За допомогою одної дуже простої угоди можна позбавитися запеклих сварок між вами і вашою дружиною. Ні, я не маю на увазі розлучення!
Ця угода передбачає, що ви повинні присвячувати більше часу обговоренню справ зі своєю дружиною, а не задовільнятися рутиною щоденних сварок і криків. Завдяки цьому у вашої дружини сформується більше почуття самоповаги.
Ми з дружиною прийшли до такого висновку, коли шість років тому, 4 липня, у нас виникла запекла сварка. Ми сварилися, аж іскри летіли. Жоден феєрверк не витримав би нашої конкуренції. Я хотів мати відпустку в липні і провести її в горах, вона хотіла в серпні й бажала поїхати відпочивати на море. Оскільки нас не задовільняв варіант роздільного відпочинку, то дебати щоразу зростали, і цьому не було видно кінця-краю. Я кипів від гніву, порівнюючи її поведінку з поведінкою деяких моїх поступливих неодружених співпрацівниць.
«Тобі бракує розважливості. Крім того, ти неправа», - сказав я.
«Я б хотіла бачити цю «розважливу жінку», про яку ти постійно говориш, - гнівно відповіла вона. - Якщо ти зможеш показати мені хоч одну таку, я завжди братиму з неї приклад».
І тут в мене з'явилася блискуча ідея, яка протягом шістьох років вберігала нас від запеклих сварок. Я запитав Норму, чи вона погоджується на двомісячний експеримент. Якщо він вдасться, ми завжди чинитимемо за цим принципом, - якщо ні, то будемо шукати інший вихід.
«Чи ти погоджуєшся не приймати жодного рішення, поки я не буду цілком з ним згідний?» - запитав я.
«І я також не буду вирішувати питань, які мають якийсь стосунок до тебе, поки не матиму твоєї згоди».
Я не знав, чи цей експеримент вдасться. Я лише знав, що хочу позбутися вічних сварок і непотрібних суперечок, результатом яких були лише сльози і гнітюче мовчання. Оскільки я працював в організації, яка займалася дослідженням подружніх стосунків, то мені, звичайно, залежало на тому, щоб у моїй сім'ї були мир і злагода. (Ви, напевно, знаєте сантехніків, у яких вдома протікає кран).
Якщо ми хотіли абсолютної одностайності, то треба було багато змінити. Ми мусили багато часу присвячувати обговоренню справ і намагатися розуміти аргументи одне одного. Щоб переконати її у своїй правоті, я повинен був зрозуміти глибокий зміст її слів і її спосіб трактування певних речей. Спочатку такі дискусії закінчувалися домовленістю трохи зачекати, поки ми не дійдемо спільної думки. Було дивно, але багато проблем вирішувалися самі собою, щонайменше, вони втрачали свою актуальність через кілька днів.
Хоч ця ідея була дуже успішною, але через два місяці я порушив нашу угоду. Я почув, як Ґреґ і Каріна сварилися на кухні, і поспішив туди. Я лише бачив, як Ґреґ відсунув повну тарілку, і весь її вміст висипався на Каріну. Коли я піднімався з Ґреґом нагору, щоб покарати його, Норма сказала, що не погоджується зі мною.
Я зупинився і відповів: «Такий експеримент можна застосовувати не в усіх ситуаціях. Я не можу нехтувати своїми обов'язками батька лише тому, що ти маєш іншу думку. Мені шкода, але в цьому випадку я сам вирішую».
Після того як ми з Ґреґом «поговорили як чоловіки», Норма поставилася до мене дуже холодно, коли я зайшов на кухню.
«Нормо, я мусив зробити те, що вважав правильним, - пояснив я. - Я хотів би, щоб ми в кожному випадку були одностайними, але це практично неможливо».
Вона відповіла: «Ти навіть не спробував з'ясувати, що насправді сталося».
«Було достатньо того, що я бачив».
Але я мусив визнати, що не знав, чим Каріна спровокувала Ґреґа. Норма попросила Каріну приготувати для Ґреґа бутерброди. Напевно, Каріна зі самого початку не мала до цього великого бажання, а коли Ґреґ не захотів їсти, вона спробувала його примусити.
«Мама сказала, щоб я приготувала тобі бутерброди, і ти мусиш їх з'їсти», - сказала вона Ґреґові.
«Ти не можеш мені вказувати. Я не буду їх їсти», - відповів він. І, щоб надати ваги своїм словам, він відсунув від себе тарілку. Поверхня стола була дуже гладенька, і всі бутерброди «приземлилися» на коліна Каріни.
Я визнав, що допустився помилки і попросив вибачення в Ґреґа. Тепер, щоб уникати таких помилок, у нас діє «сімейний суд». Кожен може висловити міркування, яке свідчить на його користь. Коли всі факти відомі, сім'я вирішує, хто винен.
Коли в нас з Нормою різні думки, я завжди з подивом переконуюся, що дуже часто вона буває права. Я не знаю, чи це сьоме чуття, чи в чому тут ще справа, але вона завжди відчуває, коли щось не так. Наше зобов'язання досягати одностайності зумовило між нами гармонію і тісний обмін думок, який ми не завжди отримували, практикуючи інші способи. У моєї дружини з'явилося почуття самоповаги, а запеклі сварки назавжди зникли з нашого життя.
Постійні розбіжності думок руйнують стабільність подружніх стосунків. Напевно, саме тому св. Павло робив наголос на тому, що громада повинна бути одностайна. Прагнення до одностайності він порівнює з боротьбою, яка необхідна, щоб дійти згоди (Фил. 1. 27).
Решта розділу присвячена наслідкам, коли важливі рішення приймаються одноосібно, без відома інших членів сім'ї. Крім того, буде розглянута можливість, як застосувати принцип одностайності у вашій сім'ї.


Якщо жінка не залучена до процесу прийняття рішення, то вона відчуває себе невпевненою, особливо коли йдеться про фінансове забезпечення сім'ї чи про умови проживання. Її постійна невпевненість подібна до інфекційної хвороби, яка уражає й інші аспекти вашого подружнього життя.
Клаус та Інґа ледве зводили кінці з кінцями, щоб вистачило грошей на харчування. Він мусив по вісімнадцять годин на день працювати у своїй маленькій крамничці, і вона працювала щонайменше вісім годин, хоч була на восьмому місяці вагітності. Потім Клаус поїхав до одного мультимільйонера, щоб владнати свої підприємницькі справи. Поїздка була дуже вдалою, бо мільйонер запропонував Клаусові надзвичайно вигідну угоду, на яку той погодився без довгих роздумів. Він вважав це єдино «розумним» рішенням.
Клаус ледве дочекався нагоди, щоб зателефонувати дружині і повідомити чудову новину в «логічному» порядку, щоб і вона могла порадіти разом з ним. Він сказав: «По-перше, ти більше не мусиш працювати. По-друге, він дає мені 20 відсотків від прибутку і каже, що за рік я буду мільйонером. По-третє, ти навіть не уявляєш, як тут гарно, і він бере на себе всі кошти за переїзд».
Клаус був шокований, коли на другому кінці проводу почув схлипування. Спочатку він подумав, що вона плаче від радості (я знаю, важко повірити, що він справді так подумав).
Як тільки Інґа змогла говорити, вона поставила запитання, які видалися Клаусові просто смішними (він навіть подумав, чи вона, бува, не збожеволіла).
Вона запитувала: «А що буде з нашими батьками? А як з квартирою? Я вже підготувала дитячу кімнату!» Після її третього запитання у Клауса ввірвався терпець, і він повісив слухавку. Вона наважилася запитати, чи він не забув, що вона на восьмому місяці вагітності.
Він дав їй трохи часу, щоб вона могла заспокоїтися, і через дві години знову зателефонував. Вона опанувала себе і погоджувалася переїхати. Інґа була згідна все покинути: своїх батьків, друзів, лікаря, курси догляду за немовлятами і навіть дитячу кімнату, яку вона так дбайливо готувала для свого первістка.
Інзі було потрібно майже вісім місяців, щоб звикнути до нових умов, Клаусові ж вистачило кількох хвилин. Він ніколи не став мільйонером. Його ділова угода зазнала краху через вісім днів після народження дитини, і вони були змушені повернутися. Це був для Клауса добрий урок, і сьогодні він уже не приймає важливих рішень, якщо Інґа повністю не згідна з ним. Якщо плануються якісь зміни, він завчасно повідомляє їй про це, щоб у неї був час морально підготуватися. Але Клаус ніколи не забуде, що вона була готова пожертвувати собою заради нього. Він навіть зрозумів, що питання «А що буде з нашими батьками?» чи «А як бути з дитячою кімнатою?» можуть бути важливіші, ніж гроші.
Чоловік може легко створити жінці відчуття, що вона дурна, нездібна чи просто неважливий член сім'ї, якщо більшість рішень приймає одноосібно.
Багато чоловіків поводяться зі своїми дружинами так, ніби ті нічого не знають. Якщо мова йде про її професію чи про фінансові справи, то, звичайно, ваша дружина краще орієнтується в цьому.
Ґерт мусив зазнати фінансової невдачі, перш ніж почав поважати думку своєї дружини. Він вирішував, куди краще вкласти гроші й обдумав усі варіанти: від будинку і земельної ділянки до біржових операцій. Порадившись з фахівцями і «порившись» у відповідній літературі, він вирішив купити земельну ділянку на березі озера, де колись планував збудувати будинок для людей похилого віку.
Він думав, що чим швидше купить цю ділянку, тим вищою буде її ціна через 5-10 років. Коли Лінда довідалася про його плани, вона засумнівалася у вигідності цієї інвестиції.
Але Ґерт подумав: «Що там вона розуміє!» - і підписав угоду, не зважаючи на її заперечення.
Коли він через якийсь час захотів продати цю ділянку, щоб повернути гроші і вкласти їх у прибутковіший проект, то побачив, що її не так-то легко продати. Вона залишалася б у власності Ґерта і Лінди, поки вони самі не були б у похилому віці. Якби Ґерт прислухався до її думки, то не лише зекономив би кругленьку суму, а й збільшив би її самоповагу. Що тут залишається додати: ми з дружиною повинні бути одним «тілом». Зрештою, на це воля Божа.
Нам, чоловікам, варто було б інколи пам'ятати, що кожна людина має свої межі можливостей. Якщо, приймаючи рішення, ви не радитеся зі своєю дружиною, то це підвищує для неї ймовірність стресів у всіх сферах життя. Як уже зазначалося вище, кожен стрес «збирає данину», впливаючи на стан здоров'я.
За свій досвід я також мусив заплатити дорогою ціною. Я не питав Норми, чи вона зможе дати собі раду з трьома малими дітьми, коли я мусив часто їздити у відрядження.
Через надмірне навантаження і втому вона стояла на краю нервового зриву. Я був змушений поміняти посаду у фірмі на менш престижну, але зрозумів, який це вагомий обов'язок піклуватися про сім'ю. Це приносить мені більше задоволення і щастя, ніж будь-яка інша робота.
Моя професія також приносить мені більше задоволення, коли сім'я підтримує мене.
Якщо чоловік навчиться знаходити щастя в сім'ї, то його хобі і друзі набудуть цілком іншого значення.
Я з соромом згадую такі випадки: Норма разом з дітьми мала забрати мене з роботи, бо ми хотіли кудись піти повечеряти. Тільки-но вона приїхала, як мене покликали на термінову нараду. Поспішаючи, я сказав їй, що через кілька хвилин повернуся. Але нарада тривала дві години. Та я не почував за собою ніякої вини. Я, навпаки, розгнівався, що вона вірно й терпляче чекала мене в автомобілі, примусивши голодувати трьох дітей. Якщо б мені довелося ще раз побувати в такій ситуації, я б відповів: «Мене саме покликали на незаплановану нараду. Чи ти б не поїхала з дітьми додому і вже там зачекала на мене? Дай їм щось перекусити. А потім ми разом повечеряємо». Або я спробував би пояснити своїм колегам, що в мене домовленість з дружиною. Правду кажучи, на таких нарадах до пізньої ночі так чи інакше нічого не вирішують. (Крім того, від цього скористали б і дружини моїх співпрацівників).
Сварки є, напевно, найпопулярнішим «рішенням», яке приймають багато чоловіків. Оскільки гнів перетворює язик у небезпечну зброю, то часто подружні сварки закінчуються тим, що ми перелічуємо одне одному вади характеру. Сказані зопалу слова інколи дуже важко забути. Моя дружина до сьогодні пам'ятає, що я їй сказав ще перед шлюбом.
Якщо за розбіжності думок жінка відчуває для себе загрозу, то вона обов'язково наполягатиме на своїй думці. Чому чоловік не розуміє, що вона чинить так тому, що її впевненості загрожує небезпека, чому він сприймає її поведінку як наступ на нього чи як замах на його роль глави сім'ї? І обоє продовжують сваритися, наче два вовки, які воюють за верховенство у зграї. А замість цього вони мали б поставити себе на місце іншого, щоб взаємно порозумітися.
Уявіть, що між чоловіком і дружиною виникли якісь проблеми. Він пропонує їй поїхати кудись на кілька днів відпочити, а дітей залишити в бабусі. Дружина каже: «Ти чиниш тиск на мене». Він сприймає ці слова як удар в обличчя. Він і не пробував чинити на неї тиску, і йому абсолютно незрозуміло, чому вона це так сприйняла.
Емоції досягають кульмінації, і виникає сварка.
Але це ще не критична точка. Йдеться про те, чи ви можете повірити дружині на слово, що вона справді відчуває, що на неї тиснуть, якщо вона так стверджує. Спробуйте поставити себе на її місце і постарайтеся зрозуміти, чому вона це відчуває. І не виправдовуйтеся аргументом, що ви не навмисно чинили на неї тиск. Якщо ваша пропозиція спонукала її це сказати, то вона справді відчуває цей тиск.
Спробуйте зробити це так: «Дякую, що ти сказала свою думку. Я не робив цього навмисно. Але я розумію твої почуття. Я відхиляю свою пропозицію. Можливо, ми придумаємо щось інше, що підходить нам обом».


Якщо вам вдалося знайти правильний шлях, то йдіть по ньому. Щоразу, коли ми з дружиною сходимо на манівці, то наштовхуємося на проблеми.
Після довгих дискусій про переїзд на село ми знайшли будинок нашої мрії. Я подав оголошення в газету про продаж нашого дому і приготував табличку з написом «продається» для нашого саду. Один сусід прийшов до мене і запитав, скільки я хочу за сад. Коли я назвав йому ціну, він сказав, що це замало, така ціна зменшить вартість і навколишніх будинків.
Мені стало якось не по собі. Ми з Нормою не встигли обговорити наш переїзд у всіх деталях, тому я хотів зателефонувати їй, щоб порадитися, але не міг додзвонитися. Я забрав оголошення з газети і зняв табличку про продаж саду. Коли Норма повернулася, ми склали список, - так, як завжди це робили, приймаючи важливі рішення. Коли ми зважили всі «за» і «проти», то вирішили, що на цей момент буде вигідніше не продавати нашого будинку.
Приймаючи важливі рішення за допомогою простого списку, ми можемо досягти повної одностайності. Першим пунктом у цьому списку стоять аргументи «за» або «проти» того, щоб щось робити. Другий пункт - аргументи «за» або «проти», щоб не робити цього. Третій крок - ми уважно зважуємо всі ці аргументи. Чи буде це рішення позитивним? Чи воно вигідне для нас, чи, може, приймаючи його, ми робимо послугу іншим. Потім ми зважуємо всі «за» і «проти» і дивимося, що вигідно, а не кому вигідно.
Можливо, ви думаєте, що всі необхідні аргументи маєте в голові, але ви полегшите собі роботу, якщо матимете «чорне по білому».
Через зіставлення всіх «за» і «проти» ми змушені обговорювати разом дуже багато фактів. Коли я когось консультую, то можу дати йому якусь конкретну пораду лише тоді, коли маю певну кількість фактів про його ситуацію. Чим менше фактів я знаю, тим незрозуміліший стан справ. А чим більше відомо фактів, тим яскравіша картина і тим швидше можна знайти якесь рішення. Коли я когось прошу написати всі факти на листочку, то досить часто він сам бачить вихід з тієї ситуації.
Наступний приклад продемонструє, як ми в нашій сім'ї аналізуємо факти, приймаючи рішення.


 Це мало б означати, що ми мусимо переїхати в інше місто за 1500 км і обмежуватися меншим заробітком. 1. Які «за» і які «проти», щоб я змінив місце праці і разом зі своєю сім'єю переїхав в інше місто? (Як приклад я назву лише деякі причини).

Якщо ми переїдемо:

Що ми виграємо?                                    Що ми втрачаємо?
1. Діти могли б рости в малому місті.
                                                             1. Ми матимемо менше грошей. Чи нам цього вистачить?
2. Ми матимемо кращу можливість надавати цільову допомогу сім'ям.   
                                                             2. Чи ми справді хочемо жити в маленькому місті і відмовитися від усіх переваг великого міста?
3. У цій місцевості є кращі можливості для кемпінгів і протягом цілого року значно тепліше.   
                                                             3. Ми мусимо розлучитися з нашими друзями.
4. Двоє наших добрих друзів живуть у цьому маленькому місті.   
                                                             4. Чи ми будемо спроможні купити там власний будинок?


2. Які «за» і які «проти», щоб я не міняв місця праці і не переїжджав разом зі сім'єю в інше місто?

Якщо ми залишимося:

Що ми виграємо?                                                   Що ми втрачаємо?
1. Я збережу той самий заробіток.                         1.  Ми не зможемо надавати сім'ям тривалої і цільової допомоги.
2.  Наші діти зможуть ходити в ту саму школу.  2.  Наші діти позбавляться можливості рости в місцевості, де тепліше і більше можливостей займатися спортом і цікавіше проводити вільний час.
3.  Ми зможемо робити покупки звичним для нас способом.   
                                                                           3.  Ми втрачаємо нашу громаду, де так добре себе почуваємо і до якої дуже звикли.

Важливо добре обдумати, з яких причин ми щось робимо або не робимо. Це примусить нас подивитися на цю справу під різними кутами зору.

3. Аналіз мотивів на обох листках допоможе у прийнятті рішення.

«Голосуйте за переїзд!» — стояло на плакатах, які намалювала Каріна. Вона по цілому будинку розвішала плакати, якими агітувала за наш переїзд в іншу область. Як справжній агітатор, вона поставила собі за мету переконати своїх братів голосувати за переїзд.
Коли настав день виборів, я вручив кожному членові сім'ї «виборчий бюлетень». Кульмінаційний момент настав тоді, коли я почав читати результати голосування. «Так» — рішення було одноголосним.
У такому випадку принцип більшості не спрацьовує. Якби хтось проголосував «проти», то ми мусили б зважити на її чи його думку. Повна одностайність є важливим елементом щасливої сім'ї. Якщо можливо, то питання має залишатися відкритим до тих пір, поки не буде досягнуто повної одностайності. Можна застосувати альтернативу, якщо складається враження, що хтось своїм «вето» блокує прийняття рішення.
Що робити тоді, коли справи зайшли так далеко, що чоловік і дружина не можуть знайти спільного рішення? Замість того щоб звертатися до третейського судді, постарайтеся якомога довше відкладати прийняття рішення, поки не буде зібрано достатньо фактів. Якщо справа набуває вигляду ультиматуму, то ви обоє повинні визначити, що буде краще для сім'ї. Якщо сім'я і надалі не може досягти одностайності, але дружина доручає прийняття рішення чоловікові, то він повинен керуватися добробутом родини.  Любляче,  толерантне ставлення може розтопити серце жінки і створити їй впевненість і безпеку, яких вона так потребує, коли треба приймати важливі рішення.

Для роздумів
1.  Чи чоловік повинен коритися своїй дружині? (Еф. 5, 21).
2.  Що означає повчання в Еф. 5, 22, де написано, що жінка повинна коритися? Порівняйте також Кол. З, 17-19.
3.  Якщо чоловік повинен любити свою дружину так, як Христос полюбив Церкву, то треба знати, як любить Христос. Що про це сказано в Мт. 20, 25-28?
4.  Подумайте над простим визначенням слова «коритися», зважаючи на Рим. 12, 10.

Гері Смолі
Пізнай свою дружину