Рік 1961-ий, місце - маленьке село в Кантабрійських горах північної Іспанії - Сан Себастіян де Ґарабандал. Живе тут біля трьохсот людей у 80-ти кам'яних будинках, біля підніжжя малої гори. Люди сяк-так заробляють на прожиток випасанням худоби. А щоби зайти на пасовисько в гори, треба добиратися більше години. Кожного дня одна із жінок ходить вулицями села з дзвінком, пригадуючи односельцям молитися за померлих. Щовечора селяни сходяться до невеличкої церковці, щоб відмовити вервицю і літанію до Пречистої Діви Марії. В кінці тижня крутою стежкою з Косіо приїзджає парох верхи на коні, щоб відправити Службу Божу і вислухати сповідь своїх прихожан. Оце таким був Ґарабандал в 1961-му році. Це проста кантабрійська оселя, яка за століття лишилася незмінною і, як говорить сільський розум, мабуть залишиться такою назавжди.

Чотири дівчинки, яким з'явилася Мати Божа, були типовими дітьми цього села. Вони жили собі щасливо в своєму оточенні. 12-літня Кончіта Ґонзалез, 11-літня Марі Круз Ґонзалез, 12-літня Якинта Ґонзалез та Марі Льолі Мазон.

І хоч троє дітей мали те саме прізвище, ніхто із них не був у родинних зв'язках.

Було ще ясно надворі, раннього вечора 18-го червня 1961-го року, коли ці чотири дівчинки скочили в сад свого учителя і рвали там яблука. З радісним сміхом нарвали собі тих яблук і заховалися на кам'янистій стежці, по якій виганяли худобу, що провадила вгору до соснового гайка на скелі над селом. Коли вони так сиділи і смачно їли ті яблука, то раптом почули звук, подібний до грому. Одразу почали себе погано почувати. Можливо з приводу того, що взяли чужі яблука.

Несподівано голова Кончіти різко відкинулася назад, а очі широко відкрилися. Побачивши це, діти закричали зі страху і хотіли втекти. Але те саме сталося і з ними. Перед собою вони побачили в яскравому світлі ангела. Він виглядав як 9-літний хлопчина. Через мить ангел зник і дівчатка повернулися до нормального стану. Стривожені цією подією діти побігли до сільської церкви. Дорогою зустріли свою приятельку, котра запитала їх, чому вони такі перестрашені і бліді. "Це тому, -відповіли діти, - що ми тільки що бачили ангела". Незабаром ціле село дізналося про це, хоч мало хто вірив дітям. На протязі кількох наступних днів дівчатка знову бачили ангела. 

1-го липня він вдруге об'явився дітям і промовив до них: "Знаєте, чому я прийшов? Щоб сповістити, що завтра з'явиться вам Пречиста Діва Марія, як Мати Божа із гори Кармелю."

За той час вістка про появи рознеслася по околицях і 2-го липня великий натовп людей поспішав, щоб побачити очікувану дітьми об'яву. Десь біля 6-ої години вечора дівчатка попрямували до місця появи. Раптом вони одночасно впали навколішки на каміння. В блискучому світлі побачили прегарну Пані, що стояла між двома ангелами. Одного із них діти впізнали, бо це був той самий ангел, котрий з'являвся їм напередодні. Пізніше вони довідалися, що це був св. Архангел Михаїл. З правого боку від дітей, на небі, появилося велике око, яке дівчатка назвали Оком Божим.

Візіонерки поводилися з Дівою Марією відкрито і просто. Кончіта пізніше пригадувала, що вони говорили з нею як з рідною мамою, котра довгий час була відсутня і щойно повернулася додому. У своєму щоденнику Кончіта дає такий опис: "Пречиста Діва з'явилася в білій сукні і синьому плащі, а голова покрита короною з малих золотих зірок. Ніг її не видно. Руки широко розставлені. На правій руці - параман бронзового кольору. Волосся довге і також темно бронзове, розділене посередині. Обличчя в неї овальне, а ніс довгий і делікатний. Уста її дуже гарні з доволі повними губами. Колір лиця темний, але світліший від ангелового. Воно инакше. Голос дуже милий, дуже незвичайний. До нікого вона неподібна."

На свою другу об'яву Богородиця прийшла з Дитятком на руках. Дівчата були сповнені радості, побачивши Його.

Серед багатьох священиків, котрі приходили до Ґарабандалу, щоб дослідити події, які там відбуваються, був єзуїт на ім'я о. Луіс Андреу- блискучий молодий професор богослов'я, який мав репутацію свяшеника-святця. Отець Андреу ставився скептично до цих візій на початку своїх перших відвідин. Але після докладніших обстежень він зрозумів, що з дітьми діється щось серйозне.

8-го вересня 1961-го року о. Андреу ще раз відвідав Ґарабандал. Він був серед натовпу, що спостерігав за дівчатками в сосновому гайку, де часто відбувалися появи. Раптом його лице напружилося, піт вкрив чоло і він скрикнув: "Чудо! Чудо!" По дорозі додому наступного ранку він сказав своїм приятелям: "Що за дарунок дала мені Пречиста Діва! Які ми щасливі, що маємо таку Матір в небі! Це найщасливіший день у моєму житті!" Тоді він видав із себе звук легкого кашлю і опустив голову на груди. Отець Андреу був мертвий. У пізнішій появі Пречиста сказала дівчатам, що о. Андреу не тільки бачив її саму, але мав візію великого майбутнього чуда.

До початку жовтня 1961-го року майже всі увірували в екстази дівчаток, але все-таки перевіряли їх різними способами. Дітей щипали, кололи шпильками, припікали гар'ячим полум'ям сірників і сипали пісок в очі, але ніякої реакції у дівчат не виявляли. Коли вони йшли, то ніколи не дивилися, куди йдуть. Тисячі разів малі візіонерки повертали релігійні предмети їхнім власникам, ніколи не помиляючись. Це вони робили ні на кого не дивлячись.

Часами вервички і медалики з ланцюжками були цілком замотані, але коли дівчата брали їх зі столу, то вони в їхніх руках легко розмотувались. Тоді одна із дівчат брала предмет, який поцілувала Марія, і не відриваючи своїх очей від візії, проходила крізь натовп доки не знаходила власника. Це було надзвичайно зворушливе видовище. Багато людей плакали, а дехто навіть втрачав свідомість. Дівчатка молились і співали гімни, яких ніколи перед тим не вивчали.

Надійшов нарешті довгоочікуваний день, 18 жовтня 1961-го року, коли діти мали оголосити доручення від Пречистої Діви Марії. Це був день апокаліптичних тонів з громами і блискавкою, з холодом і дощем. Після довгих очікувань було прочитано доручення: "Ми мусимо чинити багато жертв, робити багато покути, відвідувати часто Пресвяту Євхаристію. Мусимо провадити добре життя. Якщо ні — то велика кара впаде на нас. Чаша вже наповнюється, і коли ми не змінимося, на нас впаде дуже велика кара."

Деякі люди відійшли розчаровані, сподіваючись чогось більшого. Але таке було доручення. Візії дівчаток відбувалися і в зимові місяці.

Відвідини Пречистої Богородиці продовжувались упродовж всієї весни і літа 1962-го року. Коли в селі не було священика, котрий би міг причащати дівчаток, св. Архангел Михаїл приносив їм Святе Причастя. Він навчав їх причащатися з побожністю. Спочатку було приготування до Причастя, а потім подяка. Священики скептично ставилися до цих невидимих причасть. Як могли отримувати дівчата Святе Причастя від ангела, коли тільки один священик мав владу його освячувати? Дівчатка запитали в ангела про це, і він відповів їм, що дістає гостії, тобто частиці, з кивотів на землі.

В цьому непомітному іспанському селі розвивались події найбільшої важливости, хоч в той час ніхто цього не усвідомлював. Пречиста Діва Марія готувала людей до чогось дуже важливого. Вона пригадувала, що ми всі можемо бути кожного дня з Богом і з нею, незалежно від того, де ми знаходимось чи що ми робимо.

Дві ночі, 19-го і 20-го червня 1962-го року, буде нелегко забути всім жителям Ґарабандалу, а дітям особливо. На все село було чути, як дівчатка, будучи в екстазі, кричали зі страху. Заслона була піднесена і їм дозволено глянути на майбутні події. Незважаючи на те, що вони були в присутності Марії, діти перелякалися тої кари, яку Господь зішле на світ. Це станеться тоді, коли світ не зміниться після перестороги. Присутні при цьому люди були надзвичайно стривожені криком дівчаток.

Наступного дня всі жителі села приступили до Святого Причастя. Дівчата, при одній із візій, попросили Марію і Архангела Михаїла зробити якесь чудо, бо багато людей не вірять в появи. Архангел Михаїл відповів, що в призначений день невидиме причастя, яке він дотепер приносив, стане видимим на язиці. Кончіта назвала це "чудечком", бо була впевнена, що люди завжди бачили гостію, коли вона її приймала.

19-го липня 1962-го року о 1.30 по опівночі Кончіта в екстазі вийшла зі своєї хати, повернула за ріг сусіднього будинку і впала на коліна. Стиснена натовпом людей, вона повільно відкрила рот і висунула язик. Ті люди, що стояли зовсім близько від неї, стрверджували, що на язиці не було нічого. Тоді, швидше ніж може збагнути людське око, на язиці з'явилася яскраво-біла гостія. Барселонський бізнесмен мав при собі кінокамеру і при світлі електричного ліхтарика зумів зафільмувати момент з'яви гостії. Ось і чудо, наперед проголошене!

Того самого року, в жовтні, в иншому місці, за 900 миль від Ґарабандалу, відбувалася инша подія. Папа Іван XXIII скликав Другий ватиканський собор, на якому піднесено одне з найактуальніших питань того часу - чи був який-небудь зв'язок між цією церковною подією і об'явою Богоматері в Ґарабандалі. Звичайно, так! В черговому екстазі Кончіта повторювала слова Марії: "Собор буде найбільший від всіх, він буде успішний. Це добре. Тебе будуть більше знати. Ти будеш більше задоволена."

До січня 1963-го року візії закінчилися для трьох дівчаток. Одній тільки Кончіті вони продовжувались, але вже не так часто як перед тим. Натомість, Кончіта і Марі Льолі мали так звані локуції. Локуція - це внутрішньо почутий голос, але без візії. Незабаром Кончіта повідомила в Ґарабандалі сенсаційну новину. На початку червня 1963-го року вона оголосила передбачення Богородиці про те, що після Папи Івана XXIII буде ще тільки три Папи, і тоді настане кінець наших часів, але не кінець світу. На свято св. Йосипа, 19 березня 1963-го року, Кончіта мала локуцію біля трьох сосен, під час якої Пречиста сказала, що в день великого чуда Джозефові Ломанджіно буде повернутий зір. 13-го червня 1964-го року Кончіта мала ще одну локуцію, в якій було повідомлено, що в наступний день після великого чуда тіло о. Луїса Андреу знайдуть нетлінним в його гробі.

Січневий день 1965-го року почався для Кончіти двогодинною екстазою біля сосен. В ній Пречиста Діва виявила характер перестороги, яку Бог має зіслати на людей, щоб очистити світ напередодні великого чуда, яке вже надходить. Вона також сказала Кончіті, про те, що світ не відгукнувся на її перше попередження і тому вона дасть друге (останнє).

13-го червня 1965-го року, через посередництво Архангела Михаїла, Мати Божа описала Кончіті характер майбутнього чуда: «Прийде пересторога, її буде видно на небі, а тоді відчується внутрішньо кожною людиною на землі. Ніхто цього не уникне. В певний момент, незабаром, коли в світі пануватиме великий неспокій, раптово і одночасно увесь рух зупиниться. В той момент кожний побачить зло, яке вчинив, і добро, якого не виконав. Це буде дуже боляче. Люди в цей час воліли б померти, аніж це переживати. Але воно не спричинить фізичної шкоди нікому. Якщо би хтось в цю мить помер, то тільки від шоку пережитого. Пересторога ця буде служити як очищення, щоб виправити совість світу і підготувати його до великого чуда. Чудо станеться біля дев'яти сосен, в четвер ввечері о 8.30 між 8-им і 16-им березня, квітня або травня. Кончіта знає дату і оприлюднить її за вісім днів перед початком чуда. Це станеться на свято одного із мучеників за Євхаристію і одночасно з великою подією в Церкві. Усі люди в селі чи у довколишніх горах побачать його. Хворі, які там будуть в цей час, видужають, грішники навернуться, а невіруючі повірять. Це буде найбільше чудо, яке Ісус коли-небудь зробив для світу.

Внаслідок чуда Росія навернеться. Після чуда, біля сосен, залишиться видимий, постійний, надприродний знак до кінця часу. Якщо після чуда світ все-таки не зміниться, тоді Бог пошле кару. Вона буде набагато страшнішою, ніж та, котру людина могла б сама собі побажати. Вона буде відповідною до того, що заслужила людина своїми злочинами. »

13-го червня 1965-го року в Ґарабандалі зібралася велика кількість людей, щоби бути свідками чергової екстази Кончіти і почути останнє доручення Пречистої. Пізно вночі Кончіту поглинув екстаз. Дівчина піднесла трьом особам хрест для цілування. Тоді Архангел Михаїл дав їй друге і останнє доручення від Матері Божої: "Тому, що моє доручення від 13-го жовтня не виконано і не дано до відома світові, я - повідомляю вас, що це є останнє. Раніше чаша заповнювалася, тепер вона переповнюється. Багато кардиналів, багато єпископів і багато священиків є на дорозі до загибелі і ведуть за собою багато душ. Щораз менше уваги приділяється Пресвятій Євхаристії.

Ви повинні відвертати від себе гнів Божий своїми зусиллями. Якщо будете всім своїм щирим серцем просити в Бога прощення — Він вам простить. Я — ваша Мати. Через посередництво Архангела Михаїла прошу вас поправити своє життя. Ви тепер отримуєте останні перестороги. Я вас дуже люблю і не хочу вашого засуду. Моліться до нас із щирістю, а ми вислухаємо ваші прохання. Ви повинні робити більше жертв. Розважайте про страсті Ісусові."

День 13-го листопада 1965-го року був для Кончіти днем радости і невимовного смутку. Пречиста появилася із своїм Дитятком, але це була остання поява в Ґарабандалі. Як і обіцяла Богородиця, ця поява мала бути присвячена цілуванню релігійних предметів. Кончіта їх мала при собі дуже багато. Поцілувавши усі, Діва Марія промовила: «Через поцілунок, яким я наділила ці предмети — мій Син творитиме дива. Роздавай їх иншим. Говори до мене, Кончіто. Це останній раз, що ти побачила мене тут, але я завжди буду з тобою, як і з усіма вами. Кончіто, чому ти не йдеш відвідати мого Сина в Кивоті? Він чекає на тебе і ніч і день. »

Кончіта сказала: "Я така щаслива, що бачу вас обох. Чому не візьмеш мене зараз із собою до неба?"

Пречиста відповіла: «Пам’ятаєш, що я тобі сказала в день твоїх іменин? Коли ти станеш перед Богом, то твої руки мусять бути заповнені добрими справами, котрі ти зробиш для твоїх братів і для Божої слави. Сьогодні твої руки порожні. »

Все закінчилося. Минулися щасливі миттєвості візій. Але Кончіта завжди відчувала присутність Богородиці. Пізніше вона говорила про те, що Мати Божа залишила її душу наповнену миром і радістю. Кончіта отримала велике бажання, щоб побороти свої хиби і любити всіма силами серця Ісуса і Марії.

Те, що говорила Пречиста Діва про цілування релігійних предметів, здійснилося. З різних куточків світу надходять повідомлення про фізичні оздоровлення та инші ласки. Багато із них сталося через медальйон, який подарувала Кончіта сліпому Джозефові Ломанджіно. Тисячі людей з цілого світу мали змогу торкнутися цього медальйона, на протязі довгого часу апостольської праці Джозефа, котра продовжується і до сьогодні.

Що говорить медична наука про Ґарабандал?

Більш як сорок лікарів проводили лікарські обстеження дівчаток в різні часи появ. Педіатр, д-р Селестіно Ортіз, обстежив їх на протязі 22 днів підряд. Поза екстазом він визнав їх нормальними і врівноваженими. А про самі екстази сказав так: "Мовчати - було б дійсним науковим боягузством. Ми не знаходимо жодного переконливого пояснення цих феноменів."

Д-р Рікардо Пунсернау був на той час міжнародної слави невропсихіатр. На протязі 12-денного періоду він провів детальні дослідження дітей і зробив висновок, що не може дати будь-яке наукове чи природне пояснення. Він уточнив, що із наукової точки зору неможливо заперечити факти надприродної причини феноменів.

Инший лікар - психіатр Луїс Моралес, в 1961-му році, мав власну клініку. Єпископ призначив його тоді очолити комісію, метою якої було дослідити і дати медичне обґрунтування події в Ґарабандалі. В той час він не вірив [як і инші лікарі], що ці феномени є надприродного походження. Але пізніше цей самий д-р Моралес зрікся своєї власної позиції. 31-го травня 1983-го року, за дозволом єпископа, він виголосив публічну доповідь в одній із найбільших конференційних приміщень в Сантадер, в якій подав головні причини свого зречення.

Життя дівчат після візій

Перебуваючи довгий час під впливом минулих візій, дівчата вирішили посвятити своє життя служінню Богу у монашій спільноті. Будучи ученицею пансіонату місіонерок - кармеліток, Кончіта мала локуцію з Ісусом. Він сказав їй, що Його волею не є прийняття монашого стану. Він хоче, щоб дівчина залишилася в світі і більше розповідала про Богородицю.

Сьогодні всі чотири візіонерки вже дорослі, одружені і мають своїх дітей. Кончіта, Марі Льолі і Якинта - одружені з американцями і живуть в США. Марі Круз залишилася в Іспанії. У 1971-му році вона одружилася з Ігнатіо Кавальєре. Мають четверо дітей.

Кончіта одружилася в Нью-Йорку, в 1973-му році, з Патріком Кінат. Живуть там із своїми чотирма дітьми.

У 1974-му році Марі Льолі одружилася з Франціском Лефлер з Масачусетс. У них троє дітей.

У 1976-му році Якинта одружилася з американським моряком - Джефрі Мойнеген з Каліфорнії. У них одна донька.

Джозеф Ламанджіно (сліпий апостол) продовжує свою апостольську працю в Нью-Йорку. Він батько двох синів - Джозефа і Джона.

Головна мета об’явлень

Головна причина об'явлень Матері Божої в Ґарабандалі полягала у переданні доручення людству. Але крім цього неважко помітити і зрозуміти, що деякі теми були особливо виділені Богородицею як найважливіша інформація для світу. За весь час тих подій Пречиста наполягала, щоб дівчатка молилися за священиків. Важливою частиною ґарабандальських подій стала вервиця. Марія не просила дівчаток молитися на вервиці під час її появ - вона їм наказувала. Найперше Богородиця навчила їх, як мають молитися на вервиці: повільно, думаючи над кожним словом. І коли дівчатка добре засвоїли цю науку, то Марія долучалася до молитви аж на "...Слава Отцю і Сину..."

Пречиста являлася в Ґарабандалі як Божа Мати від гори Кармель. Цей титул тісно пов'язаний з бронзовим параманом. Вона говорила про його важливість і носила на зап'ястку правої руки. Параман - це знак посвяти Божій Матері. Хто його носить з вірою і побожністю - має запевнення в тому, що буде захищений в критичні часи свого життя.

Доручення з Ґарабандалу

Це розв'язання небом на тлі сьогоднішньої суспільно-моральної кризи світу. Чи не залежить тепер все від нас, від того як ми відгукуємося на цю подію? Очевидно, що залежить - і немало. Куди ми ідемо, і який світ будуємо для себе і наступних поколінь? Світ добра, приязні, любови чи світ безкінечного роздору і зневір'я, маючи під руками незаперечні докази неба, яке не бажає нам зла і світової загибелі?

Цілування релігійних предметів було головною ціллю останньої появи Богородиці в Ґарабандалі 13-го листопада 1965-го року. Довго перед тим Пресвята Діва сказала Кончіті (головній візіонерці), що цілування цих предметів відбудеться біля соснових дерев і щоби ці предмети роздати людям, бо вони матимуть велику оздоровлюючу силу:

«Через поцілунок, котрий я кладу на ці предмети, мій Син дасть їм чудесну силу, а ви роздавайте їх иншим. Ті, які їх носитимуть з вірою і побожністю, відбудуть чистилище тут, на землі. »

місто Ґарабандал, Іспанія
http://www.livingrosary.org.ua/historypages/items/objavlennja-prechistoji-divi-mariji-v-gharabandali-40ispanija-1961-6541.html