У 2005 році, на початку другого президентського терміну Владіміра Путіна, ідеологи, пов’язані з президентською адміністрацією, розробили новий концепт під назвою "суверенна демократія". Метою його створення було відповісти на критику західних країн щодо недотримання прав людини, демократичних стандартів і принципів чесних виборів у Росії.

По суті поняття "суверенної демократії" є ідеологічним виправданням того, що згодом буде названо "керованою демократією" – авторитарного режиму, який виник у Росії протягом останньої декади. Із становленням аналогічної "суверенної демократії" в Україні, відомий вислів Леоніда Кучми, викладений у його книжці 2004 року, "Україна – не Росія", може втратити свою самоочевидність.

Росія може виправдовувати свою "керовану демократію", називаючи її "суверенною демократією", оскільки вона ніколи не прагнула приєднатися до НАТО чи вступити в ЄС і, таким чином, не ставила за мету перейняти європейські чи євроатлантичні цінності. Інша справа – Україна, яка намагалася стати членом обох організацій.

Віктор Янукович – перший український президент, який не ставить за мету втуп до НАТО. З іншого боку, він підтримує інтеграцію в ЄС, хоча слова та вчинки представників президентської адміністрації та Партії регіонів говорять про протилежне.

Виникнення ідеології "суверенної демократії" в Україні вказує на те, що Україна несерйозно ставиться до своїх заяв про мету членства в ЄС. Дипломати ЄС та країн Західної Європи незадоволені бажанням України створити свою версію "суверенної демократії" (як видно з нечесних виборів 31 жовтня) і водночас інтегруватися в ЄС.

Ці два прагнення несумісні, і зовнішню політику України будуть сприймати всерйоз лише тоді, коли вона зробить свій вибір. Проте не схоже, що це відбудеться, адже команда Януковича вірить у те, що може ошукати Захід і пошити його в дурні.

Ганна Герман, заступник голови Адміністрації Президента, продовжує вірити, що Україна "м’якша, цікавіша" від Росії. На її думку, "Україна є європейською та демократичною державою" із власною "специфікою". Однак її ідеологічне обґрунтування української "суверенної демократії" руйнує її власний аргумент, оскільки робить Україну дуже подібною до Росії.

Українська "суверенна демократія", про яку говорить Герман та інші члени команди Януковича, має десять компонентів:

1. Відповідь на критику резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) щодо конфлікту інтересів Валерія Хорошковського, який є водночас головою Служби безпеки України (СБУ), членом Вищої ради юстиції та власником найбільшого українського телевізійного каналу, полягає в "особливості української демократії". "Можливо, це одна зі специфічних рис української демократії, яка ще дуже молода", – зазначила Герман. – "Демократія у кожній країні має свої особливості. І в Україні теж". Висновки треба робити, "адаптуючи ситуацію до власних національних реалій", оскільки "дефініція демократії не є чимось застиглим".

2. Герман (і Янукович) називає порушення прав людини, виборчі махінації та антидемократичні дії СБУ "провокаціями проти президента", які є "дуже вигідними для опозиції". Ще напередодні місцевих виборів Янукович розцінив заяви про "виборчі фальсифікації" як "провокації" з боку опозиції.

3. Відмови реєструвати списки партії "Батьківщина" на місцевих виборів були нібито справою рук самої Тимошенко. "Для Юлії Тимошенко було важливіше дискредитувати ці вибори і Януковича, ніж перемогти десь у Львові", – "переконана” Герман.

4. Герман (і Янукович) обіцяла, що всі, хто був задіяний у виборчих махінаціях, понесуть кримінальну відповідальність, а самі місцеві вибори буде проведено без використання адміністративного ресурсу та з вільним доступом до телебачення. Тим не менше, на переконання Януковича, кримінальні справи непотрібні, оскільки не було жодних фальсифікацій. На думку Герман, на це вказує той факт, що Партія регіонів перемогла не всюди. "Це свідчить про те, що їх результатам можна довіряти", – вважає вона. На думку лідера парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова, ці вибори "виявилися ще одним кроком до становлення демократії в нашій державі, і пройшли вони зі значно меншими порушеннями, ніж аналогічні у 2006 році". Насправді вибори 31 жовтня 2010 року були першими недемократичними виборами в Україні з часу масових фальсифікацій 21 листопада 2004 року – і це були єдині випадки за двадцять років незалежності України, коли США засудили виборчі махінації. Янукович зразка 2010 року не зміг довести, що він відрізняється від Януковича-2004.

5. Українці не повинні повністю спиратися на міжнародних спостерігачів, оскільки вони самі мають забезпечити проведення чесних виборів. "Ми маємо самі давати собі оцінку. Маємо мати власну національну гідність", – зауважила Герман. – "Тому що фальсифікація це колосальне приниження громадянського суспільства".

6. Українці мають право оцінювати вибори в інших країнах, включно з країнами, які критикують українські вибори – також заявила Герман.

7. Депутат від Партії регіонів Іван Попеску переконаний, що західна критика українських місцевих виборів відображала позицію не американського уряду, а Міжнародного республіканського інституту (можливо, він не знає, що на президентських виборах 2008 року переміг демократ?). Колишній посол США в Україні, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса Стівен Пайфер дав критичне інтерв’ю "Радіо Свобода" і таким чином, на думку ще одного депутата Партії регіонів Вадима Колесніченка, став "учасником кампанії з дискредитації керівництва України на Заході". У світогляді таких депутатів немає місця для незалежних організацій і аргументованих думок.

8. Голова президентської адміністрації Сергій Льовочкін звинувачує опозицію (а не власні дії, що призводять до згортання демократії) у погіршенні іміджу України на Заході. Чи він і справді не розуміє, що до псування іміджу України найбільше доклав зусиль голова СБУ Хорошковський?

9. У свою чергу, Єфремов переконаний, що опозиція фінансується західними грантами і це нібито є причиною того, що вона поливає брудом Україну за кордоном. Заступник голови парламентського комітету у закордонних справах Леонід Кожара погоджується з цим, додаючи, що українські НУО виконують політичні замовлення і змушені танцювати під дудку своїх спонсорів. Герман готова працювати з НУО лише в тому разі, якщо вони не є частиною кампанії опозиції з дискредитації міжнародного іміджу України. Декларації на підтримку розвитку демократії в Україні з боку фондів, що дають гранти українським НУО, є усього "лиш маскуванням справжнього бажання контролювати Україну", – вважає інший депутат Партії регіонів Олена Бондаренко (Киевский телеграф, 22 жовтня).

10. Критичні статті про Україну публікують в західних виданнях за гроші (за аналогією з українською "джинсою"). Новий мер Одеси від Партії регіонів Олексій Костусєв сказав на ток-шоу "Shuster Live", що журнал "Economist” не репрезентує думку Заходу. Якщо Україна й надалі буде дозволяти таким спонсорам, як Джордж Сорос, фінансувати університетські курси з журналістики, в результаті виникне "іноземна армія (журналістів) у власній державі", – зауважила Бондаренко.

"Керована демократія" і "суверенна демократія" наближають Україну до Росії – не до Європи. Щоб обрати європейський шлях розвитку, українська влада має зробити неможливе: відмовитися від власного неорадянського світогляду.

Тарас Кузьо

Західна аналітична група