Всі ці директиви, викладені в люциферному плані, напротязі останніх ЗО років були в більшій чи меншій мірі насильно впроваджені церковною масонерією в цілій Святій Церкві.
Церковна масонерія, яка має своїх членів в церковній ієрархії всіх рівнів, становить суттєву меншість по відношенню до решти духовенства. Членами масонських лож є в основному найбільш впливові кардинали, єпископи та священики, а також різні теологи та католицькі публіцисти. Сила і ефективність їх деструктивної діяльності полягає в тому, що їм вдалося опанувати та контролювати основні посади в Святій Церкві. їх підтримує майже все світове телебачення, радіо, преса, і т.п.
Це стало можливим завдяки капітулянській та боязливій, а часто бездумній і некритичній позиції певної частини духовенства, а також, хоч і в меншій мірі, світських осіб. Внаслідок цього десятки мільйонів котоликів втратили правдиву віру, що практично призвело до неопоганства в Європі та Америці з усіма згубними наслідками. Ці зміни супроводжували нечувані в історії Святої Церкви єресь, блюзнірства та зневаги, в багатьох випадках такі потворні, що ми не можемо навіть навести їх. Маємо передусім справу з величезною кризою віри серед духовенства (про неї попереджувала Матір Божа у Фатімі, а згодом підтвердила це в Акіта), що полегшує церковній масонерії проводити деструктивну діяльність. Риба завжди починає псуватися від голови, тому вирішальним є приклад єпископа та священика. Отже, нічого дивного в тому, що в усіх настановах Матері Божої завжди міститься гарячий заклик молитися за духовенство, бо від їх цілковитого навернення залежить правдиве духовне відродження Церкви і світу. Духовний сан не має більш гідного та рівного собі на землі, що тягне за собою величезну відповідальність за цілий світ Духовні особи отримали від Бога таку велику міць та владу над душами і цілим пеклом, що могли б поступати згідно зі Святим Євангелієм і Традиційною наукою Церкви, цілковито підпорядковуватися Папі і не тільки стримати дію пекельних сил, але й знищити слуг пекла.
Можна легко зауважити, що більшість з цих масонських вказівок тепер впроваджується в польській Церкві і поступово та дедалі видніше спричиняє ослаблення віри, викликає дезорганізацію та приводить до того, що деякі католики роблять різні помилки чи вступають в секти.
В Польщі вже тепер окремі єпископи та теологи публічно виступають проти доктрини та догматів католицької віри! Класичним прикладом цього є книга "Планета Земля - мій дім", яка має підназву "Релігія та наука - зінтегрований курс для початкових та середніх шкіл". Авторами книги є три протестанти; Даріан Санкей, Десмонд Суліван та Бренда Ватсон, зв'язані з Оксфордським Університетом. Нас не дивує факт, що такі книги існують і перекладаються в Польщі Але вражає те, що книга видана видавництвом тарновської дієцезії "Biblos". відредактована доктором Михайлом Беднажем та дозволена до друку єпископом Юзефом Гудзвою 9.01. 1993 року. З метою повного інформування повідомляємо, що відповідальним за тарновську дієцезію є єпископ Юзеф Жицінський. Передмову до польського видання цієї книги написав священик професор Михайло Геллер. Вона рекомендована як допоміжна література на уроках релігії в початкових та середніх школах. Священик проф. M. Геллер пише: "Без перебільшення можу стверджувати, що це найкраща книга такого типу, яку я коли-небудь читав". Він підкреслює, що те, що католицька релігія ставиться в один ряд з індуїзмом, ісламом, іудаїзмом, становить найбільшу цінність цієї книги. Книга в цілому методично та небезпечно атакує основи католицької віри. Вона свідомо та цілеспрямовано спричиняє помутніння в думках учнів, пропагуючи модні тепер єретичні ідеї: релятивізм, синкретизм, сцієнтизм. Тут присутні елементи так званої "Нової релігії", новітня антикатолицька біблістика, залякування мальтузіанством, фемінізм, іудаїзм, і т. п. Провідна ідея книги - ставлення всіх релігій на один рівень, а навіть теза, що всі релігії потрібно однаково шанувати, а католицька релігія є сумнівна.
Іван Павло ІІ на аудієнції, що відбулася 5 червня 1985 року, в промові на тему стосунків з нехристиянськими релігіями сказав, що 'в релігії людина шукає відповідей..., різні нехристиянські релігії - це насамперед вираження цього людського пошуку, тоді як християнська віра грунтується на Обявленнях, які походять від Бога" Ще більш виразно це пояснив Лев XIII в енцикліці "Humanum genus". Він стверджував, що католицька релігія "як єдина правдива серед всіх релігій, не може бути поставлена на одному рівні з іншими без шкоди для неї".
Згідно з авторами книги «Планета Земля - мій дім» релігія є особистим світосприйманням або сумою світосприймань, відчуттів та візіонерських бачень даної людини. Різниця між релігіями полягає в тому, що вони по різному сприймаються. Іншими словами, творцем релігії є людина, а не Бог! Тут повністю відкидається Об'явлення Боже, безпомилкове діяння Святого Духа в Церкві та непомильність Папи, що становить фундамент католицької віри! Заперечується наука про Адама як особу, створену Богом (він є тільки символом людства), що означає повне відкинення науки про первородний гріх, а отже і про хрест, про відкуплення, про спасіння через Ісуса Христа, єдину правдиву Католицьку Церкву, про покуту, про існування чистилища та пекла, і т.п. Святе Письмо має символічне, алегоричне значення, а це означає, що читаючи його, я сам формую свою віру. Існують тільки наші думки та ідеї, немає місця надприродності. Церква та її наука є тут непотрібними. Таку інтерпретацію засудив Папа Пій XII в енцикліці "Humani generis".
Це тільки окремі помилки та недоречності, наведені з цієї книги. Мова йде про те, щоб знати про таку загрозу, щоб оберігати від неї своїх дітей та самих себе.
Ця книга була видана дуже великим тиражем, придбати її можна було майже у всіх книгарнях (як світських, так і церковних) та в церквах на території Польщі. Хоч минуло вже три роки з часу її появи на ринку, вона ще й сьогодні продається в багатьох крамницях при церквах.
Повний критичний аналіз цієї винятково псевдонаукової, єретичної та антикатолицької книги, яка деформує сумління та розум людей, зокрема, молодих, читач знайде в журналі "Орока" №1/22 1993 р. проф. Михайла Гєртиха. Цей автор засвідчив, що даний журнал в половині 1993 року був розісланий всім єпископам Польщі.
Те, що не вдалося Лютерові та іншим єритикам, сьогодні вільно та безкарно реалізують в Святій Церкві деякі єпископи, священики і теологи, а решта єпископів на чолі з Єпископатом та вся католицька преса мовчать! Тим часом тисячі дітей, а також і дорослих, завдяки цій книзі, одобреній єпископами, впадають в релігійний релятивізм. Невже єпископи та католицькі журналісти вважають ліберально-масонську поблажливість обов'язковою? Чому вони не відрізняють добра від зла або бояться диявола більше, ніж Бога? Може не знають, що мовчання на зло або применшення зла означають дозвіл на брехню?! Оскільки єретичні ідеї проголошуються публічно, то потрібно публічно їх викривати, тим паче, якщо ти покликаний стояти в обороні Правди. Домагається цього правдива любов до Бога і ближнього. Людські погляди не мають тут ніякого значення, важливішим є порятунок душ.
Великий вчитель Церкви св. Франціск Салезій стверджував, що єретиків треба викривати публічно. Про це стверджували, опираючись на Святе Письмо, найбільші християнські теологи та мислителі - святий Тома і святий Августин. Зло потрібно називати по імені, як невтомно вимагає цього від нас Іван Павло II. В усіх парафіях в Польщі вже давно слід зачитати душпастирський лист, який остерігає вірних перед згубними наслідками цієї нової "релігії". Безумовно, в першу чергу повинні це зробити єпископ Жицінський та єпископ Гудзва, якщо вони і надалі хочуть зберегти свою католицьку гідність та вважатися католиками серед вірних. Потрібно також вимагати, щоб ці єпископи дали відповідь за чиї гроші вони фінансували видання цієї ворожої Церкві та народу книги. Напевно не потрібно нікого переконувати, що це є проявом відкритого бунту проти Папи та проголошеної ним католицької доктрини, небезпечного тим, що решта єпископів, які відповідають перед Господом за Церкву та народ, мовчать! Це є також незаперечним свідченням масонської інфільтрації всередині Святої Церкви. Важко знайти переконливіше підтвердження пророчих слів Павла VI, що диявол ввірвався до святині Господа.
На цьому одному прикладі видно, як тяжко сьогодні батькам, позбавленим опори в Церкві, виховувати своїх дітей в католицькій вірі. Ми багато раз на собі це болісно відчули.
Іншим прикладом фальсифікації Традицій Церкви, Святого Письма та правдивої науки Святої Церкви по відношенню до Матері Божої є книга священика, професора Станіслава Целестина Напюрковського (чин св. Франциска) "Матір нашого Господа", видана також видавництвом тарновської дієцезії "Biblos", яка має апробату вікарія провінції отця Мирослава Яремчука та апробату єпископа Юзефа Гудзви 22.09 .1992 року (напевно не випадково).
Роль Марії зводиться до того, що Вона для нас є тільки взірцем та прикладом життя у вірі і лише в цьому плані може мати на нас позитивний вплив. Автор книги пише: "добре будеш чинити, кажучи: буду бачити Марію всередині християнської спільноти віруючих як першу християнку, яка увірувала" (сг.2.18). В іншому місці читаємо: "Віднова каріології та Марійної набожності прийде як побічний продукт відновленої теології". Тут потрібно було б запитати, чиєї теології, бо напевно не тої, яку проголошує Церква напротязі 2000 років та теперішній папа. Автор вищезгаданої книги вже у вступі стверджує, що в ім'я теологічної "порядності" мусить відкликати свою підтримку старої Маріології, яка говорить про Марію як про ту, що разом з Ісусом Христом відкупила світ (Співвідкупителька), про її Боже та людське Материнство, Царицю Неба і Землі, повсюдну Посередницю ласк, нашу духовну Наставницю, Опікунку, Повірницю, і т. п.. Автор не може зрозуміти і визнати незаперечну правду віри, об'явлену Богом, яку ніколи не брали під сумнів Папи та незлічена кількість святих: що повне та досконале поєднання з Ісусом Христом є взагалі неможливе без попереднього досконалого поєднання з Його Найсвятішою Матірю. Неможливо брати приклад з Марії, не віддаючись їй повністю. Щоб можна було пізнати Марію та брати з Неї приклад, потрібно обов'язково віддатися їй та посвятити їй себе без застережень. Тому з цієї причини не тільки протестанти, але й католики майже завжди мають фальшивий образ Ісуса Христа та об'явлення Божого.
Ціла книга - це спроба перекрутити під приводом "віднови" Маріології правдиву набожність до Матері Божої, включаючи те, чого навчали справжні маріологи, такі як: св.Максиміліан М. Кольбе, св.Людовік, св.Альфонс Ліугорі, кардинал Ст. Вишинський та те, чого сьогодні навчає Іван Павло II. Професор о.С. Напюрковський демонструє в цій книзі, що він більш непомильний, ніж Папа, Традиція Церкви та Святе Письмо. За браком місця ми не цитуємо текстів, які свідчать про фальсифікацію автором папських енциклік, а також містять неправдиві твердження, що II Ватиканський Собор ніби-то відкинув практикований Святою Церквою культ Матері Божої. Цей псевдонауковий твір (до якого ми ще повернемось в звязку з неокатехуменатом) замість того, щоб розпалювати любов до Матері Божої, а через Неї і в Ній до самого Бога, має зворотній напрямок. Ця книга замість того, щоб поглиблювати правду про таємницю Марії, старається її зрелятивізувати та применшити. Тому вона має блюзнірський характер і є великою плямою для Святої Церкви, зокрема для отців-францискіан, яким св.Максиміліан проповідував кардинально протилежний образ Матері Божої та її Божественного Сина. Автор вибірково (так як деякі секти), у відповідності до своїх помилкових тез, використовує Святе Письмо, яке інтерпретує відходячи від Традиції Церкви, фальсифікує або пристосовує до людського мислення Він позбавляє його безмежних горизонтів віри та надприродності, у світлі яких ми по-справжньому бачимо правдивий образ самого Господа і Марії. Подібно він релятивізує папські енцикліки та цілу Традицію Святої Церкви. Це є типовим проявом модернізму. Модерністи, які самі позбавлені живої віри, простоти, покори і відкритості, роблять спробу в "науковий" спосіб зредукувати нескінченого Бога до рівня людського розуму, що є великою образою Всевишнього. Якщо вони чогось не розуміють, то відкидають або перекручують, бо не можуть збагнути, що не розум, а жива і надприродна віра та абсолютний послух Папі сягають у безкінечнісь. На основі цих фактів видно, як далеко відійшов від своєї харизми Лицар Непорочної, який замість того, щоб остаточно відкинути цю книгу, воліє мовчати! Важливішим є відношення людей, ніж возвеличення Матері Божої, яка є найбільшою хвалою Найсвятішої Трійці! Де та відвага, а хоча б навіть її мала частка, яка вирізняла св.Максиміліана і притягала всіх до Ісуса через Марію! Св.Максиміліан М.Кольбе застерігав своїх співбратів, що навіть незначне зменшення пошани до Матері Божої призведе до втрати правдивої віри.
В своїй останній енцикліці "Veritatis splendor", яка висвітлює питання підривання фундаментальних правд католицької віри всередині Церкви, Святіший Отець Іван Павло II звертається до всіх католицьких єпископів з такими словами: "Існують розбіжності між традиційним повчанням Святої Церкви та певними теологічними поглядами, які поширені в Семінаріях і на Теологічних відділах, на тему величезного значення Святої Церкви для  релігійного  життя  християн,  а  також для міжлюдського спілкування". В згаданій вище інцикліці Папа без жодних недомовок представляє теперішню ситуацію всередині Церкви в контексті фальсифікації та підриву її доктрини "як справжню кризу" з усіма її негативними наслідками. Це є підтвердженням не тільки слів Павла VI, що "дим пекла" ввійшов до Церкви, але й попереджень Матері Божої в Ля Салетте, Фатімі, Акіта, Меджугорі та інших місцях появ, а також тих вказівок, які Вона переказала за посередництвом священика Стефана Гоббі і священика Дон Октавіо Міхеліні та інших містиків. Про ці величезні перекручення і помилки в Літургії, Святому Причасті та доктрині Святої Церкви, про їх згубні наслідки вже давно попереджав духовенство кардинал Йосип Ратзінгер у відомій книзі Вікторіо Мессорі "Рапорт про стан віри". Ця книга отримала спеціальне благословення Архиепископа Польщі кардинала Юзефа Глемпа. Найбільші доктринальні помилки, вже раніше поширені на Заході, знайшли своє відображення у недавно впроваджених рекомендаціях щодо відправлення Служби Божої для польських дієцезій, незважаючи на те, що про це попереджав у вищезгаданій книзі 10 років тому кардинал Ратзінгер! Про яке перекручення тут йдеться? Прикладом є молитва римської Служби Божої, яку священик виголошував під час принесення Жертви. Ця молитва звучала так: "Господи Ісусе Христе, Ти сказав Своїм апостолам: "Мир вам залишаю, мир вам даю". Просимо Тебе, не зважай на гріхи мої, але зверни увагу на віру Твоєї Церкви і згідно з Твоєю волею наповнюй її миром та зміцнюй у єдності." Тепер відповідно до "відновленої" Літургії в дусі II Ватиканського Собору і "єдності" зі Святійшим Отцем в цій молитві вираз "гріхи мої" замінено виразом "не зважай на гріхи наші". Ось як цю заміну коментує кардинал Й. Ратзінгер: "Ця заміна здається дуже незначною, але є дуже істотною". Коли його запитали, чому потрібно вважати такою важливою заміну слова "я" на "ми", він відповів: "Є принциповою справою, щоб благання про відпущення гріхів промовляти від першої особи, тому що в цей спосіб ми відчуваємо особисту провину за гріхи, яка є необхідною, щоб особисто збудити акт покори. А тепер це особисте визнання гріха, а значить і акт покори ховаються в групі, в "системі", в суспільстві, в якому всі є грішниками, - в результаті може здаватися, що всі грішать однаково. Так розмивається сенс відповідальності, яка полягає в тому, що кожна людина змушена особисто відповідати за свої гріхи. Церква вимагає від кожного, хто приймає Святе Причастя, визнання: "Я згрішив, не зважай, Господи, на мої гріхи. Ця формула була обов'язковою для кожного, починаючи від найскромнішого священика і закінчуючи єпископами та папою; всі були зобов'язані виголошувати її під час щоденної Служби Божої, включаючи світських осіб. Тому всі люди, присутні в церкві, без жодного винятку, повинні сповідатися, просити прощення, а значить вступити на шлях правдивого покаяння і поправи життя. І тому, щоб отримати від Ісуса Христа розгрішення і відпущення провин, треба говорити про свій гріх і віру Його Церкви. А тепер про це часто забуває багато теологів, духовних та світських осіб."
Ця молитовна формула, яка суперечить доктрині Святої Церкви, від недавнього часу є обов'язковою в нових вказівках для відправлення Служби Божої в польських дієцезіях. Довільні зміни цих виразів (всупереч Папі та II Ватиканського Собору) на Заході дали підставу для майже повної ліквідації Таїнства покути, без якого неможливе повне освяченя та поєднання людини з Богом. Там майже зовсім зникла індивідуальна сповідь, про яку постійно нагадує Матір Божа в Своїх численних об'явленнях.
Іншою фундаментальною і найвищого рангу помилкою, яка суперечить Об'явленню Божому, є заміна у вищезгаданій молитві виразу "зміцнюй у єдності" на вираз "приведи до повної єдності". Ці нові слова, які повністю суперечать Апостольській Традиції та Святому Письму, а значить є єретицькі, також впроваджено до нових вказівок для Служби Божої польських дієцезій. Це вирази, які повністю суперечать один одному. Істотна різниця змісту між двома висловами полягає в тому, що згідно нових вказівок до Служби Божої, єдність Церкви є метою, станом, який ще треба осягнути, а в попередньому викладі, який грунтується на Апостольській Традиції, молимся про зміцнення того, що вже є власністю Святої Церкви. Ця нова формула створює фальшиве уявлення, ніби в сучасному звучанні молитви "Господи Ісусе Христе..." моляться про те, щоб в майбутньому ПО МОЖЛИВОСТІ якнайшвидше знову відбулося з'єднання християн, сьогодні розпорошених по різних релігійних кругах. Тут має місце величезна догматична суперечність між таким і урочистим визнанням віри, що промовляється в неділю та свята: "Вірую... в єдину, святу, соборну і апостольську Церкву." Тут виразно вказано, що церква є єдина, яку заклав Ісус Христос, опираючись на Петра та Апостолів. В посланні до єфесян читаємо: "Є один Господь, одна віра, одне хрещення". Католицька Церква є власністю Ісуса Христа, який як єдино правдивий Господь є нескінченною єдністю. Через хрещення ми є вщеплені в Його Містичне Тіло і беремо участь в цій єдності, яку ніхто і ніколи не зможе знищити. Внаслідок людської недосконалості ця єдність та єдність Святої Церкви може бути тільки менш виразною. Єдність Святої Церкви абсолютно не залежить від того, коли приєднаються до неї від'єднані християни. Правда є тільки в Католицькій Церкві. А єдність є там, де є правда, поза правдою ніколи не можна буде досягти правдивої єдності. Єдність полягає в спільному та однодумному визнаванні Євхаристії, тому ця єдність надається Церкві Ісусом Христом від самого початку. Також катихизм  вказує:  "Єдність  Церкви є ознакою її ненарушеності і незнищимості; неможливим є доведення цієї Церкви (невід'єднаних християн) "до повної єдності", як це сказано в новій псевдомолитві "Господи Ісусе Христе...", бо єдність дав Ісус Христос Своїй Церкві з самого початку. Віримо, що вона невідворотно існує в Католицькій Церкві і з кожним днем зростає аж до скінчення віків. Ісус Христос завжди наділяє Свою Церкву даром єдності, але Церква завжди молиться і прагне стерегти, зміцнювати і вдосконалювати єдність, якої хоче для неї Ісус Христос.
Про це з цілою силою свого безпомилкового навчання нагадав Іван Павло II, кажучи: "...конституційна єдність Церкви, яку заклав Творець, ніколи не зникала, вона триває в непорушному стані в Католицькій Церкві" (L. Osservatone Romano, 10/1995).
Потрібно підкреслити, що правда про незнищену єдність, яку Ісус Христос надав Католицькій Церкві, належить до ряду найвищих правд, в які треба вірити так, як навчає Свята Католицька Церква. Тому введення до молитви перед Святим Причастям виразу "доведи до повної єдності" суперечить нашій вірі. Правила, які керують молитвою, мусять бути прийняті з таким самим послухом, як і ті. які стосуються віри, вони є нероздільні і співпадають з класичною формулою: як молишся, так і віриш. Не можна молитися про одне, а вірити в щось інше. А так нам кажуть чинити в теперішньому принесенні Жертви під час Служби Божої. Це раніше чи пізніше спричинить розповсюдження відступництва та поділу віри. Ця трагічна зміна (зовсім не випадкова) вже раніше дала церковній масонерії на Заході теологічну підставу для прийняття фальшивої ідеї екуменізму, в якій проголошувалися такі єретичні думки, що в кожній релігії можна бути спасенним, що всі вони є добрі і розбіжності між ними не мають ніякого значення. В кінцевому варіанті це призвело до знищення тодішньої Церкви. Тут проступає також безсилля Святійшого Отця і кардинала Й.Ратцінгера не тільки щодо припинення зловживань  рішеннями   ІІ  Ватиканського Собору, відповідального за  опрацювання  цих вказівок до відправлення Служби Божої, але також по відношенню до кардиналів, єпископів та теологів, які мають найбільший вплив в Єпископатах даних держав. Ми знову з болем підкреслюємо, що тут вражає факт, що переважна більшість єпископів в Польщі не бачить, що багато кардиналів та єпископів у Ватикані не має нічого спільного з Папою і працює над знищенням Св.Церкви. Тому в теперішній ситуації Церкви не можна бути безкритично послушним. Тут виразно проступає актуальність слів Матері Божої з Ля Салєттє: "Рим втратить віру і стане столицею антихриста".
Наскільки небезпечні ці зміни для нашої віри, ми можемо дізнатися з недавно виданої книги "Слово про єдність Христової Католицької Церкви" свящ. проф. Б.Гуцуляка. Автор цієї книги в науковий спосіб, в світлі правдивої доктриини Церкви, довів, що більшість духовенства та теологів фальсифікують сьогодні Традиції та останні рішення II Ватиканського Собору. Ми дуже раді цій книзі та віримо, що дедалі більше єпископів та теологів відважно будуть обороняти чистоту віри. Напевно не треба додавати, що всі єпископи та священики, які не хочуть спричинити руїни Св.Церкви в Польщі і позбавити вірних багатьох дорогоцінних ласк, повинні відразу, в ім'я послуху Божому Об'явленню, не чекати на рішення згори, а повернутися до традиційної формули тієї молитви, в якій не було помилок. "Треба більше слухати Бога, ніж людей" (Дії, 5,29). Непослух в цьому випадку буде найбільшою послугою, наданою Святій Церкві.
Дедалі виразніше видно, що чим більше Свята Церква віддаляється від Тридентської Служби Божої, тим більший хаос панує в Церкві, слабне віра і дедалі більше людей відходить від Церкви. Духовенство і надалі не бачить, що його сваволя та незліченні помилки і компроміси з Правдою є основною причиною ослаблення Церкви та посилення атак диявола на неї. Про ту страшну темряву, що огорне духовенство, заражене раціоналізмом та масонським лібералізмом, яке буде поширювати чисельні та згубні помилки всередині Церкви, говорила вже Матір Божа у Фатімі, а потім підтвердила в Акіта.