Тепер часто трапляються випадки, коли молоді особи, або вже й немолоді, оскільки давно практикують «сімейне» життя без церковного шлюбу, як кажуть в народі, «живуть на віру».
Зазвичай такі особи стараються себе оправдати поширеними виразами: «ми хочемо попробувати, чи підходимо одне одному», «ану ж, нічого не вийде», «для чого нам шлюб, коли ми і так живемо разом і у нас все добре», «а люди, що взяли шлюб, також розлучаються», «ми візьмемо шлюб, коли побачимо, що ми одне одному підходимо».
Найперше варто зазначити, що Церква прагне допомогти людині осмислити і якнайкраще підготувати себе до одного з найважливіших кроків у її житті. Адже Подружжя Церква встановила однією із сімох Святих Тайн.
Господь, творячи першу людину – Адама, не лишає його самого, а з його ребра творить йому допомогу – жінку, яку називає Євою. Саме Подружжя від сотворення світу за своєю суттю є добрим і має на меті взаємодопомогу, підтримку, дарування себе у любові, щоб бути завжди разом опорою одне для одного.
І врешті дітонародження, адже Подружжя покликане для того, щоб дати життя дітям, що народяться завдяки любові чоловіка і жінки.
Під час шлюбу у храмі молодому подружжю уділяється Божа благодать, що буде вести чоловіка й жінку в їхньому житті. Сам Господь невидимим для людини способом вінчає і творить це подружжя на небесах.
Подружжя передбачає добровільну і взаємну згоду обох сторін, чоловіка і жінки, які хочуть бути разом, даруючи себе один одному.
У цьому передбачається взаємне пошанування гідності одне одного. Тому що подружжя укладається на постійно, «аж доки смерть не розлучить нас».
Натомість у способі «життя на віру» вбачається лише користання, страх взяти на себе відповідальність не лише за іншого, але і за себе. Не можна жити між собою за принципом «попробую».
Пробувати можна одяг, чи він личить, їжу, меблі, телефон чи телевізор. Людина не є річчю, яку можна випробовувати, а саме ставити над собою і кимось експеримент: «вийде або не вийде».
Гірше в цьому випадку, що одна із сторін просто користає з іншого, допоки це приносить якусь приємність. Хто знає, скільки часу триватиме це задоволення… Коли воно закінчиться, тоді зазвичай буде користання із когось іншого.
Церква не може дозволити жити за прислів’ям: «Що не з’їм, то хоч надкушу». Це цілковите приниження гідності особи іншого.
У подружжі передбачається взаємна допомога, відповідальність одне за одного.
У «житті на віру» цього немає, бо ніхто нічим не зв’язаний. Коли щось буде не так – кінець стосункам.
Часто у таких випадках вбачається страх, невідповідальність, егоїзм. Адже коли на перше місце ставиться любов, тоді немає місця для якогось боягузтва. Бо подружжя укладається не лише перед Богом, але й перед людьми, що є у храмі.
Коли між молодятами є щира взаємна любов, то чому треба критися чи боятися чогось? Навпаки, вони привселюдно виявляють, обіцяють, що будуть долати всі сімейні проблеми разом аж до смерті.
Поки людина живе, завжди матиме проблеми, від яких ніде не дінеться. Але у подружжі чоловік і жінка долають їх разом, приймаюче один одного такими, якими вони є. Головними є їхня любов одне до одного і бажання добра для іншого.
Часто способи «життя на віру» є зумовлені тим, що окремі особи вбачають у подружніх відносинах лише задоволення своїх статевих потреб. Подружжя визнає сексуальність як дарування себе для іншого і для народження дітей, дарування і продовження життя. Адже народження дитини у подружжі є виявом любові.
А коли все звести до задоволення, цей шлях веде до краху. Такий спосіб життя передбачає не мати дітей, а просто жити для особистого задоволення. Рано чи пізно такі стосунки стають надокучливими.
І тоді хтось шукає задоволення у комусь іншому. Таким чином люди виявляють свою нестриманість і нетерпимість.
Стосунки у шлюбі передбачають подружню вірність. Це життя заради іншого. А коли є діти – то це виховання і піклування про них, взаємодопомога одне одному в цьому.
Християнське подружжя є публічним, це давання доброго прикладу для іншого.
Бо завдяки Тайні Подружжя чоловік і жінка створили свою «домашню Церкву». Їхній добрий приклад сімейного життя, виховання дітей може змінити багатьох навколо.
Зазвичай публічне життя «на віру» може служити для інших людей згіршенням, а деколи і приводом до такого самого гріха. На жаль, діє такий людський чинник: «що можна комусь, те можна й мені».
Але Церква ніколи не схвалює вчинення гріха, ані бажання його наслідувати.
Подружжя є добровільною і взаємною згодою чоловіка і жінки бути разом.
У любові не може бути жодного примусу чи шукання вигоди. Адже коли жити собі, шукаючи у комусь лише вигоди для себе, рано чи пізно настане розчарування, звинувачення іншого у тих чи інших проблемах.
Як наслідок наступає розрив стосунків.
Церковний шлюб зовсім не забезпечує молодят від будь-яких проблем, конфліктів, непорозумінь. Подружжя буде зразковим лише тоді, коли буде співдіяти із Божою благодаттю, а саме коли дозволять Богові діяти у їхньому житті.
Коли разом ходитимуть до храму на Літургію, братимуть участь у Святих Тайнах, спільній молитві тощо. Вміти постійно підтримувати діалог, довіряти,вибачати одне одному, підтримувати, не звинувачувати одне одного, не розчаровуватися, не робити поспішних дій, вміти стерпіти, бути поступливими, знати, що немає у сім’ї конфліктів, які не можна б було розв’язати миром.
Пам’ятати, що спільне сімейне щастя не залежить лише від однієї особи, чоловіка чи жінки, а від обох.
Подружжя є взаємовідповідальне за своє сімейне щастя. Їхня любов з роками має вдосконалюватися, адже вони є дарунком Божим один для одного, яким не можна легковажити.
Що ж до тих осіб, які вже живуть разом без Тайни Подружжя, то вони не можуть приступати до святих Тайн Сповіді та Причастя, оскільки живуть у постійному стані гріха і не в змозі зробити постанову поправи, яка є необхідною умовою доброї Сповіді.
Це вони можуть зробити лише після виходу з цього гріховного стану, узаконивши своє співжиття перед Богом і Церквою через святу Тайну Подружжя, якщо звичайно вони вже не поєднані шлюбом з кимось іншим.
Саме так виконають своє святе покликання, ставши справжнім християнським подружжям.
Подружжя має вселенський вимір і повинне служити зростові Церкви. Саме тому св. Церква зарахувала Подружжя до числа святих Тайн, воно має спасительну від гріха і освячуючу для подругів дію, щоб жити любов’ю і виховувати для любові.
бр. Лука ГОРГОТА, ЧСВВ / http://www.misionar.info
