Надзвичайну важливу роль у дослідженні образа Матері Божої з Гваделупи відіграла фотографія. Перше високоякісне фото цього образа в 1928 р. виконав Мануель Рамос. Коли в 1929 р. один лікар-офтальмолог дивився на це фото під лупою і ретельно розглядав збільшені зіниці, раптом скрикнув, вражений побаченим. В очах Марії він розгледів декілька постатей, і для нього стало очевидним, що це "живі зіниці", яких ніхто не спроможен намалювати.

У 1951 р. це відкриття підтвердив фотограф та графік Хосе Карлос Салінас Хавез. Лише тоді архієпископ Мексики Луїс Марія Мартінес зібрав спеціальну комісію, яка складалась із вчених, щоб детально дослідити це явище. Після чотирирічних досліджень, у 1955 р., комісія оприлюднила документ, в якому підтвердила, що очі Марії - як живі, і жодна людина не могла їх так намалювати. В зіницях можна побачити постать чоловіка, яким вірогідно є Хуан Дієго, адже його обличчя на портреті, який був намальований після об'явлень, дуже схожий до зображення, яке видно в правому оці Марії.

Подальші дослідження, проведені у 1956 р. двома окулістами - доктором Дж. Тороелья-Буена та Торіхою Лабоігнетом, відкрили, що людські постаті видно на обох рогівках очей Матері Божої. Ці дослідження проводилися з допомогою офтальмоскопії. Оголошуючи заключні результати досліджень, доктор Лабоігнет засвідчив: "На рогівці обох очей видно людську постать. Відображення та розміщення оптичного зображення ідентичні з тим, яке утворюється в людському оці. Якщо направимо світло офтальмоскопа на зіницю ока образа Матері Божої, то побачимо той самий ефект, що і в нормальному оці: зіниця світиться розсіяним світлом, справляючи враження випуклої різьби. Це неможливо побачити на пласкій поверхні, і до того ж непрозорій, яку маємо на звичайній картині. Я досліджував очі на інших образах, картинах, але нічого подібного не бачив. Очі Матері Божої з Гваделупи справляють враження живих".

Результати цих досліджень підтвердили інші лікарі-науковці, які в 60-х та 70-х роках ХХ ст. проводили подібні експерименти. Професор Бруно Боннет-Еймард ствердив: "Все вказує на те, що в момент, коли створювався образ, людина, яка була обернена лицем до Пресвятої Діви Марії, відбилася на поверхні рогівки Її ока, мовби була сфотографована".

Завдяки подальшим науковим дослідженням було відкрито, що в очах Марії зображення відбите в окремих шарах ока (двічі прямо і ще один раз повернений на 180º). Це є так званий ефект Пуркіне-Самсона, який притаманний лише живим очам.

Американський оптик д-р Чарльз Вахліг разом із науковцями з інших сфер досліджували образ при 25-кратному збільшенні і знайшли ще два обличчя в очах Марії. Одне з них вдалося ідентифікувати: воно дуже схоже до обличчя Хосе Гонсалеса (перекладача єпископа Зумаррагі), портрет якого було знайдено в 1533 р.

У 1979 р. для досліджень образа з Гваделупи вперше було застосовано цифрову техніку, тобто ту, яку NASA застосовує для здійснення супутникових зйомок. Це уможливило 2500-кратне збільшення. На образі не було знайдено жодних слідів фарби, натомість його кольори були винятково живі, свіжі та блискучі. Для науки це нерозгадана таємниця. Докладний аналіз 2500-кратно збільшених мікроскопічних фрагментів райдужної оболонки ока та зіниці Марії допоміг побачити в зіницях Марії сцену зустрічі Хуана Дієго з єпископом у момент, коли на плащі індіанця з'явився цей чудовий образ Марії. Можна побачити групу людей - єпископа Зумаррагу та його перекладача Гонсалеса, Хуана Дієго з розгорнутим плащем, сидячого індіанця, групу індіанців з дитиною, жінку і бородатого іспанця, чорношкіру дівчину і т. д. Варто зауважити, що нещодавно в архівах Севільї було знайдено заповіт єпископа Зумаррагі, в якому є інформація про чорношкіру невільницю, якій єпископ дарує свободу. В очах Марії відбилося близько 13 осіб. Це був той момент, про який читаємо в Нікан Монфуа - першому історичному описі цієї події: "І розпростер свій білий плащ, в який були загорнені квіти. Коли єпископ та інші зібрані люди побачили це диво - впали на коліна. Потім встали, щоб роздивитися цей плащ".

Варто тут також навести цитату з відповіді Хосе Асте Тонсмана на сумніви німецького журналіста Пауля Баддего: "Якби існувало лише одне з цих "фото", я б визнав, що ви маєте рацію. Однак ми маємо два таких "фото" в обох очах. Хоча "фотографії" не ідентичні, але їхні рефракції та пропорції чітко відповідають одна одній - так само, як це зараз відбувається у Ваших очах, в яких відбиваються два різних трактування однієї і тієї ж сцени".

В очах Марії з Гваделупи були зафіксовані дві "фотографії", виконані під різними кутами, які чітко відповідають вектору, по якому рухаються зображення, яке бачить одна і та ж пара очей. Саме на цьому і полягає обґрунтування тих зображень. Одне зображення могло б бути випадковим або наслідком цілеспрямованої інтерпретації. Однак, згідно з усіма правилами здорового глузду, це неможливо у випадку двох зображень. Разом з тим відповідності та викривлення, які виникають через закривлення рогівки ока, надто складні. Жодна людина не була б спроможна цього намалювати. Хто ж тоді міг це зробити? І для чого?

Одне з найбільших чудес

Упродовж 10 років після здобуття Мексики іспанцями в 1521 р. і аж до часу об'явлень на горі Тепеяк іспанським місіонерам вдалося навернути зовсім невелику кількість індіанців. Натомість після об'явлень Матері Божої в 1531 р. упродовж декількох років настала найбільша в історії людства кількість навернень. Індіанці, які переважно вороже ставились до релігії, культури та присутності іспанських конкістадорів, завдяки об'явленням Матері Божої і Чудотворному Образу з Гваделупи, упродовж сімох років у кількості 9 млн. прийняли хрещення і стали ревними католиками. Історичні документи засвідчують, що зранку до вечора місіонери хрестили індіанців, які чекали в черзі, а також уділяли їм тайну шлюбу. Наприклад, о.Торбідо, францисканець, занотував, що разом із ще одним священиком упродовж п'ятьох днів охрестили 14 200 осіб. Так відбувалося в усіх місіонерських філіях. Кожного дня тисячі індіанців чекали на прийняття хрещення та інших таїнств. Об'явлення Божої Матері, Її послання, яке міститься в Чудотворному Образі, настільки зачарувало усіх індіанців, що вони почали спонтанно навертатися, приймати послання Євангелія і Таїнство Хрещення, стаючи членами однієї спільноти Католицької Церкви. Сталося велике чудо - зникла ненависть та взаємна ворожнеча між індіанцями та іспанцями. Ці два народи з такими великими відмінностями в культурі, расі, релігії об'єдналися в один мексиканський народ. Цілковито зник расизм та націоналізм. Всі стали дітьми Марії - Матері правдивого Бога, Ісуса Христа, який для нашого спасіння став правдивою людиною. Християнізація індіанців, а водночас і переміна та зміцнення у вірі самих іспанських конкістадорів відбувалися достатньо глибоко та блискавичними темпами. З усією впевненістю можна сказати, що це було одне з найбільших чудес, а також одна з найвидатніших подій в історії людства.

Підготував о. Степан Курило, СБССЙ
Греко-Католицька Традиція 12(172), грудень 2011 р.Б. / http://www.saintjosaphat.org