляла також зі священиком-помічником, який опікується молоддю. На жаль, моє втручання нічого не допомогло. Кожна молодіжна Служба Божа о 9.30 якраз так проводиться, з участю естрадного ансамблю, з цілою апаратурою і підсилювачами. Нещодавно організовано першу річницю для дітей, що йдуть до 1-го св. Причастя. Все було зорганізовано по-новому. Діти брали до рук кусочки хліба (перед Переєстествленням) і кидали в чашу. Чашу встановлювала на вівтарі жінка. Безумовно, це супроводжувалося рок-музикою, галасом. Важко було витримати! Я пішла до захристиї, щоб сказати священикам: "Що ви робите? Для чого проводяться спектаклі під час принесення Євхаристійної Жертви?" Отець-настоятель відіслав мене до Єпископа, а другий священик після запитання: "Ким я є, що смію звертати увагу?" наказав мені вийти. Потім схопив мене за руку і випхнув за двері. Я звернула йому увагу, щоб він не штовхав мене, бо я старша за нього.
В моїх зусиллях я самотня. Люди не розуміють цієї проблеми. Довіряють священикам. Несвідомо або з боязні бути висміяними вони змирюються з такою модерністською програмою в церкві! Ця рок-музика більше пасує до танцю! Як можна щось подібне чинити у Церкві!? Навіть в школах не можна впроваджувати цю музику, бо вона викликає агресивність, спричиняє погану поведінку молодих людей та ігнорує всяке добро, а в церкві призводить до ігнорування найвищої Таємниці - живого Бога, утаєнного в Найсвятішій Тайні Євхаристії! Мене лякає думка: що буде в майбутньому, що виросте з цієї молоді? Як будуть відправлятися Служби Божі, принесення Євхаристійної Жертви в церквах, якщо модернізація буде йти в такому темпі?!
Є багато людей, які думають і відчувають так як я, але ніхто не хоче противитися священикам і людям. Люди не розуміють багатьох речей, які діються в Церкві. Вони сліпо довіряють священикам-модерністам! Мене всі осуджують, не залишають на мені сухої нитки."
Цитата з щоденика святої сестри Фаустини: "О, які страшні таємниці діються під час Служби Божої! З якою побожністю ми повинні її слухати і брати участь в цій смерті (жертві?) Ісуса. Колись ми пізнаємо, що Бог чинить для нас в кожній Службі Божій і який дар готує для нас-в ній. Його Божа любов тільки на такий дар може спромогтися". (II-914)
В одній церкві в Польщі раз на тиждень проходять зустрічі "Спільноти Віднови в Святому Дусі", це молодіжні зустрічі, так званий "оазис". Вони займають місце в святилищі церкви. Там немає Найсвятішої Тайни Євхаристії. Вона є на бічному Вівтарі! Те, що там відбувається, не може вкластися в голові: гітари, підсилювачі, плескання в долоні, писк, крики "Ісус живе", і т.п. Після цих криків і забав вони вибігають в місто. Чи Святий Дух може промовляти до людини в такому галасі? Певний священик з цієї церкви, який інколи має наказ знаходитися в сповідальниці під час цих зустрічей, завжди гірко плаче - правдивий факт, почутий з уст цього священика.
Святий Максиміліан М. Кольбе казав правду: "Одні ще зовсім не знають Твого Імені, інші загрузли в моральному болоті і не сміють піднести очі на Тебе, ще іншим здається, що вони не потребують Тебе для досягнення життєвої мети, а є і такі, яким диявол, котрий сам не хотів визнати Тебе Царицею і тому з ангела перемінився на диявола, не дозволяє перед Тобою приклонити коліна!"

Лист №3.
Вельмишановний отче-настоятелю! Вітаю отця старим християнським привітом: Слава Ісусу Христу!
Прошу розважити над аргументами, якими я керувався, коли отець-настоятель вперто вимагав, щоб всі стоячи приймали Святе Причастя під час Служби Божої в ніч з 5 на 6 грудня 1992р. Колись, біля 1960 року, я прочитав, що подавання Святого Причастя спочатку стоячи, а потім на руку - це буде знаком перемоги масонерії всередині Церкви. Тоді я подумав, що це неможливо, бо хто захоче так зневажати Ісуса в Найсвятішій Тайні Євхаристії! Адже всі знають, що перед Ім'ям Ісуса приклоняється кожне коліно. Через ЗО років стало зрозуміло, що це був тільки початок. Вже впроваджуються так звані "подавачі" Святого Причастя. Також з'являються "olter girls" - міністрантки. Ці "вівтареві дівчатка" роздають Святе Причастя, а оскільки вони дуже молоденькі, то нікого не дивує, що вони в міні-спідницях. В липні 1985 рокумене дуже вразили жінки, які роздавали Святе Причастя під двома видами. Одна взяла чашу, а друга дарохранительницю і почали роздавати Святе Причастя, тоді як шестеро священиків, відправивши Службу Божу, сіли трохи відпочити! (це відбувалося в церкві по вул.Аліція в Парижі). Одночасно впроваджують скляну чашу, яка нагадує келих, скляну патеру, схожу до полумиска.
В цьому році в листопаді (1992р.) я був присутній на дуже урочистій Службі Божій в м. Александрії, штат Віржінія, США. Службу Божу відправляв священик з Еквадору. Частички лежали на скляному полумиску, вино знаходилося у великих скляних келихах. Цього разу нікому не треба було роздавати Святе Причастя. Полумисок передали вірним і кожен, сидячи, міг брати скільки хотів! Відразу було видно, що вина надто багато. Безумовно, воно залишилося. "Диякони" забрали ці два великі келихи до захристії (в кожному було біля склянки) і вже не повернулися. Що мав робити я, поважний гість, запрошений кармелітанськими терціянками? Чи я мав підтримати дивні звичаї цієї церкви, так як вимагав цього отець-настоятель церкви Матері Божої Милосердя в Ольштині в ніч з 5 на 6 грудня 1992 р., коли вимагав від вірних приймати Святе Причастя стоячи? Отож, залишаючись вірним власному сумлінню, я не пошанував цього звичаю в церкві в США. Коли вже всі прийняли Святе Причастя, беручи Частички з полумиска, я взяв його, став на коліна перед священиком з Еквадору і попросив, щоб він подав мені Святе Причастя до уст. Священик, вихований в дусі вседозволення, тобто не відрізняючи добра від зла, подав мені Святе Причастя. Після Служби Божої був бенкет, але священик не захотів розмовляти зі мною, а було про що поговорити. Потім вже з міста я зателефонував і запитав, що старші міністранти зробили з Пресвятою Кров'ю Господа Ісуса Христа в захристії. Цього разу отець з Еквадору насправді розгнівався і відповів, що освячене вино було спожите.
Незабаром я ще раз маю відвідати Америку. Кажуть, що американці будуть мати біля Кивоту машину-автомат і можна буде, натиснувши кнопку, в гігієнічний і автоматичний спосіб причаститися (такі автомати вже встановлені в деяких церквах на Заході). Але ніхто вже не буде вірити в дійсну присутність Господа Ісуса Христа в Святому Причасті. Якраз цього хоче досягти законспірована масонерія всередині Церкви!
Ось що я почув в 1год. 30хв. вночі 6.12.92р. в церкві Матері Божої Милосердя в Ольштині: "Я вже більше до цієї церкви не прийду". Диявол якраз того і хоче! А що ми зробимо тоді, коли у всіх церквах у Польщі також поряд з кивотом буде стояти машина-автомат? Чи знайдемо хоча б одного священика немодерніста, який подасть нам Святе Причастя до уст, коли ми будемо стояти на колінах? Чи може треба буде йти до уніатів або їхати до колишнього СРСР? Коли прийде Богочоловік у славі, то чи знайде ще віру на землі? Ми живемо в часи затемнення. Жодні аргументи не досягають свідомості. Але все одно ми повинні до кінця боротися за пошану до Найсвятіших Тайн Євхаристії. Господь Ісус Христос нагороджує не за перемогу, а за боротьбу. Накінець затріумфує Непорочне Серце Марії, а пекельні брами не переможуть Святої Церкви.
Листи отримають: Отець-настоятель парафії Матері Божого Милосердя в Ольштині та Єпископ Е.Пішч.
Написав: організатор багатьох Конгресів Вервиць в Польщі і за кордоном.
Вищенаведені листи подаються в оригінальній версії, без жодних скорочень і додаткових коментарів.

о. Боніфацій Гюнтер (Чину Кармелітів Босих) "Тільки сатана не хоче вклякати перед Богом і Божою Матір´ю. - Вроцлав-Івано-Франківськ, 2002 р.