Сьогоднішня розробка є критичним голосом знизу, голосом людей світських, занепокоєних знищенням того, що недавно і на протязі цілих століть вважалося в Церкві святим, непорушним та незмінним. Ми також спробуємо (в дуже скороченому вигляді) дати відповідь на питання, як і чому до цього дійшло і які цього наслідки. Занепокоєння є тим більше, що ці зміни супроводжуються теологічними "аргументами", що не мають нічого або дуже мало спільного з Церковною Традицією та Св.Письмом. Лякає також факт, що ніхто з єпископів не має відваги публічно виступити з приводу оборони правд, які Церква визнає вже 2000 років. Але існують єпископи, священики та теологи, які мають відвагу публічно їх заперечувати!

Нашою головною метою є показати, що релігійна віднова може бути доконана через молитву та покуту і через докладне дотримання Традицій та науки отців Церкви, а не через впровадження "новинок", які не мають ніякого зв'язку з Об'явленням Божим. Одним з грізних проявів літургічного релятивізму в Польщі, який має місце після II Ватиканського Собору, є впровадження церковною масонерією приймання Св.Причастя в стоячій, або сидячій поставі та подавання його світськими людьми. Це стосується також впровадження жінок до служби Вівтаря. В багатьох випадках це є бездумним та безкритичним наслідуванням Заходу, або бездумним наслідуванням прикладу Папи, який хоч і противиться цьому, але є безсильним перед доконаними фактами. Це прокладає шлях до дедалі глибшої деформації структури та суті Найсвятішої Жертви Служби Божої, ударяючи безпосередньо в її святість, повагу та маєстат, а насамперед в розуміння її як відкупницьку жертву Ісуса Христа, яка відпускає наші гріхи. Метою цих зловживань є поступово довестити до свідомості вірних, що Служба Божа є тільки бенкетом та зредукувати священичий стан до ролі, яку виконує протестантський пастор. Коли немає жертви, тоді немає справжньої присутності Господа Ісуса Христа. Не треба тоді ставати на коліна, адорація, тиша та пошана тратять зміст; можна приймати Св.Причастя на руку як звичайну канапку до споживання і до того ж в сидячій та стоячій поставі як, наприклад, стоять в черзі в магазині за спиртним! Звідси випливає бенкетний характер літургічних зустрічей, тобто утримання вільної постави. Місце Бога тоді займе людина. З помилкового трактування Служби Божої взяли початок всі інші помилки та зловживання в Церкві. Власне так відбувалося на Заході, де ця практика насамперед впроваджувалася в спеціальних замкнених групах (в Польщі - віднова в Св.Дусі, а особливо неокатихуменат), які складалися в основному з молоді, готової в добрій вірі сприймати всі "новинки".

Чим є неокатихуменат в кінцевій фазі свого розвитку на Заході і з чиєї ініціативи він повстав, докладно пояснює книга свящ.проф.Порадовського "Неокатихуменат". До цієї ж мети він прямує і в польській Церкві.

Потім за допомогою так сформованої та "свідомої" молоді, майже цілком позбавленої глибинної релігійної суті, відрізаної від шанованої Апостольської Традиції та безпомилковості Церкви, перенесено ці "нові обряди" разом з новим змістом Служби Божої і новою релігійною свідомістю, що спирається на фальшивий екуменізм, на територію цілої парафіяльної спільноти. В багатьох випадках примушування до таких дій, часто в дусі неприхованого несприйняття дальшого продовження Традицій Церкви, супроводжувалося приниженням та образою релігійних переконань тих вірних, які не погодилися на ці "винаходи", бо хотіли залишитися вірними Традиції, яку з діда-прадіда переказували та підтримували Папи, єпископи та священники. Народжується питання: яким є стосовно до цих зловживань офіційне ставлення теперішнього Папи Івана Павла II? Безумовно, повністю негативним та незмінним, як і всіх його попередників. Якщо воно було б іншим, то сам Папа підважив би Св.Письмо та продовження незмінної, нереформованої, понадчасової та безпомилкової Апостольської Традиції, а також догму про безпомилковість в питаннях віри своїх попередників. В цей спосіб Він би підважив власну безпомилковість.

На початку свого понтифікату, 3.04.1980 р Св.Отець Іван Павло II направив до єпископів лист про таємницю і культ Євхаристії, де звернув увагу на зловживання, які закралися до Євхаристійного культу і наказав підготувати інструкцію, яка допомогла б їх усунути. Свята Конгрегація стосовно Св.Причастя і Культу Божого оголосила в Великий Четвер, 3.04.1980 р інструкцію з питань деяких норм Євхаристійного культу і рекомендувала Конференціям Єпископів втілити її в життя.

177 Пленарна Конференція Єпископату Польщі, що проводилася в Варшаві 10-12.12.1980р, маючи на увазі вказівки Апостольської Столиці та стан відновлення Літургії в Польщі, видала нищенаведені вказівки, які є обов'язковими для дієцезіального та монастирського духовенства. Ось текст цього документу, який на сьогоднішній час є обов'язковим для Церкви в Польщі.

Загальні положення: Всі священники повинні ознайомитися з листом Святійшого Отця Івана Павла II про таємницю і культ Євхаристії та Інструкцією Конгрегації стосовно Св.Причастя і Культу Божого від 3.04.1980 р. Ці документи потрібно оголосити в дієцезіальних органах. Вони повинні стати предметом обговорення на конгресах духовенства.

Окремі положення.
Приймання Св.Причастя. Згідно з Постановою Пленарної Конференції Єпископату, в дієцезіях Польщі Св.Причастя приймається навколішки з рук священика, який відправляє Службу Божу. Ці принципи потрібно зберегти в Службі Божій для спеціальних груп. У вийняткових випадках, в яких вклякати важко, наприклад, при великому скупченні вірних, або коли вірні беруть участь в Службі Божій поза церквою на дощі, можна прийняти Св.Причастя стоячи. Не можна вимагати вклякання від людей, обтяжених каліцтвом або хворобою.

о. Боніфацій Гюнтер (Чину Кармелітів Босих) "Тільки сатана не хоче вклякати перед Богом і Божою Матір´ю. - Вроцлав-Івано-Франківськ, 2002 р.