Отож у середу Київський апеляційний суд розглянув кримінальну справу, порушену й розслідувану СБУ за фактом Голодомору 1932—1933 років. Суд швидко розглянув цю справу. Перше засідання відбулося 12 січня, й уже наступного дня було оприлюднено вирок.

Рішенням суду підтверджено висновки слідчих Служби безпеки України про організацію вчинення в 1932—1933 роках на території УСРР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — генеральним секретарем ЦК ВКП(б) Й. Сталіним (Джугашвілі), головою Ради Народних Комісарів СРСР В. Молотовим, секретарями ЦК ВКП(б) Л. Кагановичем та П. Постишевим, генеральним секретарем ЦК КП(б)У С. Косіором, головою Ради народних комісарів УСРР В. Чубарем та другим секретарем ЦК КП(б)У М. Хатаєвичем, геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення. Суд констатував, що названі компартійні діячі вчинили злочин, передбачений ч.1 ст.442 Карного кодексу України (геноцид), та закрив кримінальну справу на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України у зв’язку з їхньою смертю.

У повідомленні СБУ йдеться про те, що згідно з висновком проведеної в ході досудового слідства судової науково-демографічної експертизи інститутом демографії та соціальних досліджень внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тисяча осіб. А з урахуванням кумулятивних втрат внаслідок Голодомору Україна втратила понад 10 млн. (3 млн. 941 тис. померлих і понад 6,12 млн. ненароджених).

Голова СБУ В. Наливайченко зазначив, що суд згідно з міжнародним і національним законодавством засудив керівників більшовицького режиму за злочин проти людства, який відповідно до Конвенції ООН від 26 листопада 1968 року не має терміну давности. «Рішенням компетентного суду наша країна виконала свої міжнародні зобов’язання вживати заходи з запобігання геноцидові й карати за його здійснення», — підсумував Наливайченко, вважаючи, що рішення Апеляційного суду Києва відкриває можливість для сотень тисяч тих, хто постраждав від Голодомору, отримати грошові компенсації. СБУ спільно з МЗС України планують з’ясувати, хто заробив на продажеві реквізованого українського збіжжя: кому і куди за кордон його постачали. Тобто встановити компанії, корпорації і уряди, які отримали «комерційний зиск» від злочинних дій тодішньої комуністичної верхівки з конфіскації збіжжя та майна населення України. Як заявив Наливайченко, отримана інформація в подальшому може стати підставою для позовів до суду на ці компанії з метою отримання компенсаційних виплат постраждалим під час Голодомору 1932—1933 років. Такі дії, за словами голови СБУ, є загальновизнаною світовою практикою щодо компенсацій жертвам злочинів проти людства.

Президент України В. Ющенко, який доклав великих зусиль у справу визнання Голодомору геноцидом українського народу, вважає, що рішення Апеляційного суду Києва, яким керівників більшовицького тоталітарного режиму визнано винними у геноциді в Україні в 1932—33 роках, стане прецедентом для зміни підходів до визначення геноциду народів у міжнародному праві. «Рішення українського суду переводить будь-які дискусії навколо Голодомору з політичної в юридично-правову площину. Відтепер єдиним аргументом у цій дискусії можуть бути лише факти, а не політичні чи історичні стереотипи та міфи», — наголосив Ющенко й виступив з ініціативою, «керуючись статутом Нюрнберзького міжнародного трибуналу 1946 року, Міжнародною конвенцією «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» 1948 року, Міжнародною конвенцією «Про незастосування строків давности до злочинів вчинених проти людства» 1968 року та українським законодавством, про створення міжнародного трибуналу над злочинами комунізму. З цією метою Президент України звертається до лідерів інших держав Східної Європи, що постраждали від комуністичних режимів (Росії, Польщі, Грузії, країн Балтії та інших), з пропозицією підписання міжнародної угоди про створення такого трибуналу, в якій буде визначено принципи його утворення та діяльності, затверджено його статут. Ющенко переконаний, що ідеологія та практика сталінізму мають бути засуджені так само, як були засуджені ідеологія та практика нацизму.

Як відомо, Парламентська Асамблея Ради Європи своєю резолюцією «Про злочини комунізму та потребу їх засудження» №1481 у 2006 році, Празька декларація «Про європейську свідомість та комунізм» від 3 червня 2008 року, Резолюція Європарламенту від 2 квітня 2009 року «Про європейську свідомість та тоталітаризм» прирівняли комунізм до нацизму. А Парламентська асамблея ОБСЄ 1 липня 2009 року виступила з резолюцією «Возз’єднання розділеної Європи», в якій не лише прирівняла сталінізм до нацизму, а й закликала до засудження цих двох тоталітарних режимів на міжнародному рівні.

Тим часом Москва вже розпочала істерику з приводу трибуналу над комунізмом, чим лише ще раз нагадала про відому приказку, що на злодієві шапка горить. Голова вищої ради путінської партії «Єдіная Россія», спікер ўосдуми Росії Б. Грізлов, не боячись Бога, назвав геноцид українського народу під час Голодомору 30-х років «абсолютно безпідставним», списав Голодомор українців на неврожайні 30-ті роки й спромігся лише на примітивний висновок: «Це просто політична акція, яка входить у план посваритися з Росією». Якщо до такого крайнього цинізму при оцінці страшної біди українського народу опускаються перші особи великої сусідньої держави, яка ще й близько не підійшла до суспільної дискусії про злочини режиму проти самого російського народу, то хочеться лише поспівчувати росіянам.

Правда — людська та історична — на боці України. Трибунал над злочинним комуністичним режимом обов’язково відбудеться.

http://www.galychyna.if.ua