Не можу погодитися, що Отці Василіяни сприяли розвитку сект у нашій Церкві. Від Берестейського Поєднання ЧСВВ завжди вірно служив Церкві, свідченням чого є блаженні Преподобномученики, що вийшли з Чину. Великим Василіянином був Слуга Божий митр. Андрей Шептицький. Відповідає правді, що деяка частина членів нашого Чину є традиційно налаштована у обрядових справах щодо деяких практик з латинського обряду. Годі одразу можна змінити певні стереотипи у способі мислення, які побутували у минулому. Управа Чину є свідомою на закиди. Абсолютно не відповідає правді, що Блаженнішого Любомира не допускали до відправи св. Літургії на хвилях Ватик. Радіо. Наша Церква поступово стає на ноги після десятиліть гонінь, звичайно є труднощі, вони завше будуть, адже земна Церква не є ідеальною.

На деструктивні дії групи Догнала Головна Управа Василіянського Чину одразу відреагувала конкретними кроками в 2004 р. Для з’ясування і вивчення дій цієї у вересні-жовтні 2004 р. перебував в Україні о. Василій Ковбич, Протоархимандрит Василіянського Чину. О. Протоархимандрит мав розмови з кожним членом цієї групи у Підгірцях закликаючи їх до чернечого послуху. Дійшло навіть до цього, що догналівці погодилися для спільного добра і спокою покинути Україну і повернутися у свої країни (Чехію і Словаччину). У запланованого від’їзду вони зібрали вірних біля монастиря у Підгірцях і заявили о. Протоархимандриту, що нікуди не поїдуть. Їхні прихильники почали накидатися на о. Ковбича, ображати його і погрожувати фізичним насильством. Головна Управа ЧСВВ зрозуміла, що з догналівцями як з свідками Єгови не можливо вести діалог. 24.11.2004 Головна Управа представила Єрархії нашої Церкви в Україні про небезпечну діяльність "групи Догнала". Наступним кроком було видалення на початку 2005 р. оо. Антоніна-Іллі Догнала, Ричарда-Методія Шпіржіка і Василя-Маркіяна Гітюка з Василіянського Чину, яке було затверджене Конгрегацією Східних Церков. 28.07.2005 р. Головна Управа ще раз попередила Єрархію про небезпеку. 10-11 листопада 2005 р. 28-сесія Синоду УГКЦ ухвалила розпочати процедуру попередження догналівців. Наступна позачергова сесія 16 січня 2006 р. створила комісію для канонічного дослідження ситуації навколо догналівців. Групи Догнала за цей час почала нагнічувати ситуацію до кипіння щодо їх таємної хіротонії на єпископів. 23 березня 2008 р. Блаженніший Любомир оприлюднив звернення щодо скандальних дій псевдо єпископів. На початку червня 2008 р. Колегіальний Трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії виніс вирок на першому ступені, що псевдо єпископи повинні бути покарані великою екскомунікою. Ця кара була оприлюднена 17 вересня 2008 р. 7 жовтня 2008 р. Найвищий Трибунал Католицької Церкви – Апостольська Сигнатура – дала відповідь догналівцям, що їх "звернення не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу". 4 травня 2009 р. Апостольська Сигнатура підтвердила виключення з Василіянського Чину догналівців. Отож, як бачите, необхідні кроки було проведено Василіянським Чином і Єрархією. В усіх василіанських монастирях в Україні вірним було розважно роз’яснено вірним про деструктивну діяльність групи Догнала. У Львівських парохіях було проведено аналогічне роз’ясненення.

1. Цілком зрозуміло, що їхня діяльність є вигідною тим, кому саме існування нашої Церкви виглядає проблемою.
2. УГКЦ є Церквою sui iuris (свого права) і тому є цілковито компетентна стосовно цього питання. 7 жовтня 2008 року Найвищий Трибунал Католицької Церкви, Апостольська Сигнатура, відхилила апеляцію «групи Догнала» чим підтвердила правомірність відповідних рішень нашої Церкви.
3. Напевно маєте на увазі Роберта Обергавзера, який був прийнятий до Сокальсько-Жовківської єпархії. Церква, дбаючи про вічне добро своїх вірних, не може відкинути будь кого, хто просить про допомогу. Тому і Обергавзеру був наданий шанс знайти себе в Католицькій Церкві. На жаль, усі обіцянки і твердження Робера Обергавзера про те, що він не є заодно з догналівцями, виявились облудними.

Дії "групи Догнала" мають усі ознаки деструктивної секти. Ця група відповідно застосовує деструктивні методи впливу. У цьому мали можливість переконатися мешканці Чорткова. Необхідно освідомлювати наших мирян і виробити у них імунітет на на дії різних сектантів. З таким агресивним явищем, як догналізм наша Церква зустрілася вперше. Необхідно бути завше готовими до подібних явищ і бути второпнішими. Наша Церква пережила чимало випробовувань і звичайно переживе пошесть догналізму. Це випробовування слід сприймати, як допуст Божий і навіть, як засіб очищення. Вірних необхідно зохочувати до молитви. Застосовування силових варіантів ніколи не вирішить проблему. Слід взяти до уваги, що у тенети цієї групи потрапили невинні жертви, за яких треба особливо молитися.

В Брюховичах перебувають «сестри» зі Словаччини, які знаходяться під безпосереднім впливом Догнала. Раніше вони входили до Сестер ЧСВВ. Ці сестри перебували у контемплятивному монастирі біля Рима у Альбано. Вже тоді вони відмовлялися від духівників, окрім прибічників Догнала і постійно спротивлялися тодішній матері архимандрині Альфонсі, ЧСВВ, аж доки вони одного дня не щезли з Італії і переселилися у контемплятивний монастир в Брюховичах. В цьому «монастирі» окрім догналівок зі Словаччини є також з України. Ці догналівки у чернечій рясі відзначаються агресивністю, закликають вірних ходити на їхні відправи, бо у наших храмах не має «живого Бога». Вони влаштовують різні демонстрації з транспарантами і вимогами зареєструвати їхню секту. У розмові з ними відчутний агресивний фанатизм, адже вони запрограмовані своїм гуру Догналом. Вони не прислухаються до іншої думки і годі з ними вести якийсь діалог. Дуже боляче, що до них потрапляють молоді дівчата, яких одразу обробляють психотехніками Догнала. Раджу ознайомитися з думками учасниці реколекцій, організованих "Групою Догнала" - "Я зрозуміла, що їм непотрібно людей, які думають, вони прагнуть оволодіти людиною”, опублікованих на цьому сайті.

Найкраще, звичайно, ставити питання по темі, хоча і на інші запитання, не дуже прихильні до Отців Василіян, згідний також дати відповідь. Діяльність групи Догнала викликає різні здогади і підозри, хто за нею стоїть. Подібні запитання доводиться часто чути від мирян і духовних осіб. Взяти хоча б до уваги їхню друковану великим тиражем продукцію та її розсилання усім духовним особам в Україні, а також у перекладі за кордон. Це дуже дорого коштує і за приблизними підрахунками це складає до 10 тисяч американських долярів в місяць. Напрошується висновок, хто цю групу може фінансувати? Щодо співпраці зі спецслужбами варто звернутися до компетентних державних чинників, які мають захищати своїх громадян від деструктивної дії агресивних громадян іншої країни, які наносять шкоду нашій державі. Від цієї пошесті необхідно захистити наших мирян роз'ясненням, особливо наведенням свідчень очевидців, які потерпіли від цієї секти. Особливо раджу ознайомитися з думками учасниці реколекцій, організованих "Групою Догнала" - "Я зрозуміла, що їм непотрібно людей, які думають, вони прагнуть оволодіти людиною”, опублікованих на цьому сайті.

Церква не може мовчати на речі, які ставлять під запитання вічне добро вірних. Тому і в цьому випадку Церква не мовчить. Наші владики неодноразово зверталися до вірних з пересторогою вірним перед догналівською сектою. Збірку матеріалів стосовно небезпеки догналізму можете знайти за веб адресою http://www.christusimperat.org/uk/taxonomy/term/150 Там також знайдете усі перестороги видані нашим єпископатом.

Українське суспільство, висловлюючись мовою соціологів, із домодерного суспільства комуністичного зразка опинилось відразу у постмодерні, поєднавши у собі усі плюси і мінуси одного й іншого. Догналівське угруповання є типовою релігією постмодерного суспільства. Догналізм є радше відповіддю на проблеми породженні соціологічними, аніж релігійними чи внутрішньоцерковними чинниками і у цьому контексті потребує певного переосмислення. Адже догналісти не вказують на реальні проблеми церковного життя, а лише такі проблеми вигадують для прикриття і оправдання своєї сектантської діяльності.

Я не знаходжу у способах роз'яснення Єрархів нашої Церкви агресивних закликів до розправи із заколотниками. Церква мусить себе захищати з огляду на атаки різних сект і рухів, які з особливою ненавистю нападають на Католицьку Церкву. У даному випадку група Догнала агресивно нападає на особу Блаженнішого Любомира, свідомо прагне викликати розкол у нашій Церкві. Не можна цькувати людей, що мають інші погляди. Ми живемо у плюралістичному суспільстві. Щодо реєстрації групи Догнала слід взяти до уваги, що ця секта для прикриття своєї діяльности використовує зовнішну вивіску і компрометує нашу Церкву. Вона не має нічого спільного з ЧСВВ і нашою УГКЦ, чим вона вводить в оману деяких вірних. Речі треба називати своїми іменами. Нехай вона себе задекларує назвою «свідки Догнала», що відповідає її сутності і тоді звертається з проханням її реєстрації. Наша Церква йде за порадою Гамалиїла. Ніхто їх не чіпляє, ми молимося за навернення жертв Догнала і свідомі того, що «коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться» (Ді. 5, 38).

1. Назва "підгорецькі отці" не є вдалою, вона звучить для мене василіянина навіть образливо, оскільки кидає тінь на наш монастир у Підгірцях, у якому згадані особи не перебувають.. В 2004 р. Головна Управа ЧСВВ дала властиву назву цьому угрупуванню «група Догнала».
2. 5-6 років тому серед деяких духовних осіб були певні симпатії до "групи Догнала", хоча і духовний провід нашого Чину попереджував про небезпеку. Деякий час ці попередження були «голосом волаючого у пустелі». Можливо на початку була деяка симпатія до цієї групи через неприязнь до Василіянського Чину, щоб таким чином його надщербити. На сьогоднішній день ця приязнь до догналівців випарувалася.
3. Слід визнати, група Догнала вміє впливати навіть на впливових людей. 5 років тому редактор «Патріярхату» перебуваючи під впливом цієї групи написав листа до Головної Управи ЧСВВ у Римі. На цей лист редактора, як колишній головний секретар ЧСВВ, я дав тоді коротеньку відповідь. Навіть депутати не становлять виняток у списку прихильників Догнала. Справді 2 депутатів Верховної Ради підтримували догналівців. Мені невідомо, чи були спроби церковного проводу зустрітися з цими народними обранцями і вияснити причини такої їхньої підтримки.
4. Причини нападків догналівців здебільшого є висмоктаними з пальця. Не боюся цього сказати, що проблеми у земній Церкві існують. Трапляють випадки, що духовні особи себе недостойно поводять, що залюбки використовують догналівці. І справді диму без вогню не буває. Однак їхня критика не може бути лакмусовим папірцем. Цим папірцем мала б стати компетентна комісія, яка б розглядала «внутрішні хвороби», що провокують появу таких сект і рішуче реагувала на ці феномени.
5. Не слід вважати ЧСВВ якимсь монстром, що лише провокує проблеми. Не слід також ставити знак рівності між «ковпаківцями і догналівцями». Декілька представників лефевристського руху у даний час перебувають на шляху поєднання з Католицькою Церквою і мали зустріч з папою Венедиктом XVI. Можливо о. Ковпак піде за їхнім прикладом. Справа поєднання з Церквою залежить від о. Ковпака, про що я неодноразово говорив його прихильникам. Необхідно молитися, щоб це якнайшвидше сталося. Щодо виникнення руху традиціоналістів окремі єромонахи ЧСВВ на початку 90-років своїми нерозважливими висловами і діями спричинилися до цього. Проблем між проводом Чину та Єрархією не існує. Якщо б вони існували, тоді я василіянин не зміг би бути членом Курії УГКЦ Львівської Архиєпархії, а також синкелом у справах мирян і монашества. Те що догналівців захищають відверті антиуніати і українофоби мене зовсім не дивує, адже вони їм допомагають руйнувати нашу Церкву і Україну. Не можна стверджувати, що УГКЦ нічого не бачить і мовчить, свідченням чого є відповідь на Ваші запитання.