Умовою легальності аборту є мовчання про те, чим він насправді є. А хтось у Брюсселі зважився порушити це правило. І отримав за своє.
У демократичних країнах формально не існує цензури. Але спробуйте зробити щось, чого не хоче «група, яка тримає владу». Вам не допоможе ні легальність, ні дотримання процедур, не допоможуть протести. Вони втрутяться і ніхто за вас не заступиться. Тому що ви порушили прогресивне табу, підняли брудну руку на найпрекрасніші досягнення цивілізації. До таких речей, яких не можна рухати, належить аборт. Захід вже призвичаїв громадян до «права», яким є можливість вбити дитину, що протестуючих проти цього злочину всюди сприймають як саботажників, які поклали око на гарячу воду у їхніх кранах. Ось чому Марін Ле Пен у Франції, хоча наче консерватистка, не збирається чіпати аборту. Тому що це не окупиться.
Отже, навіть у Брюсселі можна бути пролайфом, але «лайтовим». Можна заохочувати оцінювати вартість людського життя, можна навіть плакати показувати з красивими повзунками. Але спробуйте зробити щось таке, що посміла зробити Фундація Pro-право на життя, яка у Брюсселі організувала пікет проти абортів (читати текст Пікет у Брюсселі розбитий).
Таких речей там робити не можна, бо на плакатах Фундації показано, як виглядає ця «гаряча вода в крані». На цих плакатах видно червоним на білому, в чому полягає те, що виглядає таким чудовим, таким легальним і прогресивним. Силою цих плакатів є просто правда: картина, якій не можна заперечити. Там видно, що «право на аборт» – це ніщо інше, як просто згода на звіряче вбивство найбільш безневинних і найбільш незахищених людей. Світ має з цим проблеми, бо як протестувати проти «брутальності образу», якщо реальність, яку ця картина описує, є ще більш брутальною? Ці плакати не дозволяють спокійно працювати задля «добрих людей», що є улюбленим заняттям ситих західних суспільств. На це просто нема ради – з цією реальністю можна або погодитися, або її закричати. У Польщі це робили неодноразово, – і хоча не вистачає обох рук, щоб порахувати кількість процесів, які виграла Фундація, – досі витягують аргументи з «вразливості».
Сьогодні «вразливі» виявилися бельгійці й, напевно, їм не буде важко виправдати беззаконня, якого допустилися ліквідовуючи пікет. Щось вигадають, а люди підтримають цю несправедливість, бо хто там не має на совісті убитого немовляти? Не дивно, що такий погляд спричиняє їхню агресію – стільки платять психологам за приборкання післяабортивного синдрому, а тут хтось одним плакатом наново все роздряпує.
Таким пікетам, отже, треба сказати «ні». Немає толерантності до ворогів толерантності. У цьому полягає сучасна демократія.
Franciszek Kucharczak
Путінська Росія воює з Богом і свободою
Деякі ідіоти, знеохочені секуляризацією на Заході та розпоясанням не тільки ідеологічної політичної коректності, але і нових ідеологій, подібних до гендеризму, хотіли б бачити у Путіні та Росії захисників традиційних цінностей і рятівника нашої цивілізації. Це правда, що Європа занурюється у параною. Німецький вплив породжує громіздку бюрократію, тому усе мусить бути описано на німецьку моду в різних інструкціях, процедурах і директивах. Параноя породжує параною.
Майстерність російської пропаганди представляє Росію як захисника віри. Дійсно, Кремль підтримує православну церкву Московського Патріархату, а бореться не тільки з католиками і греко-католиками, а й з автокефальними православними. Протестантів з дня на день назвуть агентами іноземних держав.
Церква в Росії завжди служила державі. Там ніколи не було ніякого відділення держави від церкви, яка використовувалась для русифікації завойованих народів. Тому відразу ж після здобуття незалежності 1918 року поляки зруйнували російську церкву, що стояла в центрі Варшави. У часах Радянського Союзу на чолі Православної Церкви були генерали КДБ. Вірних Богові православних священиків відправлили до концентраційних таборів. Старообрядців переслідували, а греко-католики відправляли літургію підпільно. З церков робили музеї, наприклад, атеїзму, але і забирали їх на стайні, свинарники, іноді на склади. Під час революції, в шалі девастації російські нікчеми руйнували церкви, костели, мечеті. Більшовики і комуністи знали, що для того, щоб повністю поневолити людину, треба позбавити її віри в Бога. Коли це не вдалося до кінця, церквою почало керувати КДБ. Все під контролем.
Зараз російська церква служить Володимиру Путіну. Московський Патріархат пропагує погляд месіанізму, що Росія має місію захищати християнство в усьому світі. Багато могли б спокуситися на цю риторику.
Між тим в окупованому Криму з'явилися істинно російські порядки. Віз не продовжили ні пароху римо-католицької парафії в Сімферополі, ні монахиням, змушуючи їх виїхати. А вірні старалися про повернення святині багато років. На жаль, влада автономії вже й раніше ускладнювала життя не лише католикам, а й татарам. Багато з них мають польське коріння. Тепер парафією Пресвятої Діви Марії піклується один священик. І це єдина парафія у всьому Сімферополі.
ФСБ стверджує, що все законно, тому що релігійні організації не мають правового статусу в Криму, тому вони не можуть запрошувати іноземців – священиків і монахинь. Тому їх треба депортувати з півострова!
Релігійні громади, що діють в Криму, просять про реєстрацію. Цю вимогу висунула окупаційна влада Криму. Більше двох тисяч релігійних громад подали заявки на реєстрацію, отримали яку тільки 11, але жодна з дев'яти католицьких парафій. Там також нема врегульованого статусу католицьких священиків, не тільки західного обряду, але й східного. Так, отже, розпочали релігійну війну, метою якої є те, щоб на півострові могла функціонувати тільки православна церква Московського Патріархату, що сторіччями реалізовує політику Кремля.
У Криму тривають переслідування не тільки християн, а й мусульман.
Москва вже давно була готова захопити Крим. У Криму деякий час тому з'явилися салафіти. Вони хотіли релігійно виховувати татар. Путін мав би великий аргумент для світу – боротьба з мусульманським тероризмом. Таку риторику вже ведуть у боротьбі проти Чечні. Крим сплив би кров’ю. Салафіти є мусульманами, дуже небезпечною ультра-ортодоксальною сектою. Це вони ісламізують Європу. Навіть викрадають молодих єгиптян і змушують перейти на свою віру. Нормальні мусульмани уникають їх і попереджають християн про їхні дії. Татари не дали втягнути себе в пастку і «вигнали» салафітів з Криму.
Мустафа Джемілєв, харизматичний лідер татар і багаторічний в’язень, говорить в інтерв’ю для «Gazeta Wyborczа» прямо: «Досить довго ми були в підпорядкуванні Росії, щоб тепер забути, що це означає. Вже царська влада в Криму від 1863 р. запам’яталася руйнуванням татарської еліти, інтелігенції, духовенства. Це Росія, а потім Радянський Союз створив такі умови, що багато хто з моїх співвітчизників вирішив емігрувати. Про депортацію цілого народу в 1944 році нема чого й згадувати. Це колективна історична пам'ять татар.
В Україні нам теж не було занадто легко. З точки зору демократії та поваги прав людини, особливо під час правління Віктора Януковича, тут було далеко до Заходу. Але навіть останній період в порівнянні з Путіним у Росії був набагато цивілізованішим. Найбільшою колективною травмою кримських татар є не бідність, але те, що якоюсь мірою ми повертаємось до часів Радянського Союзу. Нещодавно зателефонував мені чоловік, один з небагатьох бізнесменів з мого народу. Мало не плакав в трубку, що вже не може витримати і змушений покинути Крим, бо просто задихається. За 23 років незалежної України татари вже звикли до свободи».
Мустафу Джемільова не впускають до Криму, де живе його родина. «Вот такая русская демократия и свобода!»
Росія, як і раніше, є тюрмою народів. Чеченський народ, який бажав незалежності, в II чеченській війні, очолюваній Путіним, майже вимордований або змушений емігрувати. Ті, хто хоче вижити, мусять підпорядковуватися насадженому Кремлем Кадирову. Тепер прихильників нового уряду Чеченської Республіки відправляють у Донбас боротися «за матушку Россию». Путін визнає право «незалежності» інших країн, яке проголошує там його агентура, щоб негайно просити Москву дозволу приєднатися до Росії. Але водночас відмовляє у праві на самовизначення народам, яким вже досить перебування в Російській імперії.
Слова Джемілєва повинні бути попередженням для всіх поляків, які захоплюються Росією і Путіном.
Йде війна, яку розпочала Росія. Час гарцювань корисних ідіотів закінчився. Їх усіх треба сприймати як п’яту колону Кремля – ворогів свободи, демократії та віри. Той, хто «розуміє» і підтримує Росію, є зрадником.
Ядвіга Хмєльовска
http://catholicnews.org.ua
