ОБ'ЯВЛЕННЯ СВЯТОГО ДУХА
Св. Дух об'являвся в образі голуба, вогню і язиків полум'я, щоб унаочнити нам наслідки своєї діяльності.
Під час хрещення Ісуса Христа Св. Дух об'явився в образі голуба, в день Зелених свят — у вигляді вогненних язиків. Образ голуба прийняв Св. Дух на знак того, що наповнює наші серця голубиною простотою, добротою і лагідністю. "Св. Дух появився над Христом в образі голуба тому, що Христос з великою добротою ставився до грішників" (св. Григ. В.).
Св. Дух приймає вигляд язиків полум'я, бо наділяє людей даром переконання. Цей дар повинен служити для поширення між людьми любові до Бога (св. Григ. Вел.). Язики полум'я теж були символом того, що Церква, наповнена Св. Духом, буде говорити всіма мовами землі (св. Григ. В.), а також, що Св. Дух походить від вічного Слова, і до того Слова (Христа) веде всіх людей (бо слово і язик тісно пов'язані) (св. Григ. В.).
 
І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з
них. Усі вони сповнились Святим Духом...
Діяння Апостолів 2, 3-4.
Св. Дух появляється у вигляді вогню, бо, як вогонь, нищить іржу гріха, розсіває темряву невір'я з нашої душі, розтоплює лід байдужості, який сковує наше серце, наповнює людину любов'ю до Бога і ближнього.
Св. Дух об'явився також у шумі вітру. "Як сильний вітер валить вежі і вириває дерева з корінням, так Св. Дух через проповідь Апостолів повалив ідолопоклонство, силу тиранів, мудрість філософів" (Фабер).
Ласка Св. Духа для нас конче потрібна.
Св. Дух є третьою особою Божою, і, отже, самим Богом. Св. Дух вічний, всюдисущий, всезнаючий і всемогутній.
Кажемо "Св. Дух", бо через Нього Отець і Син об'являють свою святість (Шебен). Св. Дух є Богом з Бога, як світло запалюється від світла (Терз.). Водяна пара має ту ж природу, що й вода. Так і Св. Дух має те саме єство, що й Отець, і Син (св. Кир. Ал.). Ісус Христос каже: "Я виганяю чортів Божим пальцем (тобто Св. Духом)". Як палець є з єства тіла, так Св. Дух є з єства Бога (св. Ізид.). Св. Дух називається "пальцем Божим", бо Отець І Син лише завдяки ньому контактують з нами. Ним же були написані камінні таблиці закону (св. Атан.).

 ДІЮЧА ЛАСКА
Св. Дух впливає на нас протягом всього нашого життя, просвічуючи наш розум і зміцнюючи волю. Це — діюча ласка (Боже натхнення).
Цей вплив виразно бачимо на Апостолах у день Зелених свят. Апостоли спочатку були невігласами (сам Христос називає їх "людьми лінивого серця" (Лук. 24, 25), Св. Дух просвітив їх розум. Спочатку вони були боязливими (замикалися в світлиці), Св. Дух дав їм безстрашність.
Св. Дух просвітлює наїду душу, ми позбуваємось прагнення дочасних благ, усі наші думки звертаються до одного Бога. Ласка Св. Духа робить наше кам'яне серце м'яким і схильним до любові до Бога та ближнього, до творення добрих справ, допомагає нам осягнути вічне щастя.
Св. Дух впливає на нас під час проповіді, читання побожних книжок, хвороби, смерті, коли ми є свідками чиїхось добрих справ, дивимося на образи і т. п.
На св. Антонія-Пустинножителя (+ 356) Св. Дух вплинув під час проповіді про багатого юнака; на мешканців Єрусалиму в день Зелених свят — під час проповіді Апостолів, на блудного сина — під час найбільших злиднів і т. п.
Перед тим, як послати до нас Св. Духа, Бог посилає нам терпіння. Терплячи, людина очищається від негідних прагнень і стає готовою прийняти благодатний вплив Св. Духа.
Вплив Св. Духа не раз здійснювався через чудесні об'явлення.
Під час хрещення Ісуса Христа Св. Дух появився в образі голуба і чути було голос, який промовляв з неба. У день Зелених свят Св. Дух появився у вигляді вогненних язиків і було чути шум.
Вплив Св. Духа не є насильницьким, Св. Дух не обмежує нашої свободи.
Св. Дух чинить з грішником так, як людина, яка подає драбину особі, що впала в яму. Ця особа може скористатися драбиною, а може залишитися в ямі. Св. Дух — наче проповідник, за яким ми можемо або йти, або ні. Св. Дух — це світло, яке йде від Бога, — можемо замкнути очі і не дивитись на те світло, коли не хочемо. "Йти за Божим голосом, або не йти — це справа нашої власної волі" (св. Авг.). Бог шанує свободу людини.
Людина може співдіяти з діючою ласкою або опиратися її впливові.
Ісуса Христа часто зображають стукаючим до дверей. Можна своє серце або відчинити тому, хто стукає, або зачинити його на засув, тобто відмовитися від ласки. Однак, той хто постійно опирається діючій ласці, здійснює важкий гріх проти Святого Духа, і гріх цей не може бути відпущений. Така людина подібна до диявола, який завжди протистоїть правді. Тому нагадує нам св. Письмо: "Не будьте тверді серцем!" (Пс. 94, 8).
 Хто співдіє з діючою ласкою, той отримує ще більшу ласку, хто ж опирається їй — втрачає інші ласки; свого часу він буде строго осуджений.
"Байдужих Бог покидає" (св. Авг.).
Дія Св. Духа поширюється на кожну людину — як на грішника, так і на праведника; як на християнина — католика, так і на іновірців і невірних.
Бог — це добрий пастир (Йоан 10), який шукає загублену вівцю доти, доки не знайде (Лук. 15). Христос — світло світу, просвічує кожну людину, яка приходить на світ (Йоан 1, 8). Бог хоче, щоб усі люди були врятовані і прийшли до пізнання правди (І Тим. 2, 4). Тому кожна людина отримує Божу ласку, треба тільки з неї користати.
Від початку світу Св. Дух впливав на порятунок людей, але лише від дня Зелених свят після Вознесіння Христа, найбільше проявляється Його діяльність.
Однак, не всім людям уділяє Св. Дух свої ласки в рівній мірі; найщедрішим Він є для членів католицької Церкви.
Ізраїльтяни отримували більше ласк, ніж погани; Матір Божа — більше, ніж усі інші люди. Є ласки загальні, особливі (їх отримують окремі особи, ті, яких Бог призначив до чогось вищого (М. Лят.). Багато ласк можна отримати за посередництвом молитов якоїсь іншої особи і через співдію з першою ласкою.
Чим більше ласк отримуємо, тим докладніший мусимо колись дати за них звіт (св. Гр. В.). Ісус Христос каже: "Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть..." (Лук. 12, 48).
Вплив Св. Духа на людину не є безперервним.
Св. Павло каже: "Ось тепер — час сприятливий, ось тепер — день спасіння" (II Кор. 6, 2).
Можемо отримати ласки Св. Духа у час посту, час місій або в ювілейний рік. Ці періоди є подібними до ярмарків, де можна купити товар легше і дешевше, з тією лише різницею, що для одержання ласк Св. Духа не треба грошей. "Ідіть, купуйте без грошей, без плати..." Іc. 55, 1).
Діючі ласки можна отримати, роблячи добрі справи (моля¬чись, постячи, даючи милостиню, використовуючи церковні засоби ласки — слухаючи Службу Божу, проповіді і гідно приймаючи св. Тайни).
Добрі справи є обов'язковими, бо Бог, "який створив нас без нас, не хоче без нашої співдії врятувати нас" (св. Авг.). "Не за добрі справи, здійснені нами, а з милосердя Свого врятував нас Бог" (Тит. З, 5). Наші добрі справи полегшують нам отримання ласки. Чим більше добрих справ, тим більше діючих ласк.
Молімося до Св. Духа — Отець небесний дає доброго духа тим, котрі Його про це просять (Лук. 11, 13). Молімося до Матері Божої, бо Марія є тою, що "повна ласк" і тою, що роздає Божі ласки. Можемо осягнути ласки під час набоженства до Пресвятої Євхаристії, або в усамітненні (Осія 2, 14), або борючись зі своїми чуттями.

ОСВЯЧУЮЧА ЛАСКА
Коли грішник спів діє з діючою ласкою, до його душі вступає Св. Дух і надає їй краси — таким чином душа завойовує Божу прихильність. Цей постійний стан краси душі, який є наслідком перебуваючого в ній Св. Духа, називається освячуючою ласкою.
"Поверніться до мене... і я повернусь до вас" (Зах. 1, 3).
"Усі наші турботи, присвятім душі — цим зробимо добро і тілові, яке інакше згине враз з душею" (св. Золот.).
У стані ласки ми є не лише слугами Бога, але й приятелями (Йоан 15,15).
Доказано, що той, хто спромігся на щирий жаль, вже осягає освячуючу ласку, хоча і не відбув сповіді.
Але звичайно Св. Дух входить до душі людини лише тоді, коли вона прийме таїнство Хрещення або Покути.
Ці Таїнства називаються Таїнствами мертвих, бо завдяки їм духовно вмерлі повертають до життя в ласці.
Душа, в яку вступив Св. Дух, отримує справжнє життя.
Завдяки ласці душа отримує здатність пізнавати самого Бога в Його величі, любити Його по-справжньому і радіти Йому. Таке нове життя душі називається надприродним. Душа живе в Бозі, а Бог — в ній. Бог називає ласку джерелом, з якого б'є вічне життя (Йоан 4, 14). "І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас" (Рим. 8, 11).
Тому називаємо Св. Духа животворним.
Св. Дух очищає нашу душу від усіх тяжких гріхів. Св. Дух єднає нас з Богом і робить нас святинею Бога.
Завдяки Св. Духові стаємо учасниками Божої природи (II Петро 1, 4). Св. Павло говорить: "Хіба не знаєте, що ви Храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?" (І Кор.З, 16); "Ми бо храм Бога живого" (II Кор. 6, 16).
Св. Дух впливає на наші духовні сили, змінюючи їх і облаго-роднюючи і, тим самим, даруючи нам Божі і моральні чесноти.
Св. Дух облагороджує Своєю ласкою сили нашої душі, розум і волю. Св. Дух запалює в нашій душі світло віри (II Кор. 4, 6); вогонь Божої любові (Рим. 5, 5). Дарує нам здатність вірити в Бога, надіятися на Нього і любити Його, або, іншими словами, вливає в душу три Божі чесноти (Соб. Трид. 6, 4). Також робить нас здатними піддаватися впливові і вказівкам Св. Духа (уділяє нам сім дарів Св. Духа).
З набуттям освячуючої ласки для людини розпочинається зовсім інше духовне життя. Внутрішнє життя праведної людини відрізняється від життя людини світської, яка насамперед думає про їжу, розваги, приємність, гроші, земну славу, зовсім не відчуваючи при тому внутрішнього задоволення. Той, у кому поселився Св. Дух, думає тільки про Бога, намагається сподобатися лише Йому і тільки Його любить. Він може сказати вслід за св. Павлом: "Живу вже не я, а живе Христос у мені" (Гал. 2, 20). Така людина відчуває внутрішнє задоволення і радість навіть серед найбільших терпінь. Бо Св. Дух є Утішителем (Йоан 14, 26).
Св. Дух дає нам справжнє задоволення.
Завдяки Св. Духові отримуємо спокій, "що вищий від усякого уявлення" (Фил. 4, 7).
Св. Дух є нашим учителем і вихователем.
Св. Дух навчає нас правд католицької Церкви. "Його помазання вас про все навчає" (І Йоан 2, 27). Без внутрішнього просвітлення Слово Боже буде для нас незрозумілим. Найдосконаліша людина повинна дотримуватись науки католицької Церкви. Хто цього не робить, не має в собі Св. Духа (І Йоан 4, 6).
"Св. Дух, як батько, веде нас за руку по нерівній дорозі" (Людв. Гран.). Праведники справді мають Царство Боже в собі (Рим. Кат.).
Св. Дух спонукає нас до добрих справ, завдяки яким ми можемо заслужити вічне життя.
Без освячуючої ласки наші добрі справи не заслуговують на небо. Св. Дух робить нас дітьми Божими і спадкоємцями неба.
Вершина найвищої слави — належати до дітей Божих (св. Кир.). "Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони — сини Божі" (Рим. 8, 14). Св. Дух зали¬шиться з нами навіки (Йоан 14, 16).
Здійснюючи добрі справи, отримуємо освячуючу ласку, чинячи гріх — втрачаємо її.
"Хай... праведний ще творить правду, І святий ще освячується" (Одкр. 22, 11). Коли ми здійснюємо добрі справи, отримана від Св. Духа святість множиться (Соб. Трид. 6, 24). Але Св. Дух не залишається в немилосердній душі (св. Золот.). Ми повинні постійно очищатися, часто приймаючи св. Таїнства Покути і Євхаристії (А. Штольц).
Людина втрачає освячуючу ласку, здійснивши смертний гріх. Втрачену освячуючу ласку можна повернути завдяки Таїнству Покути, багато працюючи над собою.
Той, хто втратив освячуючу ласку, є духовно мертвим і засудженим на вічну загибель.
Душа без ласки Св. Духа вмирає для неба (св. Авг.), перебуває "у темряві та в тіні смертній" (Лук. 1, 79). "Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить, і це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється" (І Кор. 2, 14). Хто не має Духа Христового, не належить до Нього (Рим. 8,9); хто втратив освячуючу ласку, той знаходиться в стані смертного гріха — в нім поселяється злий дух.
Ніхто не впевнений у тому, чи має освячуючу ласку або чи буде її мати в хвилину смерті.
 Людина не знає, чи вона заслуговує на любов, чи на ненависть (Еккл. 9, 1). Св. Петро говорить: "... я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить — це Господь" (І Кор. 4, 4), а також: "А маємо цей скарб (освячуючу ласку) у глиняних посудинах..." (II Кор. 4, 7), а такий посуд легко розбити. Тому нагадує нам св. Павло: "... працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті..." (Филип. 2, 12).
СІМ ДАРІВ СВ. ДУХА І НАДЗВИЧАЙНІ ДАРИ ЛАСКИ
Усі, хто має освячуючу ласку, отримують також сім дарів Св. Духа. Сім дарів Св. Духа доповнюють чотири моральні чесноти, які усувають перешкоди, що нас відділяють від Бога (св. Тома з Акв.).
Дари Св. Духа ваблять нашу душу до Бога, удосконалюють її та облаго¬роджують сили нашої душі. Вище від дарів Св. Духа стоять три Божі чесноти, які душу єднають з Богом. Чим більше людина вдосконалюється, тим щедріше спливають на неї дари Св. Духа. Сприяє цьому і Таїнство миропомазання.
Дари Св. Духа — дар мудрості, розуму, знання, ради, міці, побожності і страху Божого — просвічують розум (перших чотири) і зміцнюють волю (три останні). Дари Св. Духа перелічує ще пророк Ісаія (Іс. 11, 2).
Завдяки дару премудрості ми пізнаємо скороминучість дочасних речей і лише в Бозі вбачаємо найвище добро.
Св. Павло вважає болотом все те, що любить світ (Фил. З, 8). Соломон, який добре пізнав розкоші цього світу, називає їх марнотою (Пропов. 1, 2).
Завдяки дару розуму ми в силі відрізнити правдиву католицьку науку від усякої іншої.
Спаситель пророкував речникам Своєї науки: "Я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити" (Лук. 21, 15).
Завдяки дару знання ми маємо змогу розуміти науку католицької Церкви.
Завдяки дару ради ми в усіх складних — випадках орієнтує¬мося, що нам робити, щоб виконати Божу волю.
Згадаймо слова Спасителя, звернені до Апостолів: "... не клопочіться тим, як або що вам відповідати, або що казати, бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити" (Лук. 12, 11-12).
Завдяки дару міці ми відважно зносимо все, щоб тільки виконати Божу волю.
Завдяки дару побожності намагаємося щонайпалкіше вшановувати Бога і щонайретельніше сповнювати Його волю.
Завдяки дару страху Божого ми боїмося образити Бога більше, ніж найбільшого нещастя.
Декому з людей Св. Дух уділював надзвичайних дарів ласки (дар розмовляти різними мовами, творити чуда, проро¬кувати, відрізняти добрих духів від злих, дар передбачення і т. п.) для спасіння вірних і для, користі св. Церкви. Але не самі дари, але плідне їх використання підносить вартість людини.
Дарами св. Духа у великій мірі були обдаровані Ісус Христос (Діян. Ап. 10, 38), Пресвята Діва Марія, Апостоли, патріархи, пророки Старого Завіту та всі Святі католицької Церкви.

КЕРІВНИЦТВО ЦЕРКВОЮ
Св. Дух утримує католицьку Церкву і керує нею.
Св. Духа можна назвати будівничим св. Церкви. Завдяки Св. Духові здійснилося втілення Сина Божого (Лук. 1, 35), Св. Дух опікується Церквою, основу якої заклав Спаситель (Єф. 2, 20).
Св. Дух оберігає католицьку Церкву від знищення (Мат. 16, 18) і від помилок (Йоан 14, 16).
Св. Дух допомагає настоятелям Церкви виконувати їх свя¬тий обов'язок (Діян. Ап. 20, 28).
Св. Дух промовляє через них, як в день Зелених свят промовляв устами Апостолів.
У хвилини небезпеки Св. Дух дає Церкві мужів, сильних духом.
Таким був св. Атанасій (+ 373), папа Григорій VII, св. Домінік, св. Катерина з Сієни, св. Ігнатій Лайоля.
Св. Дух чинить так, що в католицькій Церкві завжди жили і живуть Божі Угодники.
Майже щороку в Римі оголошують нових Святих або Блаженних, і у цьому вбачаємо вплив Св. Духа.