Вітаючи богородчанців на відкритті каплички, владика Софрон Мудрий сказав: «Були люди, які, як Господь, уміли перенести свою Голгофу». Ці слова і про нього, про отця Галавая. Чому? Про це знають старшого віку богородчанці.

Знають і старобогородчанці, адже саме з церкви на Заріччі у Старих Богородчанах отця Івана 1944 року заарештували. Про це, аби пам’ятали нащадки, пише у книзі-довіднику «Місто Богородиці» письменник-краєзнавець Василь Бабій: «Одного дня о. Іван прийшов до церкви... І зі страхом побачив найгірше: храм Божий був зачинений для нього і для вірних греко-католицької церкви. Звів він заплакані очі до неба і промовив сакраментальні слова: «Так, двері зачинені, але небо не закрите».

Далі для нього почалися тяжкі поневіряння у більшовицьких катівнях, бо не бажав здатися безбожникам на милість, не привабили його принади «більшовицького раю» і ризи московського попа...

Перелік тортур, які переніс о. Іван, викликає жах: його примушували годинами непорушно стояти, не сходячи з місця, притискали пальці у дверях, заганяли голки під нігті, не давали добами спати, спускали зав’язаного у мішку сходами, вливали препарати, які паралізують дію мозку, волю людини, кидали з кузова автомобіля обличчям до дороги на очах людей.

Повернувся додому понівечений, хворий, майже зовсім глухий, але духовно не зломлений і... знову переслідуванийѕ»

Такою була доля отця Івана Галавая, який потім влаштував маленький храм Божий у своїй хаті. Правда, підпільно. Він відправляв тут Служби Божі, вінчав молодят, хрестив дітей, служив панахиди за померлими. До нього йшли під покровом ночі всі ті, хто, як і отець Іван, не зрікся в радянські часи греко-католицької віри. В останню дорогу  провели богородчанці отця-мученика у вересні 1996 року.

І ось тепер на тому подвір’ї, де жив отець Іван Галавай, постала чудова капличка. Її споруджували на пожертви громади, підприємців, влади.

— Якби хотів назвати всіх доброчинців, то це був би список із майже трьохсот прізвищ, — розповідає богородчанець Євген Галавай, який особисто докладав усіх зусиль і не шкодував власних коштів для того, аби ця капличка постала на їхній вулиці...