Доречним буде звернути увагу на молитви народною мовою. Необхідно розрізнити молитви, укладені найновішими часами і молитви літургійні, які вже давно вживаються у церковних богослуженнях ("Царю Небесний", "Пресвятая Тройце", "Отче наш", "Вірую", "Богородице Діво", "Достойно", "Під Твою Милість" і т. д. Перші з них можна вживати народною мовою. Однак, щодо літургійних молитов, то їх забороняється перекладати, щонайбільше, можна друкувати фонетичним правописом.
Літургійні молитви є звичайними молитвами, вони містять догми і глибокі таїнства віри, і тому їх не можна перекладати на свій розсуд, щоб не втрачався зміст. Траплялось у деяких давніших перекладах, які містять неправильні вислови, як наприклад: "взяв тіло від Духа Святого", "плід утроби твоєї". Особа, яка перекладає літургійні молитви, повинна бути не тільки добрим філологом, а й добре знати догми та духовне життя.
Зрозуміло, що не від народної мови залежить розуміння молитов, дух побожності і релігійності, а від праці нашого старання. Проповідуймо Христа народові з жаром і теплом, навчаймо людей розуміти і любити Христа серцем і душею, запізнаймо християн із таїнствами віри, пояснюймо їм значення усіх літургійних обрядів, відмовляймо з ними молитви у церкві, пояснюймо розумно і доступно значення й дух молитви і тоді нарід зрозуміє усе, зрозуміє молитви, навіть, якщо вони будуть літургійною мовою.
Мова не є сталою, з часом змінюються її лексичні, морфологічні, орфографічні, орфоепічні і стилістичні норми. Тому не можна піддавати молитви постійним змінам. Навіть якщо усі церковні вислови мають бути замінені народною мовою, то чому декотрі з них залишають? Чому, наприклад, у молитві "Отче наш" залишено слово "насущний"? Або чому слово "в женах" перекладено "між жонами", якщо в народній мові говориться "між жінками".
Однією з причин перекладу молитов народною мовою є те, що люди зможуть краще зрозуміти і вивчити молитви. Хоча розуміння молитви і її духу залежить більшою мірою від побожності людини, знання релігійних правд та Святого Письма. Хто цього не має, той буде перекручувати і не зрозуміє молитов навіть доступною народною мовою. Якщо вірні не знають, наприклад, ким був Пилат, яку роль він відіграв у житті Христа, то вони не розумітимуть змісту Символу Віри, незважаючи на мову молитви - народну чи літургійну. Якщо священик недбалий в катехизації, не навчив парафіян таїнств віри, то важко буде вивчити молитви, чи народною мовою, чи літургійною. Недбальство та лінивство душпастиря чи катихитки не замінить навіть народна мова, якою укладені молитви. Навіть якщо припустити, що молитва народною мовою дійсно полегшує вивчення та розуміння, то все ж виникає питання, чи така молитва задовольняє потреби українців різних регіонів? Тобто потрібно було б створити варіанти молитов усіма народними діалектами - для лемків, бойків, гуцулів, подолян, щоб вони повністю розуміли їх.
Якщо перекладати всі молитви народною мовою, то може виникнути ситуація, коли кожне село матиме свій варіант молитви, що не сприятиме єдності християн і Церкви.
Таким чином, зрозуміймо і полюбімо значення літургійної мови. Вона свята, поважна, багата на вислови, віками освячена. Як нашій Церкві завдячуємо існування нашого народу, так і церковній мові завдячуємо існування народної мови.
Зрозуміймо, що не від народної мови залежить розуміння молитов, дух побожності і релігійності, а від праці і нашого старання. Проповідуймо Христа народові з жаром і теплом, навчаймо людей розуміти і любити Христа серцем і душею, запізнаймо християн із таїнствами віри, пояснюймо їм значення усіх літургійних обрядів, відмовляймо з ними молитви у церкві, пояснюймо розумно і доступно значення й дух молитви, і тоді нарід зрозуміє усе, зрозуміє молитви, навіть, якщо вони будуть літургійною мовою.
ЗАБОРОНА ЖИВОЇ МОВИ В БОГОСЛУЖЕННЮ (1925, V-VIII, Ч.2196,с. 25)
Забороняється уживати народної мови в богослуженні як в поодиноких частинах, так і в цілості (Літургія, Утреня, Вечірня). Це стосується і літургійних молитов. Заборона зобов'язує під карою церковної цензури і утрати душпастирської посади... Що стосується релігійних пісень, то тут уживати народну мову. Так само щодо додаткових молитов.
Єпископ Григорій Хомишин, м. Станиславів
Греко-Католицька Традиція №2(186), лютий 2013 р.Б. http://www.saintjosaphat.org
