Розповідав
авва Дула, кажучи: ходячи колись пустелею, я і отець мій Віссаріон,
прийшли до якоїсь печери та знайшли брата, який сидів і робив мотузку,
і не вклонився він нам і не привітав нас, і зовсім не хотів й слова
промовити до нас; сказав же мені старець: ходімо звідси, можливо немає
в брата прихильності до розмови з нами. Пішовши звідти, ми вирушили в
Ліко відвідати авву Іоана. Коли ж поверталися,
прийшли знову до печери, де бачили брата. І каже мені старець: увійдімо
в неї, може Бог відкрив йому, і буде говорити з нами. І коли ми
ввійшли, знайшли його мертвим, і каже мені старець: підімо, брате,
приготуймо до поховання тіло брата, тому що для цього послав нас Бог
сюди. Коли ж ми почали готувати його до поховання, побачили, що це
жінка за природою своєю. І здивувався старець і сказав: ось як і жінки
боряться з дияволом у пустелі, а ми й у містах поводимось погано. І
прославивши Бога, Який допомагає й дарує силу тим, хто любить Його,
поховали її в тій самій печері. І потім вийшли звідти.
2) Двоє якісь з отців молили Бога, щоб відкрив їм, якого ступеня
висоти вони досягли. І був їм голос, який промовив, що в такому-то
поселенні Єгипту є один мирянин, на ім’я Євхарист, і його дружина звана
Марією, - ще не досягли вони їх рівня. Вставши ж, два старці прийшли в
поселення і, запитавши, знайшли келію його й дружину його і запитали
її: де твій чоловік? Вона ж відказала: він пастух і пасе овець, - і
ввела їх до своєї келії. Коли ж настав вечір, прийшов її чоловік з
вівцями і, побачивши старців, приготував їм трапезу та приніс води
вмити їм ноги.
Сказали йому старці: не їстимемо нічого, якщо не скажеш нам про свої
вчинки. Він же із великою смиренністю сказав: я пастух, а це моя
дружина. І не переставали старці просити його, а він не хотів говорити.
Тоді вони сказали йому: Бог послав нас до тебе. Як тільки почув він це
слово, злякався і сказав їм: ось цих овець ми успадковували від наших
батьків і, - якщо благопоспішить Бог отримати від них якийсь прибуток,
ділимо ми на три частини: одну частину - для бідних, ще частину - на
приймання подорожніх, і третю частину - на наші нестатки. З тої пори,
як взяв я свою дружину, не пізнав її, але дівою вона є, і кожен з нас
спить порізно, і досі ніхто про це не знав. І почувши, старці
зачудувалися й пішли, прославляючи Бога.
3) Казав авва Витимій: розповідав авва Макарій, кажучи: коли я жив у
скиті, прийшли два юні мандрівники. Один вже мав бороду, а інший тільки
почав відпускати вуса, і прийшли до мене, кажучи: де є келія авви
Макарія? І я сказав їм: чого це ви хочете від нього? Вони ж відказали:
почувши про нього й про скит, прийшли ми побачити його. Я кажу їм: це
я. І вклонилися вони, кажучи: тут хочемо ми перебувати. Я ж, бачачи, що
вони розпещені і ніби з багатих, кажу їм: не можете тут жити. І мовить
старший: якщо не можемо жити тут, підемо в інше місце. І кажу я
подумки: навіщо мені їх проганяти? Праця зробить так, що вони й самі
втечуть звідси. І кажу їм: ідіть, зробіть собі келію, якщо можете.
-------------------------------
Джерело http://uaoc.net/?p=2925
