Розповіла мені одна особа, що була в родині хвора мама і всі біля неї сиділи. А я кажу, що заздрю тій мамі, що має таких добрий дітей і внуків. Але жінка заперечує: то вони сиділи не з молитвою чи з любов’ю до мами, а один одного пильнували, щоб першими забрати той шнурок з ноги. Ви бачите, до якого абсурду доходить нинішнє християнство? Бачите, до якого фанатизму і поганства доходимо, коли немає правдивої віри? 

Я буду говорити про те, на що ви не маєте часу! Це МОЛИТВА. Ми відійшли від того джерела, з якого треба черпати силу, ласку, любов, надію і милосердя. А тим джерелом є молитва. Не хоче слухати цього молодь, бо краще дивитися телевізор, чесати язиками, грати в карти, а молитися – то є пуста трата часу. Краще йти потанцювати на дискотеці, на весіллі, краще перечитати всі часописи і все плюгавство, яке в них є. На це маємо час. А молитва? Для чого? «Отче наш», «Богородице Діво» – то від сили! А якісь інші молитви?.. Це і є трагедія. Той скарб, який нам дав Христос не використовують. 

Подивіться на реального Христа, який зійшов на землю, прийняв людське тіло, який вмирає за нас. Христос бере трьох учнів – Петра, Якова і Йоана – до Оливного городу. Сам стає і молиться, заливається кривавим потом. Він просить, не наказує, а просить Петра, Якова і Йоана: «Моліться, щоб ви не впали у спокусу». Просить про молитву. Вертається до них, а вони собі спокійно сплять. Що сталося? Сталося щось фатальне і страшне! Петро казав, що не відречеться ніколи, але минає хвилина, і каже: «Я не знаю того чоловіка». Але перед тим три роки, день в день, підтверджував свою вірність і останнього дня казав, що не покине і готовий віддати життя за Нього. А Яків, а Йоан? Христос їх просив: «Моліться, чувайте зі Мною». Вони знехтували молитвою, вони погордили молитвою. А диявол дав їм насолоду – сон! «Ви є втомлені? Поспіть собі, для чого чувати, для чого молитися?» І вони заснули. Молитву проміняли на сон. 

І нинішній світ є уві сні. На найвищих рівнях підписують декларації про права людини, декларації про мир і спокій в усьому світі. Але бачимо, що в Палестині один народ від іншого відгороджується стіною, Індія і Пакистан на межі катастрофи, в Африці проливається кров, в нашому краю є насилля і терор, як не фізичний, то психологічний чи моральний. Чому так є? Народ занедбав молитву. Бог має повернутися до школи, до дитячих садочків, до родини. Бог має повернутися в серце кожного з нас. І тільки тоді можна говорити про відновлення народу. Але нині Бог не повертається, нині повертаються десятки сект під гарним гаслом: «Віра – це справа совісті, сумління». Скажи щось свідкові Єгови і він буде кричати на весь світ: «Я маю право!» Але чекай: ти маєш право проповідувати свою фальшиву науку, але чому ти не визнаєш права щодо держави – що треба йти до війська? Треба оберігати територію держави! 

Бачимо, як диявол нині хитро видає закони. Кожна секта знає свої права. Але того, що належить до права Бога і до права народу, того не знає. Тому зараз маємо руїну. А причина в тому, що немає духу молитви! Диявол її в нас забрав. Зараз є тисячі психологів, які вирішують проблеми людини. Приходить людина і не знає, що з нею, і що той лікар-психолог може зробити? Та нічого, таблетка діє на психіку кілька годин чи півдня. Ми вистоюємо у черзі до екстрасенса, платимо величезні гроші, а чи отримуємо бажане? Ми є сліпі, ми не бачимо, що робиться. Замість Бога нам підсувають щось інше, хочуть, щоб ми в те вірили і тому поклонялись. 

Дорогі браття і сестри! Нинішній світ забрав гріх: розлучатися – не гріх, пити алкоголь – не гріх, вживати наркотики – не гріх. Це все тільки упущення, недолік. То не є упущення! То є опанування сатаною-дияволом, який діє на психіку, на серце людини, який скував людину по руках і ногах. Не хочуть того визнати навіть найвищі члени Церкви, що дійсно нині в людей забрали Бога і молитву. 

Про вживання наркотиків кажуть, що то є залежність. Але не кажуть, що то є справа сатани. Людина потрапляє в руки диявола, він керує нею, її психікою, її розумом. Якось мені подзвонили і кажуть: «Приїжджай». В тій родині є така трагедія: батьки мусили виїхати на заробітки через свого сина, бо не могли зносити його упадки, не могли бачити, як син згоряє на очах через наркотики. Його покинула жінка і поставила тільки одну умову: якщо ти покинеш наркотики, то я повернуся до тебе. І той чоловік хотів направити своє життя в добре русло. І тепер дзвонить мені: «Приїжджайте, бо якщо не приїдете за годину, то я не ручаюся за себе, я знову вколюся». Я бачив різні хвороби: коли люди мліють, коли мають чорну хворобу, коли мають судоми, коли вмирають. Але тут людина вмирає не тілом, а душею! Людина не може дихати, вона рве на собі одяг і тіло. Питаю вас: чи є то хвороба, чи опанування дияволом? Коли піна йде з уст, коли кричить? І так було три години. І він сам визнає: так, я лікувався, мене лікарі вилікували фізично. Але психічно, душевно я є надалі хворий. І щось не пускає його до Бога, бо між ним і Богом є прірва – гріх. І той гріх треба подолати. А то є праця не психолога, то є праця Церкви, то є праця священиків. 

Бачимо страшний упадок – це те, що у нас забрали Бога. Нашій молоді хочуть показати фальшивого Бога. Коли була десята річниця незалежності України, з церкви св. Софії у Києві, зі святині наших предків йшла трансляція екуменічного молебня. Стали мусульмани і буддисти, католики і православні, баптисти і п’ятидесятники, кришнаїти і нехристиянські неопоганські релігії та молилися за Україну. Чи міг Бог вислухати ту молитву? Поганина, єретика, схизматика? Чи міг Бог зіслати благословення на наш край? Чи могли ми щось отримати в той день? Задумайтеся сьогодні, що від нас відібрали і що нам підсувають. То нині так гарно називається: «права людини», «справа совісті». А де є ПРАВДА? Чому ніхто сьогодні не говорить про правду? 

І нині Серце Христове залишається джерелом всього добра і милосердя. З тим Серцем Христовим, і перед тим Серцем Христовим, і в Серці Христовім наш народ перейшов всі труднощі і проблеми всієї нашої історії. Те Серце Христове – то була надія для родин, для народу, для Церкви. Наш народ в горі і недолі співав: "Твому Серцю, Спасе наш, честь складає весь наш край, люд вкраїнський ввіки Твій, в Серці люд Свій заховай. Бо при вірі нам стояти лиш католицьких батьків, України гімн співати до послідніх мем віків”. Так співали наші прадіди і прапрадіди, вони любили і возвеличували Серце Христове. А нині що співають? Що нині єднає народ? Тільки ПРАВДА, хіба ні? 

У день Найсвятішого Серця Христового просімо, щоби правдива любов, яка виходить з Божого Серця, поблагословила наші родини. Щоб світло Божого Серця засяяло там, де панує темрява. Щоб ми відновилися у молитві. Щоб шукали порятунку не в темряві і пішли в прірву, щоб не ходили по ворожбитах і екстрасенсах. Пам’ятайте, що є заповідь Божа: "Не май інших богів, крім Мене. Я Бог ревнивий і Я не буду дивитись на ваше блюзнірство і вашу згубу”. Ви, що не читаєте Святого Письма чи не розумієте його, чи ви дійсно перебуваєте в тій темноті, що вам нині нема різниці, до якого Бога молитися! 

Що народ робить, коли не має правдивого Бога? Він собі шукає божків. Там піду до кришнаїтів, будуть медитації. Там буду займатися східною філософією. Там нова релігія "Нью ейдж”, там нова сім’я, нова ера, секти. І сьогодні ми маємо з ними цілуватися? Для чого? Назвіть мені плоди тих поцілунків! Схаменіться, не живіть в темноті! Моліться до Серця Христового! Просіть Його ласки! Нині дитина колеться наркотиками, а щодня в церкві правиться Служба Божа, але мама чеше язиком або нарікає. А де, жінко, є твоя участь у Св. Літургії? Нині твій чоловік п’є, а діти не знають дороги до церкви! А де є молитва за чоловіка, за тата, за його навернення? Ви щось шукаєте, бо вам «поробили»! Та то у вашій голові щось сталося і «поробилося»! Ніхто вам нічого не зробить, бо молитва і Св. Літургія мають силу більшу за всякі чари, за злого духа. Ви втратили віру і мусите визнати це! 

Тож хай Серце Христове дійсно затріумфує. Затріумфує в наших родинах, затріумфує у наших серцях, затріумфує в нашій державі, відновиться дух життя християнського. Дух не фальшивий, а правдивий. Бо куди ідемо? В провалля! І загинемо в тому проваллі без Христа, без Бога. І тому думайте добре, що робиться і що світ підсуває. Що підсуває нова, так звана «євангелізація», що її пропонує нова Європа, американська та жидівсько-масонська культура. Розлучення, аборти, знищення народу, вбивство ненароджених дітей. Але це все прикривається словом "демократія”. Бо жінка має право вбити дитину! До чого йдете? Не будьмо натовпом, а будьмо народом! І знаймо, як обстоювати свої права! А наші права мають стояти на фундаменті прав Божих, і Божого закону, і Божої святої католицької віри. Амінь. 

О. Василь Ковпак,
Генеральний настоятель Священичого Братства Св. Свщмуч. Йосафата