Усі українські письменники по всіх своїх творах більше чи менше описують лихі сили в природі. Описують, бо вони докладно описують живе народне життя, а воно переповнене стародавніми віруваннями. Наші письменники звичайно були й пильними етнографами, і тому їхні свідчення дуже цінні, як народне стародавнє передання. У цьому відношенні свідчення наших класиків: І. Котляревського, Марка Вовчка, Шевченка, Панаса Мирного, Не-чуя Левицького, Свидницького, Івана Франка, О. Ко-билянської, Лесі Українки, Бориса Грінченка й ін., — дуже цінні п показні їхні свідчення я часто вживаю по всій цій праці. Тут для прикладу подам оповідання Бориса Грінченка (1863—1910), подаю з його Твори т. II 1963-го року:

„В лісі живе п о л і с у н. Ходить з великою пугою і ганяє вовків, бо він — вовчий бог. Де війна, то він туди й турить їх на прокорм... Такий, як чоловік, тільки великий, як дерево. І від нього тіні нема: усе має тінь, а він — ні. — А в полі живе польовий, — і то нечиста сила... А в очереті над річкою очеретяник, — вибігає з очерету білим бараном і лякає людей...

А в воді живе водяник, — цей у зелений ку-шир уплутаний, пакості чинить, греблі рве... А в болоті живе болбтяник, — такий замурзаний та вкаляний. У ночі затягає в болото чоловіка: вогником світить серед болота, а чоловік думає, що там люди, іде туди, а воно все далі, далі, аж поки заведе в таку ковбаню, що й загрузне бідолашний чоловік...

„А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами, — такі великі, як у вітряку... І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, і скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати...

„І в хмарах є нечистий, — збирає хмари маленькими шматками і зносить їх докупи, аж поки збереться велика хмара... А як буває в нечистої сили весілля, дак він тоді збирає багато снігу, і сипле й крутить ним, — того й завірюха.

„А ще нечистий літає змієм — перелесником. Як побачиш на дорозі стрічку або поясок, — ніколи не бери. Одна жінка знайшла та й заховала в скриню. А то був змій перелесник. З того часу став літати до неї і жити, як чоловік із жінкою, а вона зсохла, змарніла і вмерла.

„А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти. А дома живе домовик, людей давить, як гнівається. А щоб не гнівався, треба становити йому окріп — п`є. А то як розгнівається, то й спалить... І скрізь, де не ступиш, ота нечиста сила: і в воді, і в землі, і в лісі, і в очереті, і в бузині, і в руїнах, і в скелі, і в хмарі, — скрізь, скрізь, скрізь! І все на шкоду людям.

„Щодня, як сонце сходить, дак вони, куцаки, викочують його. А воно горить, а воно їх пече! Щодня тисяча їх там робить, а мало який живий зостається. ..

„Який живий зостається, то той купається, а купаючись, бризкає позад себе, поки набризкає тисячу крапель, — і з кожної краплі зараз народжується гаспид... Кожен щодня наробить їх аж тисячу! Скоро за ними й ступнути не можна буде!...

Та хіба тільки ці? А ще М а н а, що манить людей, аби зблукалися, та Мара — голову їм заморочує, та .Манія — дратує їх, Моровиця — така як корова або як кінь, та тільки самі кістки, без шкуру... Як пройде по селу вночі — корови ревуть страшно, а всі собаки мовчать — бояться... І обходить усе село, і де стане — там скотина і гине, і гине.

„Це ще страшніше за русалок, що можуть залоскотати на русалчин Великдень... І русалки, і мавки — все з нехрещених дітей... По полях, по лісах, по водах живуть... І скрізь таке, що його й не бачиш, а воно живе... А як хто, то часом і бачить... (Б. Грінченко: Твори, 1963 р. т. II ст. 331—333).

„Всю ніч Гаїнка не спала: трусила Пропасниця так, що аж зуби цокотіли"... 436.

„Тільки ви, пане (він чортихається), не випускайте дорогою отих к у ц а к і в... А то як нападуть на мене, то нікому буде вас проводити". 507.

„Нечиста сила на все підводить. Чи випив там чоловік чарку, чи не випив, а вже воно тебе втирить у калюжу"... 564.

 

Християнство взаконило велике число нечистої сили, бо дуже багато було її в Старому Заповіті, і вияснювало її походження, про що натяки є в Старому й Новому Заповітах, пор. Ісайя 14. 12, Лука 10. 18, Об. 12. 8, 9. Стародавнє оповідання каже, що деякі Анголи за свою гордість були скинені з Неба до аду, а новітні додають, що хто попав у воду — став водяником, хто в болото — болотяником, хто в ліс — лісовиком, а хто в поле — польовиком. Живуть ці дияволи там же, де жили старі боги: по лісах, по болотах, у проваллях, безоднях, ярах, у дуплах сухих дерев, по млинах, по пустках і т. ін.

У Християнстві боротьбу з дияволом, взагалі з різною нечистою силою, взяла на себе Церква. У Требнику маємо чимало найрізніших життєвих Чинів, основою яких є боротьба з дияволом і його злими справами, і в Молитвах звичайно проситься охоронити людину від диявола, злих людей та їхніх чарів. Старий Заповіт має широку демонологію, яка перейшла й до Заповіту Нового й до Християнства.

У Требнику маємо окремі дві Молитві на демонів, напр.: „Молитва запрещательная Святого Ва-силія над страждущим от демонов", а також: „Молитва о храмині, стужаємі от злих духов". У першій Молитві розповідається про повстання бісів: „Бог Богов розгордівшого іногда (вдавнину) Архи-стратига, і с своєю Єго службою ослушанієм отверг-шеся, сверг на землю, і отступльшия с ним аггели, біси злобою бившия во тьму глубини преісподнія предав". І проситься: „Даждь заклинаніє моє, о страшном Імені Твоєм совершаємо, грозно бути йому, владиці лукавствія і всім споспішником єго, спадшим с ним с Вишнія .Світлости, і обрати я (їх) на біжаніє".

Диявол шукає найрізніших способів нашкодити людині і ввести її в гріх, а одним з них є осквернити те, чого вживає вона, а тим і саму людину, Але в Требнику є кілька Чинів і Молитов запобігти цьому лихові: 1. Чин, биваємий, аще случиться чесому скверному якову любо впасти в кладезь водний, 2. .. .в сосуд вина, іли єлея, їли меда, їли іно-го чесого, 3. Молитва над сосудом осквернившимся, 4. Молитва над пшеницею осквернившеюся, іли мукою, іли видом нікіїм, і 5. Молитва о скверно ядших (що з`їли нечисте).

Зла сила чіпляється до кожної речі, а тому їх треба забезпечити від того. Ось чому в Требнику знаходимо Молитви: 1. Молитва на Освященіє вся-кія вещі, 2. Благословеніє мрежі іли сіті, 3. Молитва во еже устроїти корабль, і ін. Сіль мала велику силу, тому в Требнику є й „Молитва над солію". А вже до здоров`я людини нечисті духи чіпляються найбільше, особливо „дух немощі", що посилає недуги, тому в Требнику є й „Молитва на всякую не-мощь". В Требнику в „Чині на нивах" подається стародавнє „Заклинаніє Св. Мученика Трифона", в якому проганяється з наших нив усе нечисте: „Заклинаю вас, — от`ідіте на дивії гори, на неплодная древеса. Заклинаю вас, — ізидіте от міст наших на міста, яже (Бог) предрік вам, непроходимая, і безводная, і неплодная".

У Християнській Церкві від ЇЇ початку аж до середніх віків був особливий церковний сан — Заклинатель, якого обов`язком було заклинати диявола й лікувати біснуватих. У Католицькій Церкві сан Заклинателя тримався дуже довго. Заклинателі звичайно читали осібні Молитви над „одержимими злими духами" (біснуватими, епілептиками й т. ін.). У т. зв. Великому Требнику 1646 р. є „Молитва для ізгнанія бісов".

У Слові про п`янство Препод. Феодосій (^ 1074 р.) подає: „Бісний страдаєть невольно. К бісному придеть Ієрей, сотворить Молитву і прогонить біса".

Організовану боротьбу проти віри в злі сили та всякі суевір`я повів Петро І, що увійшло і в „Духовний Регламент".16