У 25-річному віці Сінді врешті-решт знайшла чоловіка своєї мрії. Вона була знайома з Леоном чотири роки і думала, що знає його напам'ять і без пам'яті. Їхні стосунки зазнавали злетів і падінь, але їхнє кохання було настільки великим, що їм, здавалося, щасливе подружнє життя - забезпечене.
Настав день шлюбу, і все було так, як вона мріяла: Леон був її казковим принцом. Потім був медовий місяць. І майже відразу вона відкрила у Леона ті риси, про існування яких вона навіть не підозрювала. На четвертий день медового місяця Леонові спало на думку, що Сінді буде цікаво знати, де він завжди працював під час своїх літніх канікул. Отож, вони вирушили у восьми-кілометрову мандрівку на вершину гори (2500 м). Про це мріє кожна жінка у восьмий день медового місяця! Досягнення мети вичерпало фізичні сили Сінді. Оскільки вони до вечора мали повернутися назад, то для перепочинку залишилося дуже мало часу.
Коли вони нарешті повернулися, Сінді була цілком виснажена. Казковий принц також був втомлений, і вони відразу пішли спати. На її великий подив, принц не хотів спати - він мав на думці інше. З того часу вона вважала шлюб протистоянням двох самобутніх характерів, що ставлять свої потреби вище за потреби іншого.
Вона одружувалась, сподіваючись, що Леон намагатиметься виконувати її бажання. Зрештою, він давав шлюбну обітницю, що буде кохати її і шанувати як в добру, так і в лиху годину, як в багатстві, так і в бідності, як в здоров'ї, так і в хворобі. Він дав їй також свою особисту обіцянку, що до кінця свого життя піклуватиметься про неї. Але ця обіцянка перетворилася на формальність, а його власні потреби витіснили її.
Вона вважала, що пряма конфронтація допоможе змінити його і тому всілякими способами намагалася привернути його увагу до своїх потреб. Але в кінці кінців вона дійшла висновку, що їхні стосунки ніколи не зміняться.
Леон, звичайно, був переконаний, що у всіх цих проблемах винна Сінді. Він вважав її претензійною і сварливою. Адже ж вона не шанувала його, не ставилася до нього з такою повагою, як перед весіллям.
Минуло шість років, і Леон змінився: він позбувся свого егоцентризму і безцеремонності. Очі його дружини сяють радістю, коли вона розповідає, як він на кожному кроці демонструє їй своє кохання і її потреби ставить понад свої власні. Він став чуйним - саме цього вона завжди хотіла. Його ніжність і любов додають їй сил. Що сталося? Брак чуйності у Леона стимулював її до виконання п'яти важливих принципів.
Ніхто не хоче, щоб його критикували, навіть якщо ця критика справедлива. Людина автоматично починає захищатися, незалежно, чоловік це чи жінка, шестирічна чи шістдесятирічна людина. Може здатися, що ці дві реалії суперечать одна одній. Як сказати людині, яку кохаєш, що тобі в ній щось не подобається чи щось тебе дратує. Як це має прозвучати, щоб не викликати гнівних виправдовувань чи байдужого знизування плечима.

Непрямі методи ефективніші, ніж пряма конфронтація

Наведені нижче п'ять принципів передбачають саме непрямий порядок дій. Вашому чоловікові буде набагато легше сприйняти критику про відсутність у нього чуйності, якщо ви врахуєте ці принципи.
1. Навчіться висловлювати свої почуття у дружелюбній формі - доброзичливо, чуйно, щиро.
Це знайомі слова, але що вони означають насправді? Чому вони такі важливі?
а) доброзичливість означає неупереджене сприймання людини. Це означає вважати людину досить значною, щоб дарувати їй свій час і допомогу, виявляти інтерес до всього, що пов'язане з нею; і робити це слід не тому, що вона цього заслужила, а вже тому, що вона людина.
б)    чуйність - це здатність зрозуміти почуття іншої людини, поставити себе на її місце і подивитися на світ її очима.
в)    відвертість, прямодушність передбачає щире зацікавлення іншою особою. Якщо змінюються обставини, ви не повинні змінювати свого ставлення до цієї людини.
Чоловік ухилятиметься від вашої критики, якщо в ній не буде цих трьох складових. Доброзичливість, чуйність, відвертість - риси, яких може набути кожен. (У психології є щораз більше доказів з цього приводу). Так, пацієнти відхиляють допомогу психіатра, якщо не бачать у нього цих трьох компонентів. Деякі психіатри вважають, що пацієнтові більше допоміг би добрий друг, доброзичливий, чуйний, щирий, ніж психіатр, який не має цих рис.
Дивовижні зміни, які сталися в сім'ї Леона і Сінді, відбуваються і в інших сім'ях, і ваша також не буде винятком. Основне - ви не повинні чекати, що ваш чоловік зміниться, навіть якщо причиною виникнення проблем є саме він. Ви можете самі стати ініціатором, і тоді дивовижні зміни не за горами.
2. Коли ви виснажені чи роздратовані і говорите про свої почуття, то постарайтеся не вживати форми на «ти».
Психолог, доктор Джері Дей радить жінкам уникати таких форм. Це висловлювання на зразок: «Ти дратуєш мене», «Ти приходиш дуже пізно», «Ти завжди все знаєш наперед». Такі звертання призводять до того, що чоловік займає «бойові позиції» або просто відступає, не пояснивши суті справи. Це спонукатиме його зважати лише на власні бажання, а ваші будуть відсунуті на другий план.
На зауваження: «Ти завжди приходиш пізно», - матимете у відповідь: «А хто ти така, щоб встановлювати мені розпорядок дня? Я приходжу додому, коли мені треба». Фраза: «Чи ти міг би хоч раз врахувати мої почуття?» - провокує його до думки: «Її почуття! А що буде з моїми?»
Або таке: «Чи ти не міг би хоч колись устати швидше і потурбуватися про дітей?» Це зазвичай викликає реакцію: «Годі й уявити, як тяжко я працюю щодня, а вона ще хоче, щоб я виконував її роботу!»
3.    Навчіться перечекати свій гнів чи роздратування і лише тоді починайте якусь важливу розмову.
Не має значення, що ви говорите і як ви говорите, але коли ви роздратовані чи розгнівані, то цілком імовірно, що це викличе у вашого чоловіка неправильну реакцію. Доки не заспокоїтеся, краще нічого не говоріть або переключіться на якусь нейтральну тему. Якщо чоловік буде допитуватися, чому ви мовчите або змінили тему розмови, то спокійно скажіть йому: «Мені потрібен час, щоб подумати, краще розібратися в своїх почуттях». (Я не вимагаю, щоб ви цілком позбулися почуття гніву. Я знаю, як важко з ним боротися. Але в такі хвилини краще не заводити розмов на «болючі» теми. Тоді ніхто з вас не скаже того, про що потім міг би шкодувати).
4.    Коли ви заспокоїлися, замініть форму «ти» на висловлювання «я відчуваю».
Наведу деякі приклади, щоб ви зрозуміли, що я маю на увазі.
Якщо ваш чоловік пізно повернувся, не дорікайте йому, коли він ще не встиг навіть переступити поріг. Зустріньте його з розумінням, наприклад: «У тебе сьогодні був напружений день» або «Ти так втомлюєшся».
Потім (можливо, через кілька днів) ви можете сказати йому про свої почуття, розпочавши з того, що ви як жінка... Буде краще, якщо ви змалюєте свої почуття в позитивному плані. Наприклад: «Знаєш, деякі твої вчинки свідчать, що ти мене кохаєш і шануєш. Ти не спізнюєшся додому на обід, повідомляєш, коли затримуєшся. Це є свідченням твоєї любові; це те, що мені потрібно».
Не будіть свого чоловіка зі словами: «Чи ти не міг би хоч колись швидше встати і потурбуватися про дітей?» Виберіть час, коли він не дуже втомлений і розпочніть розмову такими словами: «Ти справді так багато працюєш. Я так хотіла б мати стільки енергії, скільки в тебе, і тоді я не потребувала б вранці твоєї допомоги. Але вона мені справді дуже потрібна. Інакше, боюся, я не зможу дати тобі того, чого ти потребуєш. А це для мене найголовніше». Або: «Ти і так багато працюєш, тому мені дуже прикро вимагати від тебе чогось більшого. Але ти міг би зробити для мене щось особливе. Мені досить важко самій збирати вранці дітей до школи. Якби ти міг мені допомагати! Це було б просто чудово!»
Якщо ви навчитеся спокійно говорити про свої почуття, то різких і гнівних відповідей з його боку ставатиме щораз менше. Це може тривати деякий час, але якщо ви не відступите, то успіх гарантований. Принцип «Лагідна відповідь гасить гнів» (Прип. 15.1) спрацьовує доти, поки «лагідна відповідь» не перетвориться на самодержавство і сарказм.
Ви повинні говорити чоловікові про свої почуття доти, поки він їх не зрозуміє. Може статися, що ви будете змушені тижнями пояснювати йому, що той чи інший його вчинок створює вам відчуття невпевненості в собі. Спочатку він буде захищатися, а потім почне пояснювати, що ви неправі, а ваші почуття нелогічні. Але ви наполегливо пояснюйте, що ви не прагнете захищати свої почуття, а хочете щиро і відверто поділитися ними зі своїм чоловіком. Те, що він вважає ваші почуття нелогічними, не змінює того факту, що вони у вас є. Вони неповторні, і навіть якби ви були єдиною у світі людиною з такими почуттями, він повинен їх розуміти.
5. Забудьте вислів: «А я тобі казала...»
Таких коментарів може бути дуже багато, але постарайтеся вживати їх якомога менше. Вони свідчать про ваш егоїзм і зарозумілість і лише зашкодять вашим подружнім стосункам.
Подаємо деякі вислови, що належать до типу «Я тобі казала...»:
Якби ти мене послухав...
А я знала...
Я так і думала...
А я тебе просила і тепер...
Не можу повірити, що ти...
Ти ніколи мене не слухаєш!
Бачиш!
Ти завжди щось зробиш на свою голову!
Ну, тепер ти задоволений?
Може, наступного разу ти мене послухаєш!
Обдумайте хоч п'ять із цих висловів і ви побачите, що їх зміст однаковий.
Спочатку вам буде досить непросто застосовувати рекомендовані принципи на практиці. Над вашим благородним наміром можуть посміятися і розкритикувати його, але не відступайте! Пам'ятайте про старе правило, яке діє у всіх сім'ях: «Що посієш, те й пожнеш!»
Якщо ви наполегливо застосовуватимете наші поради, то побачите, як зміниться ваш чоловік.
За спостереженнями доктора Говарда Гендрікса, діти наслідують своїх батьків і переймають їхню систему цінностей відповідно до того, як батьки чинять, а не до того, як вони наказують чинити.
На мою думку, цей принцип стосується і подружжя. Якщо чоловік помітить у щоденному житті позитивні зміни з вашого боку, то він буде наслідувати ваш приклад.

Для роздумів
Обдумайте десять «лагідних відповідей», які ви дали б своєму чоловікові у критичних ситуаціях (Прип. 15,1).

Гері Смолі "Пізнай свого чоловіка"