Особливо багато є таких стереотипів, які стосуються і теми кохання, взаємин між хлопцем і дівчиною. Тож спробуємо розглянути найпоширеніші з них.

Абсурдність тези: «Як має бути, так і буде – це доля!»

Найбільш розповсюджений стереотип, який сьогодні доводиться доволі часто чути в народі, це фраза: «Така доля!». Дедалі частіше, коли йдеться про взаємини хлопця і дівчини, можна натрапити в інформаційному просторі на це поширене слово, яке вже аж інколи відлякує: «ДОЛЯ». «Доля звела їх», «Доля розвела їх», «Доля так вирішила»,  «бо так судилося», тощо... Людина інколи вже настільки підкоряється стереотипу про те, що є така собі доля, яка розпоряджається ледь не усім її життям, що аж забуває - ми самі і є співтворцями свого теперішнього і майбутнього життя. Бог подарував людині розум і волю для того, щоб вона свідомо обирала, приймала рішення, думала, аналізувала. Та й гадаю, що Творець настільки любить людину, що цілком довіряє їй і вибір супутника життя. І звісно ж Господь, як люблячий Батько, завжди підтримає, допоможе у збудуванні сімейного майбутнього, але мені так здається, що Богу потрібна і допомога людини, Він хоче бачити наш свідомий вибір. Адже ми часто самі є творцями свого щастя і тільки ми його то будуємо, то, на жаль, деколи і руйнуємо.

От уявіть собі, чи хотіли би ви, щоби ваші батьки без вашої участі самі обрали вам чоловіка чи дружину? Звичайно, ніхто у світі не любить нас більше, аніж батьки, бо хто, як не вони найперше бажають своїм дітям добра і щастя в цьому житті? Та все ж батьки здебільшого самі довіряють своїй дитині вибір її супутника життя, бо люблять. Так само і Бог, як добрий і милосердний Батько, хоч всім відає, та все ж, вважаю, дозволяє нам самим обирати і завжди буде поруч у найважчі хвилини, якщо людина Йому лише це дозволить. Бо немає долі – є Божа воля, яка є любов'ю, яка дозволяє нам самим будувати своє життя звісно ж із Божою допомогою!

о.Олександр Мень писав, що доля не є нашою господинею, бо християнин перемагає долю, так би мовити, кидає їй виклик: «Генетика – це єдина наша доля. От ви отримали від батьків чорні очі – це доля, ви не можете замінити їх, хіба тільки скляні вставити. З ембріона розвивається чоловік або жінка, став чоловіком - це теж доля. Є безліч чинників, які впливають на життя людини і складають те, що ми називаємо долею. Але доля не є жорстокою необхідністю, детермінованістю. Навпаки, дух кидає виклик долі. І дух людський з допомогою Духа Небесного може взяти це в свої руки...».  А й справді хтось колись доволі влучно сказав, що доля – це дуже зручне слово для тих, хто ніколи не приймає рішень. І це дійсно так, бо найлегше оправдати небажання терпіти і боротися далі словами: «така доля, так судилося», «нічого змінити не можна!». Та нічого нам не судилося – Христос був засуджений за нас, щоб подарувати кожній людині можливість бути щасливою сьогодні. Для християнина не буває безвихідних ситуацій!

«Ми різні, тому не можемо бути разом!»

Іще одне твердження, яке, на мою думку, є безпідставним і не завжди логічним, це те, що чоловіка і жінку обов'язково мусить поєднувати якась схожість: чи то зовнішня, чи то якась внутрішня. Я розумію, що звичайно ж з психологічного, емоційного боку просто значно легше розуміти ту людину, яка є ближчою нам по духу, в якої є схожі захоплення, зацікавлення, думки, подібний стиль життя... Але все ж ніхто не встановлював такого правила, що хлопець і дівчина, які планують створити в майбутньому сім'ю, мусять бути аж надто схожими між собою, бо інакше – все, кінець, разом їм не бути. Та й, можливо, іноді це навіть навпаки корисніше вивчати внутрішній світ людини, яка є трішки іншою у своїх поглядах. Тому чи завжди варто різко відкидати того, хто, на перший погляд, здається нам таким, що аж надто відрізняється від нас?  А ще тут є свої позитивні сторони, адже спілкування з людиною дещо іншою від нас самих швидше виховуватиме вміння любити по-справжньому, бо полюбити другого себе – це звичайно ж набагато легше. Також у сучасному світі активно процвітають такі стереотипи щодо зовнішності, на зразок, що хлопець обов'язково має бути вищим від дівчини і старшим, а дівчина, яку обирає хлопець, мусить носити взуття на каблуках, користуватися косметикою і відповідати тим голлівудським параметрам краси, яку диктує телевізор і модні журнали. Та все ж світ – такий багатогранний, такий колоритний, а кожна людська душа в ньому – це загадкова неповторність, бо немає двох людей абсолютно однакових, кожен є індивідуальністю, кожен особливий по-своєму. Не слід забувати, що Бог любить однаково всіх людей. І якщо серце тобі підказує, що якась людина є чимось особливою для тебе, але ти бачиш якісь розбіжності в характері, у поглядах чи навіть певні відмінності у зовнішності – не бійся, наважся на спілкування, що би там не говорив світ! Адже справжня любов не диктує правил!

Кохана людина – супермен, який має перетворити ваше життя у казку?!

Ми всі в дитинстві читали казки про принца на білому коні, який раптово приїде і змінить твоє життя назавжди. Часом ця постать принца-героя чи прекрасної принцеси створює певні стереотипи й у свідомості уже дорослої людини. Бо як часто хлопець чи дівчина чекає, що несподівано, невідомо звідки хтось неземної краси з'явиться у житті, варто тільки дочекатися цього казкового персонажа. Я не хочу сказати, що казок у житті не існує, скоріше навпаки – я особливо вірю у реальність казки, але вважаю, що цю казку частково пишемо і ми, кожна людина зокрема є автором своєї власної казкової історії. Бо чи варто чекати когось аж надто ідеального, кого, можливо, і не існує насправді, а в той момент не помічати того, хто завжди є поруч, хоч може і не так яскраво, може і без спецефектів, які притаманні фільмам, але допомагає у важкі хвилини, підтримує і у радості?.. Можливо, не дарує щодня квітів, не тримає за ручку, коли всі бачать, не приносить надто дорогих подарунків, не розкидується компліментами, які зачаровують вухо, але серцем відкритий до тебе, але всією душею співпереживає разом з тобою, є поруч з тоді, коли нема того вимріяного принца чи принцеси, яких ти так давно чекаєш. Оце і є справжня любов, яка не любить показовості і багатослівності.

Нам ще часто кажуть, що ідеальні взаємини між хлопцем і дівчиною – це тоді, коли все йде гладко, коли все складається якнайкраще, а якщо раптом – щось не так, то треба неодмінно шукати інше кохання, а з тим старим потрібно зав'язувати...  Та зовсім ні! Бо людині властиво помилятися і якщо вас щось та й не влаштовує в коханій людині – це зовсім не означає, що саме час її залишити, можливо, це навпаки виклик вам, бо ви, як ніхто інший, можете допомогти коханій людині піднятися тоді, коли вона впаде. Бо «створив їх Бог чоловіком і жінкою» і один за одного є також і відповідальними, а тому байдужості у цих взаєминах місця немає!

Бо справді ідеальних людей не буває, можна їх ніколи і не дочекатися, але лише своєю власною любов'ю та взаєморозумінням ми можемо надихнути будь-яку людину стати і справді для нас тією єдиною і ідеальною. Бо казка сама не напишеться, вона завжди чекає твого особистого почерку, твого втручання у її зміст. Все дуже просто – полюби сам, полюби першим, не чекаючи нічого взамін, не вимагаючи чогось аж надто особливого і лише тоді полюблять щиро і тебе. Бо той, хто любить, просто приречений на те, щоб і його любили!

Тож вивільни сьогодні своє серце від всіляких стереотипів і сміливо подай руку світлому майбутньому, яке лагідно усміхається, чекаючи твоєї допомоги. Так - допоможи Богові написати казку твого життя ідеально!

Галинка Андрусів

dyvensvit.org