З моменту виходу нашої Церкви з підпілля неодноразово робилися спроби розколоти суспільство. В 1989-1990- рр. такі спроби робилися ззовні шляхом дискредитації нашої Церкви і налаштуванням вірних, що мовляв УГКЦ є «польською» Церквою, а нашому народові потрібна «козацька» Церква. Коли міжконфесійні протистояння вщухли, наступила черга для таких спроб із середини, які штучно були створені в 2003 р. Деякі неприхильні до нашої Церкви мас-медії на своїх сторінках почали нагнітати настрої, що в УГКЦ виник розкол. Я навів Вам ці моменти, щоб Ви мали кращу панораму усвідомити собі технологію провокування розколів. Тактика «самозванних розстриг», як Ви влучно окреслюєте групу Догнала, є набагато рафінованішою і підступнішою. Ваші свідчення і пережиття яскраво підтверджують, як «недоброзичливці», спекулюючи на людському горі, заманюють у свою секту невинних людей і намагаються їх відірвати від Католицької Церкви. Вони застосовують наступні методи впливу: контролюють мислення своїх жертв і виполіскують їм мозок. Через цих розстриг Ви втратили друзів. Ви дуже добре поступили, що звернулися до о. ректора Миколи Фредини. Так завжди поступайте, коли виникнуть у Вас деякі сумніви. Впадання у гнів не є виходом для налагодження справедливості. Робімо це шляхом молитви і усвідомлення своїх ближніх, щоб вони не потрапили у тенета догналівців, чи інших ворохобників. Дякую за Ваше запитання і за турботу про долю нашої Церкви.

Лише частково можу погодитися і ствердити, що Апостоли також не виправдали сподівань Спасителя у момент Його ув’язнення і зо страху порозбігалися. Ми, духовні особи часто не виправдовуємо сподівань Спасителя, Котрому ми цілопально посвятилися. За останні 20 років ЧСВВ в Україні пережив чимало труднощів і проблем, найболючішими з яких були неприємні події з о. Глуховецьким, відходом з нашого Чину о. Планчака. Бажаю бути щирий з Вами і ще додати, оскільки це не є ні для кого жодним секретом, випадок з о. Григорієм Гриньковим, котрий наробивши проблем у нашій Українській Провінції зо страху щез з України і наостанок ще покинув наш Чин. Ніяка земна спільнота, а також і монаша не є ідеальною, де існують розподіли на любимчиків і небажаних. У попередніх запитаннях, які Ви напевно читали, лунало багато критики на наш Чин. Критики ніколи не потрібно боятися і проблеми не можна ховати під килим, бо інколи хтось може під нього підглянути і оприлюднити не дуже приємні для вуха і ока речі. На мою думку, головною причиною проблем були роки до 1996 р., коли провінційний провід не прислухався до порад мудрого Протоархимандрита о. Ізидора Патрила, загострив стосунки з Єрархією, нагнітав розходження в обрядовому питанні. Чимало тоді було маразму у діях тодішнього проводу, над чим о. Патрило уболівав і дуже терпів. Провиною декотрих наших єромонахів було налаштовування с. Любові Ільницької на конфлікт з вищою настоятелькою, а також необґрунтовані звинувачення у проповідях «прогріхів» Єрархів і працівників єпархіальних Курій. Цими думками живився молодий у ці роки о. Ковпак, що його згодом підштовхнуло до радикальніших дій. Ці слова я пишу з болю і не для того, щоб когось образити. Саме ці причини не дозволяють нашому Чинові в Україні ще і сьогодні остаточно викарабкатися з нашарувань минулих років. За останні 20 років у житті Української Провінції ЧСВВ було багато позитивних моментів, які не можна применшувати. Більшість Отців і Братів нашої Провінції дуже сумлінно і відповідально трудяться. Провінція збагатилася впродовж 2 останніх років вишколеними священиками.
Стосовно групи Догнала наша Провінція не відчуває жодної провини. Нам їх накинули згори. Усі провінційні радники були категорично проти перебування цієї групи в Україні. На жаль, тодішний Протоігумен, о. Йосиф Будай, не прислухався до нашої думки й одноосібно вирішив поставивши нас перед доконаним фактом.
І на останок Ви запитуєтеся, чому не має «ні одного єпископа Василіянина в Україні за 20 років»? Це питання виникало також серед Отців і Братів нашої Провінції, а також серед світських священиків і мирян. Можу Вам порадити у цьому питанні звернутися за консультацією і роз’ясненням до о. Порфірія Підручного, ЧСВВ.
Щиро дякую Вам за цікаві і нелегкі для відповіді запитання. Моліться за Василіянський Чин, щоб він успішно трудився на славу Божу, для добра нашої Церкви і народу.

З огляду на деструктивні дії групи Догнала, Церква мусить поставити собі запитання, чому деякі вірні звертаються до сект, а також чому ця група «незаконно користується римо-католицьким костелом, що у віданні Львівської картинної галереї», як Ви запитуєтеся. Церква не може обмежитися лише виключно до захисту, як було досі, Вона мусить перейти до наступу, що тепер буде робити. Найкращим засобом «очищення» є розвінчання справжніх задумів і метод діяльности сект і нових релігійних рухів і виявлення їх облуди і фальшу. Вірність Христові зобов’язує Церкву зайняти таку поставу. З іншої сторони Католицька Церква має відповісти на пекельну атаку сект обрахунком сумління, а саме: що у діях та вчинках її членів шкутильгало і сьогодні шкутильгає? Молитва, обрахунок сумління і чуйність, а не силові втручання доможуть очистити і позбутися тих «зміїв»", «що отруюють духовний світ багатьох чад Церкви». Велике спасибі за Ваші запитання і за турботу про долю нашої Церкви.

Із ситуацією у Золочеві я загалом ознайомлений. У Вашому місті пережив приємні і незабутні хвилини під час виходу нашої Цекви з-підпілля, викладаючи у Василіянській семінарії і душпастирюючи тут 2 роки тому. Час від часу відвідую наш Золочівський монастир. Як синкел у справах мирян і монашества запитаю Ваших місцевих священиків, «чи роз'яснюють вони мирянам всю пагубність цієї секти в яку вступають все нові та нові члени». Наскільки мені відомо, вони це роблять, однак виникає запитання, чи роблять це достатньо. Також відомо мені про «самозваних священиків», що походять із Золочева і району. Про так звані «підпільні церкви», як Ви про це пишете, необхідно повідомити о. декана М. Сукмановського та ігумена єрм. Т. Кушку, ЧСВВ. Як зупинити «цю навалу» прошу почитати у попередніх відповідях, бо не бажаю повторюватися. Як захист від цієї нечистої навали, пропоную ознайомитися з думками учасниці реколекцій, організованих "Групою Догнала" - "Я зрозуміла, що їм непотрібно людей, які думають, вони прагнуть оволодіти людиною”, опублікованих на цьому сайті. Велике спасибі за Ваші запитання і за турботу про долю нашої Церкви. Щире вітання Золочеву!

Дзвоном на сполох є ця конференція. Цим дзвоном є також Ваші слова. Наш християнський обов’язок вимагає домагати ближньому у біді, тим більше тим невинним жертвам, які потрапили у тенета цієї секти. У попередніх відповідях мовилося, як це практично має виглядати, тому не вважаю за потрібне повторюватись. Ваша пропозиція є дуже цінною, якою обов’язково скористаються масмедія нашої Церкви. Велике спасибі п. Володимире за Ваші запитання і за турботу про долю нашої Церкви.

На сьогодні мільйони наших краян опинилися на чужині, щоб прогодувати свої родини в Україні. Інколи в масмедіях країн, де тимчасово проживають наші краяни повідомляється, як за невеликий проступок їх депортують. На жаль, наша влада набрала у рот води і мовчить, як нахабні чужинці глумляться над їх громадянами. Бажано це запитання поставити владі. Щоб не запізно вона схаменулася! Не маю більше чого додати. Слово за владою! Велике спасибі п. Степане за Ваші запитання і за турботу про долю нашої Церкви.

Dear Brother Ephrem, you asked the question what our fathers are doing to fight the heretics? Well, first and most importunately they are praying and celebrating the Divine Liturgies that Heavenly Father will open their minds to the truth. As you know they are not living in our monastery, but they are living in the village in somebody’s house.

Про «монастир» в м. Тисьмениця мені відомо, що там перебувають прихильниці групи Догнала. В одній із попередніх відповідей я розповідав, що в Брюховичах біля Львова перебувають «сестри» зі Словаччини, які знаходяться під безпосереднім впливом Догнала. Напевно частина з них перебуває в Тисьмениці. Раніше вони входили до Сестер ЧСВВ. Ці сестри перебували у контемплятивному монастирі біля Рима у Альбано. Вже тоді вони відмовлялися від духівників, окрім прибічників Догнала і постійно спротивлялися тодішній матері архимандрині Альфонсі, аж доки вони одного дня не щезли з Італії і переселилися у контемплятивний монастир в Брюховичах, а також в Тисьменицю. В цих «монастирях» окрім догналівок зі Словаччини є також з України. Ці догналівки у чернечій рясі відзначаються агресивністю, закликають вірних ходити на їхні відправи, бо у наших храмах не має «живого Бога». Вони влаштовують різні демонстрації з транспарантами і вимогами зареєструвати їхню секту. У розмові з ними відчутний агресивний фанатизм, адже вони запрограмовані своїм гуру Догналом. Вони не прислухаються до іншої думки і годі з ними вести якийсь діалог. Дуже боляче, що до них потрапляють молоді дівчата, яких одразу обробляють психотехніками Догнала. Апостольська Столиця (Ватикан) цілковито підтримує провід нашої Церкви і зокрема Блаженнішого Любомира. Ватикан відкинув і не визнає домагання догналівців, які є спрямовані проти Католицької Церкви. Доводжу до Вашого відома, що секта Догнала у своїх опусах нападає на світлу пам'ять папи Івана Павла ІІ. Велике спасибі Вам п. Євген за Ваші запитання і за турботу про долю нашої Церкви.

Необхідно мати незаперечні факти, щоб стверджувати наявність підтримки догналівців зі сторони деяких урядовців. Відомо лише, що їх підтримували 2 депутатів Верховної Ради. Їх діяльність є звичайно корисною недругам нашої Церкви і Української Держави. У багатьох людей доброї волі небезпідставно виникає запитання, хто їх підтримує і надає кошти на пропаганду розбрату і ворожнечі між вірними? Зверніть увагу на такий момент, про що я повідомляв в одній із попередніх відповідей. Сьогодні мільйони наших краян опинилися на чужині, щоб прогодувати свої родини в Україні. Інколи в мас-медіях країн, де тимчасово проживають наші краяни, повідомляється, як за невеликий проступок їх карають і депортують. На жаль, наша влада набрала у рот води і мовчить, як нахабні чужинці глумляться над їх громадянами. Бажано це запитання поставити владі. Щоб не запізно вона схаменулася! Чому використовую такі гострі слова, бажаю Вам з’ясувати. Як Вам напевно відомо, у деяких країнах мали місце випадки самоспалення жертв секти під впливом їхнього лідера. Не відомо, що може стрілити у голову Догналу! Отож, до неприємних інцидентів треба бути готовим. Не маю більше чого додати. Слово за владою! Велике спасибі Вам п. Степане за Ваші запитання і за турботу про долю нашої Церкви.

Високі урядові особи загалом є досвідченими людьми. Вважаю нижчим їхньої гідности відповідати на запитання пройдисвітів і авантюристів. Прем’єр-міністр Канади, маючи кваліфікованих радників, не може брати до уваги писання членів деструктивної секти, адже він напевно є досвідчений політик.
За наклепництво і публічні образи честі у цивілізованій країні притягують до відповідальності. Погоджуюся з Вашими словами, що «УГКЦ тепер неабияк є переслідуваною від різного типу збоченого сектантства». Звичайно годі мовчати і займати позицію «моя хата з краю», коли догналівський ворог глумиться над моєю Церквою і народом. Обома руками підтримую Вашу ініціативу. Тішуся, що маємо таких вірних! Велике спасибі Вам п. Миколо за Ваші запитання і за турботу про долю нашої Церкви.