Документом, на який часто опираються прихильники "новинок", е ніби-то виданий за ініціативою папи Павла VI від 15.08.1972р. документ під назвою "Мinisteria guaedam", на основі якого проведено реформу священичих свячень, пориваючи з попередньою Традицією Церкви. В цей спосіб ліквідовано чотири нищі свячення: остіаріат, екзопцистат, лекторат і аколітат, які є ступенями до священичого стану, та піддиякон, що належить до вищих свячень. Раніше ці функції могли виконувати тільки кандидати до священичого стану.

Тридентський Собор на XXIII сесії, на якій розглядалася наука про встановлення священичого стану Нового Заповіту, висловив таку думку: "Оскільки Божою справою є встановлення святого священичого стану, то належить, щоб для більш гідного і величного виконання цих обов'язків було кілька різних ступенів слуг вівтаря, які повинні допомагати священикам. Вони є сформовані в такий спосіб, що після отримання нижчих свячень вступають на вищі. Ми знаємо, що від самого початку існування Церкви вживалися назви ступенів, тобто піддиякони, аколіти, екзорцисти, лектори і остарії. Кожному з них відповідали певні обов'язки, але різного ступеня. Бо піддияконів отці і Собори відносять до вищих свячень, хоч і про нижчі говорять дуже часто." Цей Собор, маючи намір дієво оборонити і зберегти назавжди правду про Тайну Священства, видав наступну настанову: "Канон 2. Якщо хтось стверджує, що крім священичого стану немає в Католицькій Церкві інших свячень - вищих і нижчих, які ніби сходи ведуть до священичого стану - нехай буде проклятий."

Після сучасної реформи зберігся тільки лекторат і аколітат як послуги, а надання послуг не є вже свяченням але призначенням, яке може провести ординарій дієцезії. Згідно з реформою, в певних виняткових ситуаціях можна дозволити аколітам роздавати Святе Причастя. Раніше, згідно з Традицією, це мали право робити виключно диякони. Але на цьому не зупинилися і постановили, що цю послугу в окремих випадках єпископ може довірити світським мужчинам! Ця реформа, як відомо, викликала величезні суперечки, бо відкрила шлях не тільки для світських "подавачів" Св. Причастя та інших зловживань, але й для справжньої і неконтрольованої революції в Літургії та в науці і доктрині Св. Церкви. Це призвело на Заході за досить короткий час до упадку священичого стану, спричинивши цим втрату віри мільйонами католиків. Передумови, які викликали появу цього документу ("Мinisteria guaedam"), ще до цього часу повністюне вияснені. Він повністю суперечить Традиції Церкви, яку підкреслювало багато попередніх Соборів, як ми вже раніше довели.

З догматичної точки зору папа Павло VI, будучи безпомилковим, не міг особисто з ініціювати такий документ, який суперечить не тільки Традиції Церкви, постановам Соборів, але й пізнішим настановам Святійшого Отця Івана Павла II. Якби ця реформа походила від Павла VI, то принесла б не злі, а добрі плоди.

Зараз після цього, в 1973р. Конгрегація з питань Євхаристії та культу Божого уповноважила єпископів до покликання відповідних вірних, названих поіменно, на надзвичайних "подавачів" Св. Причастя в певних випадках на визначений час, а коли є така потреба - на постійно. Та ж сама Конгрегація з питань Євхаристії і культу Божого, але вже на виразний наказ папи Івана Павла II, як ми раніше писали, видала Інструкцію від 3.04.1980р., яка повністю виключає послугу надзвичайних (тобто світських) "подавачів" Св. Причастя. На підставі цієї Інструкції 177 Конференція Єпископату Польщі прийняла постанову, згідно якої Святе Причастя приймається з рук священика, який відправляє Службу Божу, до уст і навколішки. Отже, однозначно виключена можливість подавання Св. Причастя світськими "подавачами". Папа Іван Павло II був змушений зорієнтуватися, що існує поважна і неприйнятна суперечність і що треба бути вірним Апостольській Традиції і Святому Письму.

Як ми вже згадували, з Ватикану під час понтифікату Павла VI виходили документи, вказівки та заохочення, які не могли мати нічого спільного з папою (ця таємниця і зараз ще не повністю відкрита). Це був той дим пекла, який увійшов до Ватикану, а плоди його є вражаючими, що видно на прикладі Церкви в Америці та на Заході. Інакше не можна пояснити появи двох документів, які суперечать один одному, виданих тією ж Конгрегацією напротязі такого короткого часу. Це виразно вказує на те, що представники Конгрегації діяли з власною метою, не рахуючись з Павлом VI. Сьогодні багато світських осіб та частина духовенства, які вболівають за добро Церкви, не сумніваються, що від деяких дуже впливових кардиналів з оточення Павла VI виходили директиви, які суперечили його волі. Тим більше зрозумілою в цьому контексті є болісна скарга папи Павла VI, який в своєму виступі 1966р. сказав: "Є сьогодні в Церкві сили, серед яких також є священики і особи, посвячені Богові, які приносять Богу більше шкоди, ніж найзапекліші зовнішні вороги... Сам диявол увірвався до святині Бога."

Це, що диявол проник до найвищих становищ у Церкві, підтвердила також Матір Божа в Ля Салєт, у Фатімі, а також у визнаних Церквою об'явленнях Матері Божої в Акіта.
Кодекс Канонічного Права 1917 p., вірний незмінному продовженню безпомилковості Традиції Церкви, повністю заборонив світським особам подавати Св. Причастя та виключав будь-яку участь жінок у службі вівтаря та біля нього. Але треба пам'ятати, що тоді не можна було уявити, щоб стільки кардиналів та єпископів, не кажучи вже про священиків, відкрито бунтували супроти авторитету Папи, як це має місце сьогодні. Колись це були тільки випадки та інценденти, бо Юд в Церкві ніколи не бракувало. Сьогодні майже у всіх Вищих Духовних Семінаріях на Заході велику частину того, що там навчають становить єресь або науки, які знаходяться на межі з нею. Це підтвердив сам Іван Павло II в енцикліці "Vtritatis Splendor" та в багатьох інших своїх виступах, деякі з яких ми вже цитували. Не всі ще в Польщі знають, що Єпископат Голландії опрацював і видав в 1966 р. повністю єретицький катехизм, який заперечував існування первородного гріха, безпомилковість папи, повалив всі догмати і спричинився до спрофанування Служби Божої, зводячи її до бенкету за протестанським взірцем. Безумовно, Св. Причастя подається на руку і настоячи, світські "подавачі", міністрантки на службі вівтаря стали від самого початку інтегральною частиною цієї вже нової "Служби Божої". Наслідком цього було те, що через кілька років Церква у Голландії практично перестала існувати. Релігійне життя без Традиції, догматів, надприродності і почуття святості не може існувати. Перед Собором Голландія, хоч була одна з найменших держав Європи, висилала в світ найбільшу кількість місіонерів - 13% із загальної кількості, яка висилалася всіма європейськими державами. Сьогодні там немає покликань, залишилося тільки трохи стареньких священиків. Багато церков повністю опустіло, а деякі катедри зайняли секти зі Сходу. Замість благословенства прийшло прокляття! Коли б реакція відповідних Конгрегацій у Ватикані була дієвою і безкомпромісною, як це завжди було в минулому, то можна було б ще цьому запобігти. Але так не сталося. В самому Ватикані вже були потужні сили, які цьому сприяли. Павло VI був уже ізольований і нічого не міг зробити. Також втручання Івана Павла II, який хотів відкликати цей катехизм, було повністю зігнороване.

Сьогодні ми є свідками того, що Мати Божа об'явила вже в Ля Салєт: дух антихриста проникне до найвищих становищ в Церкві. Вона підтвердила це потім у Фатімі і Акіта та багатьох інших місцях своїх появ. Тому з такою запеклою злістю модерністи та внутрішня церковна масонерія стараються не пропагувати об'явлень Матері Божої.

Для повної картини слід додати, що цей єретицький катехизм, який був перекладений на багато мов і спричинився до знищення віри мільйонів католиків, прийняли в більшій або меншій мірі майже всі єпископати на Заході. Його єритицькі ідеї вже проникають в Католицьку Церкву в Польщі. У нас роль голландського катехизму повністю виконує вже згадана книга "Планета Земля - мій дім", авторами якої є протестанти. Ця єресь та різноманітні зловживання вже на початку понтифікату Івана Павла II так глибоко запустили корені, що, крім драматичного звернення: "Європо, повернися до своїх християнських коренів", папа небагато може зробити. Хіба що навернулися б кардинали та єпископи, які довели до цієї руїни, фальсифікуючи доктрину Св.Церкви. Перед тим, як до цього дійшло, спочатку людей переконували, що не потрібно ставати на коліна перед Богом, що Св. Причастя можна приймати на руку і від світських осіб, що Служба Божа є бенкетом, що Традиція Церкви і повчання пап є непотрібними, бо досить опиратися лише на Святе Письмо, яке кожен сам може довільно інтерпретувати, що жінок потрібно висвячувати на священиків, і т.п. Це з часом довело величезну кількість католиків до повної втрати віри в безумовну присутність Ісуса Христа в Пресвятій Тайні Євхаристії і до повного занепаду культу Євхаристії та будь-якого почуття святості в храмі і поза ним. Господа Ісуса Христа перемістили до бічних вівтарів, а в деяких випадках повністю усунули з церкви. Це є тільки деякі плоди "післясоборної віднови"; про інші, ще більші, зловживання, святокрадства, блюзнірства ми не згадуємо, бо не вистачило б місця в цій книзі. Мова йде тільки про те, щоб усвідомити собі в якому стані застав Іван Павло II Церкву і на якому грунті був опрацьований і виданий в 1993 р. новий Кодекс Канонічного Права. Як ми вже згадували, канон 230,3 допускає світських "подавачів" до уділення Святого Причастя в окремих випадках, коли бракує священиків. Це означає, що Кодекс не наказує і не рекомендує цього, а в окремих випадках допускає. Тут навіть в найменшій мірі не був порушений принцип, за яким єдиними подавачами Св. Причастя є священики. З цього однозначно випливає, що кожний єпископ не тільки може, але й повинен, в ім'я вірності Традиції Церкви і послуху теперішньому папі, від цього відступити, бо, згідно з Кодексом, не є в найменшій мірі зобов'язаним впроваджувати світських "подавачів", навіть якби не було священика. Те, що папа змушений терпіти це зловживання, випливає з неможливості виключення цієї практики через явний бунт серед дуже багатьох єпископів. Це відступництво і дух бунту, про що пророкує Святе Письмо, є одним із знаків останніх часів, в яких ми живемо. Відомо, що світських "подавачів" Св. Причастя, приймання Євхаристії на руку, жінок-міністранток впроваджено на Заході вже в 70-х роках, а в деяких країнах ще перед II Ватиканським Собором або під час його проведення, хоча в той час не було жодного документу Апостольської Столиці, який навіть у виняткових випадках дозволяв би на таку ганебну практику. Це було здійснено церковною масонерією, яка ставить собі за кінцеву мету знищення Церкви через знищення Жертви Божественної Літургії, розхитування авторитету папи і примушення його методом доконаних фактів схвалити недопустимі зміни, а, якби він навіть не дав згоди, то діяти так, якби ця згода мала місце.

Для ясності нагадаємо, що жодний документ собору не дозволяв залучення жінок до служби вівтаря, а також подавати Св. Причастя світськими людьми, тим більше на руку та стоячи. Під приводом "віднови" і "екуменізму" це запровадила в Церкві масонерія та деякі дуже впливові кардинали, єпископи, різні "католицькі" теологи з найближчого оточення Павла VI та кардинали і єпископи, які сприяли їм в західних державах і Америці при величезній підтримці масонерії ззовні.

Боніфацій Гюнтер (Чину Кармелітів Босих) "Тільки сатана не хоче вклякати перед Богом і Божою Матір´ю. - Вроцлав-Івано-Франківськ