Католицька Церква є єдино спасаюча. Правдива Церква мусить бути одна, то є мусить всюди і по всі часи голосити ту саму науку.
Кожна правда ніяк не може змінятися, так, як не може змінитися твердження, що 2x2=4; отже не можуть улягти зміні і правди релігійні. Церква, що подає ті правди, не може їх зміняти. Коли ж зміняє, знак, що не є правдивою церквою. Тому прим, протестантська релігія не є правдивою, яка каже, що кожний може викладати собі св. Письмо, як хоче.
Св. Кипріян перестерігає: (Коли діявол бачив, що ідолопоклонство упадає, а поганські святині пустіють, видумав він новий підступ, а се, став він обманювати людей під християнським іменем і викликувати єреси).
Тим способом повстало від часу основаня Церкви понад 200 інших церков, а кожна з них учить чого іншого. А Ісус Христос оснував одну лише Церкву, отже одна лише з тих всіх церков може бути правдивою. Не допустив також Господь Бог, щоби правда була перед людьми закритою, отже дав правдивій Церкві непомильні знамена, які її відрізняють від інших Церков.
Правдива Церква Ісуса Христа мусить мати отці чотири знамена: мусить бути одна, свята, соборна або католицька і апостольска.
Найбільше зло, яке сьогодні є у нашій греко-католицькій Церкві, бере свій початок з того моменту, коли Богослужения почали відправляти не церковно-слов'янською мовою, а розговірною українською.
Ми надрукували книжечку "Думка і наука Церкви..." Ця праця має внести ясність і усунути непорозуміння. Одначе ми є свідомі того, що є багато ворогів у Католицькій Церкві, які будуть всіляко нападати на цю книжечку, щоб і надалі нищити із середини нашу греко-католицьку Церкву.
Є окремі священики і християни, які самі не знають догм і правд кат. Церкви, то одні із них цілковито заперечують, що є таке рішення Тридентійського Собору про заборону відправляти Богослужения народною мовою, а інші кажуть, що таке рішення на той час було конечним, бо тоді майже усі люди були неграмотні, а тепер люди усі грамотні і тому немає потреби відправляти св. Літургію церковно-словянською мовою. Такі безпідставні заперечення свідчуть, що особи, які так говорять - не знають істини, або свідомо виступають проти догм і правд кат. Церкви. Ще інші говорять: (таких є найбільше) що один Собор вирішив то наступний Собор може відмінити попереднє рішення. Так же само і Папа Римський може відмінити рішення попередніх Папів Римських.
Таке тлумачення догм і правд Католицької Церкви, є не католицьке, а єретичне. Доказом цьому хай послужить такий приклад: Візьмім три точці, три моменти із історії Кат. Церкви, і порівняймо їх чи заходить якась суттєва зміна Церкви у навчанню тому 2000 тисячі літ, у середньовіччі і сьогодні.
Від св. Іринея довідуємося про такий випадок, як то св. Апостол Іван зі своїм учнем св. Полікарпом зайшли до купальні і побачили там єретика Керінта, - - "Втікаймо звідсіль" - сказав св. Апостол Іван, - бо може впасти стеля на нас, бачачи, що ми є тут разом з єретиком Керінтом, ворогом правди".
Тут варта зауважити, що св. Апостол Іван улюблений учень Христовий, волів перебувати з поганами, але ніколи з єретиками.
Що ж сталося з вірою нашого духовенства сьогодні? Чи ж те, що було святе колись не є більше святим сьогодні а те що було осуджене перестало бути уже злом? Ні!" ВІРА І ПРАВДА, ЯК КОЛИСЬ ТАК І НИНІ ЗАЛИШИЛИСЬ ТІ САМІ. ХТО Ж ЗМІНЮЄ ВІРУ, ТОЙ СТАЄ ЗАСЛІПЛЕНИМ І ПЕРЕСЛІДУЄ ДОБРО, ДУМАЮЧИ ЩО ТИМ ПОДОБАЄТЬСЯ БОГУ.
Свята Христова Церква - це не тільки єпископи і священики, але і ті християни, які зберігають правдиву, традиційну віру, - не схизматичну, не сектантську і не модерну, А ОДНУ, СВЯТУ, КАТОЛИЦЬКУ І АПОСТОЛЬСЬКУ віру, яку заснував сам Спаситель Ісус Христос. Цією вірою жили християни дві тисячі років, цю віру ми отримали від наших батьків, нею жили і її чисту і не перекручену ми зобов'язані передати наступним поколінням під загрозою вічного осудження. Бо тільки правдива віра веде до спасіння, стягає з неба Божу ласку і відкриває небо.
1. Нижче друкуємо Буллу Папи св. Пія V, яка зобов'язує католиків всіх обрядів до послуху із виразною вимогою "на вічну пам'ятку".
2. Львівський Собор, який відбувся в 1891р.
Глава IV на 77 ст. про спілкування греко-католиків з єретиками і схизматиками.

Коли ми перечитаємо Буллу Папи св. Пія V і рішення Львівського Собору то побачимо, що Кат. Церква не змінила Христової науки, почавши від Апостольських часів, аж до сьогодні. Зміни почалися із виходом нашої УГКЦ із підпілля.
Шановний читачу перечитавши всі ці документи, зроби собі сам вибір кого маєш слухати і чого дотримуватися, щоб забезпечити собі вічне спасіння. Б


Насамперед, по сходженню Нашому на Апостольский Престіл, Ми звернули на це думки Наші і сили, щоби церковне богослужіння зберігати в чистоті і, з допомогою Самого Бога, потурбувались прикласти до цього всеможливі старання. І так, посеред інших діянь святішого Тридентійського Собору, нас також зобов'язано потурбуватися про видання і виправлення священних книг, Катехизиса, Служебника і Часослова; видавши вже, по волі Божій, Катехизм для навчання вірних і для віддання належної слави Богові. Часослов виправивши, щоби Часослову Служебник відповідав (ut Breviario Missale responderet), щоби все було належним і придатним (і однаковому псалмоспіву в Церкві Божій відповідало би одностайне чинонаслідування Св. Літургії), рекомендується необхідним звернути увагу на те, що ще залишилося зробити в цьому напрямку, а іменно на видання Служебника, і це необхідно здійснити якомога скоріше.
Тому Ми делегували відповідні уповноваження вченим і шанованим мужам, котрі, ретельно звіряючись на кожному етапі своєї роботи з древніми книгами Нашої Ватиканської Бібліотеки і з іншими оригінальними і виправленими кодексами, а також з писанням древніх і шанованих авторів, котрі про установлення, які відносяться до цих святих обрядів, залишили нам джерела, відновили Служебник в первісному виді та святовітцівському обряді. Коли результат цієї роботи був розглянутий і виправлений, тоді Ми після глибоких роздумів звеліли, щоби кінцевий результат був віддрукований і виданий в Римі, щоби ви могли користуватися цими плодами, щоби священики знали, які після цього молитви вживати і які обряди та церемонії зберігати вони зобов'язані. Щоби даного від Римської Церкви, Матері всіх Церков і Наставниці, правила всі та скрізь притримувались і зберігали, щоби згодом ніде коли-небудь в майбутньому в провінціях всього Християнського Світу в церквах і каплицях патріарших, соборних, колегіальних і парафіяльних, світських чи будь- якого чину, монастирських, чоловічої чи жіночої спільноти, рицарського ордену, а також нікому не належних (sine сига), де діяла повинність, або звичай служити по обряду Римської Церкви конвентуальну Месу гучноголосно в пресвітерії, або тихо, ніхто не наважувався співати або читати по-іншому, ніж по рубриках виданого нами Служебника, навіть в церквах будь-яким чином вилучених із цього правила індультом Апостольського Престолу, звичаєм, привілеєм, навіть присягою чи затвердженням Апостольського Престолу, чи яким-небудь іншим способом, за винятком лише тих Церков, де інший обряд відправлення Божественної Літургії існував з моменту заснування затвердженням Апостольського Престолу або де він засновується на звичаї більш ніж(5) двохсотлітньої давнини, в кого вищезгаданих привілеїв і звичаїв ніяк не відміняємо; але якщо цей Служебник, котрий Ми нині випускаємо в світ, вищезгаданим спільнотам більше підходить, то, зі згоди їхнього єпископа, настоятеля чи всієї капітули, без інших умов, відправляти по цьому Служебнику їм дозволяємо(6). Усім іншим Церквам необхідно вилучити із вжитку інші Служебники, їх же повністю і явно відкинути, а в цьому Служебнику, який Ми видали, нічого не можна додати, відняти чи змінити під страхом Нашого гніву. Так Ми встановлюємо і наказуємо цією Нашою постановою, дійсною НАВІЧНО .

Найбільше наказуємо любій і кожній із вищезгаданих Церков, правлячим Патріархам, адміністраторам іншим особам, які мають який-небудь церковний сан, будь це Кардинал Святішої Римської Церкви, чи володарі іншого ступеня чи посади, їм же в ім'я святого послуху наказуємо, щоби від збереження всіх інших обрядів і чинів з інших Служебників, будь-яких давніх, повністю відхилилися і відвернулися, Месу ж по обряду, образу і нормі, нині Нами в цьому Служебнику введеному читали і співали; інколи при відправленні Меси не насмілюються додавати інші церемонії або читати інші молитви, окрім тих, які є в даному Служебнику.
Також визнаємо, що цей Служебник при співанні чи читанні Меси в якій-небудь церкві може вільно і законно використовуватися, без всілякого сумніву совісті чи побоювання попасти під яке-небудь покарання, осудження чи прощення і Апостольською владою цим актом дозволяємо це навіки. Ніякі архиєреї, адміністратори, каноніки, капелани і хто-небудь ще з білого, як-небудь титулованого, чи чорного духовенства не повинні бути спонукані до служіння іншої, ніж Нами установленої, Літургії. Подібним чином наказуємо, що ніхто не може бути нахиленим чи заставленим до зміни цього Служебника, а це послання ніколи не може бути відмінене чи переглянуте, але діє вічно і завжди буде мати силу закону. Цьому не можуть перешкодити попередні постанови чи укази Папські, помісних соборів чи синодальних засідань, ні старовинні чи незабутньо-давні звичаї вищезгаданих Церков, крім тих, які древніші ДВОХСОТ ЛІТ.
Бажаємо і тою ж владою наказуємо, що після обнародування цієї Нашої постанови і видання Служебника, зобов'язані читати чи співати Месу по цьому Служебнику: пресвітери, які складають Римську Курію - через місяць після опублікування; ті, що живуть південніше гір (Альп - Пер.) - через три; ті, що живуть за горами - через шість, чи коли тільки цей Служебник буде доступний.
І щоб по всій землі цей Служебник зберігся невикривленим і від помилок і опечаток чистим, кара друкарям за невиконання цього: на територіях, які безпосередньо чи посередньо підчиняються Нам і Святій Римській Церкві, -конфіскація всіх їхніх книг і штраф в розмірі 100 золотих дукатів, ipso facto, які перераховуються в Апостольську Скарбницю, для інших, що перебувають в інших частинах світу, - відлучення latae sententiae, а також інші кари на Наш погляд. Без дозволу Нашого чи Апостольського Комісара, у визначених частинах світу нами поставленого, і без зразкового екземпляра представленого вищевизначеним Комісаром, щоби бути прийнятою нормою для інших екземплярів, а після надрукування необхідно порівняти їх із Служебником, який видали в Граді (Рим - Пер.), щоб ні в чому небуло різниці, щоб ніхто не насмілився, наперед ніж абсолютно переконається в цьому, друкувати, видавати чи розпоширювати Служебник, що наказуємо Нашою Апостольською владою і у відповідності до звучання даного документа.
Але, оскільки дане послання важко переслати у всі місця Християнського світу із самого початку повідомити всіх зацікавлених осіб, зазвичай необхідно обнародувати його і прибити до дверей Базиліки Князя Апостолів, Апостольської Канцелярії і на окраїні Кампо де Фьоре, а також екземплярам цього ж послання навіть друкованим, рукою якого-небудь нотаріуса завіреним і печаткою якого-небудь церковного сановника скріпленим, наказуємо вірити також твердо, як вірили би оригіналу, коли бажають виставити і мати це послання. Ніяким чином ніякій людині не дозволено цього виявлення нашого дозволу, статуту, указу, мандату, розпорядження, концесії, індульта, декларації, волі, декрета і заборони порушити чи легковажно змінити. Якщо хтось осмілиться на це посягнути, гнів Всемогутнього Бога і блаженних Апостолів Петра і Павла на себе накличе.
Дано в Римі, у св. Петра, в літо від Воплочення Господнього тисяча п'ятсот семидесяти, напередодні липневих (14 липня) четвертий рік Нашого понтифікату.

Святий Пій V народився в Боско. Вибраний папою 17 січня 1566 року, помер 1 травня 1572 року. Для того, щоб перешкодити поширенню протестантизму, він розвивав освіту народу. Піддав анатемі англійську королеву Єлизавету І, котра знищувала католиків. Він був ініціатором опору проти мусульманської агресії, котре привело до перемоги над турками в морській битві біля Лепанто. Він відродив в первозванному виді чистоту латинського обряду. Його Булла має догматичний характер, що витікає із чітких висловів , особливо в кінці текста.

-------------------------------------------------------
5 Як бачимо, що Булла Папи Пія V включає і нашу церковнослов'янську мову оскільки церковно-слов'янська мова до 1570р. проіснувала понад 500р.
6 Булла Папи Пія V залишає нам право вибору: або і на далі відправляти Богослужения церковно-слов'янською мовою, але в ніякому разі не маємо права відправляти національною.

о. Теодозій Галущинський, ЧСВВ, 2000 р.
(Збережено авторський стиль)