Коли чуєш різноманітні аргументи на захист абортів, мовляв, це право жінки – вирішувати, чи народжувати свою дитину, чи ні, право жінки розпоряджатися власним тілом і т. д.; врешті, вислови на кшталт: «Плід у лоні матері не є людиною, це – згусток клітин або тваринний організм», поступово приходиш до висновку, що людина сама до цього не могла додуматися. Це ж крайнє безумство – вбивати власних дітей, знищуючи цим самим себе у них, обриваючи продовження свого життя у своїх дітях і таким чином чинячи своє існування неплідним та позбавленим сенсу, та ще й при цьому захищати це самознищення як своє право, чи навіть зараховувати його до «прав людини»! (Сказане стосується не лише прямих абортів, а й усіх тих засобів, які маскуються під назвою «контрацепція», однак мають абортивну дію, а також і контрацепції як такої, тому що й вона спрямована проти зачаття нової людини, а значить – сприяє винищенню й вимиранню людського роду; її завданням є діяти так, ЩОБ ЛЮДЕЙ НЕ БУЛО). Не могла людина до цього додуматися, тому що такі дії можуть бути породженням тільки спотвореного, безнадійно хворого розуму, який сам по собі не міг так захворіти, і ми даремно шукатимемо причину цієї страшної недуги в людській фізіології чи серед речей чуттєвого світу. Висновок напрошується тільки один: людський розум став таким ЗАВДЯКИ СТОРОННЬОМУ ВПЛИВОВІ ЗЛОБНОЇ ІСТОТИ, що могутніша від людини та заволоділа її психікою і духовністю. «Кій біс нам мисль січет?», – писав ще Григорій Сковорода, і його слова знаходять своє підтвердження на сторінках Священного Писання. Ворожнеча диявола проти людського роду червоною ниткою проходить через усе Священне Писання, від Книги Буття і до Одкровення.
Спробуймо проаналізувати. «Я покладу ворожнечу між тобою та жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту». (Бут 3,15). Бог кладе виразну ворожнечу між людським потомством та дияволом, однак започаткував її не Бог, а диявол, звівши наших прародичів (див.: Бут 3, 1-13). Започаткував, бо не міг стерпіти того, що існують істоти, створені на образ так ненависного йому Бога. І ворожнеча диявола проти людських нащадків спрямовується в першу чергу проти самого їх ІСНУВАННЯ, тому що воно є основним, фундаментальним Божим даром, який уможливлює всі інші дари та благодаті. Якщо люди не існуватимуть, не буде кому отримувати всі інші дари, а з іншого боку, знищуючи дар існування – життя, диявол намагається таким чином заперечити його Подателя – Бога як джерело всього життя і буття. І в цьому своєму намаганні диявол знаходить собі союзників з-поміж самих людей! Так, наприклад, діяв єгипетський фараон, який у Священному Писанні є образом диявола: «Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся коли родять: як син – убивайте... Усякого сина, що вродиться в євреїв, кидайте в річку...» (Вих 1, 16; 22).
Торгаші-фінікійці, через те, що істинний Бог Ель (порівняй імена: Міха-Ель, Рафа-Ель, Емману-Ель...) був на їхню думку занадто трансцендентним і недосяжним, придумали собі «доступнішого» Ваала, з яким можна було домовитися по формулі: «Ти – мені, я – тобі». Однак «собі» Ваал, а властиво диявол у його образі, жадав не чогось іншого, а жертвоприношень у вигляді спалення дітей: «Вони спорудили узвишшя на честь Ваала, щоб палити вогнем своїх синів як всепалення Ваалові» (Єр 19,5).
Подібне чинили й автохтонні племена обох Америк – ольмеки, які для задобрення темних сил «виймали» дітей з лона матері незадовго перед пологами й розчленовували їх над головою дерев’яної статуї, що уособлювала ту чи іншу темну силу (себто диявола), так, що кров дитини стікала по статуї. Археологи віднаходять тепер ці статуї, а біля них – сотні принесених таким чином у жертву дітей. (До речі, тепер є наукові дані про тодішні трансатлантичні контакти єгиптян та фінікійців з американським континентом, тому можна припускати, що цей дітовбивчий ваалізм/сатанізм був для них спільним).
Новозавітній Ірод, який теж слугує в Євангелії образом диявола, вбиває дітей: «Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити. ... Ірод ... розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки... Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає”». (Мт. 2, 13; 16-18).
Єрусалимські жінки, бачучи, як Ісус Христос іде на Голгофу, плачуть за Ним, однак Ісус каже їм, над чим потрібно плакати, пророкуючи про наші часи: «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили і груди, що не годували». (Лк 23, 28-29). Це – пророцтво про породжену дияволом сучасну «культуру смерті», де вважається модним та «інтелігентним» не годувати грудьми, не мати дітей взагаді або мати їх якнайменше, натомість багатодітність вважається простацтвом і «зацофаністю». Сьогодні диявол знайшов собі союзників в особах лікарів-аборціоністів, законодавців, які легалізують аборти, цинічних чи зневірених жінок, які йдуть на вбивство власних дітей, здегенерованих чоловіків, які посилають своїх жінок та дівчат на аборт... Залишається тільки очікувати сповнення другої частини Христових слів: «Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! – і горбам: Покрийте нас!» (Лк 23, 30).
І, врешті, в Одкровенні св. Івана Богослова читаємо: «От – великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його – сім діядем; ... І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти». (Одкр 12, 3-4). Гадаю, що знавці Священного Писання могли б знайти й більше цитат з подібним змістом, однак цих – ключових – достатньо, щоби нарешті збагнути: війна диявола проти людського роду йде не на жарт. Мета цієї війни – повне і цілковите знищення людей вже тут на землі, і перспектива «другої смерті» (Одкр 20, 14) в потойбіччі. І для тих людей, котрі співпрацюватимуть з дияволом у знищенні себе самих шляхом СВІДОМИХ абортів, перспектива «другої смерті» вимальовується цілком реально. Отож очистьмося від диявольського затьмарення розуму шляхом навернення до Христа! Зрозуміймо, що Він – Податель кожного людського життя від моменту зачаття. Збагнімо, що життя людини – це Його чудовий дар, і якщо вже Бог це життя дав, то дасть і все решту, чого це людське життя на землі потребує... «Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас» (Як 4,7).

Петро Гусак, д-р філос.
Інститут Родини і Подружнього Життя
Український Католицький Університет
http://dc.lviv.ua