«Хочу, щоб молоді люди - і ті, які поділяють нашу віру в Ісуса Христа, і ті, які вагаються, сумніваються або не вірять у Нього, брали участь у цьому досвіді, який може виявитися вирішальним для їхнього життя», наголосив Святіший Отець Бенедикт XVI у своєму посланні з нагоди Всесвітнього дня молоді у Мадриді. Не всі молоді люди усвідомлюють, що будувати своє життя потрібно на основі Христових порад та заповідей про сенс, якість духовного життя починають думати, коли їх спіткають якісь невдачі. Але ті молоді люди, які живуть християнськими ідеалами, мають допомогти зустрітися з Христом тим, хто від Нього втікає. З'їзд у Мадриді під гаслом «Сильні у вірі й закорінені на Христі» має переконати цю частину молодого покоління, що з Христом легше і впевненіше можна планувати своє майбутнє. Побудувати справжню дружбу, пізнати справжню любов, створити міцну родину можна не через порожні мрії, а з чистим серцем, яке живе вірою.

МІСІЙНИЙ: Щоб християни Заходу, відкриті на діяння Святого Духа, наново віднайшли життєву силу та ентузіазм своєї віри.

Спостерігаючи за станом духовності Заходу, можемо бачити дуже мале бажання пересічних християн жити правдивою вірою. Часто це бажання замінює участь у різних сумнівних релігійних практиках, рухах тощо, які не мають нічого спільного з християнською вірою. А християнин має бути не тільки побожним і покірним, але також і вихованим, культурним, здатним правильно оцінювати речі і численні пропозиції. Християнство зробило колосальний внесок у культурний розвиток Європи, а тепер це все нівелюється, а на перший план виноситься те, що штовхає людину діяти за інстинктами. Але Святий Дух дає просвітлення і силу цьому опертися. Потрібно тільки відкриватися на Божу ласку, співпрацювати з нею і бути приготованим до прийняття Бога у своє життя. І тоді не загубимося у круговерті різних релігійних течій.

МІСЦЕВИЙ: Щоб батьки залишалися для своїх дітей перш за все авторитетами з правом при потребі зобов'язувати і картати їх, і водночас могли подати дружню руку.

Сучасні тенденції виховання в сім'ї мають подекуди у своїй основі стиль взаємин, побудований на рівноправних, дружніх стосунках батьків і дітей. З одного боку це непогано, але з іншого є небезпека крайності, коли батьки, аби догодити дітям, стають сучасними, менш критичними і менш розважливими. Це несе небезпеку знецінення моральних вартостей взагалі, а молоде покоління може залишитися без майбутнього, оскільки не матиме орієнтирів через те, що батьки перебувають на одному рівні стосунків з ними. Авторитет батьків завжди мусить залишатися головним джерелом, з якого діти черпатимуть досвід/знання і вміння ставати особистостями. Допомога, дружня рука є необхідною завжди, але з пам'яттю про те, що у справах віри і моралі батьки не можуть потурати своїм дітям.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА СЕРПЕНЬ

МУЧ. ХРИСТИНА (6 серпня)

Мучениця Христина жила в III столітті. Вона народилася в багатій родині. Батько її Урван був правителем міста Тиру. У віці 11 років дівчинка відрізнялася незвичайною красою, і багато хто хотів одружитися з нею. Однак батько Христини мріяв про те, щоб донька стала жрицею. Для цього він помістив її в особливе приміщення, де поставив безліч золотих і срібних ідолів, і звелів дочці кадити перед ними фіміам. Однак Христина стала замислюватися над тим, хто ж створив цей прекрасний світ, і поступово прийшла до думки про єдиного Творця всього світу.

Одного разу Христина удостоїлася відвідування Ангела, який наставив її в істинній вірі в Христа, Спасителя світу. Ангел назвав її нареченою Христовою та провіщав їй майбутній страдницький подвиг. Свята діва розбила всіх ідолів, що стояли у неї, і викинула їх за вікно. За це Урван, жорстоко побивши, кинув її до в'язниці.

Дізнавшись про те, що трапилося, мати святої Христини з плачем прийшла до дочки, просячи її зректися Христа і повернутися до батьківських вірувань. Проте Христина залишилася непохитною. Юній мучениці не завдали шкоди жахливі тортури ані вогнем, ані водою. Щоразу ангел допомагав їй. Але зрештою свята Христина віддала свою душу Богу, прийнявши мученицьку смерть через усічення мечем близько 300 року.

о. Христофор ГАНИНЕЦЬ, ЧСВВ

charnetskyj.org.ua